Тлумачний словник української мови» містить найважливіші, найчастотніші слова сучасної української мови (біля 7000 словникових статей), без опанування яких неможливе розуміння сучасних текстів і розмовної літературної мови. При доборі слів автор використав як досягнення української частотної лексикографії, так і матеріали власних досліджень значного за обсягом корпусу текстів сучасної української преси. Важливою рисою цього словника є те, що він охоплює найновішу лексику, яка була повністю відсутня в дотеперішніх тлумачних словниках української мови. Натомість, він повністю позбавлений маловживаних, діалектних та застарілих слів. Порівняно із попередніми тлумачними словниками дане видання має дві принципові відмінності в побудові словникової статті. Перша відмінність полягає в тому, що спеціально виділено синоніми, які раніше подавалися у складі тлумачення й часто не вирізнялися користувачами словника. Окрім того, синоніми супроводжуються позначками різноманітного типу (стилістичними, оціночними тощо), це значно підвищує ефективність їхнього використання. Друга відмінність полягає в тому, що значна кількість слів іншомовного походження супроводжується етимологічними довідками, в яких зазначається з якої мови запозичено дане слово. Досі таку інформацію можна було одержати або з етимологічного словника, або із словника іншомовних слів. Таким чином, до рук читача потрапляє словник універсального призначення, який може використовуватися і як довідкове видання, і як книга для читання й посібник для активного засвоєння сучасної української мови. Усі словникові статті подано в доступному, проте не спрощеному вигляді. Вони містять інформацію, яка стосується не лише значень слів, але й орфоепічних та морфологічних норм. Словник призначений для різних категорій читачів як україномовних, так і російськомовних. Але найбільше він придасться учням і студентам, які прагнуть поглибити знання української мови, а також іноземцям, які вивчають українську мову. Нинішнє видання опрацьоване на основі «Словника української мови» в 11 т:, а також лексичної комп'ютерної бази даних, створеної автором.

Книга адресована тим, хто дбає про культуру мови і хоче уникнути помилкового слововживання, подолати лексичну відмінність у визначенні однакових понять, уникнути невластивих українській мовній традиції зворотів і висловів.

Книга є практичним посібником для написання різноманітних аналітичних документів – доповідей, аналітичних записок, як у сфері дослідження державної політики, так і в області аналізу і вироблення політики. Це видання представляє нову прикладну науку – науку про державну політику. Показана її відмінність від політології, охарактеризовано коло причетних до державної політики і процес вироблення політики. Книга буде корисною для досвідчених фахівців – службовців, відповідальних за вироблення різних напрямків державної політики, радників, експертів і консультантів у відповідній сфері, широкому колу науковців і викладачів у галузі суспільних наук, а також для початківців-практиків, студентів і аспірантів у галузі державного управління, державної політики та суміжних спеціальностей.

У пропонованому посібнику в доступній для широкого читача, жвавій і цікавій формі викладено основне коло проблем загального мовознавства: мова як знакова система і її відмінність від інших знакових систем, походження людської мови, її будова й особливості функціонування, взаємозв'язок мови й мислення, мови й суспільства, мови й культури, класифікація мов, систем письма тощо. Виклад теоретичного матеріалу супроводжено багатим і різноманітним ілюстративним матеріалом з багатьох індоєвропейських мов, а також східних (японська, китайська, турецька) мов, фактами з історії культури (літератури, мистецтва) та необхідними для кращого розуміння матеріалу відомостями з інших наук (філософії, фізики, біології тощо). Чільне місце в ілюстраціях та обговоренні теоретичних проблем посідає українська мова, адже вперше працю такого роду адресовано безпосередньо україномовному читачеві. Книжка, без сумніву, зацікавить студентів гуманітарних факультетів університетів та педінститутів, фахівців філологів, викладачів, а також усіх, хто серйозно цікавиться мовними проблемами.

В монографии рассматриваются проблемы и перспективы технического развития в интерпретации крупнейших философов хх века: О. Шпенглера, Л. Мэмфорда, М. Хайдеггера и других, представителей Франкфуртской школы социальных исследований, французской индустриальной социологии. Техника как момент человеческой деятельности, как искусность, привлекала внимание философов с древних времен. Однако великой философской проблемой феномен техники стал лишь тогда, когда общество начало осознавать собственное развитие как движение по пути «технической», технизированной цивилизации и воспринимать этот путь как необратимый, В осмысление этих проблем философы, как показано в книге, внесли очень большой вклад, выступив с собственным «внетехническим » подходом к проблемам техники, с критическим обобщением исторического развития и использования техники обществом.

