Викладено матеріали з анатомії та патології черепних нервів і органів чуття людини. Представлено схеми будови 12 пар черепних нервів, починаючи від їх ядер у стовбурі головного мозку до розгалуження на периферії. Одночасно з цим наводяться сучасні дані з функції та топічної діагностики уражень вказаних нервів і органів чуття, які частіше зустрічаються.

Розглянуто питання оперативної хірургії та топографічної анатомії. Висвітлено особливості топографії основних ділянок голови в практичному аспекті, зокрема, зовнішньої та внутрішньої основи черепа, головного мозку та його кровопостачання, хірургічної анатомії вуха й обличчя.

Рассмотрены вопросы оперативной хирургии и топографической анатомии. Освещены особенности топографии основных участков головы в практическом аспекте, в частности, внешней и внутренней основы черепа, головного мозга и его кровоснабжения, хирургической анатомии уха и лица.

Освещен процесс получения глиальнообогащенной фракции из ткани головного мозга экспериментальных животных для последующей нейротрансплантации. В динамике культивирования установлено проявление фенотипических признаков дифференцировки глиоцитов в протоплазматические и фибриллярные астроциты, что подтверждается их положительной реакцией на кислый фибриллярный глиальный белок - маркер астроцитов.

В експерименті на щурах-самцях викликано стрептозотоциновий цукровий діабет. Наведено динаміку морфологічних змін центрального ядра задніх горбиків середнього мозку.

Вивчено вікові особливості будови серпа великого мозку людини з використанням морфометричних, краніометричних, гістологічних, ін'єкційних методик дослідження з проведенням анатомо-експериментальних операцій на синусах твердої мозкової оболонки, які оточують серп великого мозку. Встановлено, що розміри та форма серпа великого мозку залежать від віку, статі та форми черепа людини. Виділено крайні форми будови серпа великого мозку: серповидно-вузьку - у доліхоцефалів, серповидно-широку - у брахіцефалів. Значна перевага поздовжніх розмірів характерна для доліхоцефалів, поперечних - для брахіцефалів. Анатомо-експериментально розроблено методи розшарування серпа великого мозку з метою використання аутотрансплантатів для пластики навколишніх синусів твердої мозкової оболонки: верхнього сагітального синуса та прямого синуса. Зазначено, що оперативні втручання на серпі великого мозку та синусах необхідно виконувати з урахуванням індивідуальної мінливості розмірів відростка та його навколишніх синусів.

На підставі вивчення лікування 345-ти хворих з хронічними невропатичними больовими синдромами, резистентними до стандартних методів лікування, запропоновано концепцію поліфакторного механізму формування болю. За даними клінічних і експериментальних досліджень визначено наявність контактного механізму як причини розвитку нейроваскулярного конфлікту, що є основною чи складовою ланкою виникнення різних форм больових синдромів, зокрема, невралгії трійчастого нерва та комплексного регіонарного больового синдрому. Обгрунтовано необхідність доповнення нейрохірургічного лікування больових синдромів медикаментозною терапією з метою запобігання розвитку у хворого незворотних змін особистості з формуванням стійкої больової поведінки. Запропоновано діагностично-лікувальний алгоритм усунення больових синдромів. Розроблено та впроваджено до практики нові методи лікування, зокрема, нові типи оперативних втручань. За допомогою розроблених вітчизняних нейростимуляційних та інфузійних систем, що імплантуються на тривалий термін в організм хворого, досягнуто значного покращання результатів лікування й одержано позитивний ефект у 94,9 % пацієнтів.

Захищається робота, що містить результати дослідження блідої кулі головного мозку людини в системі стереотаксичних координат з урахуванням впливу прижиттєво визначених факторів: вік, стать, довжина міжспайкової лінії мозку, анатомічна дисиметрія, форма черепа. Встановлено: координатні значення центральної частини блідої кулі виявляються стабільними, що дозволяє їх рекомендувати для практичного використання у стереотаксичній нейрохірургії при оперативних втручаннях на структурі, що вивчається, на морфометричні параметри блідої кулі виявляє достовірний вплив довжина міжспайкової лінії, вік, анатомічна дисиметрія; форма черепа і стать певного впливу на досліджувані параметри блідої кулі не чинить.

