Вперше системно описано та проаналізовано вплив пластичних мистецтв, коду іконічності на літературну спадщину Т. Шевченка та вплив літератури на його мистецькі твори. Розроблено методологію міждисциплінарного аналізу, яку можна застосовувати до творчості будь-якого літератора, що використовує код пластичних мистецтв і будь-якого художника, що реалізовує себе у слові. Сформовано поняттєвий апарат на основі апробованих у зарубіжному літературознавстві та іконології термінопонять. Простежено генезис міжвидових інтеракцій в історичному та культурному дискусі, зокрема в епоху романізму. Означено місце Шевченка у колі європейських і російських митців, близьких йому хронологічно та територіально, які володіли іконічним і вербальним кодами. Репрезентовано цілісний образ синестетичної особистості митця з використанням наукового апарату психології творчості. Обгрунтовано поняття образу-концепту як репрезентанта міжвидової взаємодії та розроблено систему вербально-іконічних образів-концептів, складників художньої картини світу Т. Шевченка.

Розкрито зміст поняття “пластичні мистецтва” та розглянуто основні його види: живопис, графіку, скульптуру, архітектуру, декоративно-прикладне мистецтво та дизайн. Відзначено основні відмінності пластичних мистецтв від інших видів художньої творчості;з’ясовано, що структуру художнього образу в пластичних мистецтвах можна аналітично поділити на три аспекти: тектонічно-композиційний, експресивний та образотворчий.

Обгрунтовано плідність маловивчених аксіологічних механізмів інтеграції мистецьких дисциплін у світлі сучасних освітніх пріоритетів.

Обоснована плодотворность малоизученных аксиологических механизмов интеграции искусствоведческих дисциплин в свете современных образовательных приоритетов.

The article highlights the effectiveness of axeological mechanisms of integration of Art Criticism Disciplines considering modern educational priorities.

Запропоновано теоретико-методичний аспект опрацювання на уроці образотворчого мистецтва проблеми сприйняття творів Дмитра Левицького як підгрунтя наукового уявлення про образотворче мистецтво Бориса Юсова. В науково-методичному плані розгортається поняття "сприйняття" як цілісне віддзеркалення предметів, ситуацій і подій.

Проаналізовано розвиток української літератури та мистецтва у повоєнний період. Показано складність умов відновлення культурного життя України. Охарактеризовано здобутки в сфері літератури та мистецтва, а також посилений ідеологічний тиск сталінського режиму на літераторів та митців.

Охарактеризовано ситуацію щодо поширення сфери перформативних мистецтв у сучасному культуро-просторі. Розглянуто роль музичного супроводу у видовищних (перформативних) видах мистецтва. Визначено потребу забезпечення довготривалого естетичного інтересу публіки в межах видовищного проекту засобами музичного мистецтва, як найбільш доступного для сприйняття. Обгрунтовано різницю між поняттями саунд-дизайну та музичного. Охарактеризовано складові поняття дизайну відповідно до музичного супроводу сьогоденних "Living Art". Надано визначення поняття "музичний дизайн". Висвітлено сутність музичного дизайну в арт-практиці перформативного мистецтва.

Охарактеризовано ситуацію щодо поширення сфери перформативних мистецтв у сучасному культуро-просторі. Розглянуто роль музичного супроводу у видовищних (перформативних) видах мистецтва. Визначено потребу забезпечення довготривалого естетичного інтересу публіки в межах видовищного проекту засобами музичного мистецтва, як найбільш доступного для сприйняття. Обгрунтовано різницю між поняттями саунд-дизайну та музичного. Охарактеризовано складові поняття дизайну відповідно до музичного супроводу сьогоденних "Living Art". Надано визначення поняття "музичний дизайн". Висвітлено сутність музичного дизайну в арт-практиці перформативного мистецтва.

Розглянуто диференціацію етапів інтродукції мистецьких реалій в англомовні художні тексти, які інтегруються в мистецькі комунікативні ситуації, з урахуванням особливостей інтеракції комунікантів, актуалізації твору мистецтва та реалізації часо-просторових характеристик у мистецькому дискурсі. На основі аналізу структури мистецької комунікативної ситуації розроблено поетапну диференціацію введення творів мистецтва в художній текст, згідно з якою виокремлені передінтродуктивний, інтродуктивний і постінтродуктивний етапи. Повнота репрезентації кожного етапу визначається формою актуалізації твору мистецтва в художньому тексті й може бути повною, згорнутою або нульовою. На основі аналізу ілюстративного матеріалу виявляються закономірності реалізації кожного з етапів: передінтродуктивного (визначення часо-просторових параметрів комунікативної ситуації перед появою твору мистецтва, введення учасників спілкування і опис їх зовнішності й внутрішнього стану), інтродуктивного (безпосереднє введення твору мистецтва в комунікативну ситуацію, опис таких складових, як форма, значення, характеристика твору мистецтва, а також формування емоцій та вражень від нього) та постінтродуктивного (реакція на твір мистецтва після його сприйняття, яка реалізується на рівні вербалізованої та невербалізованої реакції й має потенціал давати поштовх для початку обговорення сприйнятої інформації). Особливу увагу приділено відмінностям інтродукції творів мистецтва з позицій репрезентатора та реципієнта, розглянуто деталі й аспекти, які актуалізуються в їх описах. Залежно від особи, яка веде розповідь, етапи інтродукції поділяються на перед репрезентаційний, репрезентаційний, пострепрезентаційний (в описах репрезентатора) або передперцептивний, перцептивний та постперцептивний (в описах реципієнта).