В монографии рассматривается аксиологическая стратегия общественного развития в информационную эпоху. Доказана эволюционная необходимость нового типа цивилизационного развития и раскрыта его специфика. Перспективы и основания современной цивилизационной трансформации подвергаются анализу в связи с разрешением концептуальных противоречий и трудностей, обозначившихся внутри философского дискурса устойчивого развития информационного общества. Книга предназначена для широкого круга специалистов в области гуманитарных наук, преподавателей, аспирантов и студентов высших учебных заведений.

Цей підручник є першим виданням в Україні, в якому систематизовано викладено багаторівневий матеріал, що синтезує елементи різних наук: мистецтвознавства, товарознавства, експертизи, правознавства і діловодства. У книзі висвітлюються основи мистецтвознавства та технології виготовлення різних видів культурних цінностей, методики атрибуції та експертизи предметів історичного та культурного значення, сучасні методики встановлення вартості творів мистецтва, основи правового регулювання переміщення культурних цінностей через митний кордон України та порядку оформлення відповідної митної документації.У додатках наводяться форми опису культурних цінностей і тексти відповідних нормативно-правових актів та форми митних документів, які регламентують дії митника при здійсненні контролю за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України. Для курсантів та студентів вищих навчальних закладів, що готують митників, курсантів навчальних закладів МВС України та СБУ, студентів інших навчальних закладів, які вивчають правознавство, дисципліни мистецтвознавчого циклу. Книга буде корисною також працівникам митних установ, реставраторам, музейним працівникам, усім, кого цікавлять історія культури і мистецтвознавство.

«Так казав Заратустра» — одна з найбільш відомих і популярних книг німецького філософа і поета Фрідріха Ніцше (1844—1900). Теми добра і зла, «надлюдини», переоцінки всіх цінностей втілено в цьому пам'ятникові світової літератури в міфічно-символічній, високопоетичній формі. «Жадання влади» — останній твір філософа, палка апологія людини, протест проти будь-яких форм духовного рабства.

У книзі висвітлюються теоретико-методолоіічні засади вивчення політико-естетичних феноменів, взаємозв'язок політичного буття та свідомості, вплив міфічного й історичного світоглядів на сприйняті політики, можливість застосування естетичних категорій у процесі аналізу естетичних проявів політики й історичне втілення останніх. Показано, що естетичне сприйняття передусім позначається на становленні владної свідомості. Політико-естетичні феномени сприймаються суб'єктом завдяки механізму принадження, що постас як процес некритичного засвоєння естетичних образів як належних цінностей — мисленнених і повелінкових взірців. В історії політико-естетична феноменологія постає у вигляді міфів, телеологічних уявлень, тоталітарних і демократичних ритуалів.

У книзі висвітлюється культурологічний досвід трансформації європейської філософії ІІІ тисячоліття, яка після краху формалістичної методології науки усвідомила, що світоглядним дороговказом розуміння новітньої цивілізації може бути імператив людини в усій неосяжності її душі, таїни долі та жадоби до вищих цінностей, що є можливим тільки через культуру. У центрі уваги автора знаходиться питання національної культури, її архетипи, вічні символи та принципи духовної самопобудови особистості й нації. Усі ці теми розглядаються на доступному для читачів рівні і будуть цікаві усім, хто опікується проблемами Духу в сучасному контексті.

Шульц втікав у свою уяву, магічно володіючи даром при допомозі слова та олівця витворювати химерний світ. Він завжди був переконаний , що серед усіх цінностей земного життя, найбільшу вартість має духовний світ людини. Як зберегти напружене духовне життя, якому завжди стоять на перешкоді тривіальні життєві обставини і загрожує депресія та меланхолія? У його творах та листах відкривається лише частина того айсбергу, яким було напружене внутрішнє життя митця. Найвідоміші твори: "Цинамонові крамниці", "Санаторія під клепсидрою". Повний переклад українською мовою творів Бруно Шульца виконав Андрій Шкраб'юк.

