Зазначено, що прянощі зазвичай використовують у сухому вигляді та вони повинні мати властивий їм аромат і смак. Тому зберігати їх треба у прохолодних і сухих приміщеннях у щільно закритій скляній або порцеляновій тарі. Кожний вид прянощів слід зберігати окремо. Прянощі у розтертому вигляді потребують особливо старанного зберігання, оскільки у разі порушення його умов швидко втрачаються їх цінні властивості, смак і аромат, вони не повинні містити металодомішок більше, ніж 10 мг/кг, розмір частинок яких не повинен перевищувати 0,3 мм.

Отмечено, что пряності обычно используют в сухом виде, они должны иметь свойственный им аромат и вкус. Поэтому хранить их нужно в прохладных и сухих помещениях в плотно закрытой стеклянной или порцеляновой таре. Каждый вид пряностей желательно хранить отдельно. Пряности в растертом виде требуют особенно старательного хранения, поскольку в случае нарушения его условий быстро теряются их ценные свойства, вкус и аромат, они не должны сдержать металовключений больше, чем 10 мг/кг, размер частиц которых не должен превишать 0,3 мм.

Широкое использование шалфея в народной медицине требует его детальной характеристики как фармакологического средства и биологически активного пищевого продукта. Цель работы - определить целительные и пищевые свойства разных видов шалфея. Проанализированы данные научной литературы относительно лечебных и пищевых качеств 5-и видов шалфея. Определены основные свойства шалфея по химическому составу, предложен спектр использования его в современных условиях. Выводы: лекарственный шалфей рекомендуется как противовоспалительное, антиспазматическое, ранозаживляющее, кровеостанавливающее и антигликемическое средство. Как пищевой продукт, его целесообразно использовать в качестве меда, в виде приправ к мясным, рыбным блюдам, изделиям из сыра и для придания запаха и вкуса напиткам.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р123.86-0

Рубрики:

Смакові речовини та прянощі

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За нестачі солі в раціоні організм використовує власні внутрішні резерви - компоненти з органів і тканин, тому людина, яка невиправдано дотримується безсольової дієти, спочатку відчуває слабкість у м'язах, далі швидко стомлюється, а її самопочуття стрімко погіршується. Щоб уникнути подібних негараздів, досить, щоб у раціоні була певна кількість солі.

Обгрунтовано потребу ширшого застосування спецій у дієтичній реабілітації хворих із явищами поліморбідності, коморбідності та інфекційними процесами на підставі аналізу новітніх наукових досліджень їх фармакологічних властивостей. Проведено інформаційний пошук у друкованих і електронних виданнях, пошукових наукових базах із застосуванням методів аналізу, порівняння та узагальнення одержаних даних. Установлено, що останніми роками у світової медико-біологічної спільноти значно зріс інтерес до таких спецій, як імбир, куркума, кориця, часник, петрушка, цибуля, базилік, гвоздика, коріандр, кардамон, різні види перців, кріп, кмин, чорнушка, мускатний горіх, розмарин. Виявлено, що всім їм притаманна різна за інтенсивністю протизапальна, спазмолітична, знеболювальна, антиоксидантна, антибактеріальна, противірусна, протигрибкова, гіпохолестеринемічна дія, деяким - протипухлинна, гіпоглікемічна, антикоагулянтна, антидепресантна, ноотропна, діуретична. Виділено групи спецій за домінуючими властивостями, що надає змогу лікарям застосовувати їх у дієтичній реабілітації диференційовано з урахуванням патогенетичних особливостей різних захворювань, особливо за наявності явищ поліморбідності та коморбідності. Зазначено перспективи ширшого застосування спецій при пухлинних процесах, цукровому діабеті, імунодефіцитних станах і хронічних інфекційних захворюваннях. Висвітлено перший досвід авторів з успішного застосування спецій у комплексній реабілітації хворих із постковідним синдромом. Нові наукові дані про фармакологічні, метаболічні, поліорганні та системно-регуляторні властивості спецій надають підставу широко використовувати їх у комплексній реабілітації хворих із явищами поліморбідності, коморбідності та інфекційними процесами.