Розглянуто проблему розвитку рухової пам'яті майбутнього вчителя музики в процесі інструментальної підготовки. Висвітлено специфіку матеріальних основ феномену "рухова пам'ять", розкрито сутність і зміст даного поняття, науково обгрунтовано характеристики проявів рухової пам'яті, визначено її основні функції у процесі інструментальної підготовки майбутнього вчителя музики. Розроблено й експериментально перевірено методичну модель розвитку рухової пам'яті майбутнього вчителя музики та технологію її реалізації у вищій школі на підставі поетапної практичної апробації визначених педагогічних умов. Результативність дослідно-експериментальної роботи підтверджується методами математичної статистики, що доводить дієвість й ефективність запропонованої поетапної методики впровадження методичної моделі розвитку рухової пам'яті майбутнього вчителя музики в процесі інструментальної підготовки. Набула подальшого розвитку теорія та методика рухової мнемічної активності студентів музичних факультетів ВНЗ педагогічної освіти в процесі фахової підготовки.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблему розвитку рухової навички з урахуванням психічної інтенсивності вправляння. Досліжено зміни психічної інтенсивності вправляння людини у процесі розвитку рухової навички за умов тренування та змагань. Визначено особливості динаміки психічної напруженості розвитку рухової навички, яка здійснюється способом регуляції інтенсивності вправляння з використанням фізіологічних показників (ЧСС). Досліджено процес саморегуляції психічної напруженості розвитку рухової навички за умови довільного її регулювання та з використанням її суб'єктивних еталонів. Запропоновано засоби та методи оптимізації психічної інтенсивності вправляння. Доведено, що виконання рухової навички сприяє формуванню різних за інтенсивністю та модальністю психічних станів. Встановлено, що напруженість пізнавальних, моральних і діяльних станів за звичайних умов тренування є значно нижчою, ніж за умов змагань. Розроблено спосіб оптимізації психічної напруженості у тренуванні з урахуванням функціональних можливостей особи, а також метод її регуляції шляхом вибірковості активізації та мобілізації вольових зусиль і психомоторних якостей. Обгрунтовано можливість компенсації недостатньої моральної напруженості, доведено, що систематичне використання в тренувальних заняттях вправ з оптимальною психічною напруженістю дозволяє не лише стабілізувати рухи, а й адаптувати їх до умов даного стану людини.

  Скачати повний текст