Висвітлено передумови та історію будівництва в 1831 - 1852 рр. Нової Печерської фортеці, що включало спорудження Васильківського та Госпітального укріплень, з улаштуванням в останньому головного військового шпиталю, п'яти окремих оборонних башт та двох оборонних казарм на два батальйони. Ці споруди сполучалися системою валів, мурів, брам та оточували існуючу Печерську фортецю, яка складала ядро Нової.

Освещены предпосылки и история строительства в 1831 - 1852 гг. Новой Печерской крепости, включавшего сооружение Васильковского и Госпитального укреплений, с устройством в последнем главного военного госпиталя, пяти отдельных оборонительных башен и двух оборонительных казарм на два батальйона. Эти сооружения соединялись системой валов, оград, ворот и окружали существующую Печерскую крепость, которая составляла ядро Новой.

Розглянуто історію заснування Петром І Києво-Печерської фортеці та її значення у оборонній системі Києва, подальший розвиток фортифікаційних споруд міста у середині - другій половині XVIII ст. Наведено відомості про початок наполеонівських війн за участю Росії, розробку перших проектів нових укріплень, заходи з посилення обороноздатності Києва протягом 1810 - 1812 рр., 1816 - 1818 рр., 1828 - 1829 рр. та будівництво нової фортеці.

Рассмотрены история основания Петром І Киево-Печерской крепости и ее значение в оборонной системе Киева, дальнейшее развитие фортификационных сооружений города в средине - второй половине XVIII ст. Представлены сведения о начале наполеоновских войн с участием России, разработке первых проектов новых укреплений, мерах по усилению обороноспособности Киева на протяжении 1810 - 1812 гг., 1816 - 1818 гг., 1828 - 1829 гг. и строительстве новой крепости.

Висвітлено сторінки історії Лисогірського форту, побудованого в 1870-х рр., який увійшов до складу оборонного комплексу Київської фортеці. Зазначено, що ця непідступна та унікальна споруда була свідоцтвом зростання могутності Києва як важливого стратегічного пункту, що висунуло його на одне з провідних місць в історії розвитку європейської фортифікації. Наведено відомості про використання Лисогірського форту за радянських часів, розкрито його роль у подальшому житті Києва. Наголошено на необхідності входження форту до складу історико-архітектурного заповідника "Київська фортеця".

Рассмотрены архитектурные особенности древнего города-крепости Джуфт Кале - святыни крымских караимов, реликтового малочисленного народа Крыма, в частности, мечети, мавзолея, кладбища Балта Тиймэз, обманной стены.

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР-4ЛВО)-22 + Щ117.161.3(4УКР-4ЛВО) + Ц561.21г(4УКР-4ЛВО)

Рубрики:

Історія

Фортеці

Шифр НБУВ: Ж68851 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ117.161.33 + Ц561.21г(4Укр-4Сум) + Т4(23Укр7-4Сум)-425

Рубрики:

Археологія

Шифр НБУВ: Ж62291 Пошук видання у каталогах НБУВ 

The fortifications of Zbaraz'kyj palace-fortress as pictured on the project of V. Skamozzi are analyzed, and their comparison with the existing fortifications of Zbaraz'kyj castle is provided, the hypothetical reconstruction of the sketch of the fortifications second line is developed.

In the article, the exploration of the most unique military structure on the territory of the bielgorod line ethno-cultural region is analyzed, the 3-dimentional composition of soil structures of the south-western facade is examined. The most logical ways in terms of conservation and restoration of the landscape for its usage as a non-museum monument with keeping open tours is suggested. Registration of pueblos as national monuments is substantiated.

Вивчено принципи історико-архітектурного формування фортифікаційних комплексів Волині. Розглянуто цей процес до 1905 р. Проведено класифікацію фортифікаційних комплексів за композиційними, архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями за формою плану, площею забудови, рівнем інженерних досягнень. Визначено фактори, які впливали на формування архітектури фортифікаційних споруд Волині. Охарактеризовано історико-мистецьку цінність замків і фортець. Проаналізовано стан наукового дослідження фортифікаційних споруд, за результатами певних обмірень зроблено креслення, натурні замальовки, фотофіксації. За результатами проведених досліджень виявлено основні особливості архітектурно-планувального рішення споруд у замках, монастирях-фортецях Волині. Обгрунтовано творчість народних майстрів і професійних зодчих волинської школи спорудження замків, оборонних монастирів, з'ясовано методи зведення фортифікаційних комплексів.

