Індекс рубрикатора НБУВ: Э376.130.9(4УКР)

Рубрики:

Кальвінізм в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено цілісне філософсько-релігієзнавче дослідження трансформації кальвінізму як специфічного феномену української духовної культури. Розкрито суть і висвітлено основні тенденції становлення та функціональне буття кальвінізму в українському соціумі за умов міжкультурних взаємодій. Поширюючись у західноєвропейському й українському просторі, кальвінізм набуває нових форм і ознак за умов його реального зіткнення з історичними, соціальними, політичними, економічними проблемами та їх етнокультурними традиціями, адаптація до яких зумовлює періодизацію еволюції цієї ранньопротестанської конфесії. Запропоновано тезу, що кальвінізм як релігійна система здійснює прояв її доктринальної сталості насамперед у антропологічному й еклезіологічному вченні, збереженні витокових структурних і організаційних засад, а також виявляє динаміку ідейної культової та позакультової практики. Показано особливості еволюції міжконфесійних відносин і екуменічного потенціалу представників українського кальвінізму. На підставі компаративного аналізу охарактеризовано зміст, структурну наповненість і видозміни у релігійній діяльності представників Української євангельсько-реформованої церкви та Закарпатської реформаторської Церкви у контексті праксеологічного виміру.

Реформатська церква Закарпаття з перших кроків приєднання краю до УРСР перебувала в полі зору влади. Етнічна зорієнтованість Реформатської церкви, її організаційна сформованість, тісні контакти із зарубіжними організаціями визначили особливість позиції влади по відношенню до неї. Важливим чинником цих відносин була постать очільника реформатів. Проаналізовано суперечливу позицію владних структур по відношенню до А. Генче, який очолював цю церкву в період з 1948 р. по 1978 р.

Проаналізовано питання дійсності та дієвості таїнств Протестантської Реформатської Церкви Нідерландів у світлі православного богослів’я. Охарактеризовано класичну та сучасну реформатську сакраментологію на основі праць ідеологів протестантизму та за допомогою новітніх віросповідних документів відповідно. Проведено порівняння православного та протестатського вчень про таїнства. Розглянуто різні сторони та підходи до питання християнської єдності, з’ясовано можливості та межі, накреслено аспекти та тематика православно-реформатського діалогу у контексті викликів сьогодення, які постають перед християнськими Церквами та зумовлюють сумніви традиційних споконвічних релігій, якою вважається Православ’я, щодо дійсності та дієвості священнодій, зокрема таїнств, у "протестуючих" конфесіях, тобто Церквах Реформації, якою й є досліджена Протестантська Реформатська Церква Нідерландів.

Уперше здійснений цілісний аналіз критики природного богослов'я Карла Барта у контексті протистояння основним концепціям цієї теологічної дисципліни XX і початку XXI ст., у її зв'язку з історичними умовами та викликами, які відображають богословську традицію неоортодоксії, а також досліджено вплив швейцарського мислителя на сучасну філософію і богослов'я аналітичної та континентальної традиції. Доведено, що нове осмислення бартівської критики природної теології є нагальною необхідністю в контексті критики онтотеології, яка набула бурхливого розвитку в кінці XX - на початку XXI ст., у зв'язку з намаганнями реабілітувати природну теологію як дисципліну в аналітичній традиції мислення, дати феноменологічну інтерпретацію вченню про аналогії буття в богослов'ї, що залежить від постметафізичної континентальної філософії. Виявлено, що К. Барт рішуче заперечував можливість природної теології як такої, що може привести до легітимізації певного соціального устрою як природного порядку. Таким природним порядком виступав у часи К. Барта нацизм, якому неооргодоксія протиставила абсолютний суверенітет трансцендентного Бога, який знецінював норми соціальності, встановлювані через легалізм чи природне право. Зазначено, що К. Барт рішуче заперечував можливість природної теології як такої, що може привести до легітимізації певного соціального устрою як природного порядку. Особливу увагу приділено тому, що учні К. Барта, заради діалогу релігії та науки, намагалися створити неоортодоксальну природну теологію. Для цього визнавалося необхідним подолати розділення між догматичною і природною теологією. Підкреслено, що аналітична природна теологія раціоналізує та антропологізує поняття про Бога, виступає сучасною формою ліберальної антропологічної редукції християнської теології. Показано, що феноменологічна постметафізична природна теологія відновлює метафізичне вчення про аналогії буття, знищуючи можливість для бартівського бачення Бога як абсолютно трансцендентного.

Вперше у вітчизняному богослов'ї здійснено цілісний аналіз основних принципів неоортодоксальної біблійної екзегетики Карла Барта в контексті всієї сукупності чинників (інтелектуальних, історичних, соціально-політичних), які вплинули на формування богословської методології швейцарського теолога. З'ясовано, що надважливе значення для розуміння Бартового богослов'я має здійснена ним деконструкція напрацювань ліберальної теології з її спробами адаптувати християнство до раціонального модерного дискурсу, позбавивши його христологічного та тріадологічного осердя. Досліджено вплив соціально-політичних чинників на Бартову теологію. Висвітлено причини виникнення і загальну характеристику ліберальних тенденцій у протестантській теології XIX ст. За допомогою грунтовного аналізу базових англомовних джерел у книзі наведено низку аргументів на користь сприйняття фундаментального богословського доробку Барта як одного з найбільш впливових та знакових явищ в історії християнського богослов'я. Досліджено оновлений погляд Барта на Біблію як на Слово Боже. Охарактеризовано загальну христоцентричність богослов'я К. Барта і її співвідношення із поглядами отців Церкви. Розглянуто рецепцію неоортодоксальної біблійної екзегетики Карла Барта і ЇЇ значення для сучасного богослов'я.