Брюшная беременность была обнаружена у 38-летней женщины во время операции чревосечения. Плацента расположена в брюшной полости и интимно прикреплена к стенке большого сальника, париетальной брюшине, сосудам воронкотазовой связки. Диагноз прогрессирующей внематочной беременности был снят в 10 - 11 нед, когда на УЗИ обнаружен живой эмбрион в полости матки. Во время очередного УЗИ обнаружена двурогая матка, миоматозный узел, ВПР у плода, синдром задержки развития плода II степени и отсутствие амниотической жидкости. При проведении сложной и опасной операции врачам удалось извлечь девочку, масса тела - 2520 г, оценка по шкале Апгар - 6 - 8 баллов. Выполнены резекция сальника, перевязка сосудов и удаление плаценты. На 15-е сутки женщина была переведена в отделение патологии новорожденных. В настоящее время мама с дочерью здоровы.

На основі клініко-мікробіологічних і імунологічних методів обгрунтовано необхідність підвищення ефективності профілактики та лікування ранової інфекції в акушерстві на підставі використання медикаментозних засобів і фізичних факторів впливу. Запропоновано методи контролю за перебігом ранової інфекції. Все це в сукупності дозволило знизити частоту і підвищити ефективність лікування інфікованих акушерських травм м'яких тканин пологових шляхів.

Доведено прямий взаємозв'язок (ПВЗ) між наявністю показань до розродження на основі кесаревого розтину (КР) та вихідним станом здоров'я жінок. Визначено рівні кальцію та магнію у тканинах оперованої матки (ОМ) КР. Вивчено ПВЗ між вмістом кальцію і зворотній - магнію в тканинах ОМ КР та екскрецією глікозоаміногліканів. Розкрито особливості клінічного перебігу вагітності за триместрами гестації у жінок з ОМ КР (загроза раннього та пізнього викидня, передчасних пологів (ПЧП), низька плацентація, передчасне часткове відшарування плаценти та плода, неспроможність ОМ КР) у взаємозв'язку з вмістом кальцію, магнію та метаболіту сполучної тканини - глікозоаміногліканів. Проведено оцінювання стану фетоплацентарного комплексу у жінок з ОМ КР, новонародженого у взаємозв'язку з вмістом кальцію, магнію, глікозоаміногліканів й виявлено дисфункцію плаценти, морфофункціональну незрілість плода. Розроблено етіопатогенетично обгрунтований комплекс преконцепційної підготовки та діагностичних, профілактичних, лікувальних заходів протягом гестаційного процесу, що знизило частоту загрози викидня, ПЧП дистресу плода, розриву матки у жінок з ОМ.

Рассмотрены аргументы за снижение общей частоты абдоминального родоразрешения путем внедрения практики ведения вагинальных родов у женщин после кесарева сечения. Показана фактическая динамика показателей родоразрешения женщин с рубцом на матке. Обсуждены возможности прогнозирования состоятельности рубца и значение отдельных клинических признаков.

Зазначено, що кожен випадок вагінальних пологів після кесарева розтину (ВПКР) теоретично може розвинутися в невдалу спробу з наступним розродженням шляхом кесарева розтину. Наперед спрогнозувати розвиток невдачі неможливо, тому потрібно бути готовим до неї завжди та попередити розвиток материнських і плодових ускладнень. Отже, ВПКР мають як сильні, так і слабкі сторони. Вибір методу розродження вагітних із рубцем на матці слід зважено робити в кожному окремому випадку на базі комплексного аналізу даних обстеження. Успішність проведення ВПКР залежить від таких факторів, як бажання та підготовка жінки, бажання та висока кваліфікація лікарів закладу, які можуть надати повний об'єм медичної допомоги та забезпечити максимальну ефективність використання високотехнологічного устаткування задля спостереження за пологами та інтенсивного лікування матері і новонародженого в разі потреби. Зазначено, що товщина рубця на матці не справляє суттєвого впливу на прогноз ВПКР, хоча зменшення товщини впливає на рішення лікаря та вагітної і підвищує ймовірність операції. Виявлено, що в разі успішних ВПКР спостерігається значно менший об'єм крововтрати та скорочується тривалість перебування в стаціонарі як породіллі, так і дитини.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют, что при исследовании рубцов матки при экстренном абдоминальном родоразрешении, по сравнению с плановым хирургическим вмешательством, было обнаружено значительно большее количество тканевых лейкоцитов в миометрии, в первую очередь, нейтрофилов и клеток с признаками деструкции. Кроме того, возросло количество и размер лейкоцитарных инфильтратов и кровоизлияний как в рубцах, так и в самом миометрии. Следует отметить и резко расширенные сосуды и интерстициальные пространства в миометрии и рубцах матки. Разницы в состоянии тканей матки после использования различных методов ушивания данного органа в анамнезе найдено не было. Полученные результаты необходимо учитывать при разработке алгоритма ведения родов у женщин с рубцом на матке.