Наведено описи та розповіді про пам'ятки архітектури, переважно, оборонні споруди XVI - XVII ст., цивільні та культові громадські споруди, будівлі, які були свідками військових подій та історичних битв. Висвітлено історію та архітектуру фортець Кам'янця-Подільського, Хотина, Острога, Почаєва, Білгорода-Дністровського, Сатанова, Жванця, Кременця, Теребовлі та інших міст. У додатках наведено ілюстрований словник термінів.

Приведено описание памяток архитектуры, в основном, оборонительных сооружений XVI - XVII вв., гражданских и культовых сооружениях, строениях, которые были свидетелями военных событий и исторических битв. Освещена история и архитектура крепостей Камянца-Подольского, Хотина, Острога, Почаева, Белгород-Днестровского, Сатанова, Жванца, Кременца, Теребовли и других городов. В приложениях дан иллюстрироованный словарь терминов.

Відтворено специфіку оборонного будівництва головним чином у Львівській землі, що в кінцевому підсумку сприяло об'єктивному дослідженню різних аспектів військової, політичної та господарської історії краю, а також напрямків оборонно-захисної діяльності володарів Речі Посполитої, окремих шляхтичів, міських і сільських громад.

Висвітлено історію розвитку та дослідження сучасного стану низки оборонних укріплень та фортифікацій різних періодів і різних країн, зокрема, України, Білорусі, Польщі, колишньої Австро-Угорщини (Австрії, Хорватії та Північної Італії). Розглянуто питання збереження та розвитку Брестської фортеці як пам'ятки фортифікації. Наведено результати досліджень ролі укріплень систем Трентіно в Австро-Угорській імперії, орієнтованих на ревалоризацію фортифікаційної спадщини. Зроблено огляд фортифікацій Хорватії. Охарактеризовано елементи полігональних фортифікацій на прикладі Цитаделі у Львові. Увагу приділено оборонному комплексу Руської брами у м. Кам'янець-Подільський, оборонним сакральним спорудам Західного Поділля, обороним укріпленням і спорудам Тернополя. Акцентовано на осстанніх консерваційних та адаптаційних роботах на північній секції краківської оборонної стіни.

За матеріалами натурних досліджень та архівних джерел XV - XIX ст. запропоновано нову концепцію еволюції Кам'янця-Подільського в контексті розвитку європейської фортифікації та в широкому хронологічному діапазоні від пізньоантичного до ранньомодерного часу (II - XVIII ст.). Увагу приділено проблемам дослідження та реставрації пам'яток оборонного будівництва міста. Зазначено, що культурний ландшафт міста-фортеці, зокрема каньйон р. Смотрич номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а також завдяки реставраційним роботам Кам'янець-Подільський замок очолив національний рейтинг "Сім чудес України".

Досліджено пам'ятки оборонного будівництва, які знаходилися або знаходяться на території Західної України та можуть стати ареною для проведення історично-фольклорних фестивалів та інших видовищ.

Окреслено умови та причини виникнення бастіонних укріплень у Львові у XVII ст. Проаналізовано історичні плани та карти Львова стосовно інформації про рівень реалізації, авторство та стильову приналежність проектованих укріплень XVII ст. Висвітлено маловідому схему бастіонних укріплень Львова. З'ясовано, що до нашого часу збереглися залишки реалізованих укріплень у староголландській школі бастіонної архітектури.

Проаналізовано укріплення Пліснеська в контексті їх історико-архітектурної та культурної основи. Наведено результати археологічних досліджень Львова, як джерело до вивчення військової історії міста. Викладено технологічно-біологічну методику в консервації історичних об'єктів на прикладі сакральних і громадських об'єктів. Висвітлено проблеми ідентифікації та валоризації архітектурних пам'яток ХХ ст. в Україні. Досліджено оборонні монастирі Тернопільщини. Увагу приділено питанням реставрації та сучасному використанню фортифікаційних об'єктів Галичини середини ХІХ ст.