З використанням анатомічних, морфометричних, ін'єкційних, гістологічних та математичних методів дослідження встановлено, що венозній системі голови людини притаманний широкий діапазон індивідуальної анатомічної мінливості, зокрема, кількості, діаметру та довжини венозних стовбурів і припливів; форми, рясності венозних сплетінь, наявності та діаметру емісарних вен; форми, розмірів та розташування вен губчатки; характеру будови позачерепного венозного русла. Виявлено, що венозна система голови побудована за ярусним принципом, причому яруси щільно пов'язані між собою, кожний з венозних ярусів має певний принцип будови, яким відрізняється від інших. З віком у організмі людини відбувається перебудова венозних ярусів та зменшення зв'язків між ними, у пренатальному періоді венозна система голови має ряд відмінностей від дорослих, поступово здійснюється централізація та магістралізація шляхів венозного відтоку. Венозні утворення мозкової частини черепа мають певну локалізацію відносно основних топографічних меридіанів, за цього венозна система голови характеризується асиметрією. Особливості морфології венозних утворень головного мозку тісно пов'язані з будовою внутрішнього рельєфу кісток черепа. Установлено, що будова, топографія та розміри пазух твердої оболонки головного мозку і багатьох елементів кісткового рельєфу знаходяться у прямій залежності від форми черепа.

Вивчено морфологічні особливості пазух і вен твердої оболонки головного мозку (ТОГМ) у собак різної маси, віку та статі. Виявлено шляхи та типи венозної крові на підставі вірогідних даних. У порівняльному аспекті вивчено морфо- та стереотопометричну характеристику пазушно-венозних утворень ТОГМ і визначено їх відмінності між людиною та собакою. Установлено онтогенетичні особливості топографії вен і пазух ТОГМ у різних ланках і басейнах судинного русла склепіння основи черепа. Венозну сітку ТОГМ собаки розглянуто як експериментальну модель для обгрунтування хірургічних доступів до вивчених венозних утворень.

Проведено комплексне дослідження індивідуальної анатомічної мінливості, вікових і статевих особливостей диплоїчних вен склепіння черепа людини та їх взаємозв'язку з товщиною кісток у прикладному аспекті. Виявлено крайні форми та діапазон індивідуальної анатомічної мінливості диплоїчних вен склепіння черепа людини. Вони представлені сітьовидно-анастомозуючою і магістральною малоанастомозуючою формами, а також проміжними варіантами лівого та правого діапазонів. Встановлено, що кількість, положення, морфометричні параметри і характер анастомозування між басейнами диплоїчних вен корелюють з формою черепа, віком і статтю людини. Доведено, що диплоїчні вени та притоки 1-го порядку проходять у тонких дільницях кісток склепіння черепа та формують одноплощинну внутрішньокісткову судинну мережу. З'ясовано, що притоки 2 - 3 порядків формують дво- і/або триплощинну судинну мережу та проходять у товстих та тонких дільницях кісток склепіння черепа. Встановлено, що каркас склепіння черепа утворюється дільницями кісток із більшою товщиною, що мають вигляд арок, зорієнтованих у сигнальній та фронтальній площинах. Зазначено, що конфігурація та поширеність елементів каркаса склепіння черепа зумовлені формою черепа, віком та статю людини. Визначено сумарну площу поперечного перетину внутрішньокісткових венозних колекторів, кількісні показники калібру диплоїчних вен та їх приток. Проаналізовано ці показники відповідно до форми черепа, віку та статі людини.

