Висвітлено філософську систему Д.Юма крізь призму її гуманістичної складової, проаналізовано сучасну інтерпретацію основної філософської проблеми - феномену людської природи. Встановлено можливість альтернативного тлумачення філософії Д.Юма у якості органічно поєднаних гносеології та етики, що надає можливість нестереотипного сприйняття його філософії, яка традиційно зводилась до гносеології як єдиноцінного досягнення шотландського філософа. Виявлено, що філософія Д.Юма спрямована на розкриття сутності людини як цілого, про що свідчить взаємозв'язок теорії пізнання, етики, політичної філософії (скепсис до розуму обумовлює довіру до відчуттів; достовірність безпосереднього сприйняття детермінує методологічний скептицизм), тому філософську концепцію Д.Юма визначено як антрополого-гносеологічну. Визначено гуманістичні засади вчення про людську природу, що полягають у дослідженні Д.Юмом людини як істоти, що наділена симпатією (перевага у природі людини симпатії до інших над егоїзмом), справедливістю (гармонійне поєднання благ людини та суспільної корисності), свободою (відчуття свободи під час виявлення волі згідно приховано-внутрішній детермінації). Досліджено обмеженість запозичень окремих положень вчення Д.Юма у сучасному лібералізмі, неповну адекватність сучасного сприйняття проблем філософії Д.Юма у історико-філософських постмодерністських тлумаченнях.

  Скачати повний текст

Проаналізовано скептичні ідеї Гоббса у його полеміці з Декартом і в "Левіафані". Досліджено антискептичні стратегії Локка та Барклі, виявлено специфічні для кожної з них внутрішні протиріччя, через які Локк суперечить власній теоретичній конструкції, а Барклі, всупереч власному задуму, заново стверджує скептичну філософію. Доведено, що скептична криза, описана Х'юмом наприкінці першої книги "Трактат про людську природу", обумовлює радикальне переосмислення філософом скептицизму та філософії як такої. Встановлено ступінь спорідненості та відмінності у розумінні скептицизму у Х'юма та Секста Емпірика. Виявлено залежність сучасних англомовних інтерпретацій античного скептицизму від розуміння скептицизму та людської природи, вперше висловленого у філософії Х'юма. З'ясовано, що результатом антискептичної стратегії Ріда, сформованої у полеміці з Х'юмом, є не самообгрунтування, а самоспростування рідівської "філософії здорового глузду".

  Скачати повний текст