Мемуари Івана Майстренка - члена партії боротьбістів та УКП, пізніше - працівника КП(б)У - описують революційні події на Полтавщині 1917-1921 рр., працю автора у комуністичній системі влади, сталінські репресії, діяльність лівих українських сил в еміграції.

Сборник содержит официальные статьи и выступления И. Сталина 1917-1934 гг., которые касаются Украины.

У книзі на основі архівних документів і матеріалів, інших джерел висвітлюються процеси становлення і функціонування радянських державно-політичних структур, соціально-економічних перетворень, зміни в галузі освіти, науки, культури та духовній сфері на території Волинської області у 1939-1941 рр. Значна увага приділяється національно-визвольному рухові й опору радянській тоталітарній системі. У книзі вміщено оригінальні документи, що розкривають суть сталінського режиму в краї.

Сталінізм як явище історії, позначене страхіттями репресій, депортацій та масовим знищенням людей, вивчений ще недостатньо. Лише після відкриття архівів бачення радянської історії почало поступово змінюватись. Тридцятилітній період комуністичної деспотії, який збігається з роками врядування Сталіна, мав ознаки модерної автократії, яка насильство над власним населенням розгорнула до апокаліптичних масштабів. Книжка берлінського історика розповідає про сталінізм як систему організованого державного терору проти населення, систему, що постала в насильстві і репресіях, систему, в якій масовий терор завершився разом з її кінцем - смертю Сталіна.

“Наше життя і боротьба” — книга спогадів провідного члена Організації Українських Націоналістів Василя Галаси. Відображений в мемуарах життєвий шлях автора є надзвичайно цікавим джерелом з історії українського визвольного руху 1930-1950 років. Становлення організованого націоналістичного руху на Тернопільщині 1930-их – початку 1940-их років, розгортання масової збройної боротьби ОУН та УПА на Закерзонні 1944–1947 рр., завзяте протистояння українських повстанців сталінському режиму на Волині в кінці 1940 та на початку 1950 років — всі ці події ретельно описані Василем Галасою у його спогадах. Книга також є цікавим доповненням до спогадів дружини автора Марії Савчин “Тисяча доріг”.

Автори книги розкривають драматичний літопис галицького стрілецтва: бойовий шлях легіону Українських січових стрільців, Української галицької армії, трагедію червоних галицьких стрільців, які у 30-ті рр. потрапили під каток сталінських репресій, про повоєнну долю військової еміграції.

Конкордия Терентьевна Ландау-Дробанцева (1908—1984), жена гениального физика Льва Ландау, начала писать свои воспоминания после смерти мужа в 1968 году и работала над ними более десяти лет... Получилось три солидного тома. Переплетенные, дополненные фотодокументами, они в виде самиздата какое-то время циркулировали в среде ученых- физиков, но вскоре почти все экземпляры были уничтожены академиками и их женами, которые ханжески возмущались этим откровенным текстом, шокирующими подробностями личной жизни великих умов СССР и нелицеприятными оценками «неприкасаемых». Но «рукописи не горят», и появление воспоминаний Коры Ландау в виде книги — лишнее тому подтверждение.

Год назад отмечался 50-летний юбилей «закрытого доклада» Н. С. Хрущева, зачитанного 25 февраля 1956 года на XX съезде КПСС. Он породил легко предсказуемые отзывы и комментарии. Лондонская «Телеграф» охарактеризовала доклад как «самую влиятельную речь XX столетия». А в статье, опубликованной в тот же день в «Нью-Йорк таймо›, Уильям Таубман, лауреат Пулицеровской премии 2004 года, присужденной за биографию Хрущева, назвал его выступление «подвигом, достойным быть отмеченным» в календаре событий. Однако автору представленной ныне вниманию читателя книги удалось сделать совсем другое открытие. Из всех утверждений «закрытого доклада», напрямую «разоблачающих» Сталина или Берию, не оказалось ни одного правдивого. Как выясняется, в своей речи Хрущев не сказал про Сталина и Берию ничего такого, что оказалось бы правдой. Самая влиятельная речь XX столетия (если не всех времен!) — плод мошенничества? Сама по себе такая мысль кажется просто чудовищной. Ведь дело не только в ней самой, но и в очевидных последствиях…

У книзі представлен устрій радянської влади.

В работе на основании документов из архивов Украины, России, Германии и Польши описывается ряд малоизученных сторон коммунистического партизанского движения в годы Второй мировой войны на территории бывшего СССР. Подавляющее большинство материалов публикуется впервые. Книга предназначена для всех, интересующихся историей сталинизма.

Кн. 1, ч. 1-2. - 2010. - 351 с.

У монографії здійснено цілісне дослідження депортаційної політики сталінського тоталітарного режиму, що реалізувалася в західних областях України в 1939—1953 рр. Автор аналізує детермінанти використання, сутність, структуру і функції депортаційної політики як політичного процесу (у вузькому розумінні), технології здійснення влади державними Інституціями сталінського тоталітаризму. Простежуються етапи впровадження депортаційної політики в західному регіоні України, механізми її здійснення на кожному з них. Висвітлюються участь та роль вищого партійно-державного керівництва СРСР та УРСР, місцевих партійних і радянських органів влади у проведенні депортаційної політики. Досліджується вплив політики масових виселень на процеси радянізації анексованих територій. Для науковців, студентів, широкого загалу читачів, котрі цікавляться проблемами української політології і політичної історії.

