Висвітлено нові теоретичні погляди на зміст промислового потенціалу. Дістали подальшого розвитку концептуальні підходи й практичні механізми політики його формування. Запропоновано методологію оцінки технологічної інноваційності промислового виробництва й розглянуто перспективи технологічних перетворень в економіці. Розроблено важелі ефективного управління інноваційною діяльністю на промислових підприємствах та її інфраструктурного забезпечення на основі активізації креативного ресурсу працівників. Показано зв’язок між рівнями інноваційного та організаційного розвитку економіки й обґрунтовано орієнтири та механізми стимулювання прогресивних організаційних перетворень в промисловості. Визначено напрями й важелі підвищення ефективності використання інвестиційних ресурсів для забезпечення структурно-інноваційних трансформацій в галузі.

У роботі показані основні суперечності й обґрунтовані цілі та пріоритети розвитку галузі у площині світових тенденцій, якості вітчизняної промислової політики, фінансово-інвестиційних, інноваційно-технологічних, організаційно-виробничих, кадрових та екологічних проблем промислового виробництва

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

Проаналізовано зміст категорії «модернізація», виділено її соціальну, інституційну і технологічну складові, показано їхню діалектичну єдність. Висвітлено напрацьовані у світі підходи до формування промислової політики як засобу технологічної модернізації. Представлено еволюцію моделей політики на різних етапах суспільного прогресу. Виявлено протилежність тенденцій у розвитку промисловості світу та України і розкрито вади вітчизняної промислової політики, що зумовили деіндустріалізацію країни. З’ясовано інституційні обмеження модернізації, пов’язані з інститутами держави і власності. Показано можливості використання інститутів розвитку і державного замовлення в активізації структурно-технологічних змін у виробництві. Викладено основні положення стратегії розвитку української промисловості, обґрунтовано модель і заходи державної політики її реалізації. Для працівників органів державного управління, науковців, викладачів, аспірантів і студентів вищих навчальних закладів економічного профілю.

Обґрунтовано теоретичні засади національної промислової політики, її змістовні особливості відповідно до галузевого розвитку, запропоновано методологію інтегрального виміру пріоритетності видів промислової діяльності за критеріями ефективності, виробничої активності, забезпечення внутрішнього ринку та сприяння структурно-технологічній модернізації. Особливу увагу приділено подальшому розвитку методології вимірювання екологічного рівня промислового виробництва на основі теорії декаплінгу, теоретично обґрунтовано змістовні характеристики потенціалу фінансового забезпечення процесів відтворення, узагальнено наслідки впливу кризи на корпоративне управління та обґрунтована необхідність посилення мотиваційної стратегії залучення учасників корпоративних відносин, визначено пріоритетні напрями промислової політики, що утворять стратегічний вектор нової парадигми промислового розвиту. Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

У монографії проаналізовано актуальні тенденції промислового розвитку у світі та Україні. Обґрунтовано стратегічні напрями та практичні рекомендації щодо формування національної моделі неоіндустріального розвитку України, яка враховує особливості української промисловості та сучасні світові тренди промислових трансформацій на основі передового виробництва. Розроблено науково-методичні підходи до бюджетно-податкового, грошово-кредитного регулювання і фінансового забезпечення промисловості в контексті переходу до інноваційного, екологічно чистого розвитку. Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів, студентів і всіх тих, хто цікавиться проблемами промислової політики й управління розвитком промисловості.

Висвітлено наукові засади неоіндустріальної трансформації промислового потенціалу в умовах глобальних викликів та можливості застосування стратегічних варіантів неоіндустріальної трансформації промислового потенціалу в Україні. Обґрунтовано основні пріоритети формування нової промислової політики, які передбачають впровадження «зеленого» зростання промисловості, вдосконалення фінансових механізмів реіндустріалізації економіки, покращення інституціонального та інвестиційного середовища, стимулювання імпортозамінного виробництва, формування сучасної промислової структури експорту та вбудовування в міжнародні ланцюжки створення кінцевої вартості в умовах глобальної конкуренції. Призначена для наукових працівників, фахівців державних органів управління, керівників та спеціалістів різного рівня управління промисловістю, викладачів і студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівня акредитації.

Проаналізовано сучасний стан і можливості ефективного використання інноваційного потенціалу промисловості, розкрито інституційні засади формування інноваційної моделі розвитку, визначено напрями державної політики підтримки роз витку інноваційних кластерів, а також пріоритетні напрями та інструменти інноваційного розвитку у стратегії модернізації промисловості України.