Проведен анализ родов у женщин с оперированной шейкой матки за последние 5 лет (с 2007 по 2011 год включительно). Выявлено 633 случая родов у женщин с данной патологией. Количество родов у женщин с оперированной шейкой матки в анамнезе за последние пять лет увеличилось более, чем в два раза. Применение радикальных и травматических методов лечения заболеваний шейки матки привело к увеличению количества срочных осложненных родов на 1,7 %, срочных патологических родов - на 2,5 %, общего количества преждевременных родов - на 10,2 % (главным образом, за счет преждевременных родов в сроке беременности 35 - 36 недель), а также к снижению количества срочных физиологических родов на 14,4 %.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о существенной разнице особенностей течения беременности и родов у женщин, имеющих медицинский аборт в анамнезе и не имеющих отягощенного анамнеза. Можно утверждать, что ряд осложнений, развившихся во время беременности у женщин основной группы, связан с ранее перенесенной операцией медицинского аборта (угроза прерывания беременности, аномалии родовой деятельности, плотное прикрепление плаценты, внутриутробное инфицирование плода). Полученные результаты указывают на необходимость усовершенствования алгоритма ведения беременности и родов у женщин с первым медицинским абортом в анамнезе.

Відображено перспективу зниження частоти повторних кесаревих розтинів за рахунок вагінальних пологів у жінок з одним рубцем на матці. Проаналізувавши випадки вдалих ВПКР, виявлено сприятливі фактори для їх проведення: вік вагітної, вагінальні пологи в анамнезі, маса тіла плода, інтервал між пологами понад 2 років, термін вагітності, регулярне допологове спостереження та психологічна готовність жінок. Існує висока необхідність підготовки жінок з рубцем на матці до настання наступної вагітності. Основним фактором адекватної підготовки все ж є психопрофілактична підготовка.

Проаналізовано результати розродження 365 жінок із рубцем на матці та ретроспективний аналіз розродження 2000 жінок (1000 вагітних із повноцінним і 1000 вагітних із неповноцінним рубцем на матці) шляхом операції кесарева розтину. Розроблено об'єктивні критерії оцінювання повноцінності післяопераційного рубця нижнього сегмента матки, впроваджено раціональні методи профілактики акушерсько-перинатальних ускладнень в післяпологовий і післяопераційний періоди.

Надано аналіз літературних даних щодо гестаційного процесу у жінок, які перенесли в минулому кесарів розтин. Наведено дані про частоту ускладнень у випадку повторної операції, переваги вагінальних пологів, фактори, які впливають на успіх спроби пологів, оцінкові критерії стану рубця, значення морфології нижнього сегмента оперованої матки, відмінності лактації.

У ході дослідження визначено критерії відбору, основні показання та протипоказання для вагінальних пологів у жінок з рубцем на матці. Виходячи з одержаних результатів, виходить, що у разі правильного визначення та дотримання критеріїв безпеки близько 20 % вагітних з рубцем на матці можуть успішно самостійно народити через природні пологові шляхи.

