Akcja powieści rozgrywa się głównie w Wenecji, mieście-widmie, mieście-labiryncie, i w drodze do niej. Ukraiński poeta Stanisław Perfecki, skandalista, wizjoner i hulaka, wyrusza na Zachód, do Serenissimy, zmierzając ku własnej rzekomej śmierci. Kolejne rozdziały powieści odsłaniają i zarazem komplikują zagadkowe perypetie bohatera, który zanim zniknie, będzie uciekał, dokona rzeczy wielkich, wcieli się w Orfeusza (bohatera opery wystawionej w Wenecji), zakocha się w pięknej kobiecie, podsumuje swoje życie i spisze testament. Czytając „Perwersję”, mamy do czynienia z groteską, z parodią literatury jako takiej lub też rozmaitych konwencji literackich, i w pewnym sensie z nowoczesnym romansem pikarejskim. Bohater „Perwersji” krąży po absurdalnym świecie współczesnym, drwiąc z niego i kwestionując go; gdy z kolei wspomina kraj, który opuścił, bywa i sentymentalny, i szyderczy, nie mogąc uwolnić się od jego ambiwalentnej historii oraz swych prywatnych niepowodzeń. Sprawa Perfeckiego, którą czytelnik musi poprowadzić, będzie miała swoje oryginalne rozstrzygnięcie: przeczuwane, ale i niekonwencjonalne, które być może wielu wyprowadzi w pole – ku ich uciesze. Równocześnie „Perwersja” prowadzi subtelną grę z odbiorcą i jako dzieło wielowarstwowe mówi o granicach języka literatury, ukazuje ironiczny obraz Europy oraz tożsamości bohatera, a także relacji między Wschodem i Zachodem. „Perwersja”, niczym zwariowana opera oper pojawiająca się na jej kartach – dzieło pewnego ekscentrycznego reżysera: z fajerwerkami, gigantyczną orgią i dwoma trupami... zabójców – stanowi prawdziwe arcydzieło postmodernistycznego smaku. To książka napisana z pasji czytania wspak, zabawy słowem i stylem, rytmem i powtórzeniem, z perwersyjnej miłości do... literatury.

Debiutancka powiesc mlodego autora szybko zdobyla rozglos wsród czytelników, a w niektórych kregach, jakby uzasadniajac swój tytul, zyskala miano kultowej. Rozmigotana tkanka fabuly rozpieta jest miedzy wymiarem rzeczywistym a fantastycznym. Na poziomie rzeczywistosci jej mlody bohater, Jurko Banzaj, przyjezdza do tajemniczego, zagubionego wsród gór miasteczka, by w ramach praktyk studenckich uczyc biologii w szkole sredniej, której grono pedagogiczne sklada sie z samych dziwaków. Zakochuje sie w swojej uczennicy Darci Borges i zaprzyjaznia z dwoma uczniami outsiderami. Wystawiaja razem performance, dajacy wyraz niecheci do homogenizacji kultury, pala haszysz, czytaja dobre ksiazki, sluchaja starego rocka i alternatywnej muzyki i daja odpór zrusyfikowanym hopnikom - czcicielom muzyki pop i dresów. Jurka laczy z Darcia nie tylko niewinne uczucie, lecz równiez "swiadome snienia", które przenosza bohaterów w inny wymiar, rzadzony przez Wielkich Pradawnych. Wygnani na odlegle planety bogowie zamierzaja wtargnac w rzeczywistosc bohaterów, gdzie chca stoczyc decydujaca bitwe z silami dobra. Fantastyczna warstwa powiesci jest inspirowana twórczoscia Howarda Phillipsa Lovecrafta i Carlosa Castanedy. Wielkimi zaletami powiesci, poza wartka akcja, sa bogactwo stylistyczne, absurdalne poczucie humoru i nieujarzmiona wyobraznia autora, który blyskotliwie balansuje pomiedzy liryzmem, groteska a groza.

