Основними напрямами та шляхами зміцнення позицій вітчизняних товаро­ви­робників у зовнішньоекономічних зв’язках харчової промисло­вості на сучасному етапі мають бути: інтенсифікація та докорінне підви­щення ефективності виробницт­ва на основі реалізації інноваційної моделі розвитку галузі; пріоритетний розвиток тих галузей харчової промисло­вості, що мають порівняльні та конкурентні переваги на світовому та регіональних ринках, продукція яких може стати джерелом постій­них значних валютних надходжень, а саме цукрової, м'ясної та молочної, масло­жирової, плодоовочеконсервної, спиртової, лікеро-горілчаної, борош­номель­но-кру­п'я­ної, конди­терської та соляної; прискорений розвиток тих галузей машинобу­ду­вання, що випускають технологічне обладнання, прилади контролю та вимірювання, фасувальне та пакувальне обладнання для харчової промисловості.

Досліджено проблеми ефективного використання виробничого та кадрового потенціалу харчової промисловості, виявлено тенденції та закономірності розвитку галузі в умовах сучасних трансформаційних процесів. Обґрунтовано об’єктивну необхідність інноваційного перетворення виробничого потенціалу галузей харчової промисловості, запропоновано напрями та механізми підвищення інноваційної активності підприємств галузі. Здійснено аналіз професійно-кваліфікаційної асиметрії сфери зайнятості та запропоновано шляхи удосконалення системи професійної освіти кадрів в галузі, окреслено перспективи взаємодії системи профосвіти з роботодавцями. Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економіч-них спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Обґрунтовано теоретичні засади національної промислової політики, її змістовні особливості відповідно до галузевого розвитку, запропоновано методологію інтегрального виміру пріоритетності видів промислової діяльності за критеріями ефективності, виробничої активності, забезпечення внутрішнього ринку та сприяння структурно-технологічній модернізації. Особливу увагу приділено подальшому розвитку методології вимірювання екологічного рівня промислового виробництва на основі теорії декаплінгу, теоретично обґрунтовано змістовні характеристики потенціалу фінансового забезпечення процесів відтворення, узагальнено наслідки впливу кризи на корпоративне управління та обґрунтована необхідність посилення мотиваційної стратегії залучення учасників корпоративних відносин, визначено пріоритетні напрями промислової політики, що утворять стратегічний вектор нової парадигми промислового розвиту. Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Висвітлено наукові засади неоіндустріальної трансформації промислового потенціалу в умовах глобальних викликів та можливості застосування стратегічних варіантів неоіндустріальної трансформації промислового потенціалу в Україні. Обґрунтовано основні пріоритети формування нової промислової політики, які передбачають впровадження «зеленого» зростання промисловості, вдосконалення фінансових механізмів реіндустріалізації економіки, покращення інституціонального та інвестиційного середовища, стимулювання імпортозамінного виробництва, формування сучасної промислової структури експорту та вбудовування в міжнародні ланцюжки створення кінцевої вартості в умовах глобальної конкуренції. Призначена для наукових працівників, фахівців державних органів управління, керівників та спеціалістів різного рівня управління промисловістю, викладачів і студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівня акредитації.

Покажчик містить основні відомості про наукові дослідження Науково-дослідного інституту фіскальної політики (2017–2018).

Видання розраховане на науковців, викладачів, аспірантів, фахівців-практиків, яких цікавлять питання розвитку державної митної справи в Україні.

