Розглянуто результати, отримані методом мікролокальних параметрів для моделювання періодичних пружних і термопружних композитів. Обговорено розв'язки граничних задач для періодичних тіл у рамках гомогенізованих моделей із мікролокальними параметрами. Модельні рівняння не складніші, ніж рівняння для однорідних тіл, хоч описують композити з періодичною будовою.

При вивченні напружень, що виникають в матриці внаслідок мікровипучування волокон при стиску однонаправлених композитів, показано, що критерій руйнування волокон, який базується на локальних напруженнях розтягу, що діють на їх випуклому боці, не відповідає дійсності - цей критерій дає деформації зсуву в оточуючій волокно матриці, що значно перевищують експериментальні значення. Продемонстровано, що насправді волокна схильні руйнуватися на їх увігнутому боці при локальному стиску. Наведений критерій добре узгоджується з експериментальними даними. Крім того, дослідження підтверджує, що півхвиля моди мікровипучування дорівнює ширині кінк-моди для даного композиту з вуглецевими волокнами в епоксидній матриці.

Експериментально досліджено композитні матеріали на базі графіту, які використовуються у виробництві багатошарових виробів. Мета дослідження - заміна у виробництві теплого пресування холодним. Одержані результати можна використовувати для виробництва прецизійних виробів невеликої маси. Варійовано співвідношення двох матеріалів - наповнювача та в'яжучого, а також умови термічної обробки пресовок у випадку збереження точності розміру. Виміряно фізико-механічні та електрохімічні властивості. Виконана робота дозволяє зменшити витрати електроенергії, підвищити економічність виробничих потужностей і знизити вартість виробів на базі графіту.

Розглянуто методики визначення залишкових напружень, які виникають у металевих сплавах і композитах, за допомогою розсіяння X-променів. Установлено ряд цікавих закономірностей розподілу залишкових напружень у матеріалах за умов спікання, деформації, гартування, хіміко-термічної обробки, нанесення захисних покрить. Виявлено, що більшість перелічених процесів призводить до негомогенності у розподілі напружень і для їх перерозподілу потрібні додаткові технології.

Изложены результаты акустико-эмиссионных (АЭ) исследований объемной поврежденности композиционных материалов (ОП КМ), характеризующихся различными способами укладки углеродных волокон. Все шестнадцать слоев волокон, уложенные в одну и ту же матрицу, создают различные прочностные свойства материала с различной АЭ-активностью в процессе нагружения. Установлены критерии количественной оценки ОП КМ с учетом специфики изменения амплитуд сигналов АЭ на разных стадиях нагружения. Анализ спектральных характеристик при прохождении импульса АЭ через исходный и поврежденный материалы образцов подтвердил эффективность критериев. Приведены значения критериальных параметров для исследуемых типов образцов КМ.

Наведено дані чисельного аналізу реакції електричного поля потенційного зонда на поверхневий дефект полусферичної форми в слабопровідному композиті. Обговорено питання практичного використання зондів даного типу для вирішення питань дефектоскопії поверхневих тріщин.

Методом математичного моделювання виявлено загальну залежність фізико-механічних властивостей змішаного в'яжучого з техногенних відходів від його складу. Область оптимальних значень міцності на стиск і згин відповідає складам в'яжучого з підвищеним вмістом гіпсу (50-70 ). При збільшенні вмісту домішки спостерігається закономірний спад міцності і водостійкості в'яжучого. Визначено оптимальний склад в'яжучого, який відповідає марці 150 і має підвищену водостійкість. На його основі розроблено довговічний скловолокнистий композиційний матеріал з використанням відходів виробництва алюмоборосилікатного скловолокна.

Приведена зависимость механических характеристик волокнистого композиционного материала на основе меди и медных сплавов, армированных волокнами из ниобий-титанового сплава, от состояния границ раздела матрицы с волокнами при различных деформационных и термических режимах обработки.

Обговорено вплив пористості на щільність роботи пластичної деформації під час стискування високопористого матеріалу. Показано, що криву деформаційного зміцнення на стадії слабкого зміцнення можна описати з використанням принципу подібності. Залежність щільності роботи пластичної деформації від об'ємної частки пор на стадії слабкого зміцнення характеризується наявністю максимуму, величина та положення якого визначаються параметрами деформаційного зміцнення твердої фази та параметрами структури порового простору. На підставі цього аналізу запропоновано методологію вибору оптимального матеріалу, що має здатність поглинати енергію пластичної деформації за умов стискування.

