Текст у форматі PDF 1.64 Мб

У монографії подано наукові повідомлення, матеріали науково-практичних семінарів, проведених РМ АРК і МАУП впродовж 2002-2003 років, у яких аналізується взаємодія органів влади та засобів масової комунікації. Паблік рилейшнз розглядається як складова державного управління та міжнародного і міждержавного спілкування. Для студентів, фахівців і науковців у сфері сучасної комунікації, працівників органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Колективна монографія присвячена аналізу феномену українського соціуму. Послідовно розглянуто політико-правові, методологічні та концептуальні підстави аналізу його сутності. Простежено історико-генетичні витоки українського соціуму, еволюція його системних рис. Виділено сутнісні риси українського соціуму — етнічні, економічні, культурні, духовні, наукові, ресурсні та ін. Особлива увага звернена на особливостях державотворення в Україні, реформуванні територіально-адміністративного устрою, формуванню громадянського суспільства. Дослідження завершується аналізом стану людського розвитку в Україні — універсального критерію суспільного поступу. Для політиків і державних службовців, науковців, викладачів і студентів гуманітарних спеціальностей.

На основі узагальнення найсучасніших зарубіжних та вітчизняних наукових досліджень у монографії аналізується роль та місце політичних партій у сучасній представницькій демократії, розглядаються підходи щодо визначення політичних партій, їх типологія, виборча функція та виборча стратегія, участь у формуванні основних інститутів політичної системи. У книзі також представлені основні типи виборчих систем та їх політичні наслідки, базові положення теорії партійних коаліцій, специфіка розвитку політичних партій та партійних систем країн Європейського Союзу, Центрально-Східної Європи, України, розглядаються сім'ї політичних партій, механізми формування, права та повноваження, інституту президента в світі та в Україні.

Перед читачем книга, що стосується епохи Кучми. Характеризуючи її наведу, хоча й розлогу, проте, гадаю, доволі точну, цитату з своєї програмної статті 2000 року "Проект Україна. Підсумки десятиріччя". Розділ, який я хочу навести, називається - "Украдена Україна", бо Кучма будував не ту Україну, про яку дусалося її творцям, а олігархічне "Государство Украина": Отож - "Олігархічно-номенклатурна візія "проекта государства Украина" Вище уже згадувалося про те, що єдиного "проекту Україна", заснованого на загальнонаціональному консенсусі, немає, як немає і загальнонаціонального консенсусу. Натомість, є декілька досить відмінних пропозицій до "проекту Україна", які не тільки далекі одна від одної, але й прямо протилежні. Однак це не означає, що насправді не здійснюється один з них. Реальний стан справ в Україні можна вважати завершенням олігархічно-номенклатурного "проекту Україна" у формі "государства Украина". Стаґнархія (поєднання олігархії і стаґнації - авт.) вже практично втілила цей проект у життя і майже цілком ним задоволена. Вона зберегла владу, консолідувалася довкола державної монополії як єдине політичне ціле, успішно пережила перехід від планової до державно-капіталістичної економіки, здійснила і завершує перерозподіл власности. В принципі, вона не зацікавлена ні у знищенні державної монополії, ні у впровадженні "громадянського суспільства", яке може їй загрожувати. Водночас стаґнархія зробила все, щоб позбавити Україну ЕС-івської перспективи, яка поклала б край проектові "государства Украина". Стаґнархія не зацікавлена у цивілізуванні економічної політики в Україні, тому всерйоз сприймати проголошення "европейського вибору" Україною не варто. Єдиним дискомфортом для стаґнархії є неприйняття такого стану справ Заходом, хоча здоровий політичний цинізм стратегічних партнерів дозволяє їм до певного часу закривати очі на ці незначні недоліки "государства Украина". Саме тому проект "государства Украина" частково підтримують з політичних, антиросійських та почасти анти-ЕС-сівських міркувань США. Для ЕС цей проект неприйнятний і незрозумілий. З найближчих сусідів тільки Польща все ще делікатно не відмежовується від нього, як-от Чехія чи Словаччина, оскільки має власні конкретні ґеополітичні інтереси в Україні. Так само частковою підтримкою проект "государства Украина" користується і з боку РФ, як такий, що фактично торує шлях до реінтеґрації Росії+ та "государства Украина". Ясна річ, не можна не бачити й інших тенденцій. Частина українських стаґнархів не зацікавлені у перерозподілі влади і власности в Україні на користь потужніших російських олігархів, тому вони можуть саботувати реінтеґрацію з Росією+ так само ефективно, як і зближення з ЕС. Остаточного рішення щодо напрямку розвитку - на Схід чи на Захід - у рамках проекту "государства Украина" не може бути. Сама суть проекту полягає у тому, щоб не рухатися нікуди, бо тоді мають бути змінені правила гри для владних еліт, необхідно перерозподілити власність, а отже, й владу. Великий західний чи російський капітал вмить роздушать слабі капітали українських "новых русских".

У книзі наведено методичні рекомендації щодо планування і проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади відповідно до Постанови КМУ № 976 від 05.11.2008 р. Подано приклади типових документів (запити, звернення, скарги, позовні заяви). Буде корисною для організацій громадянського суспільства, які планують провести громадську експертизу діяльності органів виконавчої влади.