У монографії досліджено сутність та співвідношення таких понять, як «корупція», «запобігання та протидія корупції», «фактори», «ризики», «стандарти», «керівництво і лідерство», у контексті запобігання корупції. Проаналізовано міжнародний, зарубіжний та вітчизняний досвід із запобігання та протидії корупції. На цій підставі окреслено визнані світовою спільнотою антикорупційні стандарти в органах державного управління та розроблено модель антикорупційної діяльності Державної фіскальної служби України, а також рекомендації щодо упровадження антикорупційних стандартів. Висвітлено фактори, що впливають на формування внутрівідомчих корупційних ризиків ДФС. Запропоновано систематизацію корупційних ризиків у контексті функцій і процедур, які закріплені за структурними підрозділами ДФС та її органами. Також у роботі проаналізовано міжнародну, зарубіжну та національну практику управління корупційними ризиками, досліджено науково-теоретичні аспекти функціонування систем управління зазначеними ризиками, розроблено та запропоновано методику вдосконалення сиcтеми ризик-менеджменту у сфері запобігання корупції. У монографії розкрито проблематику керівництва і лідерства у контексті забезпечення антикорупційних стандартів в органах ДФС. Зроблено висновок про визначальну роль керівників органів та структурних підрозділів ДФС України у реалізації антикорупційної політики. Запропоновано науково обґрунтовані методичні рекомендації щодо приведення у відповідність до чинного законодавства функціональних обов’язків керівників органів і структурних підрозділів Державної фіскальної служби України, конкретизації та посилення їх ролі у процесі внутрівідомчої антикорупційної діяльності, а також в удосконаленні відомчих нормативно-правових актів у цій сфері.

Видання розраховано на широке коло читачів, насамперед науковців, викладачів, студентів, працівників органів фіскальної.

У науковій доповіді представлено базу для конструктивного діалогу всіх зацікавлених сторін задля формування системного бачення розвитку української промисловості та обґрунтування її спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обґрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком та переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів та ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

У науково-аналітичній доповіді акцентовано увагу на необхідності здійснення в державі виваженої промислової політики для модернізації вітчизняної промисловості та її розбудови відповідно до цілей українського суспільства. Запропоновано напрями посилення інституційної спроможності держави в ході імплементації промислової політики, що полягають у забезпеченні інституційної узгодженості, стратегічної співпраці між урядом, бізнесом та іншими групами суспільства, нівелюванні конфліктів та сприянні конкуренції. Діагностовано ситуацію на ключових промислових ринках та виявлено найбільш вразливі сегменти з точки зору критичного спаду виробництва, надмірної імпортозалежності, розриву взаємозв’язку виробництва певних товарів із внутрішнім попитом. Окреслено пріоритетні напрями структурної трансформації розвитку промисловості з урахуванням зростання ролі екологічного чинника та стимулювання екологічної модернізації небезпечних виробництв. Запропоновано низку інструментів – інституціональних, фінансових, екологічного управління – задля реалізації механізмів екологічної реадаптації економічного зростання, пов’язаного із розвитком промисловості. Запропоновано систему заходів з управління розвитком кадрового потенціалу, що в умовах трансформації промисловості має спиратися на механізми економічного саморозвитку, підвищення значущості освіти та управління знаннями, підвищення якості професійної освіти промислового спрямування, формування сучасної інноваційної екосистеми у промисловості. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок, у т.ч. досліджено інструменти технічного сприяння поширенню послуг вітчизняного промислового інжинірингу як в Україні, так і за кордоном.

Досліджено виклики майбутнього для промислового розвитку України, що формуються під впливом політичних, екологічних та соціально-економічних трансформацій глобального і локального характеру і впливатимуть на його траєкторію. За найбільш впливовими викликами майбутнього проаналізовано поточні та прогнозовані глобальні тренди, новітні економіко-технологічні та політичні рішення та зміни до чинного законодавства, що стосуються розвитку промислового сектора в Україні та в країнах її глобального партнерства, зокрема Європейського Союзу. Представлено інструменти державної політики та рекомендації для промислового бізнесу для запобігання негативним проявам глобальних та локальних викликів й отримання переваг із можливостей, що ними створюються.

Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Представлено виклики майбутнього для промисловості України, що формують детермінанти соціально-економічного зростання національної економіки в умовах глобальної нестабільності. У десяти розділах доповіді, сформованих за ключовими викликами майбутнього, окреслено поточну ситуацію, тенденції її розвитку та можливі наслідки, а також запропоновано рекомендації та інструменти промислової політики з метою адекватного реагування на ці виклики, що спрямовані на запобігання їх негативному впливу та максимальне використання їх конструктивного потенціалу.

Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і здобувачів вищої освіти економічних та інших спеціальностей.