Розглянуто питання історії вивчення метаморфози у лінгвістичному, міфопоетичному та психологічному аспектах. Метою дослідження визначено центральну зону метаморфози, зокрема, засобів втілення ідеї перетворення в художньому мовленні М.В.Гоголя.

Досліджено універсально-культурну структуру художнього тексту. Доведено, що ця структура визначається базовими формами світовідношення, які в культурі трансформуються в її універсалії. Дано оригінальне визначення культури як засобу ствердження життя. Виявлено, що її універсаліями виступають категорії граничних підставин та відповідні до базових форм підтримки життя світоглядні "коди". На прикладі збірника новел Маргарити Наварської "Гептамерон" виявлено "априорну" універсально-світоглядну структуру новели та на підставі розроблених методик реконструйовано відсутні у ньому сюжети.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(0)-357 + Ш400.11

Рубрики:

Література

Мовний знак і словесний художній образ. Проблема семіотики в літературі

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено досвід поєднання та синтетичного розгляду різних аспектів організації поетичного ідіолекту: його мовно-рівневої системності, семіотичної та модально-логічної специфіки. На підставі теорії складних нелінійних систем запропоновано комплексну методологію даної проблематики. Охарактеризовано історіософію як стилетворчий чинник поезії Є.Маланюка.

Освещен опыт соединения и синтетического рассмотрения различных аспектов организации поэтического идиолекта: его языково-уровневой системности, семиотической и модально-логической специфики. С учетом теории сложных нелинейных систем предложена комплексная методология данной проблематики. Охарактеризована историософия как стилеобразующий фактор поэзии Е.Маланюка.

Предметом исследования является портрет и, в частности, понятие "маска", под которым подразумевается сложный переход от исходной модели к ее иконографии.

Предметом дослідження є портрет і, зокрема, поняття "маска", яке трактується як складний перехід від первинної моделі до її іконографії.

Розглянуто питання деталізації у поетичному творі. Висвітлено ставлення видатних представників письменства до найменших одиниць художнього тексту, художньої деталі та подробиці, а також образотворчих засобів їх вираження. Досліджено форми деталізації у світовій класичній прозі та найменші величини у п'єсах та сценаріях.

Рассмотрен вопрос детализации в поэтическом произведении. Освещено отношение выдающихся писателей к наименьшим единицам художественного текста, художественной детали и подробности, а также художественным средствам их выражения. Исследованы формы детализации в мировой классической прозе и наименьшие величины в пьесах и сценариях.

Рассмотрена проблема художественного образа через призму переводческого и сопоставительного подходов к его изучению. Подчеркнута актуальность и необходимость применения концептуального анализа при переводе как наиболее объективного способа категоризации и вербализации в различных языках.

  Скачати повний текст

Окреслено провідні позиції вчених, зокрема П. Радіна, К.-Г. Юнга, К. Леві-Строса, Є. Мелетинського стосовно генезису, характеристики образу трікстера в фольклорі та літературі. Аналіз досліджень продемонстрував закономірність появи подібного героя; еволюцію трікстера від образу тварини до людини, що засвідчує розуміння природи людини, психологічної мотивації вчинків. Трікстер згодом виступає як антипод героя, його темні інстинкти.

Розглянуто динаміку трансформації образу Америки у культурологічних і філософських працях вітчизняних та американських учених у діахронічному аспекті. Розглянуто загальнотеоретичну основу поняття "художній образ" у літературознавстві. Проведено історичний екскурс у осмислення образу Америки у митців 19 - 20 ст. Розглянуто проблему ставлення до образу Америки у критичних і філософських роботах неамериканських авторів. Проаналізовано художні твори Г. Торо, Р. Емерсона, У. Уїтмена, М. Твена, У. Фолкнера, К. Лі Бейтс, У. Персі.

