Досліджено стан системного та місцевого імунітету у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, що хворіють на хронічний фарінгіт, у віддаленому періоді. Для порівняння показників обстежено групу хворих на хронічний фарінгіт, що не зазнали впливу радіаційних чинників, і групу практично здорових людей. Проведені дослідження свідчать про наявність у хворих на хронічний фарінгіт ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС вторинного імунодефіциту, у визначенні якого найбільш значущими в системному плані є: дисбаланс у складі субпопуляції лімфоцитів, дизімуноглобулінемія, підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів.

Исследовано состояние системного и местного иммунитета у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, которые болеют хроническим фарингитом в отдаленном периоде. Для сравнения показателей была обследована группа больных хроническим фарингитом, которые не были подвержены влиянию радиационного излучения, и группа практически здоровых людей. Проведенные исследования свидетельствуют о наличии у больных хроническим фарингитом ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС вторичного иммунодефицита, в определении которого наиболее значительными в системном плане были: дисбаланс в составе субпопуляции лимфоцитов, дизиммуноглобулинемия, повышение уровня циркулирующих иммунных комплексов.

Обстежено 24 ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС з приводу хронічного ураження слизової оболонки глотки. Хронічний атрофічний фарингіт у них характеризується багатоосередковістю та полікомпетентністю, основним проявом якого є атрофія багатошарового плоского епітелію, а також полімікробною контамінацією слизової оболонки глотки, серед якої домінують стафілококи, клостридії та диплококи.

Обследовано 24 ликвидатора последствий аварии на ЧАЭС с хроническим поражением слизистой оболочки глотки. Хронический атрофический фарингит у них характеризуется многоочаговостью и поликомпетентностью, основным проявлением которого является атрофия многослойного плоского эпителия, а также полимикробной контаминацией слизистой оболочки глотки, среди которой доминируют стафилококки, клостридии и диплококки.

Описано сучасні підходи до лікування інфекцій дихальних шляхів, зокрема роль антибіотиків. Детально проаналізовано застосування різних груп антибактеріальних препаратів за гострого отиту, гострого синуситу, тонзилофарингіту, позалікарняних пневмоній.

Досліджено актуальне питання отоларингології - підвищення ефективності лікування хворих на хронічні фарингіти з переважним ураженням носової частини глотки на підставі встановлення їх клінічно-морфологічних і патогенетичних особливостей. Відмінними ознаками хронічних неспецифічних епіфарингітів є більш часте їх поєднання з захворюваннями дихальної (а не травної) системи, залучення до запального процесу м'якого піднебіння, а також характерні епіфарингоскопічні ознаки та глотково-рефлекторні симптоми з порушенням носоглоткової секреції, астеновегетативний синдром. У патогенезі прогресування запально-дистрофічних змін носоглотки ключову роль відіграють патологічні порушення з боку мукоціліарного апарату, особливо зміна рівня залізистих елементів, а також мікроциркуляції, за відносної ролі бактерійної флори. Патогенетично обгрунтовано новий метод фармакотерапії на базі пролонгованих інстиляційних зрошувань носової частини глотки мукокінетичними розчинами амброксола та його сполук з застосуванням пентоксифіліну та вінпоцетіну, ефективність якого за всіх клініко-морфологічних форм захворювання становить 71 %, що доведено результатами клініко-біохімічних досліджень та біопсійними даними післялікувального патоморфозу.

Визначено шляхи підвищення ефективності лікування хворих на атрофічний фарингіт за допомогою використання препарату з групи каратолінів - "Карофлава". За результатами вивчення особливостей епідеміології хронічного фарингіту в регіоні Поділля вперше встановлено, що захворюваність та розповсюдженість хронічного фарингіту серед міських жителів складає 30,9 % та 62,7 % відповідно. За останні 5 років захворюваність та поширеність стали зростати у всіх вікових групах. Встановлено, що хронічний фарингіт в атрофічній формі характеризується певними зрушеннями у стані факторів клітинного та гуморального місцевого й системного імунітету, з яких важливішими є зниження рівня сероторної форми імуноглобуліну А в секреті з ротової частини глотки і зміни у кількісно-функціональній характеристиці Т-лімфоцитів периферичної крові. Клінічний ефект застосування карофлава у разі хронічного атрофічного фарингіту значно перевищує ефективність традиційних методів лікування, що проявляється у скороченні частоти загострень, більш тривалій ремісії та зниженні числа повторних звернень. Локальне застосування карофлава хворими на хронічний фарингіт сприяло підвищенню рівня секреторного IgA, зниженню концентрації мономерної форми цього імуноглобуліну та кількості лейкоцитів у секреті з ротової частини глотки, підвищенню функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові до рівня норми та чутливості цих клітин до різних імунотропних речовин.

