Зазначено, що включення трансплантації кріоконсервованої хоріальної тканини до комплексного лікування жінок з підгострим сальпінгоофоритом дозволяє знизити рівень процесів перекисного окиснення ліпідів і збільшити активність антиоксидантної системи організму; це позитивно впливає на клінічний перебіг цього захворювання.

Вивчено позитивну динаміку клініко-імунологічних показників у разі використання біопрепарату кріоконсервованої сироватки кордової крові на 2-му етапі лікування жінок з хронічними неспецифічними сальпінгоофоритами.

Обстежено 346 хворих з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки (ГЗЗПМ). Доведено необхідність враховування факторів ризику, які сприяють виникненню ГЗЗПМ (вік, фах, перенесені і супутні захворювання, аборти та патологічні пологи в анамнезі). Проаналізовано дані лейкограми, імунологічної реактивності організму, дані клітинного, гуморального імунітету і неспецифічної реактивності організму (47 хворих). Встановлено, що сумарний вплив клініко-анамнестичних факторів складає 19,52%. Для профілактики ускладнень і реабілітації хворих в післяопераційному періоді розроблено та обгрунтовано комплексну біоактиваційну терапію, яка складається із біогальванізації і біофореза в поєднанні з стимуляцією акупунктурних зон.

Наведено результати застосування дистанційної радіаційної динамічної теплометрії та комплексу "Термодин" для діагностики хронічних запальних захворювань придатків матки. Проведено аналіз теплових перехідних процесів у разі серозних запальних захворювань матки та визначено критерії ефективності консервативної терапії. Вперше для вивчення запальних патологічних процесів жіночої репродуктивної сфери застосовано лазерну поляриметрію та розроблено оптичну модель будови стінки маткової труби в нормі та у випадку хронічного запалення. Удосконалено об'єктивні критерії для проведення органозберігаючих та радикальних операцій на маткових трубах. Проведено порівняльний аналіз ефективності ДРДТ з іншими відомими критеріями переходу до оперативного лікування у разі серозних запальних захворювань придатків матки.

Досліджено особливості ендокринного, емоційного стану жінок репродуктивного віку, які перенесли односторонню оварі- та аднексектомію. Визначено структурний та функціональний стани єдиного яєчника протягом п'яти років після односторонньої оварі- та аднексектомії. Розроблено прогнозування обструкції верхніх сечових шляхів жінок, які потерпіли від об'ємних утворень органів малого тазу, що супроводжувалися одно- або двосторонньою нирковою обструкцією. Запропоновано методи корекції гормональних порушень у жінок репродуктивного віку, які перенесли односторонню оварі- та аднексектомію.

Викладено дані клінічних спостережень за 62-ма жінками з перитонітом, який розвинувся внаслідок гострого аднекситу. До традиційної детоксикаційної терапії в післяопераційному періоді у цих хворих були використані даларгін та лазерне опромінення. Застосування вказаного лікувального комплексу виявилося більш ефективним у порівнянні з тими результатами, які були одержані у ході лікування лише даларгіном. Наголошено на доцільності залучення даларгіну до комплексного консервативного лікування хворих із гнійно-септичними ускладненнями гострих аднекситів.

Цель работы - анализ применения современных методов хирургического лечения объёмных образований маточных труб у женщин репродуктивного возраста на основании изучения анамнестических, клинических и инструментальных методов диагностики. В открытое проспективное исследование включили 155 больных, которые находились на стационарном лечении в гинекологических отделениях с диагнозом хронические сальпингиты и оофориты и были разделены на две клинические группы. Первую клиническую группу составили 89 женщин, которым по данным полного клинико-лабораторного обследования был подтверждён диагноз хронического сальпингоофорита; во вторую группу вошли 66 женщин с хроническим воспалением придатков матки, у которых были диагностированы объёмные образования маточных труб (гидросальпинксы) и которым было проведено хирургическое вмешательство лапароскопическим доступом. Установлено, что 66 пациенток, у которых по данным бимануального и УЗ исследования диагностированы объёмные образования маточных труб, были прооперированы лапароскопическим доступом в плановом порядке. У 28 пациенток (42,42 %) этой клинической группы интраоперационно обоснованным объёмом оперативного вмешательства по поводу образований маточных труб стала двусторонняя сальпингэктомия или удаление единственной маточной трубы. 12 женщинам (18,18 %), которые не имели родов в анамнезе (8 пациенток - 66,67 %) и 4 пациенткам, которые планировали беременность в будущем (33,33 %), рекомендована послеоперационная консультация в специализированном репродуктивном центре. У 38 пациенток (57,58 %), учитывая возраст женщины, состояние репродуктивного анамнеза (роды в анамнезе отсутствовали у 32 пациенток - 84,21 %), и, прежде всего, желание пациентки в сочетании с объективными данными о состоянии маточных труб, полученными во время оперативного вмешательства, выполнены органосохраняющие хирургические вмешательства с целью сохранения возможности оплодотворения без использования таких репродуктивных технологий, как экстракорпоральное оплодотворение. Выводы: при выборе объёма хирургического вмешательства у женщин с объёмными образованиями маточных труб ведущее значение имеют клинические данные, полученные при интраоперационной визуальной оценке маточных труб с учётом возраста пациентки и репродуктивного анамнеза.