У сучасній лінгвістиці зростає увага до проблем мовленнєвої діяльності як засобу взаємодії людей, зокрема до ролі мовців у цьому процесі. Пріоритетною тенденцією розвитку мовознавства стає вивчення не лише традиційно обґрунтованих лінгвальних одиниць, а й мови як цілісного утворення, що перебуває в постійній динаміці, значною мірою залежної від мовленнєвої діяльності її носіїв. Усе частіше мовознавці звертаються до вивчення прагматичних особливостей мовних одиниць, оскільки їхні значення в лінгвальній системі та в процесі комунікації істотно відрізняються. Через це спостерігається певне зміщення акцентів і у вивченні антонімії – від загальномовного плану до конкретно- мовленнєвого її втілення, у зв’язку із чим традиційне мовознавство послуговується методами дослідження лінгвістичної прагматики.