Досліджено особливості перебігу хронічного фарингіту у ліквідаторів аварії на ЧАЕС і вперше встановлено, що основною клініко-морфологічною формою ураження слизової оболонки глотки у даної категорії пацієнтів є атрофія. Проведено цитологічне вивчення глотки та виявлено значне ороговіння та появу ознак слабковираженої дисплазії, яка обумовлює порушення диференціювання клітин з ознаками атипії. Доведено, що вторинний імунодефіцит за хронічного фарингіту у ліквідаторів через 20 років після аварії на ЧАЕС характеризується суттєвими змінами місцевого та системного імунітету. Вперше в експерименті на тваринах доведено, що серед основних морфологічних змін у глотці, які виникають після загального опромінювання, переважають атрофічні та дистрофічні зміни її слизової оболонки. Морфогістохімічно обгрунтовано й апробовано терапію з локальним застосуванням імуномодулятора тіотріазоліну у вигляді 2 % мазевої форми. На підставі комплексного аналізу одержаних клініко-імунологічних і цитологічних результатів досліджень оптимізовано лікувально-діагностичні засоби та встановлено високу терапевтичну ефективність лікування тіотріазоліну за умов його комплексного застосування у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, в яких виявлено хронічний атрофічний фарингіт.

Обгрунтовано шляхи удосконалення якості та підвищення ефектиності лікування хворих на хронічний гіпертрофічний фарингіт (ХГФ), поєднаний з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ). Встановлено, що у хворих з даними патологіями порушення клініко-лабораторних показників мають більш виражений характер, ніж у пацієнтів з ізольованою формою ХГФ, що свідчить про потенціюючий вплив ГЕРХ на перебіг запольного процесу у ротоглотці. На підстві вивчення суб'єктивних та об'єктивних даних, показників цитоморфологічних та імунологічних досліджень та математичного аналізу імунної відповіді у динаміці лікування зроблено висновок про ефективність комбінованої терапії пацієнтів з ХГФ, поєднаної з ГЕРХ. Наведено рекомендації щодо застосування комбінованого методу для лікування оторинолорингологічної та гастроентерологічної патології у хворих на ХГФ і ГЕРХ.

Висвітлено питання етіології, патогенезу, клініки, диференціальної діагностики, лікування та профілактики різних форм хронічного фарингіту. Подано інформацію про клінічну анатомію та фізіологію глотки, а також методику її обстеження. Розкрито анатомічні особливості піднебінних мигдаликів, показано їх рефлекторний зв'язок з нирками, печінкою, іншими внутрішніми органами та нервовою системою. Розглянуто клініко-імунологічну специфіку перебігу фарингіту у випадку радіаційного впливу. Запропоновано сучасні методи лікування хворих на хронічний фарингіт.

Комбінований препарат "Анзибел" чинить знеболювальну дію за рахунок бензокаїну, який забезпечує швидкий і виражений місцевий анестезійний ефект; противірусну дію завдяки еноксолону, що інактивує віруси, блокує потрапляння активних вірусних частинок через клітинну мембрану; протизапальну дію завдяки вмісту еноксолону; антибактеріальну дію, оскільки має у складі антисептик широкого спектра хлоргексидин і тритерпен еноксолон. "Анзибел" є комплексним засобом для лікування болю в горлі і є оптимальним вибором у разі фарингітів як вірусної, так і бактеріальної етіології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.501.1

Рубрики:

Фарингіти

Шифр НБУВ: Ж16253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вміст sIgA у носоглоткових змивах і сироватці крові у 32-х пацієнтів з різними формами хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції з урахуванням ступеня дисбактеріозу носоглотки. Ступінь дисбактеріозу корелював зі значним запальним процесом у носоглотці та вмістом секреторного імуноглобуліну у носоглоткових змивах. У хворих на хронічний епіфарингіт за дисбактеріозу носоглотки I - II ступеня зниження вмісту sIgA в носоглоткових змивах було меншим, ніж за дисбактеріозу носоглотки III - IV ступеня.