На основі опрацювання широкого кола джерел, більшість яких вводиться до наукового обігу вперше досліджено військово-історичні об'єкти України, виключені з використання за прямим призначенням, що є об'єктами музеєфікації. Проаналізовано найважливіші тенденції та специфіку розвитку музейництва й охорони військово-історичної спадщини України, з'ясовано напрями, форми, методи та конкретні практичні результати у цій сфері. Розкрито участь у її становленні та розвиток органів державної влади, громадських об'єднань, інтелігенції та краєзнавчого активу, узагальнено набутий досвід. Запропоновано рекомендації щодо підвищення рівня ефективності використання позитивного досвіду та раціональності застосування загальних правил музеєфікації військових об’єктів України. Проаналізовано характерні особливості використання військово-історичної спадщини України як основи розбудови цієї галузі музейної справи та специфіку процесів музеєфікації.

Вперше узагальнено та систематизовано історичні джерела дослідження західноукраїнської фортифікаційної архітектури. Наведено стислий огляд історії будівництва оборонних споруд в Україні, найбільший розвиток якого припадає на другу половину XVI - XVII ст. Проаналізовано наукові праці П.Батюкова, А.Чаловського, Б.Януша, Ю. Роме (Антоні), В.Гульдмана, Є.Сіцинського, Ю.Буткевича, В.Собецького, А.Яблоновського, присвячені дослідженню замків і фортець Бессарабії, Поділля, Волині, Галичини. Показано вагомий внесок у дослідження замкових і фортифікаційних комплексів України радянських учених Ю.С.Ассєєва, Є.М.Годованюка, Г.Н.Логвина, О.І.Лопушинської, Ю.О. Нельговського, Є.М.Пламенецької, В.В.Савченка. Серед небагатьох праць, створених у роки незалежності, виділено досліження О.Мацюка, О.Лесика, Б.Мельника, П.Ричкова, Р.Соломки й А. та Д.Чоботів.

Впервые обобщены и систематизированы исторические источники исследования западноукраинской фортификационной архитектуры. Приведен краткий обзор истории строительства оборонительных сооружений в Украине, наибольшее развитие которого приходится на вторую половину XVI - XVII ст. Проанализированы научные труды П.Батюкова, А.Чаловського, Б.Януша, Ю.Роме (Антони), В.Гульдмана, Е.Сицинского, Ю.Буткевича, В.Собецкого, А.Яблоновского, посвященные исследованию замков и крепостей Бессарабии, Подолья, Волыни, Галиции. Показан существенный вклад в исследование замковых и фортификационных комплексов Украины советских ученых Ю.С.Асеева, Е.М.Годованюка, Г.Н.Логвина, О.И.Лопушинской, Ю.О.Нельговского, Е.М.Пламенецкой, В.В.Савченко. Среди немногих трудов, созданных в годы независимости, выделены исследования А.Мацюка, А.Лесика, Б.Мельника, П.Рычкова, Р.Соломки и А. и Д.Чоботов.

Представлено маловідомий фортифікаційний об'єкт "Окопи Святої Трійці", який був зведений у XVII ст. на території сучасного с. Окопи, Борщівського району, Тернопільської області. Унікальність об'єкта полягає у його розташуванні на вузькому перешийку зі стрімкими скелястими берегами, у межиріччі, недалеко від впадіння р. Збруч у р. Дністер. Розкрито особливості колишнього стратегічного військового об'єкта, наведено його етапи розвитку від періоду закладення до сучасного стану. Проведено ідентифікацію збережених цінних елементів колишньої фортеці та виконано теоретичну реконструкцію її первісної планувальної структури. Запропоновано ідеї щодо представлення, охорони та збереження існуючих фрагментів історичної фортеці.

На прикладі козацької фортеці у Старих Санжарах Полтавського полку розглянуто сотенні містечка Гетьманщини як пам'ятки історії та культури. Спираючись на особливість сотенних містечок у збереженості з усіх їх складових лише фортець, увагу приділено аналізу як аспектам історико-культурного критерію пам'ятки, так і натурно-археологічним дослідженням Старосанжарської фортеці. Показано процес переосмислення функції козацьких фортець від утилітарної до ціннісної.