"Encyclopedia of Love in World Religions" is the first reference work to offer a comprehensive portrait of love in the context of the classic and contemporary literature of Judaism, Christianity, Islam, Buddhism, and Hinduism, as well as other cultures and philosophies. Like no volume published to date, it reveals the full richness of religious teachings on love in all its many forms, exploring an extensive range of topics that offer philosophical, psychological, and religious perspectives to guide the quest for the meaning of love. "Encyclopedia of Love in World Religions" features approximately 300 subject entries, as well as insightful biographic sketches of preeminent thinkers, all written by a multidisciplinary team of some of the foremost scholars on the subject. Entries examine both general and culture-specific interpretations of love: not just the dichotomy of spiritual and physical love, but the full emotional spectrum of love in relationships and practices. Collectively, they encompass love's integral-and sometimes conflicting-role in shaping beliefs and behavior in a vastly diverse world.

По убеждению Христоса Яннараса, сегодня цивилизация Запада находится в состоянии кризиса. Его истоки восходят к эпохе разделения Церквей, когда Западный мир избрал свой духовный путь. Выходом из тупика могло бы стать открытие и усвоение западной цивилизацией того видения мира и человека, которое сложилось на православном Востоке и в основе которого находятся две фундаментальные категории: Личность и Эрос.

Автори колективної монографії, випущеної за редакції Євгена Андроса, розуміють позитивне та неґативне в людському єстві та світі культури у досить широкому діяпазоні. Як позитивне трактовано чималі досягнення в науці, техніці, освіті тощо. Що ж стосується неґативних вимірів людського буття в культурі, то XX століття представило достатньо проявів деструктивного й неґативного, що загалом спричинило гуманітарну катастрофу, знецінення засадничих цінностей, а відтак і самого людського життя. На це вказує Андрос у вступі: «Масштаби деструктивного у XX ст. призвели до геноциду цілих народів, зокрема голодомору в Україні 1932–1933 рр., безперервних впродовж всього минулого сторіччя війн, із яких дві були загальносвітовими». Окреслена проблематика вимагає філософського осмислення, аби виявити антропокультурні причини неґативного у людському бутті, а також віднайти способи змінімізувати його вплив. Монографія складається з десяти розділів, у яких автори розглядають різні аспекти співвідношення позитивного та неґативного вимірів у бутті людини. Євген Андрос досліджує бівалентність людського єства та її зв’язок із проблемою метафізичного зла. Геннадій Шалашенко звертає увагу на проблему антропологічного виміру трансцендентального арґументу в аспекті провокації тотальної людяности. Валерій Загороднюк розглядає позитивні та неґативні аспекти антропології пізнання. Назіп Хамітов аналізує філософську антропологію у її проблемному полі, звертаючися до концептів Еросу і Танатосу. Андрій Дондюк звертається до досвіду психології та психіятрії і намагається з’ясувати наявність у ньому позитивного та неґативного вимірів антропокультурного. Тарас Лютий досліджує феномен марґінальности в людському бутті. Інші розділи присвячені позитивно-неґативним аспектам реальности як принципам антропогенезу (Леонід Солонько), проблемі толерантности в конфлікті (Галина Ковадло), позитивним і неґативним аспектам масової культури, а також її впливові на сучасну релігію (Олег Ярош), часові історії та культуростворюваним формам комунікації (Костянтин Малєєв). Загалом усі дослідження, представлені у монографії, об’єднує загальне прагнення віднайти модель своєрідного соціяльного оптимізму, яка склала би передумову для життєствердного і творчого в людському бутті, а відтак наповнювала б це буття ознаками повноцінности.