Досліджено динаміку структури вільного часу курсантів вищого військового навчального закладу (ВВНЗ) при цивільному вищому навчальному закладі, класичному університеті. Розглянуто динаміку структури цього часу вихованців ВВНЗ як соціальний процес, що характеризує зміни його внутрішньої будови під впливом соціальних факторів і має прояв у зміні функціональної спрямованості та змістового наповнення культурно-дозвіллєвої діяльності курсантів. Проаналізовано динаміку змін структури вільного часу вихованців ВВНЗ на різних етапах розвитку системи військової освіти. На підставі аналізу емпіричних даних визначено тенденції її розвитку.

  Скачати повний текст

Здійснено теоретико-методологічне обгрунтування інституціональної модернізації культурно-дозвіллєвої сфери. Розглянуто актуальні проблеми розвитку дозвілля, особливості їх вирішення за сучасних умов та основні напрямки державної культурної політики у сфері культури. Запропоновано тезу, що інституціональна модернізація взаємопов'язана з функціонуванням та розвитком інноваційних культурно-дозвіллєвих систем і суттєво впливає на інститут дозвілля. Розроблено підхід, який дає змогу розглянути теоретичні проблеми вивчення сучасного культурного дозвілля, особливості формування культурних запитів людини за умов розвитку сучасного українського суспільства. Визначено основні теоретичні положення, принципи, соціальні функції, специфічні фактори організації культурно-дозвіллєвих відносин за умов вільного часу. Проаналізовано сучасну систему культурно-дозвіллєвих організацій, основні тенденції її модернізації, а також особливості діяльності та типові форми інноваційних закладів культури.

  Скачати повний текст

Проведено соціально-філософське дослідження концепту "хронополітика" як форми рефлексії часового аспекту соціокультурних трансформацій, проаналізовано існуючі підходи щодо розуміння даного феномену. Вперше встановлено, що метатеоретичний концепт "хронополітика" виражає зміни міри соціокультурної єдності суспільних утворень, межами якої є модальність часу, цінності та соціальності. Розкрито буттєвий зміст хронополітики як сукупності ціннісно-раціональних видів діяльності, поведінкових і комунікативних актів, спрямованих на відтворення та створення різноманітних форм соціокультурної єдності. Проаналізовано структурний, процесуальний і суб'єктний аспекти хронополітики, які можна розглядати як систему вимірів соціокультурного континууму.

  Скачати повний текст

Досліджено трансформації та перспективи розвитку культури дозвілля у добу глобалізації. Запропоновано методологічну стратегію дослідження культури дозвілля, розкрито її онтоантропологію та людинотворчий потенціал. Культуру дозвілля розглянуто у площині антропосоціогенезу. Показано, що вона є частиною цивілізаційного процесу та здійснює вагомий внесок у духовний розвиток людства через селекцію культурних форм самовипробування людини, її наявність є передумовою реалізації трансцедентної сутності людини. Встановлено, що культура дозвілля у добу глобалізації має розширену сферу впливу. Розкрито освітній потенціал культури дозвілля, її внутрішній зв'язок з культурою свободи.

  Скачати повний текст

На підставі наукового аналізу філософських, соціологічних, культурологічних джерел, а також методичного узагальнення педагогічного досвіду організації дозвілля визначено теоретичні підходи до педагогічного аспекту дослідження діяльності дітей та молоді української діаспори (УД). Розглянуто специфіку організації дозвілля даної категорії населення за умов інокультурного середовища, показано роль культурно-дозвіллєвої діяльності у справі їх прилучення до національної культури. Проаналізовано сутність дозвілля як органічної складової культурного життя УД на різних рівнях теоретичного узагальнення (локальному, глобальному та глокальному). Розроблено варіативну педагогічну модель організації дозвілля дітей та молоді УД, а також технологію побудови відповідних культурно-дозвіллєвих програм.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано значущість актуалізації технологічного підходу до дослідження культури як соціального явища, охарактеризовано її технологічні функції. Аргументовано теоретико-методологічну стратегію вивчення соціально-технологічного статусу релаксації на базі врахування функціональних і дисфункціональних характеристик різних технологічних засобів релаксації, з'ясування специфіки соціокультурних детермінант релаксаційних практик, вивчення функціональної диференціації релаксаційних практик в аспекті їх розмежування на індивідуальний і колективний типи релаксації. Обгрунтовано визначення релаксації як специфічного фізіологічно та культурно детермінованого процесу нервово-м'язового розслаблення, взаємопов'язаного з цілеспрямованими технологічними діями людей для актуалізації потенціалу різних релаксантів як специфічних культурних артефактів. З'ясовано дві головні особливості специфіки прояву соціокультурної детермінації релаксаційних практик - подієву артикульованість таких практик та їх багатовимірну модальність. Установлено й аргументовано, що основним типом індивідуальної релаксації є тілесна релаксація, а її технологічними засобами здійснення - емоційна та медитативна тілесна релаксація. Доведено, що колективному типу релаксації властива певна культурна детермінація та відповідні технологічні способи формування релаксаційного ефекту за допомогою актуалізації релаксаційного потенціалу ритуалу, свята, гри, подорожі.

  Скачати повний текст

Розглянуто й уточнено провідні напрями дослідження проблематики часу, що склались в соціології на сьогодні: аналіз часу як формальної соціологічної категорії. Сформовано особливі напрями соціології, пов'язані з соціальним часом: соціологія дозвілля, соціологія вільного часу, відбувається спірне та неоднозначне обговорення визначення предметної області історичної соціології та досліджено зміни сучасних стилів життя. Розкрито вплив часу як соціального фактору на соціальну взаємодію: як ресурс і як соціальний смислоутворювальний чинник. Вдосконалено тезу про необхідність дослідження використання часу як шкали кількісних змін в соціальних відносинах. Уточнено предметне поле досліджень історичної соціології.

  Скачати повний текст

Розглянуто структуру соціального часу, яка розкривається через відношння його інваріантних елементів. Зазначено, що визначення динамічної та функціональної природи соціального часу робить можливим осмислення зміни часових структур у контексті темпоральної комплексності соціального часу. Доведено, що час є не лише універсальним виміром соціальних змін, але й їх основою, констатувальною фактичністю.

  Скачати повний текст

Проаналізовано теоретико-мегодологічні підходи щодо дослідження суб'єктивного часу. Розкрито вплив суб'єктивного часу на соціальну поведінку індивіда у контексті побудування індивідом майбутнього за умов суспільних трансформацій. Побудовано модель структурування й інтерпретування майбутнього. Вдосконалено процедуру дослідження суб'єктивного часу, завдяки проясненню концепції суб'єктивного часу, уточненню його місця в моделі вільного вибору, виробленню критеріїв його дослідження, яке забезпечує більш чітке уявлення щодо впливу суб'єктивного часу на соціальні явища, процеси та стосунки.

  Скачати повний текст