Hа пiдставi бaгатьox дoкументiв i свiдчень автop встановлює, що Голодомор 1932 - 1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральні акції, з вилученням у селян всього наявного у них продовольства. В книзі доведено, що Сталін застосовував цю терористичну акцію в ситуації гострої кризи і голоду в багатьх регіонах СРСР, які були наслідком здійснення Кремлем прискореної "революції згори". Книга допомагає усвідомити, що терор голодом у поєднанні з репресіями проти безпартійної української інтелегенції та членів КП(б)У мали на меті попередити соціальний і політичний вибух в найбільшій національній республіці.

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

Ч. 1. - 269 с.

Выдающийся французский политолог и лингвист, приехавший в СССР по путевке Коминтерна, Жак Росси провел в сталинских лагерях, тюрьмах и ссылках с 1937 по 1961 год. Его «Справочник по ГУЛАГу» (Лондон, ОПИ, 1987), труд всей жизни, — воплощение тягостного народного опыта этих роковых десятилетий. «Справочник» Росси — исчерпывающей полноты толковый словарь советских лагерно-тюремных терминов. В нем по алфавитному порядку приведены не только слова и выражения, но и географические названия, имеющие отношение к ГУЛАГу. Все, о чем писали А. Солженицын, В. Шаламов и другие, сконцентрировано, спрессовано в «Справочнике». Метод Ж. Росси беспристрастно знакомит нас с жаргоном блатных и надзирателей, политзаключенных и официальных лиц, правительственных документов. Превосходно подобранные примеры использования ненормативной лексики ставят книгу в один ряд с работами Даля и Бодуэна де Куртенэ. Однако, читая «Справочник», мы с ужасом постигаем, что лагерный жаргон зачастую лежит в основе нашей повседневной речи, он прочно въелся в стихию родного языка и мышления. И труд Росси стал, таким образом, ключом к нашей современной истории. «Справочник» рассчитан на широкие круги культурных читателей, а также на специалистов — филологов, психологов, историков. Его второе, дополненное издание выходит в 2-х книгах. Отличным дополнением к «Справочнику» Росси служит одновременно выходящая книга его солагерника, писателя Сергея Снегова, «Язык, который ненавидит».

Главная историческая сенсация XXI века! Публикация личного дневника Л.П.Берии, который должны были уничтожить по приказу Хрущева, но, в полном соответствии со знаменитым булгаковским афоризмом: "Рукописи не горят", этот бесценный документ был спасен, более полувека хранился в секретных архивах - и лишь теперь, когда спадает мутная пена "перестроечных" разоблачений, очернительства и антисоветской истерии, передан для публикации Сергею Кремлеву, автору бестселлера "Берия. Лучший менеджер XX века". Этот дневник - уникальная возможность заглянуть в личный мир ближайшего соратника Сталина и услышать его собственный голос. Это - предельно откровенные показания главного свидетеля эпохи, проливающие свет на самые запретные страницы советской истории: Большой террор, катастрофическое начало Великой Отечественной войны, Атомный проект, гибель И.В.Сталина... В первом томе публикуются записи 1938- 1941 гг. - от назначения Берии на пост наркома внутренних дел СССР до разгрома немецко-фашистских захватчиков под Москвой.

Этот дневник никогда не предназначался для публикации. О его существовании знали единицы. Его оригинал подлежал уничтожению по личному приказу Хрущева, но фотокопии были спасены тайными сторонниками Берии, чтобы увидеть свет через полвека после его убийства. Очень личные, предельно откровенные (не секрет, что даже крайне осторожные и "закрытые" люди порой доверяют дневнику мысли, которые ни в коем случае не решились бы высказать вслух), записи Л.П.Берии за 1941-1945 гг. позволяют заглянуть "за кулисы" Великой Отечественной, раскрывая подоплеку ключевых решений, предопределивших Победу СССР. Ближайший соратник Сталина, фактически второй человек в стране, в годы войны Берия был не только "правой рукой" Вождя, но и его "недремлющим оком" - Сталин обладал всей полнотой информации, прежде всего благодаря своему наркому внутренних дел, иногда выезжавшему на фронт даже в гриме. Кроме того, будучи заместителем Председателя Государственного Комитета Обороны и зампредом Совета Народных Комиссаров СССР, Берия лично руководил чуть ли не всей оборонной промышленностью, а его вклад в Победу невозможно переоценить. Отдавая работе все силы без остатка, Лаврентий Павлович признавался в дневнике: "Второй войны я не выдержу..." Главная историческая сенсация! Бесценный документ, проливающий свет на решающие события Сталинской эпохи! Первое научное издание военных дневников Л.П.Берии с предисловием и комментариями Сергея Кремлева, автора бестселлера "Берия. Лучший менеджер XX века".