Висвітлено досвід використання співвідношення лімфоцити/лейкоцити крові (L/WCC), рекомендований науковцями з Великобританії під керівництвом D.M. Wolf. Описано співвідношення (L/WCC) як індикатора у ході диференційної діагностики інфекційного мононуклеозу і гострого тонзилофарингіту в практиці інфекційної лікарні. Розраховано індикаторні значення співвідношення L/WCC для різних вікових категорій, підтверджено високу специфічність і чутливість показника співвідношення L/WCC для постановки діагнозу інфекційного мононуклеозу та вирішення питання про необхідність імунологічних досліджень.

Приведен опыт использования соотношения лимфоциты/лейкоциты крови (L/WCC), рекомендованный учеными из Великобритании под руководством D.M. Wolf. Описано соотношение (L/WCC) как индикатора при дифференцированной диагностике инфекционного мононуклеоза и острого тонзилофарингита в практике инфекционной больницы. Рассчитаны индикаторные значения соотношения L/WCC для разных возрастных категорий, подтверждена высокая специфичность и чувствительность показателя соотношения L/WCC для установки диагноза инфекционного мононуклеоза и решения вопроса о необходимости иммунологических исследований.

Проаналізовано вітчизняні та іноземні літературні джерела з проблеми ларингофарингеального рефлюксу. Розглянуто питання, які стосуються історії вивчення означеної проблеми, наведено аспекти термінології. Описано основні клінічні прояви ЛФР у ларингологічній практиці, обговорено сучасні діагностичні підходи. Найбільш перспективними визначено як функціональні - (добова pH-метрія), так і імуногістохімічні (визначення E-кадгеріна у слизовій оболонці гортані) дослідження. Висвітлено подальші перспективи вивчення цієї патології.

Проанализированы отечественные и иностранные литературные источники по проблеме ларингофарингеального рефлюкса. Рассмотрены вопросы, касающиеся истории изучения данной проблемы, приведены аспекты терминологии. Описаны основные клинические проявления ЛФР в ларингологический практике, обсуждены современные диагностические подходы. Наиболее перспективными определены как функциональные - (суточная pH-метрия), так и иммуногистохимические (определение E-кадгерина в слизистой оболочке гортани) исследования. Освещены дальнейшие перспективы изучения этой патологии.

Вивчено клінічну ефективність комплексного лікування хворих на хронічний фарингіт за допомогою місцевого використання лікарського препарату Тантум Верде, було досліджено 60 хворих. Препарат є похідним від індолу, який на відміну від інших нестероїдних протизапальних засобів, не має карбоксильної групи. Тантум Верде добре переноситься пацієнтами та не має побічних ефектів, в тому числі, алергічних реакцій.

Изучена клиническая эффективность комплексного лечения больных хроническим фарингитом с помощью местного применения лекарственного препарата Тантум Верде, было исследовано 60 больных. Препарат является производным от индола, который, в отличие от других нестероидных противовоспалительных средств, не имеет карбоксильной группы. Тантум Верде хорошо переносится пациентами и не имеет побочных эффектов, в том числе, аллергических реакций.

Проведено вивчення впливу рослинного імуномодулятора іммуномакс на макрофагально-фагоцитуючу систему та рівень цитокінів в ротоглотковому секреті у пацієнтів з хронічним фарингітом. Включення імуномаксу в лікувальний комплекс допомагає досягти клінічного одужання у 78,8 % хворих, дозволяє встановити позитивну динаміку показників фагоцитарної активності моноцитів, значне підвищення концентрації прозапальних цитокінів, зокрема TNF-альфа і IL-1бета.