Так само як людина — істота біологічна — не може існувати без повітря, вона як істота суспільна не може жити без політики. Це твердження, на перший погляд, може здатися безпідставно перебільшеним, оскільки є чимало людей, які ставляться до політики зневажливо, вважають її брудною справою. Проте це зовсім не означає, що такі люди стоять поза політикою. Не цікавлячись політикою, не виступаючи її суб'єктом, вони за будь-яких умов залишаються об'єктом політики, зазнають впливу політичних інститутів: держави, політичних партій, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації тощо та осіб, які їх представляють. Політика є діяльністю з керівництва та управління суспільством на основі публічної влади. її соціальне призначення полягає в узгодженні багатоманітних і суперечливих інтересів і потреб індивідів та людських спільнот, забезпеченні їх співіснування в межах єдиного суспільства, в організації суспільного життя. Виконує це призначення передусім держава як головний політичний інститут. Якби не було держави зі встановленими нею загалыюобов 'язковими правшами суспільної поведінки (правовими нормами), дотримання яких забезпечується силою державного примусу, в суспільстві запанували б анархія і хаос, сила й насильство, «війна всіх проти всіх», як визначав додержавшій стан людства видатний англійський філософ XVII ст. Т. Гоббс. Саме держава надає суспільству організованості, об 'єднує людей на основі спільних інтересів та цінностей у цілісне утворення, надає суспільному життю цілеспрямованого характеру. Жити в суспільстві й бути вільним від політики, впливу держави неможливо. Але залежність індивідів, суспільства в цілому від держави може бути різною. В одному разі суспільство змогло підпорядкувати собі державу, поставити її на службу суспільному благові, досягти завдяки мудрому державному керівництву країни висот у своєму розвитку, в іншому — держава вивищувалася над суспільством, чинила над ним насильство, а можновладці використовували державну владу насамперед у власних інтересах. Характер відносин між суспільством і державою вирішальною мірою залежить від політичної культури членів суспільства як сукупності їхніх знань про політику, ціннісних орієнтацій і поведінки стосовно неї. У кінцевому підсумку політика, влада завжди роблять з людьми те, що вони їй дозволяють, а держава і правителі є такими, яким є саме суспільство. Недарма кажуть, що кожен народ має таких правителів, яких заслуговує. Формування політичної культури членів суспільства, набуття ними політичних знань і навичок політичної поведінки є важливою умовою функціонування політики, насамперед держави, в інтересах суспільства. Природа створила людину так, що вона дбає передусім про власні інтереси. Політики як люди, чия діяльність пов язана з використанням публічної влади, також: не є винятком. Для того щоб політики якомога більше дбали про суспільні інтереси і якнайменше використовували владу у власних інтересах, потрібний постійний і пильний контроль громадськості за здійсненням влади, діями політиків. А це також вимагає від громадян політичних знань. Оволодівати політичною наукою, отже, потрібно для того, щоб не бути лише пасивним об'єктом політики, об'єктом політичного маніпулювання з боку охочих до влади людей, а впливати на здійснення влади як у суспільних, так і у власних інтересах. Роль і значення політики та наукових знань про неї особливо зростають у переломні історичні періоди, коли зазнають докорінних перетворень самі основи суспільного життя, ідеали, цінності, світоглядні орієнтації людей. Саме такий період кардинальних змін переживає нині українське суспільство. Необхідність політологічних знань в сучасних умовах актуалізується й тим, що сучасні політичні технології, особливо ті, що пов 'язані з проведенням виборчих кампаній і формуванням іміджу політичних лідерів та реалізуються за допомогою електронних засобів масової інформації, створюють широкі можливості для маніпулювання масовою та індивідуальною політичною свідомістю. Протистояти такому маніпулятивному впливу можна тільки на основі глибоких наукових знань про політику. Головне призначення пропонованого підручника полягає в тому, щоб допомогти студентам — майбутнім фахівцям різних сфер суспільної діяльності — оволодіти систематизованими науковими знаннями про політику, які склали б основу їхньої демократичної політичної культури. Такі знання потрібні кожній освіченій людині. Вони сприятимуть формуванню здатності самостійно аналізувати політичні явища і процеси, визначати своє місце в них. Підручник, звичайно, не претендує на всеосяжне висвітлення проблем політичної науки. У ньому аналізуються лише найважливіші, вузлові проблеми політології, насамперед ті, що стосуються сутності політики, інституціоналізованих і персоналізованих форм її здійснення. Значна увага приділяється також історії становлення і розвитку політичних ідей як за рубежем, так і в Україні. В окремих главах подається матеріал про здійснення політики, політичної влади в Україні. Підручник розрахований на поглиблене вивчення науки про політику і може бути використаний студентами всіх спеціальностей вищих навчальних закладів, у тому числі спеціальності «Політологія». Його побудовано таким чином, що кожен структурний елемент може бути темою окремого виступу на семінарському занятті, реферату, контрольної чи курсової роботи. В разі необхідності наявний теоретичний матеріал можна розширити завдяки літературним джерелам, список яких наведено до кожної теми. Ці джерела слугуватимуть вихідними і в написанні дипломних та дисертаційних робіт, підготовці до складання кандидатських іспитів із спеціальностей політичних наук. Авторське бачення структури, тематики і проблематики курсу «Політологія» може прислужитися викладачам політології у вищих навчальних закладах при власному визначенні тематики і проблематики навчального курсу з політології. Ознайомлення із систематизованим викладенням у підручнику проблем теорії політикиі буде корисним і тим, хто обрав політику своїм фахом, tie перебільшуючи значення науки про політику для політичної практики, все ж таки можна стверджувати, що багато наявних у нинішньому українському суспільстві негараздів спричинені невисоким професіоналізмом наших політиків, відсутністю у них глибоких політологічних знань і як наслідок -низьким рівнем політичної культури. Політика і наука про неї в Україні все ще існують нарізно, а державна політика в багатьох и проявах здійснюється без належного теоретичного обгрунтування, нерідко методом спроб і помилок. Рядові громадяни, зі свого боку, ще не зайняли активної позиції стосовно влади і продовжують залишатися її пасивними об єктами, очікуючи від неї за сформованою ще за соціалізму звичкою всіляких соціальних благ. Політика є одним із таких видів людської діяльності де кожен вважає себе фахівцем, тому що всі члени суспільства і кожний окремо так чи інакше стикаються з нею. Судити про політику можуть і повинні всі. Тож хай ця праця прислужиться тому, щоб такі судження робилися зі знанням справи

