Досліджено археологію знання М. Фуко в контексті постструктуралістської філософії (Р. Барт, Ж. Бодрійяр, Ж. Дерріда, Ж. Дельоз). Проаналізовано дослідження фукольдіанської та "постфілософії" в працях вітчизняних і зарубіжних авторів. Показано специфіку методології М. Фуко, сформовану "на межі" структуралізму та постструктуралізму. Розкрито фукольдіанську археологію знання, археологічний метод і топологічно-картографічне осмислення простору в контексті постструктуралістських дискурсів Р. Барта та Ж. Дерріда (крізь концепти "гетеротопія", "годологія", "слід", "текст", "мова"), Ж. Дельоза та Ж. Бодрійяра ("зовнішнє", "згин-складка", "складка", "відмінність і повторення", "симулякр").

  Скачати повний текст

Оприлюднено новий напрям інтегративного філософського дослідження структурної методології, що синтезує принципи діалектичного методу, син- та діахронічні підходи, елементи синергетики. Встановлено, що методологія структуралізму та постструктуралізму, сформована на засадах структурної лінгвістики, є серцевиною радикального повороту від раціоналізму до ірраціоналізму в дискурсивному полі європейської культури. Проведено компаративний аналіз методології структуралізму та постструктуралізму в системі філософських принципів і категорій. Визначено перспективні напрями впровадження цієї методології в європейських, в тому числі українських дискурсивних практиках.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості становлення основних ідей та ролі контексту у формуванні структуралізму. Виявлено характер еволюції концепції структуралізму як провідного чинника формування структуралістської методології. Розглянуто структуралістський підхід у контексті сучасних гуманітарних методологій. Обгрунтовано методологічний потенціал ідей структуралізму у сфері соціально-гуманітарних досліджень за доби глобалізації, оскільки тенденція до структуризації пізнавального матеріалу є головною рисою структуралізму. Розглянуто структуралістську методологію у сукупності здійснених за допомогою підходу практик в історичному, еволюційно-концептуальному й соціокультурному аспектах, а також позитивний досвід застосування структуралістської методології в різних сферах гуманітарного знання, що дозволило обгрунтувати її евристично-пізнавальний потенціал. Виявлено, що методологічна спільність різноманітних напрямків структуралізму представлена подібністю принципів в уявленнях про поняття структури та способи її визначення. Спільною рисою методологічних підходів є єдність проблемного поля дослідження з базовими поняттями (структурою, епістемою, симулякром).

  Скачати повний текст