Проведено изучение влияния растительного иммуномодулятора иммуномакс на макрофагально-фагоцитирующую систему и уровень цитокинов в ротоглоточный секрете у пациентов с хроническим фарингитом. Включение иммуномакса в лечебный комплекс помогает достичь клинического выздоровления в 78,8 % больных, позволяет установить положительную динамику показателей фагоцитарной активности моноцитов, значительное повышение концентрации провоспалительных цитокинов, в частности TNF-альфа и IL-1бета.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.501.1-52

Рубрики:

Фарингіти

Шифр НБУВ: Ж24603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что воспаление глотки - распространенная жалоба среди детей, подростков и взрослых. Оно относится к боли в глотке и близлежащей области, и может быть симптомом болезненного процесса, напрямую не связанного с глоткой, (например, простуда или грипп). Лечение воспаления глотки (фарингита) зависит от его причины. В связи с преимущественно вирусной этиологией, антибиотики имеют лишь частичную эффективность, поскольку они не действуют на вирусы, не устраняя тем самым основную причину боли в горле, поэтому их прием не всегда обоснован. Альтернативой неэффективной системной терапии с применением антибиотиков при вирусной этиологии в таких случаях является использование пероральных антисептиков, которые часто комбинируются с локальными анестетиками для снятия боли и, таким образом, устраняют субъективный дискомфорт. Препараты септолете плюс содержат антисептик широкого спектра, цетилпиридиния хлорид и локальный анестетик бензокаин. В ходе клинических исследований препарат септолете плюс показал высокую эффективность и хорошую переносимость при лечении фарингита. Обезболивающий эффект пастилок Септолете плюс наступил через 15 минут и длился в течение двух-трех часов. Полное выздоровление или облегчение признаков и симптомов заболевания наблюдалось у 90 - 100 % пациентов, принимавших пастилки септолете плюс, и у 87,5 % пациентов, принимавших спрей для ротовой полости септолете плюс. Развитие вторичной инфекции наблюдалось не более чем у 3,8 % пациентов, принимавших пастилки. Кроме того, при употреблении пастилок септолете плюс было продемонстрировано значительное снижение количества микроорганизмов.

Вивчено вплив комбінованого пробітика Лакто в схемі комплексної терапії на клінічний перебіг хронічного атрофічного фарингіту у дорослих. Наведено класифікацію фарингіту та дисбактеріозу.

В работе проведено изучение влияния комбинированного пробитика "Лакто" в схеме комплексной терапии на клиническое течение хронического атрофического фарингита у взрослых. Приведена классификация фарингита и дисбактериоза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р682.501.1-52 + Р682.540.116-52

Рубрики:

Фарингіти

Хронічні тонзиліти

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Воспаление глотки - распространенная жалоба среди детей, подростков и взрослых. Оно относится к боли в глотке и близлежащей области, и может быть симптомом болезненного процесса, напрямую не связанного с глоткой, (например, простуда или грипп). Лечение воспаления глотки (фарингита) зависит от его причины. В связи с преимущественно вирусной этиологией, антибиотики имеют лишь частичную эффективность, поскольку они не действуют на вирусы, не устраняя тем самым основную причину боли в горле, поэтому их прием не всегда обоснован. Альтернативой неэффективной системной терапии с применением антибиотиков при вирусной этиологии в таких случаях является использование пероральных антисептиков, которые часто комбинируются с локальными анестетиками для снятия боли и, таким образом, устраняют субъективный дискомфорт. Препараты септолете плюс содержат антисептик широкого спектра, цетилпиридиния хлорид и локальный анестетик бензокаин. В ходе клинических исследований препарат септолете плюс показал высокую эффективность и хорошую переносимость при лечении фарингита. Обезболивающий эффект пастилок септолете плюс наступил через 15 минут и длился в течение двух-трех часов. Полное выздоровление или облегчение признаков и симптомов заболевания наблюдалось у 90-100 % пациентов, принимавших пастилки септолете плюс, и у 87,5 % пациентов, принимавших спрей для ротовой полости септолете плюс. Развитие вторичной инфекции наблюдалось не более чем у 3,8 % пациентов, принимавших пастилки. Кроме того, при употреблении пастилок септолете плюс было продемонстрировано значительное снижение количества микроорганизмов.