Вивчено індивідуальну анатомічну мінливість вузлів і гілок симпатичного стовбура з урахуванням скелетотопії, соматотипу, віку, статі, структурної організації гілок. За результатами проведених морфологічних досліджень (сомато-, морфометричних, макромікроскопічних, гістологічних, математичних) установлено, що для будови симпатичного стовбура характерна виражена анатомічна мінливість залежно від розмірів, форми вузлів і гілок, їх кількості, скелетотопії та соматотипу. Виділено форми вузлів, установлено їх розміри, скелетотопію, описано "латеральну гілку" від краніальних вузлів грудної частини. Відзначено, що мієлоархітектоніка "латеральної гілки" характеризується віковими кількісними та якісними змінами. У плодів віком 36-ти тижнів виявлено мієлінові волокна тонкого діаметра. У новонароджених збільшується загальна кількість цих волокон та з'являються середні за розміром волокна. В осіб зрілого віку у нервах за кількістю переважають безмієлінові волокна, у спектрі налічується тонких волокон 82,6 %, середніх - 14,3 %, товстих - 3,1 %.

Досліджено індивідуальну анатомічну мінливість форми, розмірів та розташування поперечних синусів твердої мозкової облонки відповідно до віку, статі та форми черепа. Вперше встановлено краніотопографічні особливості та орієнтири поперечних синусів у трьох відділах: початковому (медіальному), середньому та кінцевому (латеральному). Наведено гістотопографічну характеристику даного венозного колектора. Запропоновано та розраховано коефіцієнт кривизни поперечних синусів, а також проаналізовано його залежність від форми черепа. Анатомо-експериментально обгрунтовано раціональний хірургічний доступ до поперечного синуса з урахуванням його проекційної зони, а також накладання синусних швів. Проведено розробку етапів синусної пластики за допомогою різноманітних трансплантантів із розщепленої твердої мозкової оболонки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р634.477-99

Рубрики:

Топографічна анатомія головного мозку

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дослідження топографоанатомічних особливостей бічних шлуночків головного мозку виконано на 11 препаратах головного мозку мертвонароджених людини. Встановлено кореляційну залежність між формоутворенням лівого та правого бічних шлуночків і розвитком самих півкуль великого мозку, а також диференціюванням їх внутрішніх структур. Встановлено перебудову стінок бічних шлуночків: присередня стінка переднього рогу на всьому протязі представлена прозорою перегородкою. Інтенсивний розвиток мозолистого тіла визначає будову верхньої стінки центральної частини. Задні роги бічних шлуночків утворені волокнами покриву мозолистого тіла, а на присередній стінці заднього рога з'являються два випини, пов'язані з входженням кори в тім'яно-потиличну та острогову борозни. Нижній ріг стає більшим за інші відділи бічних шлуночків, що зумовлено збільшенням скроневої частки півкулі.

Практическую и теоретическую медицину в последнее время интересует строение мозжечка и его структур, функции которого не маловажны для организма, а некоторые и первостепенны. На основании полученных данных установлено, что для зубчатого ядра мозжечка характерна выраженная индивидуальная изменчивость морфометрических показателей. Установлена фазность развития зубчатого ядра, связанная с периодами его роста и увеличение размеров. Установлены среднестатистические морфометрические параметры зубчатого ядра мозжечка. В преобладающем количестве случаев наблюдалась асимметрия между зубчатым ядром правого полушария мозжечка и таким в левой.

Вперше досліджено порівняльну анатомію венозного русла твердої оболону головного мозку (ТОГМ) у людини, безпородних собак різної ваги, віку та статі, кролів та щурів. Виявлено особливості шляхів відтоку венозної крові, які грунтуються на детальному вивченні пазушно-венозних утворень ТОГМ людини та лабораторних тварин. Уперше проведений аналіз макро- та мікроскопічної будови пазух ТОГМ у порівняльному аспекті у людини, собаки, кролика та щура. Встановлено філо- та онтогенетичні особливості утворення та становлення пазух ТОГМ у різних ланках і басейнах судинного русла на рівні склепіння та основи черепа. Венозні сітки ТОГМ лабораторних тварин розглянуто як експериментальні моделі для подальшого вивчення та розробки нових оперативних втручань і нейрофізіологічних маніпуляцій.

