З використанням системного підходу, поєднання концепцій елементарних грунтових процесів (ЕГП) та еволюції грунтів з ландшафтно-геохімічним аналізом грунтоутворення визначено механізми і географічні особливості функціонування ландшафтно-геохімічних і ЕГП, розроблено модель заплавного грунтоутворення, профільно-генетичну класифікацію заплавних грунтів та еколого-агромеліоративну класифікацію заплавних земель. Запропоновано критерії діагностики грунтів і лабільних грунтових тіл на підставі поняття "грунтова часова катена", розкрито особливості екології, генези і географії грунтів, їх будови, складу, властивостей, режимів. За результатами багаторічного моніторингу агроекологічного стану грунтів проаналізовано динаміку ЕГП і характер зміни властивостей грунтів, зумовлених їх осушенням і зрошенням, розроблено критерії доцільності використання заплавних земель.

  Скачати повний текст

На основі дослідження водно-фізичних, фізичних, фізико-хімічних, хімічних, біологічних показників алювіальних грунтів під лісом і лучними травами встановлено, що грунти заплави Сіверського Дінця за умов лісостепу України розвиваються за гідроморфно-алювіально-гумусово-акумулятивним типом грунтотворення. Виявлено, що завдяки геологічним, гідро-геохімічним особливостям будови долини цієї річки переважання кальцію у складі поглинутих катіонів, його біогенною та гідрогенною акумуляцією в гумусовому горизонті підзолистий процес під широколистими лісами не розвивається. Визначено, що заплавні грунти - гарно оструктурені, з високим вмістом гумусу, середніми та високими його запасами в метровій товщі, доброю забезпеченістю рухомими формами фосфору та калію, з середньою - лужногідролізованим азотом. Встановлено, що високий запас біомаси та підстилки свідчить про те, що родючість заплавних грунтів не деградує, а підвищується. Розглянуто шляхи раціонального використання цих грунтів.

  Скачати повний текст