Т. 1. - 1948. - 557 с.

Ч. 1. - 343 с.

Т. 1. - 1892. - 542 с.

Київська Козаччина 1855 — масові сел. виступи в Київській губернії за відновлення козацтва як сусп. стану і військ. формування. Приводом до них стало опублікування під час Кримської війни 1853—1856 маніфесту імп. Миколи I, що передбачав створення рухомого держ. ополчення. По Київщині, де ще свіжими були згадки про запороз. козацтво, почали поширюватися чутки, нібито тих, хто запишеться в ополчення («у козаки»), буде звільнено від кріпосної залежності (див. Кріпацтво) і вони одержать поміщицькі землі та майно. Бажаючі покозачитися примушували священиків та ін. письменних людей складати списки «вільних козаків», а записавшись у ці списки, відмовлялися відробляти панщину і виконувати розпорядження місц. адміністрації, створювали власні органи самоврядування («сільські громади») і вибирали собі ватажків (відомі імена окремих з них: Василь Бзенко, Іван та Микола Бернадські, Яків Романовський, Михайло Гайденко, Корній Захарченко). Почавшись у лют. 1855 у Васильківському повіті, рух за покозачення в берез.—квіт. охопив понад 500 сіл і містечок у 8 із 12 повітах Київ. губернії (Таращанському, Васильківському, Київському, Звенигородському, Черкаському, Уманському, Сквирському, Канівському). На придушення «козаччини» уряд кинув регулярні війська і поліцію. У кількох селах і містечках сталися криваві сутички, найзапекліше протистояли військам і поліції покозачені селяни у Биковій Греблі (Васильківський пов.; нині село Білоцерківського р-ну), Березні (Сквирський пов.; нині село Володарського р-ну; обидва Київ. обл.), Корсуні (нині м. Корсунь-Шевченківський) і Таганчі (Канівський пов.; нині село Канівського р-ну Черкас. обл.). Однак сили були нерівними. Селяни змушені були скоритися.

Т. 1. - 1072 с.

Т. 1, Кн. 1. - Истории Харьковского полка. - 435 с.

Т. 1. - 1965. - 397 с.

Т. 1 : 1619-1624. - 1969. - 144 p.

Т.1. - 1990. - 319 с.

Науково-популярна книга присвячена історії Війська Запорозького періоду XVI — середини XVII ст. Автор змальовує історичні обставини, що зумовлювали та супроводжували воєнні походи українських козаків на суші й на морі, показує в цьому контексті дипломатичні стосунки Війська Запорозького з сусідніми країнами: Росією та Польщею, Швецією та Туреччиною. Особливе місце відводиться дипломатичній діяльності Б. Хмельницького. Для широкого кола читачів.

Ця раритетна праця видатного українського історика, філософа й публіциста вперше побачила світ у Києві напередодні тотальної заборони українства Емським указом 1876 р., коли сам автор був політемігрантом. Професор Київського, а потім Софійського університетів Михайло Драгоманов вважав за почесний громадянський обов'язок написати популярне дослідження з історії народу, що й реалізував у цьому творі.

Наукове видання стирає ще одну "білу пляму" в історії української землі між долішніми течіями Дону, Дніпра та суміжними територіями. Розкривається походження й історична доля різних племен і народів, які жили й кочували в Приазов`ї. Окремі розділи присвячені запорізьким і донським козакам, колонізації лівобережних степів після зруйнування Запорізької Січі. Докладний огляд подій жовтневого перевороту 1917 року і радянського періоду історії краю створює цілісну картину пережитого народами, які живуть і працюють на цій землі.

Вип. 1. - 1993. - 166 с.

Aвтoр цiєї книги - фpанцyзький oфiцep. 1645 poкy вiн кoмандyвав загoнoм кoзaкiв, якi були зaвербoвaнi францyзьким ypядoм в Укpaїнi. Загiн запopожцiв бpав yчасть в oблoзi Дюнкеpка пiд чaс Tpидцятилiтвьoї вiйни. У 1653 -1663 pp. П'ep Шeвальє написав poзвiдки пpo Українy, кoтрі нe втpатили пiзнавальнoгo знaчення й у нaш час.

У збірнику зібрано найрізноманітніші мвтеріали з питань історії запорозького козацтва, зокрема з питань культури козаків, які створили багато високохудожніх історичних дум і пісень, літописів, творів живопису і архетиктури, козаків, котрих називають "лицарями Бароко". Книга ілюстрована багатьма кольоровими та чорно-білими репродукціями творів давнього українського мистецтва.