Досліджено вміст абсцизової кислоти (АБК) на різних стадіях онтогенезу рослин озимого жита. Встановлено, що цей показник був найбільшим у зернівках на стадії молочної стиглості, тоді як у зрілих зернівках - меншим. Меристеми етіольованих проростків містили в 5 разів більше АБК, ніж цілі проростки. Під впливом диквату й етефону вміст АБК у проростках збільшувався в 1,2 - 1,3 рази. Наведено схему взаємодії оксидантів і антиоксидантів на різних стадіях онтогенезу рослин.

Досліджено вплив диквату й етилену на вміст ліпідів, жирних кислот, малонового діальдегіду (МДА) та гідропероксидів у проростках озимого жита та тканинах яблук. Встановлено, що під впливом диквату й етилену зменшувався вміст фосфатидилхоліну та фосфатидилінозитолу, а також ненасичених жирних кислот у разі одночасного збільшення насичених. Дикват та етилен активували процеси пероксидного окиснення ліпідів у тканинах, що збільшувало кількість МДА та гідропероксидних сполук. Запропоновано та схематично описано вільнорадикальний механізм дії етилену.

Досліджено вплив абсцизової кислоти на виживання рослин озимого жита і гороху за дії гербіциду диквату. Спочатку рослини вирощували на розчинах кислоти (дослід) і на дистильованій воді (контроль), а потім - на розчині гербіциду. Встановлено, що рослини, вирощені на розчині абсцизової кислоти, усихали на 48 - 96 год пізніше, ніж контрольні. Зроблено висновок, що захисна дія зазначеної кислоти зумовлена її антиоксидантними властивостями.

Створено три донори домінантної короткостеблості озимого жита. Визначено генетичну зумовленість різної висоти рослин кожного з донорів: переважно адитивними чинниками у донорів Гном 1 і Гном 2 та домінантно-епістатичними у Гнома 3. Вивчено генетичні кореляції ряду кількісних ознак з висотою рослин. На підставі одержаних генетичних параметрів визначено стратегію використання кожного з донорів домінантної короткостеблості в селекції озимого жита.

Викладено стан і роль довгострокових дослідів з агрономічної точки зору та їх вплив на фітосанітарний стан. Розглянуто результати багаторічних досліджень вирощування беззмінного озимого жита у Полтавському Інституті АПВ ім. М. І. Вавилова УААН.

Визначено, що за правильного використання в сільськогосподарському виробництві темно-сірий опідзолений грунт тривалий час зберігає високу родючість, а озиме жито витримує багаторічний посів на одному місці без істотного зменшення врожаю.

Ідентифіковано типи нових сортів тритікале та жита вітчизняної та закордонної селекції за рівнем адаптації до несприятливих факторів середовища. На даній основі розроблено економічно вигідні та екологічно безпечні технології вирощування. Визначено фізіолого-онтогенетичні особливості формування і реалізації потенціалу продуктивності та якісних показників продукції сортів жита та тритікале залежно від екологічних і технологічних факторів. Досліджено особливості впливу основних елементів технологій вирощування: системи удобрення, системи захисту посівів від шкідливих організмів, фізіологічно активних речовин як засобу захисту рослин від біотичних стресових факторів середовища, вплив їх на рівень структурно-функціональної організації агрофітоценозів сортів озимих культур та їх продуктивність за умов вирощування на зерно та корм у зеленому конвеєрі.

Вперше для зони західного Полісся України визначено та розроблено технологію мінімального обробітку грунту у комплексі із внесенням науково-обгрунтованої норми мінеральних добрив і вапнякових матеріалів на дерново-підзолистих супіщаних грунтах у ланці сівозміни. Наведено та запропоновано виробництву варіанти мінімального обробітку грунту у поєднанні із раціональними нормами удобрення та вапнування, що забезпечує одержання зерна озимого жита 34,2 - 37,7 ц/га. Визначено важливу роль мінімізації обробітку грунту у поєднанні із удобренням та вапнуванням у покращанні основних показників родючості дерново-підзолистих грунтів західного Полісся України.

Розглянуто грунтозахисну технологію вирощування озимого жита шляхом плоскорізного обробітку грунту на глибину 18 - 20 см з урахуванням показників гумусного стану дерново-підзолистого глеюватого грунту. Зазначено: застосування плоскорізного обробітку стабілізує гумусний стан, тобто підвищує вміст і запаси гумусу, покращує його якісний склад, стає більш активним, що є характерним для окультурених дерново-підзолистих грунтів, в якому збільшуються запаси енергії, а також забезпечує приріст урожайності озимого жита та зменшує собівартість вирощування та підвищує рівень рентабельності. Для господарства центрального Полісся рекомендовано під час вирощування озимого жита застосовувати даний вид обробітку.

