У навчальному посібнику викладені теоретичні основи, методи і засоби вивчення факторів навколишнього середовища та їх впливу на здоров’я людини та умови побуту, праці, відпочинку, навчання, харчування, виховання, лікування тощо. Навчальний посібник включає: пропедевтику гігієни, комунальну гігієну, гігієну харчування, гігієну праці, гігієну дітей та підлітків, гігієну лікувально-профілактичних закладів, радіаційну гігієну, гігієну екстремальних умов з військовою гігієною, особисту гігієну, психогігієну, екологію людини.

Мета підручника «Гігієна та екологія» - забезпечення вимог Болонського процесу, а саме дати сучасні теоретичні знання, допомогти студентам у підготовці та виконанні практичних занять, які повинні проводитися за принципом самостійного опрацювання ними кожної теми на лекції, при самостійній позааудиторній підготовці, на практичному занятті. Професійна підготовка спеціалістів різних медичних фахів (гігієністів, хірургів, акушерів-гінекологів, педіатрів, дерматологів, невропатологів тощо) не може бути якісною і ефективною без глибокого вивчення профілактичних дисциплін -гігієни і санітарії, екології та епідеміології.

Гігієна (від грец. gygienos - здоровий) - галузь медицини, що розробляє і впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних чинників зовнішнього середовища на здоров'я людини, її працездатність та тривалість життя. Гігієнічна наука тісно пов'язана з такими науками, як біологія, фізіологія, біохімія, токсикологія, фізика. Але їй як профілактичній медицині найбільш близькі епідеміологія та екологія. Епідеміологія - наука, що вивчає причини виникнення та об'єктивні закономірності поширення інфекційних хвороб і розробляє методи боротьби з ними. Екологія вивчає закономірності взаємовідносин організмів із середовищем, у якому вони живуть. Великі російські фізіологи І. М. Сєченов та І. П. Павлов довели, що між організмом та навколишнім середовищем існує рівновага, що зумовлена, насамперед, однаковим хімічним складом організму і середовища, а також обміном речовин та енергії між ними. Отож, організм без зовнішнього середовища існувати не може. Для людини зовнішнє середовище - це не тільки природа, а й суспільство, з його засобами виробництва і виробничими відносинами, тому на здоров'я впливають також соціальні умови - спосіб життя. Якщо порушується рівновага єдності організму та навколишнього середовища і несприятливі чинники перебільшують адаптаційні можливості організму, то це може призвести до захворювання. Вплив зовнішнього середовища на організм здійснюється через фізичні, хімічні і біологічні чинники, а також соціально-побутові умови. До фізичних чинників належить температура, вологість та рух повітря, атмосферний тиск, освітлення, сонячна радіація та іонізуюче випромінювання, шум, вібрації тощо. Майже всі вони необхідні для життєдіяльності організму, але за певних рівнів інтенсивності можуть завдавати шкоди здоров'ю.