MUSIC, SOUND and ELECTRONICS ... each of these subjects has been well covered recently by sober academic textbooks; I am certainly not going to write another of those! This book is for amusement. But I want to write that word this way ... a-MUSE-ment.

Підручник містить питання основ валеології, основ теорії та практики культури здоров'я, ознайомлює з основними положеннями науки про формування, збереження та зміцнення здоров'я людини в духовному, психічному та фізичному аспектах. Видання розкриває сутність здоров'я людини, подає теоретичні й практичні рекомендації стосовно загартування організму, зміцнення фізичного та психічного здоров'я, раціонального харчування, організації праці та відпочинку. Для студентів педагогічних вищих навчальних закладів. Розділи: Основи здорового способу життя; Стан здоров'я населення України; Вплив на стан здоров'я людини соціальних та екологічних чинників; Науково-обґрунтований спосіб життя як основа фізичного здоров'я; Основи психічного та духовного здоров'я; Соціальні та психофізіологічні причини вживання наркотичних речовин. Шляхи профілактики різних форм девіантної поведінки; Статеве виховання як основа формування здорової сім'ї та профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом; Інфекційні хвороби, що набули соціального значення. Всебічна поінформованість населення як відповідний шлях поліпшення епідемічної ситуації; Індивідуальна оздоровча система як основа повноцінного довголітнього життя;

Відомо, що між наукою і технікою неможливо провести більш-менш чіткі межі. Однак, між цими двома взаємопов’язаними видами суспільної діяльності все ж існує певна і досить суттєва відмінність, яка обумовлює різні інформаційні потреби (ІП) у людей, що займаються цими видами діяльності – вчених і інженерів. Таким чином, слово “наукова” в терміні “науково-інформаційна діяльність” не означає, що така діяльність обслуговує лише науку або містить відомості тільки про результати наукових досліджень. Слово “наука” в даному терміні використовується для того, щоб підкреслити, що в основі своїй НІД має науковий характер, НІД обслуговує взагалі всі сфери діяльності людини, де потрібна науково-технічна інформація.

Головна відмінність людини від тварин – її прагнення до пізнання й перетворення природи. З’явившись один раз на певному етапі еволюції, ця слабка істота, що не мала ні крил, ні іклів, ні пазурів, ні смертоносного жала, ні густого шерстяного покриву – загалом, нічого з того арсеналу захисних засобів, яким володіли його більш “щасливі” сусіди, змогла не тільки вижити в жорстких умовах природного відбору, але й диктувати природі свої умови, активно перетворюючи навколишнє середовище. Активність мислення, що керується інстинктом самозбереження, за всіх часів змушувала людину винаходити все нові інструменти, будь то сокира, колесо або комп’ютер. Підкоряючи нові вершини пізнання, людина бачила перед собою усе ширші обрії, все сміливіші мрії вабили її, усе повнішими ставали її знання про світ. Тисячоліттями людина йшла по шляху пізнання, проникаючи усе далі в таємниці природи, і, мабуть, не буде кінця цьому шляху...

В жовтні 1985 року в Оттавському університеті в Канаді відбувся симпозіюм української поезії в діяспорі під назвою „Поза традиції”. Ініціятором його була Ірина Макарик, поетеса, професор англійської літератури в тому ж університеті. Симпозіюм виявив не тільки разючу відмінність цієї поезії від поезії попередніх періодів, але й від ідеологічно заанґажованої поезії в Україні. Отож і виникла ідея створити на цьому ґрунті антологію. Після симпозіюму упорядники цієї антології вирішили укладати її за такими критеріями: включити в неї тільки поезію, яка творилася поза межами Радянського Союзу; обмежити її до поетичної творчости останнього чверть-століття; включити в неї тільки тих поетів, які вийшли „поза традиції”, тобто які манерою свого голосу, письма, чи новаторського світобачення поширили параметри української поезії. Ці критерії, як і треба було очікувати, з одного боку, забезпечили за антологією певну поетичну когерентність, але, з другого боку, вилучили з неї багато добрих „традиційних’’ поетів -- поетів, які писали і пишуть на Україні, та поетів, що впродовж останніх двох десятиріч, в силу різних причин, не писали поезії. Саме тому ця антологія не претендує на всебічність та історичну вичерпність. Упорядники вибрали 68 поетів із 368 імен за зовсім іншими критеріями. їм, коли можна так висловитись, ішлося про горизонтальне, а не про вертикальне представлення української поезії в діяспорі.

  Текст у форматі PDF 3.68 Мб