Наведено дані експериментальних досліджень, здійснених за умов Лісостепу України, за результатами яких виявлено особливості прояву та успадкування кількісних ознак 8-ми сортів і 9-ти популяцій озимого жита, на їх базі визначено шляхи покращання кожної з ознак і перспективи використання їх у селекції на гетерозис. На підставі аналізу коефіцієнтів успадкування за нащадками показано, що селекція на гетерозис в озимого жита найбільш перспективна за ознаками: продуктивна кущистість, маса 100 зерен, маса зерна з колоса та рослини. Досліджено особливості прояву та успадкування гетерозису у між- та лінійносортових і міжлінійних гібридів з домінантною короткостеблістю за продуктивністю та основними елементами її структури у тесткросних і діалельній схемах схрещувань. Експериментально виділено гомозиготні за висотою лінії з високою загальною комбінаційною здатністю і гібридні комбінації з високою специфічною комбінаційною здатністю за врожайністю, які запропоновано для використання у практичній селекції озимого жита як нові генетичні джерела цінних ознак. На базі експериментально виділеного вихідного матеріалу створено нові перспективні гетерозисні сорти-синтетики: Синтетик ДС, Синтетик 38, Синтетик 52 та Арфа, які характеризуються високою стабільністю прояву основних господарсько цінних ознак, стійкістю до вилягання та вищим від стандарту рівнем урожайності зерна.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.403-4(4УКР)

Рубрики:

Озиме жито

Шифр НБУВ: РА341129 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Досліджено особливості формування продуктивності жита озимого залежно від системи удобрення та засобів захисту рослин. Встановлено закономірності формування агроценозу жита озимого сорту Інтенсивне 95, а також його продуктивності та якості зерна залежно від засобів захисту та системи удобрення, яка передбачає застосування як мінеральних добрив, так і післядію побічної продукції попередника. Визначено закономірності перезимівлі, росту та розвитку рослин жита озимого. Показано специфіку продукційного потенціалу та якості зерна. Наведено комплексну оцінку економічної й енергетичної доцільності вирощування жита за інтенсивними технологіями. Досліджено нові прийоми підвищення його продуктивності за рахунок застосування біологічних препаратів на базі асоціативної азотфіксації, покращання якості безпеки продукції у результаті зменшення у зерні регламентованих мікотоксинів, зниження собівартості продукції та збільшення прибутку та рівня рентабельності.

Встановлено, що морфологічна будова й особливості формування стебла є визначальними в розмежуванні донорів короткостебловості Гном 1, 2 і 3, та істотна відмінність між ними за ознаками, що формують продуктивність. Визначено домінування ознаки низького стебла рослин. Висвітлено різну експресію гена короткостебловості у донорів Гном 1, Гном 2 і Гном 3. Досліджено мінливість та успадкування висоти рослин і селекційних ознак жита озимого та виділено кращі за комплексом корисних ознак зразки як вихідний матеріал для подальшої селекції.

Установлено вплив сівозмінного фактора та удобрення на динаміку розвитку грибних хвороб і продуктивність жита озимого за умов Полісся. Насичення сівозмін житом озимим збільшує ураженість рослин септоріозом, бурою іржею, борошнистою росою та кореневими гнилями, відповідно, на 8,8, 5,5, 6,0 і 6,8 %. Застосування мінеральних добрив зменшує ураження грибними хворобами. Найбільш ефективною щодо зменшення розвитку захворювань в агроценозі жита озимого була органо-мінеральна система удобрення, за якої ураження рослин зменшувалося на 0,9 - 10,3 %, а врожайність зерна збільшувалась на 1,26 - 1,88 т/га.

Методом 2D-электрофореза (изоэлектрофокусирование на IPG-стрипах и электрофорез в денатурирующей системе в щелочных условиях) в хлоропластах 168-часовых проростков озимой ржи обнаружено около 250 легкорастворимых и 100 труднорастворимых хлоропластных белков. Некоторые из них первично идентифицированы.

Викладено результати дослідження залежності урожайності озимого жита та озимої пшениці, вирощуваних на осушуваних органогенних грунтах Центрального Полісся, залежно від погодних умов, водно-повітряного режиму та мінерального удобрення. Показано, що зазначені умови більш придатні для вирощування озимого жита, ніж озимої пшениці.

Виявлено особливості росту, розвиток рослин і формування продуктивності сортів жита озимого залежно від елементів технології вирощування стосовно грунтово-кліматичних умов Лісостепу Західного. Виявлено реакцію сортів жита озимого на рівень забезпеченості рослин елементами мінерального живлення. Вдосконалено систему удобрення та регламенти застосування засобів захисту посівів від бур'янів, вилягання та хвороб, які дозволяють одержати високоякісне зерно сучасних сортів жита озимого. Визначено параметри дії факторів інтенсифікації (добрив, засобів захисту), за яких забезпечується формування чистого врожаю зерна жита озимого за умов регіону. Встановлено економічно й енергетично доцільні елементи технології вирощування жита озимого.

Наведено результати екологічного тестування доцільності застосування різних доз азотних добрив у технології вирощування жита озимого за використання показників асоціативної азотфіксації та біологічної денітрифікації. Для вирощування жита озимого на дерново-підзолистому грунті екологічно доцільним є внесення мінерального азоту у дозах, що не перевищують 60 кг/га. Застосування мінерального азоту на рівні 90 кг/га є компромісним в екологічному трактуванні. Подальше збільшення рівня азотного удобрення є недоцільним.

Обгрунтовано цінність жита озимого. Встановлено стабільність і невимогливість культури щодо умов вирощування і її роль як попередника. Доведено переваги вітчизняних сортів-синтетиків над німецькими гібридами за врожайністю і якістю зерна. Вказано шляхи зменшення витрат при вирощуванні нових вітчизняних сортів.