Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Проаналізовано сучасний стан української культури та запропоновано способи подолання негативних явищ і тенденцій, що протягом десятиріч стояли на заваді її розвитку як духовної основи національної консолідації. Стверджується, що суспільно-політична криза в Україні, кульмінацією якої стали драматичні події грудня 2013 року – лютого 2014 року, пов’язана з культурною кризою національного масштабу та її фатальними наслідками – духовною дезінтеграцією суспільства та дегуманізацією правлячих еліт. Зазначається, що вихід із ситуації, що склалася, потребує радикального оновлення державної культурної політики на концептуальному, інституційному та правовому рівнях і послідовної її реалізації у взаємодії із громадянським суспільством. Розраховано на працівників органів державної влади, політиків, науковців, представників творчих спільнот і всіх небайдужих до проблем розвитку української культури.

В аналітичній доповіді на основі вивчення європейського досвіду сприяння розвитку культури з боку національних урядів і міжнародних інституцій, стану найбільш важливих сегментів культурної сфери в Україні запропоноване концептуальне бачення головних напрямів формування культурної політики, яка найбільше відповідала б потребам Українського народу в руслі світових тенденцій. Особливу увагу приділено дослідженню місця й ролі культури в сучасному суспільстві, тих можливостей, які вона створює для соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, національної консолідації та просування інтересів Української Держави на міжнародній арені. Ця праця буде корисною працівникам органів державної влади й культурної сфери, політикам, науковцям, викладачам вищих навчальних закладів, представникам аналітичної спільноти, усім, хто цікавиться проблемами розвитку сучасної української культури.

Осмислено сутність і ґенезу політико-ідеологічного проекту «русский мир», з’ясовано причини його конструювання, наголошено на зорієнтованості технології Кремля забезпечувати гуманітарний супровід інтеграційних процесів в економічній і політичній площинах на пострадянському просторі. Особливу увагу приділено аналізу механізмів «м’якої сили», через які міфологеми РМ інспіруються в українське суспільство, а також ставленню української спільноти до ідеології РМ. На підставі проведеного дослідження висловлено пропозиції стосовно протидії впливам ідей РМ на вітчизняний гуманітарний простір. У додатку наведено ідеологічні альтернативи, які б у контексті стримування експансії доктрини РМ на українські терени водночас окреслювали шляхи консолідації українства та визначали стратегію майбутнього поступу Української нації. Видання розраховане на державних діячів, працівників органів державної влади й місцевого самоврядування, політиків і політологів, науковців, представників експертного й інтелектуального середовища, які цікавляться проблемами національної безпеки.