Отмечено, что тема, которую редко обсуждает медицинское сообщество, - врачебные ошибки. Термином "медицинская ошибка" предложено обозначать любое событие, которое может вести к ненадлежащему применению лекарственного средства с ущербом для здоровья пациента и которое могло быть предупреждено.

Детально розглянуто варіанти помилок під час ультразвукової діагностики в практиці курортного лікаря-гінеколога, їх причини, а також можливість їх подолання.

Мета дослідження - виявлення й аналіз лікарських помилок, яких припустилися на етапах лікувально-діагностичного процесу в пацієнтів гастроентерологічного профілю. Дані для аналізу зібрано за допомогою методу копіювання з медичних карт стаціонарних хворих. На підставі аналізу частоти розбіжності діагнозів установлено, що на всіх етапах медичного обслуговування хворих лікарі припустилися помилок. Лікарі установ, що направили пацієнтів на стаціонарне лікування, найчастіше припускалися діагностичних помилок стосовно хронічного панкреатиту (104,7 %), а лікарі гастроентерологічних відділень - щодо хронічного холециститу (66,3 %). Клінічний діагноз установлено правильно лише у 8 % обстежених, у 85 % випадків діагноз був неточним або неправильним. Обсяг лабораторних та інструментальних досліджень був недостатнім (91 і 80 % відповідно). Лікування визнано адекватним у 41 % хворих, неадекватним - у 50 %. Вказано на істотну недостатність обсягу медичної допомоги у зв'язку з супутньою патологією. У 76 % пацієнтів однією з головних причин неповноцінного лікування експерти назвали недоліки в постановці клінічного діагнозу. Помилки лікувально-діагностичного процесу негативно позначаються на його наслідках: призводять до хронізації процесу (38 %), збільшення тривалості періоду непрацездатності (64 %), ускладнень (2 %).

The case of echinococcosis in the stage of cystic generalization which was't diagnosed during patient address to the polyclinic where at first physicians suspected tuberculosis then kidney cancer with metastasis in hepar and lungs so this the patient was denied to be operated, to be given hama- and chemotherapy.

Рассмотрена одна из центральных проблем медицинской этики - ошибки в профессиональной деятельности врача. Проведен словарный анализ слов "невежество" и "халатность". Проанализированы существующие классификации врачебных ошибок. Рассмотрены некоторые юридические аспекты этой проблемы.

Розглянуто питання щодо сутності, правового виміру лікарської помилки. Зазначено, що правильніше даний термін використовувати у значенні "медична помилка".

Наведено типологію підстав і суб'єктів ініціації "лікарських справ" та їх види, інстанції, які проводять дізнання та слідство, види та причини лікарських помилок, види та особливості комісійних судово-медичних експертиз щодо "лікарських справ".

Рассмотрен случай развития ятрогенного заболевания вследствие применения высоких доз препарата "Дипроспан".

Мета робота - узагальнення медичних публікацій стосовно хірургічних лікарських помилок. Наведено дані про лікарські, здебільшого хірургічні, помилки в лікуванні хворих і як дорослих, так і дітей. Представлено відомості різних країн про кількість померлих пацієнтів від лікарських помилок. Наведено законодавчу базу України. Висловлено запрошення до дискусії провідних фахівців охорони здоров'я, юристів та представників законодавчої влади для обговорення на фаховому рівні порушеної проблеми з метою верифікації визначення лікарської помилки, можливої юридичної відповідальності тощо. Кожному профільному фахівцю МОЗ України варто систематизувати наявні лікарські помилки та обговорити їх на рівні конференцій, симпозіумів та нарад. У пресі, на телебаченні, радіо слід доводити до відома громадськості наявність такого чинника, як лікарська помилка, їх причини, наслідки та заходи, яких необхідно вжити на державному та місцевому рівні з метою їх запобігання.

Мета дослідження - аналіз помилкових діагнозів при застосуванні консервативної терапії без гістологічної верифікації за наявності синдрому внутрішньогрудної лімфаденопатії. Частота неспівпадіння клінічного й гістологічного діагнозу становила 58,6 %. Найчастіше (у 70,7 % хворих) встановлювали діагноз саркоїдозу легень.