Топонімічний словник України містить найголовніші назви міст, районню центрів, селищ міського типу, сіл, у яких відбулися історичні події або які пов'язані з іменами видатних людей, а також назви об'єктів рельєфу, річок, озер, лиманів, заток і проток, найважливіших заповідників, історичних і природних пам'яток України. У ньому подано детальний етимологічний аналіз відповідню утворень. Словник має за мету задовольнити потреби середньої школи. Він призначений для учнів старших класів, вчителів географії, історії, студентів відповідних факультетів, лекторіїв, а також для широкого кола читачів.

У книзі викладена концепція охоронного ресурсозберігаючого природокористування і наукові положення управління сучасними природно-антропогенними ландшафтами в басейнах малих річок, а також показані теоретичні і методологічні основи структурно-функціональної організації і оптимізації порушених природно-антропогенних ландшафтів.

Сервітут — обмежене право користування землею, яке забезпечує іншому землекористувачеві можливість користування нею з певними обмеженнями, встановленими законом або договором. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню та не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

З давніх-давен більша частина території сучасної України була вкрита лісами. Навіть на широких степових просторах Південної України, у долинах річок росли великі діброви. Тож дерево було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не лише зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя: меблі, посуд, хатнє начиння, господарський реманент, виробниче устаткування, транспортні засоби. У них було особливе, шанобливе ставлення до дерева як до матеріалу живого й одухотвореного, прихильного до людини. Аж до кінця 18 ст. всі в Україні – від простого селянина до ясновельможного гетьмана – були щиро переконані, що жити слід тільки у дерев’яному будинку чи палаці, бо кам’яні та цегляні будівлі є вкрай шкідливими для здоров’я. В історико-культурологічному плані це переконання зіграло злий жарт з українським народом. Мурованих палат, замків, храмів будували мало, а дерев’яні, яких було безліч, усі загинули – тож історична та культурна спадщина України виявилася штучно збідненою. Проте, якою вражаючою була наша дерев’яна архітектура, ми можемо лише здогадуватися на підставі результатів археологічних досліджень, захоплених описів мандрівників-іноземців та тих окремих дерев’яних пам’яток, які ще вціліли.

Т. 1. - 1984. - 600 с.

  Текст у форматі PDF 1.46 Мб

Кожен, хто поціновує та розуміє, епістемологічну «кухню», без особливих труднощів переконається, що Дітріх фон Гільдебранд у своїй праці не оминає дослідницькою увагою переважної більшості визначальних для цієї ділянки тем, а тому навряд чи ця книга залишить байдужим як того, хто любить подібні головоломки, так і того, хто, випадково взявши її до рук, не буде приховувати своєї нетерплячості від втрати дорогоцінного часу на розгляд-пізнавальних аномалій. В наміри автора не входить дати вичерпні й остаточні відповіді на підняті питання, хай навіть через це знайдуться ті, хто осудить цю книгу «як наївну, ненаукову», чи навіть, як вираження застарілого реакційного способу мислення. Не про це йдеться. Ідеться про щось більше, що складає сутність і життєздатність самої філософії. Філософія існує тільки у філософуванні, у відкритому сократівському діалозі сумнівів і відповідей, і відмова від цього гірша для автора, ніж іронічні посмішки на обличчях потенційних опонентів. Як стверджує автор, ця книга замислена з метою реабілітувати філософію. Встановлення істинної природи філософського знання, істинних тем філософії, їхньої епістемологічної гідності й життєвої ваги — ось мета цієї книжки.

Збірник містить документи і матеріали, що розкривають причини, обставини та наслідки трагічних подій 13 березня 1961 року в Києві, відомих як Куренівська трагедія. Висвітлюються події в день руйнування гідровідвалів Бабиного яру та їх масштаб, реакція населення на аварію, заходи органів виконавчої влади з ліквідації наслідків та будівництва нових укріплень у районі Бабиного яру. Друкуються унікальні фотодокументи аварійної ділянки та руйнувань житлового масиву Подільського району м. Київ. Більшість документів і матеріалів вводяться до наукового обігу вперше.

Каталог включає річки, розташовані на території УРСР. Назви річок даються українською і російською мовами, наведено основні гідрографічні характеристики та характеристики типів річок. В передмові висловлюються міркування про напрями використання річок залежно від природних умов

В книзі у формі «питання-відповідь» розповідається про існуючі в Україні способи набуття права власності на землю, особливості сучасних процедур оформлення та переоформлення громадянами тих чи інших прав на земельні ділянки, дається характеристика можливостей використання власниками своєї землі, розглядаються практичні особливості захисту прав на землю та ін. Видання розраховане на сільських жителів Рівненської та Львівської областей. Але може бути корисним і для більш широкого кола читачів.

  Текст у форматі PDF 2.51 Мб

  Текст у форматі PDF 8.95 Мб

  Текст у форматі PDF 4.07 Мб

  Текст у форматі PDF 9.36 Мб

  Текст у форматі PDF 19.38 Мб

  Текст у форматі PDF 10.39 Мб

  Текст у форматі PDF 8.28 Мб