Najlepsza ukrainska ksiazki roku 2010 Ksiazka o milosci, pamieci i tozsamosci. Epopeja, jakiej Ukraina jeszcze nie miala. Silna, niezalezna kobieta, niemajaca zamiaru jedynie przytakiwac mezczyznom, poddawac sie ich woli i rezygnowac z prawdziwej milosci. Dwaj równie silni mezczyzni, ale - co ciekawe - empatyczni i gotowi na relacje bedace zaprzeczeniem tradycyjnego patriarchatu. Jak potocza sie ich losy? Czy Ukraina ostatniego stulecia skrywa przed nami jeszcze wiele tajemnic? Zabuzko zabiera nas w podróz w czasie i przestrzeni - od wschodu Ukrainy po Galicje, od miedzywojnia az do wspólczesnosci. Kijowska dziennikarka Daryna Hoszczynska, pochodzacy ze Lwowa antykwariusz Adrian Watamaniuk oraz zolnierz UPA Adrian Ortynski to postacie, które jako glówne (choc niejedyne) poprowadza nas przez zakamarki pamieci narodowej, zbiorowej i indywidualnej, malo tego - podzielonej jeszcze na damska i meska, emocjonalna i faktograficzna. Beda przekonywac, ze historie mozna interpretowac wielorako i ze nikt nie ma monopolu na prawde.

«Пафос» — другий роман письменника, філософа і культуролога Володимира Єшкілєва. Гостра критика реалій сьогочасної України і пригодницька фабула поєднані в ньому із стилістичними пошуками нової вітчизняної прози. Дія роману відбувається навесні 2000 року у Станіславі, Єрусалимі та Тверії. Герої «Пафосу» намагаються знайти власні відповіді на виклики постмодерної доби.

Кн. 2 : Княгиня Ольга. - 1995. - 464 с.

У пропонованій книзі зібрано три твори Ю. Іздрика — повість «Острів Крк» та романи «Воццек» і «Подвійний Леон», — що їх об’єднує неповторний стиль автора. Ці тексти схожі на інтелектуальну гру, просякнуті найрізноманітнішими й найнеочікуванішими настроями героїв, їхніми одкровеннями та неприкритим цинізмом, їхніми страхами та бажаннями, стражданнями та любов’ю.

Під старою авторською обкладинкою – новий книжковий проект письменника. Для тих, хто вже читав перше видання «Флешки», «Дефрагментація» видасться цілком новою книжкою. Так воно і є. Перечитана автором, виправлена, доповнена новими кілобайтами інформації, Іздрикова «Флешка» розкриває нові сторони нових(старих) текстів і здогадок. Автор намагається простіше і системніше подати ті тексти, які побачили світ два роки тому, хоча значення вони вже набули иншого. Тобто, за словами Іздрика «зібрати порох в первинний камінь» «Також я намагався виправити дошкульні, на мій погляд, часові невідповідності…

"АМ™" - Остання на сьогодні і, правдоподібно, найрадикальніша Іздрикова книга. Провокативний епатаж і чорний гумор, дошкульна пародія, сомнамбулічні візії, маніпулювання чужими текстами і декострукція власних... одне слово - компіляція. Щоправда, цим разом дотепна, легка, віртуозна і цілісна. Не лише для поціновувачів Іздрикової прози.

"«Воццек», безперечно, належить до найпомітніших творів української прози 90-х років. «Воццек» так само показує, що про Іздрика треба говорити не лише в контексті української літератури, а в контексті Кафки і Музіля, Кундери й Боргеса, європейських традицій та інтелектуальних шукань у двадцятому столітті. «Воццек» — роман для літературних ґурманів" (Соломія Павличко)

Остання частина своєрідної трилогії, яку разом із «Подвійним Леоном» складають дві попередні книги Іздрика — «Острів Крк» та «Воццек». Пошуки власного «я» та ненастанні мовні експерименти відтворюють «історію хвороби» головного героя, яка тісно переплітається з історією його кохання і є, по суті, ще однією інтерпретацією Історії як такої. Високий романтизм та нещадна іронія, філософські забави і чорний гумор — ось компоненти, з яких автор готує свій черговий текстовий коктейль.

Художньо-біографічна повість про життя і мученицьку смерть Олекси Гірняка з Калуша. Довгий час у Радянському Союзі будь-яка згадка імені цієї мужньої людини кваліфікувалася як націоналізм. Михайло Іщенко, канівський краєзнавець і лікар, уперше про Олексу Гірняка розповів світові у 90-х роках. Так розпорядилася доля, що саме йому, черговому лікарю 21 січня 1978 року довелося побачити останки чоловіка, який спалився за Україну на Чернечій горі поблизу могили Тараса шевченка, прочитати рукописну листівку, в якій Олекса Гірник звинувачував радянську владу в приниженні національної гідності українців, нищенні української мови та культури.