На матеріалі елегій римського поета І ст. до н. е. Альбія Тібулла запропоновано модель вивчення художнього світу як образної конструкції. Художній світ досліджено з двома центральними акцентами - на його структурності і на образності (звідси термін "образний світ"). Образний світ розглянуто як "поетичне поле", що виникає з напруги між суб'єктом, що прагне злитися з зовнішнім світом в акті любові, і самим зовнішнім світом, що опирається цьому прагненню. В ході аналізу критерієм виділення структурних елементів образного світу взято міру і характер відмежованості світу в різних його пунктах від суб'єкта. Проаналізовано будову образного світу як конструкцію, що складається з опозицій і ієрархій ідилійних та антиідилійних середовищ. Досліджено структуру ідилійності і структуру почуттєвості в елегіях Тібулла. Зазначено, що запропонована модель вивчення образного світу базується на трьох методологічних підходах - класичнофілологічному, структуралістському і феноменологічному, а також на теорії М. Бахтіна.

Увагу приділено вивченню реалізації категорії "гендер" на прикладі концептів ЖІНКА та ЧОЛОВІК із засад перекладознавства. Проведено комплексний аналіз та виокремлено гендерні кластери концептів, суттєві для реалізації ідейно-образної структури художнього тексту. Гендер розглянуто у двох ракурсах: гендерній ієрархії на прикладі типових та атипових фемінних і маскулінних характерів і гендерній парадигмі художнього тексту. Проаналізовано об'єктивацію гендерного компонента концептів ЖІНКА та ЧОЛОВІК і семіотичні засоби їх реалізації у первинних і вторинних текстах, визначено ступінь омовлення гендерної мовної особистості перекладачів. З'ясовано залежність адекватного відтворення концептів ЖІНКА та ЧОЛОВІК від специфіки відтворюваного образу, його відповідності чи невідповідності гендерним стереотипним уявленням.

Запропоновано типологію кумулятивних образів, виявлено їх основні функції в художній системі тексту та формуванні кінцевого вивідного гештальтного образу тексту - його Концепту. Проаналізовано сходження/розходження концептів-гештальтів on line, які створюються в процесі розвитку тексту та формування кумулятивного образу, з одного боку, і фінального гештальт-концепту тексту - з іншого. Висвітлено вплив суб'єктивних факторів на структурацію концептів-гештальтів, що робить їх суто індивідуальними і неповторними, та водночас наголошено на необхідності виведення генералізованої ідеї/месиджа в цільнотекстовому концепті/образі, який у більшості випадків залишається не матеріалізованим, а його вербалізація залежить від комунікативних намірів/потреб реципієнта-читача.

Висвітлено проблему однієї із центральних категорій поетики - художнього образу у європейській культурно-літературній традиції. Підкреслено, що кожен літературний твір - це система художніх образів, а саме, у художніх образах втілений найважливіший ідейно-естетичний сенс художньої цілісності твору. Великого значення для розуміння й осмислення суті художнього образу надано дослідженням візантійських мислителів, О. Потебні, І. Фізера, Г. Шпета, М. Бахтіна, В. Беньяміна, Р. Барта.

Розкрито поняття архетипної символіки та можливості її інтерпретації в діагностико-корекційному процесі АСПН. В процесі аналізу фрагменту стенограми психокорекційної роботи з використанням іграшок з протагоністом Т. було продемонстровано, у який спосіб протагоніст об'єктивує особистісну проблему.

Зазначено, що у сучасних літературознавчих, культурологічних дослідженнях поняття ''емблема'' все частіше зазнає словотвірних модифікацій, що вказує на актуальну потребу означення його розширеної функціональної наявності в процесах інтерпретації текстів і тих поліфонічних контекстів, що визначають підходи до їх осмислень. Дослідники утверджують семіотичне, структуральне та прагматичне розширення поняття емблеми. Воно набуло нових універсальних застосувань для характеризування взаємодії ''іконічного'' та ''конвенційного'' в різних періодах розвитку літератури, мистецтва та науки, насамперед підкреслюючи синкретичну зумовленість і когерентність когнітивних і герменевтичних процесів. ''Емблематичне'' структурування та інтерпретація тексту дозволяє враховувати одночасну, взаємодоповнювальну конвергенцію візуальних і вербальних ''семантик'', визначати іконічні та словесні точки дотику у віддалених твірних і суб'єктивних рецептивних горизонтах, їхню динамічність та інтенціональність.