Т. 1. Кн. 1 : до 1966 года. - 495 с.

Ця книга є однією з перших спроб запропонувати українському читачеві у більшому обсязі філософський доробок одного з чільних мислителів нашого часу — Ґабріеля Марселя. На вибір автора вплинули чинники і випадкові й не випадкові. Щонайперше слід сказати, що переклад робіт Марселя здійснювався вже давно. І помиляються ті, хто гадає, що праця над українським перекладом світової філософської класики не велася. Можливо, без державних субсидій чи тематичних планів, однак навіть у тій безнадійній ситуації вона все ж відбувалась. Хоча, хтозна, можливо, саме такі рамки для зосередженої і незалежної роботи й потрібні. І велася ця робота по обидва боки «залізної» завіси. Пропонований шановному товариству текст Марселя теж опрацьовувався у самому зеніті епохи застою, коли не могло бути й мови ні про яку публікацію, а чи навіть просте копіювання єдиного рукопису перекладу. І аж тільки тепер ми маємо змогу запропонувати широкому загалові не тільки спробу першої інтерпретації текстів Ґабріеля Марселя по-українськи, але і зразок українського самвидаву кінця сімдесятих початку восьмидесятих як свідчення того, що українська філософська думка таки жевріла у, можливо, нечисленних, проте все ж функціонуючих напівмистецьких, напівлітературних гуртках.

Енциклопедичний довідник "Рух опору в Україні: 1960-1990" присвячений подіям, які почали розгортатися в Україні на початку 1960-х рр. і завершилися здобуттям незалежності 1991 р. Видання охоплює проблематику національних і людських прав. У ньому окреслено феномен шістдесятництва, вітчизняного самвидаву, зародження дисидентського (правозахисного) руху. Довідник містить не лише біографічні дані окремих діячів та інформацію про їхні твори, неформальну пресу і правозахисні різномовні видання, а й детальну бібліографію творчості учасників руху опору, політв'язнів і репресованих, спогадів і статей, відгуків іноземної преси. Тут подано інформацію про діяльність підпільних груп в Україні, а також організацій і комітетів на захист українських політв'язнів у західних країнах. Окрему увагу приділено репресіям радянської влади. Низка статей стосується діяльності української діаспори, а також тих різнонаціональних діячів, які виступали на захист представників українського правозахисного руху, співпрацювали з ними й передавали український самвидав на Захід. Видання є спільною працею колективу авторів, які були причетні до правозахисного руху в Україні та займалися його вивченням, досліджуючи архівні матеріали, які зберігаються в Музеї-архіві і документаційному центрі українського самвидаву при видавництві "Смолоскип" у Києві.

История оппозиционных движений в послесталинском СССР сегодня чаще всего сводится к деятельности либерального диссидентского движения. Однако на самом деле первоначально массово возникали левые антисталинистские группы, участники которых осознали контреволюционный, псевдосоциалистический характер «советской» власти, которая, несмотря на «оттепель», сохранила сталинистскую структуру и методы эксплуатации. Этих людей было сравнительно немного, но они представляли самые разные слои советского общества: от рабочих до интеллигенции. Эти группы и их участники совершенно отчетливо понимали отличие марксизма и ленинской политической практики от практики сталинизма и его наследников. Интересно, что и сейчас это казалось бы очевидное различение старательно игнорируется. Причем игнорируется прежде всего именно теми, кто в годы существования «тоталитарного режима» ни о какой крамоле и не помышлял (разве что рассказывая анекдоты на кухнях), а после краха СССР занялся «борьбой за демократию». Ниже публикуются выдержки из сборника документов, в которых перечислено большое количество левых групп и попыток такие группы создать. Задачей большинства этих групп было создание, говоря словами организаторов одной из них, «нелегальной политической организации, ставящей своей целью борьбу с извращением марксизма-ленинизма в партийной жизни и советском строительстве».

Пропонований читачеві роман мав щастя зажити скандальної репутації задовго до виходу в світ. Його чорнова версія, віддрукована свого часу в Пітсбурзькому Kinko Copies числом 12 примірників, із міркувань суто практичних (щоб не пропала при перелеті через Франкфурт), і роздана авторкою друзям "почитати" (переважно у сподіванні розумних порад), цілком несподівано зробила карколомну кар'єру: вона відродила самвидав.

Пропоноване видання побачило світ за кордоном, як багато тогочасної самвидавівської літератури. На момент виходу цієї книги Мороз перебував у Володимирській в'язниці. Книга містить найвідоміші твори В. Мороза, а також низку документів та матеріалів, що висвітлюють його арешти та допити. Разом з тим, уміщено різноматітні матеріали у його підтримку зі сторони тогочасної української інтелігенції.

У книзі досліджуються місце і роль, історія розвитку та побутування українського самвидаву як альтернативної складової літературного процесу, як головної організуючої форми Руху Опору 1960-х - початку 1970-х років. Особлива увага звертається на характеристику позацензурної публіцистики та літературної критики у контексті культурно-громадського життя в Україні 60-х років XX століття. З'ясовується роль самвидаву як одвічної опозиційної категорії, розглядаються обставини його формування як конкретного історичного явища у другій половині XX століття, окреслюються характерні особливості розвитку самвидавної літератури та її проблематики в умовах тоталітарного суспільства. Ґрунтовний аналіз самвидавних документів дозволив О. Обертасу простежити еволюцію мислення їхніх авторів. Видання розраховане на науковців, журналістів, а також усіх, хто цікавиться історією, культурою та літературою України.

Т. 1 : Літературознавство. Критика. Журналістика. - 2002. - 640 с.