В книзі висвітлюються витоки традиційного українського костюма та його багатовікова історія. Представлене широке розмаїття народного вбрання відповідно до історико-етнографічних регіонів України, детально розглядаються його численні компоненти та прийоми оздоблення. Костюм – частка народної душі. Велике історичне і художньо значення українського народного костюма безумовне. Від глибокої давнини і протягом усього існування він задовольняв не лише матеріальні, а й духовні потреби людини, виконуючи необхідні побутові, соціальні, обрядові функції. Його високий мистецький рівень, емоційна насиченість яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі.

Представлений посібник буде корисним як для викладачів образотворчого мистецтва та студентів художніх навчальних закладів, так і всім схильним до творчості людям, не байдужим до краси навколишнього світу. Варто лише почати і казковий світ писанки захопить вас. І хоча в навчальному посібнику пропонуються тільки основні мотиви писанкарства, це не обмежує вашої власної ініціативи, а лише націлює читача на глибоке засвоєння величезного мистецького досвіду писанкарів України, збереження і творче використання їх художньої спадщини та художніх традицій.

Це видання є копією старовинного рукопису української культури зібраного, нарисованого та обробленого інженером Еріхом Кольбенгаером в період з 1902 по 1912 роки, відредаговано та перевиданого східною екзекутивою союзу українок в Канаді зі вступним словом автора. Передрук наближений до оригіналу і передає в первинному вигляді довершеність народної творчості, що віками передавалась та доповнювалась майстрами української вишивки на Буковині. Змінювались покоління та господарі краю, а ремесло народної вишивки наповнювалось яскравими барвами, які передавали живий інтерес громад Буковини до неповторних узорів, коріння яких беруть початок з сивої давнини. Інтерес до вишивки завжди був живим, особливо в останні роки після здобуття незалежності України українським народом, є за велику честь одівати вишиванку чоловіками чи оздоблювати орнаментом з українськими мотивами для жінок. Сподіваюсь, що цей витвір мистецтва, який водночас є історичним нарисом, стане докладним посібником із вишивки хрестиком для територій, що представлені тут. Ним скористаються народні майстри, туристи, культурно-мистецькі колективи, творча молодь. Представлені орнаменти (вишивки) є надбанням світової цивілізації, яскравим творінням буковинців, що мешкали на Буковині, нині територй України та Румунії.

До книги ввійшли окремі статті, підготовлені авторами на основі їхніх виступів під час круглих столів «Інтеграція культур і толерантність проти правого екстремізму: з досвіду України та Німеччини», проведених у 2007–2008 р. Фондом ім. Фрідріха Еберта у співпраці з українськими партнерами в різних регіонах України.

Предметом рассмотрения данной работы является феномен современной организованной экономической преступности. Дается общая характеристика основных экономических преступлений, излагаются юридические и экономические аспекты контроля над организованной экономической преступностью и обеспечения безопасности экономической деятельности. В связи с тем, что организованная экономическая преступность представляет собой сложное и многогранное явление, в работе предпринята попытка проанализировать вначале организованную и экономическую преступность как отдельные явления, и затем организованную экономическую преступность уже как синтезированное образование.

Національний музей історії України є скарбницею найцінніших національних історико-культурних та мистецьких реліквій народу, провідним культурно-освітнім, науково-дослідним та науково-методичним центром для музеїв історичного та краєзнавчого профілю. Його мета - допомогти сучасній людині заглянути в минуле і краще оцінити себе в сучасному світі.

Перша Українська Дивізія Української Національної Армії, потрапивши в травні 1945 року в британський полон, опинилася в таборі для військовополонених в Італії, спочатку в Беллярії, а потім поблизу містечка Рімні. У матеріалах цього збірника розповідається про різнобічну культурно-освітню та спортивну діяльність полонених вояків. Зокрема про організацію та видання в таборі періодичної преси, роботу Народного Університету, Української гімназії, багатьох шкіл та курсів, Мистецької Спілки «Веселка», майстерні художніх виробів. Активно працювали за колючим дротом два хори, джазовий та симфонічний оркестри, танцювальні колективи. Серед полонених проводились спортивні змагання з легкої атлетики, футболу, волейболу, настільного тенісу, шахів тощо.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

Т. 2, Кн. 9 : Наукові товариства. Культурно-мистецькі установи: музеї, виставки, колекції. - 201 с.

Ґрунтова мікробіологія – наука, що вивчає закономірності розповсюдження, життєдіяльності, фізіологічні особливості мікроорганізмів в грунті, а також їх взаємозв’язки в угрупованнях та з оточуючим середовищем. Фундатором ґрунтової мікробіології як нової самостійної науки був С.М.Виноградський. Роботи С.М.Виноградського поклали початок розвиткові двох етапів ґрунтової мікробіології одночасно: морфологічного опису і еколого-фізіологічних досліджень. Він відкрив явища хемосинтезу, азотфіксації, розробив принципово нові підходи до вивчення ґmрунтової мікробіоти, першим сформулював системний підхід до вивчення участі мікроорганізмів у колообігу речовин у природі, який здіснюють, що стало основою нової науки – біогеохіміїї.

Публікується близько 200 зразків одного з найулюбленіших народом жанрів, який є невичерпним джерелом для подальших мистецьких пошуків, де дотепно, іноді в сатиричній формі, віддзеркалюються побут, родинні стосунки, кумедні ситуації. Для широкого кола читачів.

У бібліографічному покажчику відображено зміст літературно-мистецького часопису «Арка», що виходив у Мюнхені як додаток до газети «Українська Трибуна». Багато цікавих митців входило до редакції видання, не менш цікаві автори друкували на його сторінках власні твори. Більшість із них сповідувала ідеї новоствореного Мистецького Українського Руху. Часопис проіснував недовго, менше двох років (вийшло всього 11 чисел), проте лишив помітний слід в українській журналістиці, не залишаючи байдужими своїх читачів і сьогодні. Покажчик містить ґрунтовну вступну статтю доктора філологічних наук, професора НаУКМА Володимира Панченка. Видання пропонується всім, хто цікавиться історією української журналістики, літературою та мистецтвом.

Видання присвячено актуальним теоретичним і практичним питанням, пов’язаним з відображенням об’єктів мистецької спадщини у «Зводі пам’яток історії та культури України». Подано загальний огляд основних груп пам’яток монументального мистецтва різних регіонів України з найдавніших часів до сього дення. На основі сучасних наукових підходів розглядаються про блеми відбору пам’яток, їх поцінування й класифікації. Приділено увагу методиці написання статей, питанню фахового забезпечення досліджень. Додаються зразки статей. Для авторів і членів обласних редколегій Зводу, пам’ятко знавців, культурологів, краєзнавців, істориків, мистецтвознавців, викладачів вузів, студентів, усіх, хто цікавиться питаннями вивчення і збереження культурної спадщини України.