Цей словник є спробою лексикографічно зафіксувати швидкозмінний та плинний за своєю природою сленґовий шар української мови - той його складник, якого, на переконання користувачів російської фєні, не існує (як, утім, і самої мови), а на переконання користувачів правдиво народної, джерельної, солов'їно-калинової мови, і не повинно існувати. Тим часом доктор філологічних наук, завідувачка відділу соціолінґвістики Інституту української мови НАН України Леся Ставицька, взявши за джерельну базу тексти художньої літератури, засобів масової інформації, наукових видань, або й просто зразки розмовної мови, уклала словник, який містить сучасну жарґонну лексику різнотипного соціяльного походження, а також лексику розширеного вживання, що поповнила жарґонізовану розмовну мову. "У професійного філолога і пересічного мовця, - пише авторка в передмові, - почасти складається уявлення про суто російський характер жарґонного слововживання, неконкурентноспроможність української мови у розмовних, стилістично знижених сферах комунікації, нездатність продукувати сучасні іронічні стилі спілкування. Варто вчитатись у зібрані тут репліки, діялоги, тексти, щоби пересвідчитись в українськості того жарґоновживання, яке, на перший погляд, може здатися прероґативою російських розмовних моделей. Крім того, суржикове слово у суто комунікативному аспекті не завжди свідчить про брак мовної культури чи незнання українського лексичного відповідника: нерідко, особливо в інтеліґентських дискурсах, чужомовність підсилює іронічне, сміхове начало, закладене у цій лексиці". Від того, наскільки присутній у свідомості українських мовців національний сміховий вербальний простір, великою мірою залежить виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови. Словник містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Він розкриває значення кожного з них, подає його соціяльну та стилістичну характеристику, а часом також наводить короткий етимологічний коментар.

Книга посвящена философско-эстетическому исследованию смеха как явления культуры. В ней рассматривается самый широкий круг проблем, связанных со смехом и комическим. В работе анализируются самые значительные теории смеха в истории философии (Аристотеля, Г. В. Ф. Гегеля, А. Шопенгауэра, А. Бергсона, З. Фрейда и др.). В оригинальной авторской концепции смех определяется как феномен, построенный на "игре иллюзий ", и тем самым непосредственно связанный с виртуальной реальностью. В книге также представлены очерки по истории смеха (о ритуальном смехе, о возникновении комедии и трагедии, о средневековом смехе и т.д.). Специально рассматривается значение проблемы смеха в современной социокультурной ситуации.

В очередной том полного Собрания трудов В.Я. Проппа входят его работы о смехе, впервые собранные вместе. Классификация видов смеха, осуществленная в — пусть незавершенной — книге "Проблемы комизма и смеха" признается одной из лучших в современной гуманитарной науке, а статья "Ритуальный смех в фольклоре" является связующим звеном между этой, последней книгой Проппа и его классической дилогией о волшебной сказке.

У книзі талановитого українського письменника Михайла Коцюбинського представлені його відомі і маловідомі оповідання: Дебют, Сміх, Intermezzo, Fata morgana, Як ми їздили до Криницї, В дорозі, Невідомий, Хмари, Утома, Самотний. Де описано побут, звичаї українського селянства.

Це історія надзвичайної пригоди, яку втнула ватага гномів узявшись відшукати загарбане драконом золото. Мимохіть учасником цієї ризикованої виправи став Більбо Злоткінс, прихильний до комфорту і позбавлений амбіцій гобіт, котрий, на власний подив виявив неабияку винахідливість і вправність у ролі зломщику. Сутички з тролями, гоблінами, гномами, ельфами та гігантськими павуками, бесіда з драконом, Смогом Величним, і радше мимовільна присутність на Битві П'ятьох Армій - ось лише деякі пригоди що судилося пережити Більбо. Але траплялись і світліші моменти: щира дружба, смачне частування, сміх та пісні. Написаний професором Толкіном для власних дітей, «Гобіт» відразу по виходу в світ зустрів палке схвалення. Ця дивовижна історія, цілком закінчена та вивершена, водночас є преамбулою до «Володаря Перстенів»

Книга «Смех» (1900) — единственный собственно эстетический труд крупнейшего французского философа А. Бергсона. Обращаясь к обширной области смешного в жизни и комического в искусстве, он вместе с тем дает глубокий анализ главнейших философских проблем: сущность человека, взаимосвязь индивидуального и социального, единичного и типического; природа художественного творчества и специфика эстетического восприятия. Ключ к разгадке проблемы комического он видел в разработанном им учении об эстетическом. Для специалистов-философов, эстетиков, искусствоведов, а также читателей, интересующихся вопросами теории искусства и истории эстетики.

Курт Воннеґут-молодший — один з найвідоміших американських прозаїків. Про нього і його творчість написані солідні наукові монографії і дисертації, маса критичних статей і рецензій, журналісти без кінця зверталися до нього з проханням про інтерв'ю. Головний парадокс художнього методу Воннеґута в тому, що про найкризовіші, найтрагічніші моменти людського життя він розповідає зі сміхом. В його романах ми спостерігаємо смертельну гру в життя, в яку грає людина. Це зіткнення глибокого філософського змісту з зовнішньою карнавальністю створює неповторний воннеґутівський стиль. Невпинний гротеск, сатира і найгіркіша іронія, парадокси, які створюють ефект обманутого очікування, що показують алогізм людських вчинків і повне руйнування стереотипів — усі ці елементи стилістики, словесна гра, які зустрічаються у Воннеґута, не є самоціллю. Дивний, на перший погляд, прийом реагувати сміхом на нерозв'язні проблеми має серйозне підґрунтя. «Найсміливіші жарти виростають з найглибших розчарувань і розпачливих страхів»,— вважає письменник.

Вперше до рук українського читача потрапляє переклад книги видатного філософа ХХ століття Анрі Бергсона (1859-1941), лауреата Нобелівської премії з літератури (1927). "Сміх" є накращим проводирем до філософського світу Бергсона. Що викликає сміх? Підміна живого - механічним, людини - лялькою, суспільства - маріонетками, влади - політичними гримасами. Теорія сміху Бергсона поглиблює його вчення про час, тривалість та пам'ять. Для всіх, кого цікавить філософія, естетика, соціальна психологія. Для тих, кого приваблює оригінальна інтерпретація комічного в житті, а також у творах Сервантеса, Рабле, Мольєра, Расіна, Доде, Бомарше, Джерома К. Джерома та Гоголя.

Мілан Кундера (нар. 1929 p.) — відомий чеський прозаїк, поет, есеїст. Після вторгнення радянських військ до Чехословаччини змушений був емігрувати. З 1975 року живе в Парижі. Автор романів «Життя деінде» (1970), «Прощальний вальс» (1972), «Безсмертя» (1989), збірки оповідань "Книга сміху і забуття" (1978) та ряду інших прозових і поетичних книжок. Роман «Нестерпна легкість буття» (1984) вважається одним із найпопулярнниих творів письменника — він перекладений багатьма мовами світу і відзначений кількома літературними преміями.