Чи існує в літературознавстві поняття «роман-нарис»? У кожному разі в літературі такий роман уже є. Як то в романах, читач знайде тут любовну історію, кілька розгалужених сюжетних ліній та всілякі подорожні пригоди. Але, як то в нарисах, важливішими за події в цьому тексті є самі герої, а важливішими за героїв — атмосфера і середовище. Зокрема – українська атмосфера дев’яностих-нульових і середовище більш-менш мистецького Львова, пропущені через «очуднену» призму свідомості американського напівукраїнця Елайджи. Наскільки болісними чи, навпаки, комічними виявляться його прозріння від зіткнення уявної України з реальною? Як то з найсмачнішими товарами в duty free, відповідь на це запитання призначена винятково для дорослої аудиторії.

Книга Тараса Прохасько шалено поетична. Вона просочена якоюсь філософською меланхолією, але все таки оптимістична, мрійлива і красива. Вона, безумовно, «Ізі лістенінг», але навіть якщо комусь з книжкових черв'яків може здатися, що вона проста, то вони не зможуть спростувати факт створення Тарасом Прохасько доброго, пронизливого словесного коду, що зачаровує своєю чисто людською енергією. Ось так потрібно любити свою країну. Ось так потрібно писати про людей. Без політики, без ідеології, без обмеженої вузькості погляду. Але соковито, красиво, тонко відчуваючи свій Всесвіт, відчувши деталі своєї дійсності і її краси, деталі всього світу і мільйонів зірок, космосу і запаху яблук в божественному саду за межами видимих сфер. Голос за кадром в книзі Прохасько – це не конкретний персонаж з ярличком «українець» і набором стандартних системних вимог. Це Людина і його орган душевного відчуття, весь його осередок чуття, що увібрав в себе граничну увагу до навколишнього космосу. Сама ця позиція робить можливим сприйняття книги в будь-якій точці земної кулі. Хтось зрозуміє менше, хтось більше, але книга є людяною. Людяною в глобальному розумінні. Національність пропущена через «героя», а не «герой» через національність. Таким чином Прохасько створює універсальну мову достовірності. Поринаючи в «FM Галичина» хочеться жити, бо стільки ще не звідано. Не звідано не десь там в глибинах Африки, США або Європи. Незвідано тут, у тебе під носом. Увага до деталей, мікроколиванням навколишніх просторів – книга сіє в читачах сім'я великого дару відчувати світ глибше. Я сказав, що так потрібно любити свою країну? Все ж, швидше, так: - потрібно бути Людиною... (Анатолій Ульянов)

Так, вони проливали свою кров за Чечню. Так, вони воювали в Абхазії. А ще вони гинули в Придністров’ї. Ні, їх ніхто не примушував. Ні, вони були там не заради грошей. А чому? Найкраще запитати у них самих. Адже кожен має право розпоряджатися власним життям і здоров’ям. Попри любов україських авторів до пейзажів, тут ви не знайдете описів природи. Хіба що людської природи, а точніше, тої її частини, яка не дуже далеко відійшла від звірячої. Бо на війні – як на війні.

Olexandr Dovzhenko (1894-1956) was on outstanding Soviet Ukrainian film director, prose and scenario writer, and winner of USSR State prizes and the Lenin Prize. In 1958, at an international film festival in Brussels, his film The Land was included in the twelve best motion pictures of all times and peoples. Dovzhenko influenced the cinema of many countries, especially Italy. Dovzhenko’s world outlook and creative methods were shaped by the October Socialist Revolution of 1917. His films are a whole epoch in the history of Soviet cinema. With a great deal of mastery they depict the heroic struggle of our people in establishing Soviet power (Arsenal, 1929; Shchors, 1930), the socialist changes in the countryside (The Land, 1930), the courage and devotion of the Soviet people in the war against fascism (The Story of the Fiery Years, 1944-1945), and the moral grandeur of his contemporaries building the bright future of their country (A Poem about the Sea, 1956). Epic treatment of themes and profound lyricism are the main features of Dovzhenko’s works. During the Great Patriotic War of 1941-1945 Dovzhenko wrote several stories, sketches and publicistic articles. His best stories — Mother, The Night before the Battle, and It Cannot Be Forgotten — express his firm belief in the Soviet people’s victory over the nazi invaders. In 1942, in his diary, Dovzhenko made the first entries about his childhood, which he later used in the autobiographical story The Enchanted Desna (1954-1955). It was not without reason that during this severe time for his country he wanted to write a book about the formation of a generation which was to build a new world and later defend it in the years of hard trials. The Enchanted Desna is a real poem about the making of man, the moral beauty of those who work the land, and the charming nature of the author’s native countryside. The story is imbued with deep lyricism and gentle humor. It would not be far-fetched to say that by writing this realistic and philosophical story Olexandr Dovzhenko provided his readers with a key to understanding his entire heritage.

  Текст у форматі PDF 0.52 Мб

Книга відомого літератора з Волині Івана Корсака повертає нас обличчям до постатей української історії та культури, замовчуваних або забутих.

Лише наприкінці ХХ століття ми знову відкрили для себе надзвичайно плідний період у розвитку української літератури – 20-ті роки, період справжнього розквіту літератури, експерименту, пошуку нових форм і нового змісту. Раптом ми з'ясували, що українська література – це щось більше, цікавіше, масштабніше, ніж звична зі школи класика. Не тільки «хіба ревуть воли, як ясла повні». Це видання знайомить читача з Майком Йогансеном і його незвичною за формою, химерною, але надзвичайно веселою повістю «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію». Книгу ілюстровано кількома сотнями творів українських авангардистів, багато з яких маловідомі широкому загалу.

Книга вибраних творів українського письменника Тараса Прохаська. До збірки ввійшли як уже відомі, так і нові твори Тараса Прохаська.

Аркадій Любченко (1899-1945) - видатний український письменник. Пройшов складний творчо-світоглядний і життєвий шлях. Філософсько-лірична повість "Вертеп" - це роздуми про долю України, про тривожне майбутнє культурного ренесансу 1920-х років. Дійсно, уже в 1934 році багато творів самого письменника було заборонено, він кілька разів зарештовувався органами НКВС. Оповідання А. Любченка високо оцінював М. Хвильвий, називаючи його " вибагливим, вишуканим мініатюристом". " Щоденник" письменника, опублікований у США до 100-річчя з дня його народження, став явищем в українській літературі останніх років.