Сьогодні збільшився розрив між статевим та соціальним дозріванням молоді. У 16 років молоді люди уже отримують паспорт, у 17 – можуть реєструвати шлюб, і лише у 18 – отримують виборче право. Одночасно урбанізація суспільства призвела до інтенсифікації спілкування, анонімності життя і поведінки, лібералізації громадської думки з питань статі, шлюбу, сім’ї. Проблема заробітчанства і пов’язана з нею тривала відсутність батьків стала причиною вседозволеності, надміру раннього статевого життя. Непродумана демографічна політика держави, втрата морально-етичних цінностей стали початком поширення проституції, венеричних захворювань, зросла кількість статевих правопорушень і збочень. Тому психологічна підготовка молоді до сімейного життя має стати одним з головних завдань.

Упродовж тривалого часу українські землі входили до складу Австро-Угорської монархії, Речі Посполитої, Російської імперії, Угорщини, Румунії, Чехословаччини, Союзу Радянських Соціалістичних Республік, на території яких через різні об’єктивні та суб’єктивні причини опинилася величезна кількість українських історико-культурних цінностей – надбання народу, невід’ємна частина його історії. Культурні пам’ятки – це духовний світ кожної нації, її пам’ять, символи, ідеї. Їхня реституція, повернення, реевакуація, всебічне використання та вивчення є складовою частиною пріоритетних напрямків державної політики України, орієнтованої на побудову сильної, незалежної, європейської держави.

Право на працю посідає визначальне місце в системі загальнолюдських цінностей, що формують економічне та соціальне становище суспільства в цілому та кожного його члена зокрема. Можливість заробляти собі на життя працею, яку людина сама для себе вільно обирає чи на яку вільно погоджується, є змістом права на працю, що визнається за ст.43 Основного Закону України за кожною особистістю.