Обгрунтовано фундаментальну роль сформульованої в назві задачі для раціонального коментування експериментів з масивними зразками, в яких вивчаються хвилі, що поширюються внаслідок короткочасної дії гармонічного імпульсу. Сама задача є прямою аналогією на випадок пористого насиченого рідиною середовища раніше дослідженої задачі для композитних матеріалів. Описано процедуру розв'язування задачі методом перетворення Лапласа за часом. Аналіз підінтегральних функцій в оберненому перетворенні є нетривіальним і не може бути викладеним стисло, тому першу частину статті закінчено лише загальними зауваженнями щодо оберненого перетворення.

З використанням концепції базових схем побудовано дискретні задачі, які апроксимують основні просторові задачі теорії пружності композитів у кругових циліндричних координатах для областей довільної зв'язності та складної геометрії.

З використанням сіткового підходу з концепцією базових схем, побудовано базові фактори та глобальні сіткові рівняння, що відповідають класам двовимірних основних задач теорії пружності композитів у кругових циліндричних координатах (вісесиметричні задачі в полярних координатах). Область, яку обіймає композит, може бути довільної зв'язності та конфігурації. Різницева схема або глобальна система лінійних алгебричних рівнянь, що відповідає будь-якій диференціальній задачі з заданого класу задач, може бути виписана у явній формі.

На основі теорії докритичного розвитку тріщини, запропонованої А.О.Камінським, розв'язано задачу докритичного росту макротріщини для пластини з в'язкопружнього старіючого композитного матеріалу, яка розглядається вздовж армуючих волокон і розтягується прикладеними на нескінченності напруженнями. Для конкретного матеріалу побудовано кінетичні криві розвитку тріщини для різних значень об'ємного вмісту армуючих волокон і віку матеріалу-сполучника.

Розглядаються геометрично й фізично нелінійні обернені задачі осесиметричної формозміни циліндричних оболонок у оболонки конічної форми. Результати, отримані на основі чисельного розв'язання нелінійних обернених задач, присвячені встановленню закономірностей розподілу поверхневого навантаження, напружень, деформацій й переміщень залежно від зміни вхідних параметрів оболонок та врахування нелінійностей.

Розроблено конструкції засобів для оцінки динаміки розвитку процесів водневого розтріскування конструкційних матеріалів у середовищі газоподібного водню високих температур і тисків.

Описаны результаты экспериментальных исследований структуры и свойств в зависимости от температуры спекания алмазсодержащих композиционных материалов (КАМ) на кобальтовой связке, получаемых методом интенсивного спекания при повышенном давлении путем прямого пропускания электрического тока. Показано, что, используя предложенный метод спекания, можно получать КАМ с высокими эксплуатационными характеристиками при работе в особо тяжелых условиях эксплуатации и одновременном снижении их стоимости.

Наведено результати про крайові ефекти в композиті, слабоармованому волокнами квадратного поперечного перерізу. Композит перебуває за умов двовісного рівномірного навантаження. Досліджено крайові ефекти, зумовлені різницею коефіцієнтів Пуассона компонентів композита. Наведено числові результати.

Исследовано влияние геометрического фактора и физического состояния компонентов на процессы формирования поверхности раздела и диффузионного взаимодействия компонентов на основе меди, армированной упрочняющими волокнами.

Досліджено фізико-механічні властивості ВКПМ (вуглець-вуглецевого композиційного пошарово армованого матеріалу) на основі графітованих віскозних тканин. Установлено, що під час роботи виробів із ВКПМ на вигин, стиск та зрушення головним показником, який визначає якість матеріалу, є щільність, а не тип наповнювача. Це дозволяє продуктувати вироби з ВКПМ з використанням наповнювачів найнижчої сортності без погіршання їх основних міцнісних характеристик.

Викладено теорію мікропошкоджуваності зернистих композитів на базі моделювання мікроруйнувань у компонентах порами, заповненими частинками зруйнованого матеріалу, що чинять опір стиску. Критерій руйнування в мікрооб'ємі компонента прийнято в формі Шлейхера - Надаї, що враховує різницю граничних навантажень на розтяг і стиск, де границя міцності є випадковою функцією координат із розподілом Вейбулла. Напружено-деформований стан та ефективні властивості матеріалу визначено на основі стохастичних рівнянь теорії пружності для зернистого композита з пористими компонентами. Замикання рівнянь деформування та мікропошкоджуваності здійснено на базі рівнянь балансу пористості в компонентах. Побудовано нелінійні діаграми сумісних процесів деформування зернистих матеріалів і мікропошкоджуваності матриці. Досліджено вплив на них фізичних і геометричних параметрів.