Проведено порівняльну статистичну оцінку конкурентних переваг промисловості України і Польщі та їх прикордонних регіонів (Львівської області і Підкарпатського воєводства) упродовж 2011-2015 років. Розраховано загальний і часткові (за окремими сегментами виробничо-господарської діяльності промисловості) інтегральні індекси конкурентоспроможності промислових секторів економіки України і Польщі на загальнодержавному та регіональному рівнях. За результатами аналізу виявлено сильні та слабкі сторони вітчизняної промисловості, вказано причини останніх і окреслено напрямки їх усунення.

  Повний текст доступний у читальних залах НБУВ

У науковій доповіді представлено базу для конструктивного діалогу всіх зацікавлених сторін задля формування системного бачення розвитку української промисловості та обґрунтування її спроможності стати ключовим елементом стратегії економічного розвитку. Оцінено перспективи розвитку галузевих ринків, які є важливими для здійснення реформ у переробній промисловості, з урахуванням специфічних проблем їх функціонування та обґрунтуванням механізмів та інструментів для розвитку потенціалу ключових ринків. Запропоновано шляхи нарощування технологічної та ресурсної бази для модернізації промисловості, які зумовлені інноваційним розвитком та переходом до цифровізації промислового виробництва, доступом до фінансових ресурсів та ринків капіталу, можливостями розвитку кадрового потенціалу галузі. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок.

У науково-аналітичній доповіді акцентовано увагу на необхідності здійснення в державі виваженої промислової політики для модернізації вітчизняної промисловості та її розбудови відповідно до цілей українського суспільства. Запропоновано напрями посилення інституційної спроможності держави в ході імплементації промислової політики, що полягають у забезпеченні інституційної узгодженості, стратегічної співпраці між урядом, бізнесом та іншими групами суспільства, нівелюванні конфліктів та сприянні конкуренції. Діагностовано ситуацію на ключових промислових ринках та виявлено найбільш вразливі сегменти з точки зору критичного спаду виробництва, надмірної імпортозалежності, розриву взаємозв’язку виробництва певних товарів із внутрішнім попитом. Окреслено пріоритетні напрями структурної трансформації розвитку промисловості з урахуванням зростання ролі екологічного чинника та стимулювання екологічної модернізації небезпечних виробництв. Запропоновано низку інструментів – інституціональних, фінансових, екологічного управління – задля реалізації механізмів екологічної реадаптації економічного зростання, пов’язаного із розвитком промисловості. Запропоновано систему заходів з управління розвитком кадрового потенціалу, що в умовах трансформації промисловості має спиратися на механізми економічного саморозвитку, підвищення значущості освіти та управління знаннями, підвищення якості професійної освіти промислового спрямування, формування сучасної інноваційної екосистеми у промисловості. Обґрунтовано напрями посилення глобальних зв’язків у міжнародній торгівлі промисловими товарами та запропоновано механізми сприяння інтеграції України у глобальний ринок, у т.ч. досліджено інструменти технічного сприяння поширенню послуг вітчизняного промислового інжинірингу як в Україні, так і за кордоном.

Досліджено виклики майбутнього для промислового розвитку України, що формуються під впливом політичних, екологічних та соціально-економічних трансформацій глобального і локального характеру і впливатимуть на його траєкторію. За найбільш впливовими викликами майбутнього проаналізовано поточні та прогнозовані глобальні тренди, новітні економіко-технологічні та політичні рішення та зміни до чинного законодавства, що стосуються розвитку промислового сектора в Україні та в країнах її глобального партнерства, зокрема Європейського Союзу. Представлено інструменти державної політики та рекомендації для промислового бізнесу для запобігання негативним проявам глобальних та локальних викликів й отримання переваг із можливостей, що ними створюються.

Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і студентів економічних спеціальностей вищих і середніх спеціальних навчальних закладів.

Представлено виклики майбутнього для промисловості України, що формують детермінанти соціально-економічного зростання національної економіки в умовах глобальної нестабільності. У десяти розділах доповіді, сформованих за ключовими викликами майбутнього, окреслено поточну ситуацію, тенденції її розвитку та можливі наслідки, а також запропоновано рекомендації та інструменти промислової політики з метою адекватного реагування на ці виклики, що спрямовані на запобігання їх негативному впливу та максимальне використання їх конструктивного потенціалу.

Для науковців, державних службовців, викладачів, аспірантів і здобувачів вищої освіти економічних та інших спеціальностей.