Мета автора цього нарису – звернути увагу на ті аспекти минулого, які ні для народницької, ні для державницької історіографій на мали ваги, а тим часом без їх витлумачення годі сподіватися, що стара Україна "скаже" правду про себе нашому сучасникові. Маю на увазі передовсім спробу звести історію з п'єдесталу науки про суспільство до рангу науки про людину в суспільстві. Суспільство, як і кожна структурована система, варте дослідницького інтересу, проте ключ до розуміння принципів його функціонування не може бути ні універсальним, ні наперед постульованим, бо система, утворювана "людским матеріалом", реалізує себе лише через конкретні – завжди різні в часі й просторі – вчинки людей. Тому спеціальна увага в цьому нарисі буде надана людині – колу її прав і обов'язків, способам (і причинам) групування в колективи, стереотипам поведінки та механізмові оновлення останніх у моменти зміни ціннісних орієнтацій, усталеним уявленням про справедливу владу і особистий обов'язок, про морально дозволене і про табуйоване, про ставлення до "своїх" і "чужих" тощо. На більш загальному рівні, відмовившись від звичних історіографічних образів "сусіда-загарбника", "підступного єзуїта" чи свого "запроданця", автор спробував пояснити ряд кризових смуг в історії України через призму глибинних внутрішніх перемін у згаданій системі стереотипних цінностей.

  Текст у форматі PDF 0.89 Мб

The book is a pleasure to read for its learning and sophistication. Nottage and Wolff also deserve high praise for their light touch as editors and translators. David Nelken, University of Cardiff, UK and University of Macerata, Italy This important book translates seven landmark essays by one of Japan s most respected and influential legal thinkers. While Takao Tanase concedes that law might not matter as much in Japan as it does in the United States, in a provocative challenge to socio-legal researchers and comparative lawyers, he asks: why should it? The issue, he contends, is not whether law matters to society; it is how society matters to law. Developing a descriptive and normative theory of community and the law, the author directly challenges the view that legal liberalism represents the pinnacle of legal achievement. He criticises liberalism for destroying community in the United States and for offering false hope for a delayed modernity in Japan. By applying a distinctive interpretivist methodology, he constructs a communitarian model of law and society that serves as an alternative to legal liberalism. The book challenges conventional understandings of such legal sociological staples as torts, lawyers ethics, family law, human rights, constitutionalism and litigiousness. This fascinating book will prove a stimulating, thought provoking read for researchers and scholars of law, Japanese and American studies, sociology and jurisprudence.

Навчальний посібник “Ноологія особистості” є першим в історії незалежної України системно узагальненим викладом теоретичного матеріалу з питань формування духовного світу особистості молодої людини на засадах християнських морально-духовних, духовно-розумних і духовно-естетичних цінностей, концептуалізованих і тематизованих у контексті філософії духа і духовного пізнання – християнсько-філософської ноології. У цьому посібнику автори продовжують навчально-виховну традицію, що склалася у педагогічних системах видатних діячів освіти і культури України. Ідейно-теоретичною основою посібника є духовно-християнські та гуманістичні надбання світової та вітчизняної педагогіки і психології.

Корпоративна культура — могутній і потужній інструмент управління персоналом. Вона забезпечує довготривалий успіх підприємства на ринкові товарів і послуг. У навчальному посібнику за допомогою сучасних методів і підходів аналізується сутність корпоративної культури, а також система цінностей співробітників та всієї організації, яка визначає даний вид культури. Розглядається роль символів, фірмового стилю, ритуалів і свят, історії організації, героїв та міфів, здорового способу життя. Розвиток корпоративної культури пояснюється у заємозв'язку з видом менеджменту, середовищем, періодами часу, технологією і особистістю того, хто працює. Посібник містить багато конкретних методик: моніторингу корпоративної культури, її кваліметричної оцінки, планування розвитку, психологічного тренінгу, навчання із залученням слухачів у процес діяльності та інші. Для студентів, менеджерів, викладачів, всіх, хто цікавиться корпоративною культурою.

Збірник статей відомого українського вченого та організатора освіти Г. Щокіна присвячений проблемам сучасного наступу антикультури та збереженню справжніх культурних цінностей. Антикультура, яка впроваджується новою елітою (псевдоелітою), є нині найбільшою загрозою для збереження і подальшого розвитку людства. Різні прояви антикультури та шляхи її подалання розглядаються в серії статей, які пропонуються увазі читача, небайдужого до долі людства і своєї Батьківщини.

Драматургічне новаторство письменника. Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія. Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю.

  Текст у форматі PDF 4.17 Мб