Изложены теоретические и практические аспекты аутогенных свойств разделительной среды при обогащении угля. Разделяющая среда, двигаясь в радиальном направлении, производит перечистку уже сложившихся слоев материала. Частицы обогащаемого материала двигаются по стационарным траекториям, подвергаясь периодическому разрежению и уплотнению турбулентными вихрями, амплитуда которых уменьшается от периферии к центру аппарата. Аутогенные свойства разделяющей среды проявляются в условиях противоточных турбулентных потоков за счет неоднородности (по плотности) суспензии в радиальном направлении при наличии специфической постели и под действием поперечной циркуляции, обеспечивающей необходимую чистоту продуктов разделения. Зерна граничной крупности и плотности обеспечивают равновесие сепарируемой системы, при котором имеет место минимальное засорение продуктов разделения.

Наведено інформацію про створення вакуум-фільтра з протитечійною промивкою та фільтрувальною перегородкою з мінливою конфігурацією для важкофільтрувальних суспензій.

Досліджено пересування сипкого матеріалу сполученими напівциліндричними камерами, поділеними вертикальною перегородкою. Це дозволяє розділити будь-яку камеру на різні за об'ємом напівкамери. Встановлено, що положення перегородки суттєво впливає на ступінь заповнення напівкамер та час перебування матеріалу в апараті. Визначено характер переміщення матеріалу в шарі.

Розглянуто вплив електромагнітних полів на твердіючі закріплюючі розчини за струминного способу закріплення слабких дисперсних порід. Отримано результати досліджень щодо регулювання міцності, закріплених за допомогою струминної технології дисперсних порід внаслідок зміни напруженості магнітного поля, що впливає на закріплюючий розчин, або його витрати магнітним апаратом.

Розроблено математичну модель, яка визначає силу відриву частинки від поверхні поділу "вода-повітря" за умов плівкової флотації. Доведено: форми зерен визначають стійкість флотаційного комплексу.

Установлено вплив початкової та кінцевої вологості продуктів на процес їх грануляції. Досліджено сушіння відходів флотації з супровідною грануляцією. Вперше у вітчизняній практиці підтверджено можливість сушіння з супровідною грануляцією відходів флотації з мулонакопичувачів на промисловій установці за умов Дніпродзержинського КХЗ.

Для зниження втрат вугілля з відходами розроблено та випробувано на ЦЗФ "Моспинська" технологічну схему, що включає розділення шламів у гідроциклонах ГЦ-360 за граничним зерном 0,2 мм та подальше збагачення тонкого шламу флотаційним методом.

Подано результати експериментальних досліджень щодо застосування явища електроосмосу в зневодненні каоліну Просянського ГЗКа. Доведено економічну доцільність зневоднення постійним та імпульсним впливом електричного струму.

Представлено статті з проблем вторинних ресурсів твердого палива України; комплексної переробки вугільного шламу на фабриці; технічної діагностики і завдань підвищення ефективності переробки мінеральної сировини на збагачувальних фабриках; сучасного стану і шляхів розвитку подрібнювального устаткування та рудопідготовки; примусового подрібнення слюди; застосування гвинтових сепараторів при збагачуванні вугілля; розрахунку електромеханічної системи магнітогідродинамічного сепаратора; прискорення коагуляції тонких суспензій поверхнево-активними речовинами.

На підставі досліджень гідродинамічної структури потоків і зональної концентрації розчинених у рідині газів обгрунтовано турбулентно-аераційне перечищення мінеральних зерен у трипродуктовому гідроциклоні. Проаналізовано вплив різних фізико-хімічних чинників на енергію зв'язків у плівково-капілярній волозі, який має важливе значення в теорії процесів зневоднення зернистих матеріалів, зокрема, вугілля. Наведено результати теоретичних досліджень нового перспективного процесу зневоднення дрібнозернистих матеріалів за допомогою аеромеханічного зривання поверхневих водних плівок. Досліджено роль емульгатора в процесі селективної флокуляції вугільних шламів синтетичними латексами. Розглянуто можливі технологічні рішення гравітаційно-електрохімічної десульфурації кам'яного вугілля на базі застосування процесу мокрої гвинтової сепарації з наступною електрохімічною десульфурацією у полі жевріючого електричного розряду.

Висвітлено проблеми вуглезбагачувальних підприємств та шляхи їх вирішення. Розкрито можливості інформаційних технологій для забезпечення умов оперативного керування вуглезбагаченням. Наведено характеристику розробленого програмного забезпечення, призначеного для автоматизації оперативного вибору раціональних режимів збагачувальної фабрики. Подано інформацію про сучасне устаткування барабанного типу та розглянуто перспективи його розвитку. Критично проаналізовано стан теорії процесів механічного зневоднення тонко- та дрібнодисперсного вугілля та фізико-хімічних методів їх інтенсифікації. Встановлено, що існуючі теоретичні розробки не враховують специфічних властивостей тонких водних плівок на поверхні мокрого та вологого вугілля. Сформульовано завдання подальших теоретичних досліджень у сфері механічного зневоднення тонко- та дрібнодисперсного вугілля. Описано новий перспективний процес зневоднення дрібнодисперсних матеріалів шляхом аеромеханічного зриву поверхневих водних плівок.

Досліджено умови виникнення та притаманні йому похибки сухого магнітного фракціонування подрібнених мінералів. Запропоновано механізм підвищення питомої продуктивності гідросепаратора з багаторазовим перечищанням тонких шарів пульпи за рахунок зниження гідравлічного опору. Проаналізовано вплив концентрації емульгатора на ефективність процесу селективної флокуляції високозольних вугільних шламів синтетичними латексами. Розглянуто принципи побудови системи управління великокусковим подрібненням руди в енергоощадному режимі, які базуються на підтриманні максимально допустимого значення активної потужності приводу дробарки шляхом регулювання розміру розвантажувальної щілини.

Розглянуто механізм ударного навантаження гумових робочих поверхонь з повітряними порожнинами у конструкції.

Наведено концепцію переведення технологічної схеми ЦЗФ "Добропільська" на збагачення рядового вугілля п'ятьма (замість трьох) машинними класами. Запропонована технологія дозволяє знизити втрати горючої маси з відходами виробництва за рахунок зменшення похибки збагачення машинних класів.

Розроблено математичну модель оптимізації технологічних схем вуглезбагачувальних фабрик, за допомогою якої можна розрахувати параметри вихідних продуктів фабрики та підібрати оптимальні режими технологічної схеми.

Наведено інформацію про створення стрічкового класифікатора для виділення та знезводнення частини шламових продуктів за заданою граничною величиною в тонкому шарі на рухомій ситовій поверхні.

Розглянуто механізм формування вуглелатексних флокул селективної флокуляції вугільних шламів синтетичними латексами та чинники, що змінюють величину і міцність утворених асоціатів.

Наведено нові теоретичні положення з основ диспергування. Розкрито можливості отримання мікропорошків з мінеральної та промислової сировини із застосуванням газодинамічного способу подрібнення.

Проаналізовано сучасний стан технологій збагачення вугілля в Україні та обгрунтовано необхідність окремого збагачення класу 0,2 - 3 мм. Запропоновано технологічну схему збагачення енергетичного вугілля з використанням мокрої гвинтової сепарації.

Наведено результати досліджень та експлуатації вуглезабезпечувального устаткування на фабриках, у конструкціях якого для підвищення довговічності застосовано неметалеві матеріали (з високою опірністю абразивному спрацюванню), завдяки яким тривалий час залишаються незмінними геометричні параметри устаткування у робочій зоні зі стійкими технологічними показниками.