Відображено перспективу зниження частоти повторних кесаревих розтинів за рахунок вагінальних пологів у жінок з одним рубцем на матці шляхом проведення прегравідарної підготовки (ПП). Проведення комплексу ПП, що включає в себе імуностимулювальну, розсмоктувальну, вітамінотерапію в поєднанні з гормональною корекцією, профілактичне призначення антиоксидантів, психопрофілактику, діагностичну гістероскопію, курс фізіотерапевтичних процедур - ампліпульс-форез, сприяє зменшенню частоти ускладнень перебігу вагітності, підвищує ймовірність успішної спроби вагінальних пологів.

Проаналізовано основи прогнозування, раціонального клінічного ведення, вибору оптимальних методів розродження та проведення операції кесаревого розтину у жінок з рубцем на матці. Досліджено вплив інфекційної, соматичної і акушерсько-гінекологічної патології, паритету, клінічної акушерської та інтраопераційної ситуації на формування морфофункціональної повноцінності матки. Розкрито інформативні клініко-інструментальні ознаки, діагностичні і прогностичні критерії, що дозволяють прогнозувати утворення повноцінного гістеротомного рубця. На підставі морфологічного аналізу виділено контури васкуляризації матки, особливості регенерації гладких м'язових клітин міометрія в залежності від морфофункціональної повноцінності ділянки гістерорафії та їх взаємовідношення із компонентами мікроциркуляторного русла у ділянках різних рубців. За патоморфологічною структурою охарактеризовано три типи рубців на матці - повноцінний, умовно повноцінний і неповноцінний. Наведено тактику і алгоритми клінічного ведення вагітності та пологів у жінок з рубцем на матці, обгрунтовано окремі хірургічні методики проведення повторного кесаревого розтину і атравматичного інтраопераційного вилучення плода із матки. Доведено, що запропоновані клінічні заходи забезпечують зниження показників материнської і перинатальної захворюваності та смертності, зменшують кількість інтра- та післяопераційних ускладнень і пуерперальних захворювань у породіль.

Доведено позитивну динаміку щодо зниження частоти й оптимізації структури показань до кесарського розтину за умов розширення практики вагінальних пологів у жінок з рубцем на матці. Одержано нові відомості про психоемоційний стан вагітних жінок з кесарським розтином в анамнезі. Показано наявність відхилень у формуванні в них психологічного та фізіологічного компонентів пологової домінанти. Вперше сформульовано положення про розвиток психосоматичного синдрому дисфункції оперованої матки, клінічна ідентифікація якого сприяє мінімізації числа безуспішних спроб пологів і зниженню ризику їх ускладнень. Набула подальшого розвитку концепція внутрішньоутробного програмування в контексті значення особливостей перинатального анамнезу для реалізації репродуктивної функції. Доведено, що народження жінки шляхом кесарського розтину, відсутність власного досвіду народження природним шляхом в наступному сприяє відхиленням пологової домінанти, підвищує ризик акушерських ускладнень, а отже, за принципом ланцюгової реакції, підтримує зростання рівня абдомінального розродження в майбутніх поколіннях. Удосконалено технологію проведення операції кесарева розтину, що забезпечує патогенетичну профілактику неспроможності післяопераційного шва й оптимальні умови формування повноцінного рубця.

Під спостереженням було 251 вагітна, гестаційний період яких проходив на тлі рубця на матці в нижньому сегменті матки після попереднього кесаревого розтину. 225 вагітних були прооперовані повторно, 26 жінок народили самостійно (10,3 % від усіх вагітних із рубцем на матці). Встановлено, що у разі правильної оцінки факторів ризику вагінальні пологи в жінок із рубцем на матці проходять фізіологічно. Наявність рубця на матці в нижньому сегменті суттєво не впливає на характер пологової діяльності та тривалості пологів. Збільшення маси плода до 300 г у разі вагінальних пологів у жінок із рубцем на матці не призводить до зростання як акушерських, так і перинатальних ускладнень. Зростання під час вагітності з рубцем на матці таких ускладнень, як плацентація по рубцю та неспроможність рубця становить високий ризик розвитку як материнської, так і перинатальної патології.

Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок з рубцем на матці після кесаревого розтину. Визначено особливості функціонального стану оперованої матки до настання та під час вагітності. Розроблено оптимальний об'єм діагностики стану репродуктивної системи і алгоритму прегравідарної підготовки у жінок з рубцем на матці після кесаревого розтину. Ця проблема актуальна тому, що безпосередньо пов'язана із проблемами репродуктивного здоров'я, материнської та перинатальної захворюваності та смертності. Запропоновано оптимальний алгоритм прегравідарної підготовки у жінок з рубцем на матці після кесаревого розтину з урахуванням взаємозв'язків між клінічними, ехографічними, ендокринними та мікробіологічними особливостями їх репродуктивної системи та диференційованим підходом до корекції виявлених змін. Доведено, що проведення комплексу прегравідарної підготовки, який включає імуностимулювальну, розсмоктуючу, вітамінотерапію в поєднанні з гормональною корекцією, профілактичне призначення антиоксидантів (вітамін Е), психопрофілактику, діагностичну гістероскопію, курс фізіотерапевтичних процедур - ампліпульсфорез з лікарським препаратом, що містить протеолітичний фермент гіалуронідазу, веде до збільшення кількості вагінальних пологів у жінок з рубцем на матці, зниження показників материнської та перинатальної захворюваності суттєво зменшує кількість інтра- та післяпологових ускладнень.

Увагу приділено оптимізації методів доклінічної діагностики запальної реакції та індивідуального вибору методу розродження жінок з післяопераційним рубцем на матці з метою зниження частоти післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Проведено проспективне когортне обстеження 280-ти жінок, з них 165 вагітних були з рубцем на матці після попереднього кесарського розтину. З'ясовано, що вагітність у жінок з рубцем на матці може супроводжуватися загрозою переривання та плацентарною дисфункцією. Встановлено, що у разі локалізації плаценти на пердній стінці матки може підвищуватися ризик виникнення патології вагітності. Показано, що повторне абдомінальне розродження достовірно збільшує ризик післяпологових гнійно-запальних ускладнень у порівнянні з вагінальними пологами та першим кесарським розтином. Уточнено представленість основних факторів ризику розвитку гнійно-запальних ускладнень у жінок з рубцем на матці. Досліджено патогномонічність та клінічну значущість показників імуноцитокінового статусу породілей з рубцем на матці для прогностичної оцінки ризику розвитку післяпологових гнійно-запальних ускладнень. Для з'ясування ефективності змін тактики розродження жінок з післяопераційним рубцем на матці проведено нерандомізоване контрольоване клінічне обстеження 165-ти вагітних. Обгрунтовано важливість вагінального розродження жінок, які мають інфекційні фактори ризику.

Приведены вагинальные роды после кесарева сечения (КС), которые становятся все более распространенными. В литературе активно обсуждается данные зарубежной и отечественной литературы, которые свидетельствуют о том, что роды у пациенток с рубцом на матке после КС возможны и предпочтительны. Отражены современные тенденции выбора метода родоразрешения у пациенток с предыдущим КС, которые являются реальной перспективой снижения роста абдоминальной хирургической коррекции.

Проаналізовано пологи у жінок з оперованою шийкою матки (ШМ) за останні 5 років (з 2007 по 2011 рр. включно). Виявлено 633 випадки пологів у жінок із даною патологією. Кількість пологів у жінок з оперованою ШМ в анамнезі за останні 5 років збільшилася більш ніж у 2 рази. Застосування радикальних і травматичних методів лікування захворювань ШМ призвело до збільшення кількості термінових ускладнених пологів на 1,7 %, термінових патологічних пологів - на 2,5 %, загальної кількості в терміні вагітності 35 - 36 тиж, а також до зниження кількості термінових фізіологічних пологів на 14,4 %.