Наведено дані дослідження основних морфометричних параметрів IV шлуночка головного мозку людини. Встановлено взаємозв'язок між формою будови голови та довжиною і шириною ромбовидної ямки. Також встановлено зв'язок між гендерною ознакою та основними розмірами утворень IV шлуночка головного мозку, такими як довжина мозочкових ніжок, довжина мозкових парусів, ширина нижнього мозкового паруса.

Приведены данные исследования основных морфометрических параметров IV желудочка головного мозга человека. Установлена взаимосвязь между формой строения головы и такими параметрами, как длина и ширина ромбовидной ямки. Также установлена связь между полом и основными размерами образований IV желудочка головного мозга, такими как длина мозжечковых ножек, длина мозговых парусов, ширина нижнего мозгового паруса.

На трупному матеріалі проведено гістологічне дослідження твердої оболонки головного мозку людини. Виявлено вікові особливості будови її конвекситальної частини. Встановлено, що з віком відбуваються зміни товщини й щільності шарів колагенових волокон і товщини прошарку пухкої волокнистої сполучної тканини конвекситальної частини. Товщина оболонки збільшується у зрілому та похилому віці за рахунок збільшення товщини внутрішнього колагенового шару, а зменшення товщини конвекситальної частини твердої оболонки головного мозку відбувається за рахунок зменшення товщини зовнішнього колагенового шару.

На трупном материале проведено гистологическое исследование твердой оболочки головного мозга человека. Выявлены возрастные особенности строения ее конвекситальной части. Установлено, что с возрастом происходят изменения толщины и плотности слоев коллагеновых волокон и толщины прослойки рыхлой волокнистой соединительной ткани конвекситальной части. Толщина оболочки увеличивается в зрелом и пожилом возрасте за счет увеличения толщины внутреннего коллагенового слоя, а уменьшение толщины конвекситальной части твердой оболочки головного мозга в старческом возрасте происходит за счет уменьшения толщины наружного коллагенового слоя.

Встановлювався діапазон індивідуальної мінливості лінійних розмірів мозочка людини за даними МРТ: ширини, висоти та довжини і висоти лівої і правої півкуль. Мінливість ширини менше, ніж висоти мозочка і довжини півкуль, а їх мінливість, у свою чергу, менше, ніж висоти півкуль. Встановлено кореляційні взаємовідношення ширини та довжини півкуль мозочка (R = 0,5), ширини і висоти (R = 0,3) півкуль, довжини і висоти півкуль (R = 0,1). Будова мозочка асиметрична: статистично частіше спостерігаються об'єкти, в яких довжина лівої півкулі більше, а висота, навпаки, менше, ніж правої, і різниці довжини і висоти протилежні за знаком, проглядається тенденція до вирівнювання обсягу півкуль за нерівності лінійних розмірів.

Устанавливался диапазон индивидуальной изменчивости линейных размеров мозжечка человека по данным МРТ: ширины, высоты и длины и высоты левого и правого полушарий. Изменчивость ширины меньше, чем высоты мозжечка и длины полушарий, а их изменчивость, в свою очередь, меньше, чем высоты полушарий. Установлены корреляционные взаимоотношения ширины и длины полушарий мозжечка (R=0,5), ширины и высоты (R=0,3) полушарий, длины и высоты полушарий (R=0,1). Строение мозжечка асимметрично: статистически чаще наблюдаются объекты, у которых длина левого полушария больше, а высота, наоборот, меньше правого, и разницы длины и высоты противоположны по знаку, просматривается тенденция к выравниванию объема полушарий при неравенстве линейных размеров.

Досліджено індивідуальні особливості кровопостачання твердої оболонки головного мозку людини в залежності від форми голови. Вивчено основні джерела кровопостачання конвекситальної і базальної поверхонь оболонки, розміри артерій, особливо їх анастомозування.

Исследованы индивидуальные особенности кровоснабжения твердой оболочки головного мозга человека в зависимости от формы головы. Изучены основные источники кровоснабжения конвекситальной и базальной поверхностей оболочки, размеры артерий, особенности их анастомозирования.