Книга є одним з перших вітчизняних досліджень, присвячених проблемам формування в Україні Інформаційного суспільства та включення нашої держави до загадьноевітопих процесів побудови Глобального інформаційного простору. Автори популярно виклали основні теоретичні та прикладні питання теми: загальні і конкретні визначення, історію виникнення й розвитку ідей, поточні й стратегічні завдання, досягнення й перепони на шляху інформатизації та входження до нової — Цифрової - доби людської цивілізації. Адресована широкому колу читачів.

Розкрито комплекс проблем, пов'язаних із законодавчим забезпеченням розбудови інформаційного суспільства в Україні. У систематизованому вигляді наведено базові нормативно-правові акти, які регулюють суспільні інформаційні відносини. Серед пріоритетів розбудови інформаційного суспільства розглянуто деякі основні ініціативи міжнародного співтовариства щодо подальшої підтримки впровадження в Україні інформаційно-комунікаційних технологій. Також проаналізовано основні проблеми забезпечення участі громадськості у формуванні інформаційного права. Для науково-педагогічних працівників, студентів і аспірантів, працівників органів державної влади, місцевого самоврядування, фахівців у галузі інформаційно-комунікаційних технологій.

Посібник "Місцеве самоврядування: світовий та український досвід" є результатом багаторічної роботи експертів Програми спряння парламентові України над аналізом тенденцій розвитку місцевого самоврядування в різних країнах світу та Україні. Тут викладені основні проблеми, що стоять перед місцевим самоврядуванням не залежно від країни чи системи самоврядування, а також аналізується досвід становлення місцевого самоврядування в Україні в історичній перспективі. Посібник може бути корисним для народних депутатів України, депутатів місцевих рад, практичних працівників органів місцевого самоврядування, студентів юридичних факультетів, політологів та політиків.

В книзі зроблена спроба за допомоги соціокультурного аналізу дослідити актуальні суспільно-політичні трансформації на глобальному і регіональному рівнях та визначити траєкторії розвитку українського суспільства впродовж найближчих років. Реалізація цього наміру здійснювалася шляхом перегляду та удосконалення наявного теоретичного інструментарію дослідження соціальних і культурних процесів із «рахуванням поточних теоретичних розвідок як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників.. Книга може бути цікавою не лише фахівцям із суспільних дисциплін, а й широкому читацькому загалу.

Десятки, если не сотни людей никогда не забудут и не простят, как их закапывали в свежевыкопанные могилы, возили связанными в багажниках автомобилей, били обухами топоров по голове. Не простят они новой власти и прощения преступников ради любой, даже благой цели.

Після прийняття на Всесвітньому Самміті з питань Інформаційного Суспільства у грудні 2003 року у Женеві (Швейцарія) Конституції Інформаційного Суспільства („Декларація принципів" та „План Дій"), світ визначив основні пріоритети та шлях розвитку інформаційного суспільства. Передові країні світу спробували відповісти на виклики інформаційного суспільства, та вже змогли скористатися його перевагами. Постіндустріальне, інформаційне суспільство - суспільство нашого часу. Автори популярно виклали основні теоретичні та практичні питання інформаційного суспільства, етапи його розвитку у світі та в України, стратегію соціально- економічного розвитку. У цій книзі представлено досвід країн світу, що вже реалізували стратегії розвитку інформаційного суспільства, проаналізовано переваги та недоліки у впровадженні такого процесу. У ній автори спробували дати відповідь на питання яким шляхом може йти Україна та визначити цей шлях.

У брошурі на основі положень нової Конституції України розкриваються зміст і система інститутів місцевого самоврядування, політико-правовий механізм їх здійснення, захисту і відповідальності. Для науковців, працівників і громадського активу місцевого самоврядування, викладачів і студентів вузів, широкого кола читачів.

Книга охоплює широке коло проблем, які вирішує парламент у державному будівництві, становленні демократії, заохоченні народу до управління державою через своїх представників - депутатів. Викладення всіх питань ведеться через призму діяльності Верховної Ради України з залученням матеріалів стосовно діяльності Конгресу Сполучених Штатів Америки та парламентів країн Європи. У книзі зроблена спроба розглянути весь спектр проблем, пов'язаних із практичною діяльністю парламенту, який є гарантом демократичного устрою держави. Призначена для студентів гуманітарних вузів, аспірантів, наукових працівників, працівників державного управління, народних депутатів, їх помічників, а також виборців.

Монографія присвячена філософсько-політологічному аналізу влади з метою обґрунтування її як самодостатнього соціального інституту, до якого рівною мірою мають відношення як держава, так і громадянське суспільство. При цьому у горизонті громадянського суспільства влада розглядається як атрактор самоорганізації родового життя людини, а у вимірі держави – як інструмент організації соціальних процесів. У ході дослідження діалектики самоорганізаційних і організаційних впливів на формування громадянського суспільства доведено, що влада дійсно є параметром управління у самовідтворенні соціального організму України. Монографія призначена для науковців, викладачів, аспірантів, магістрів, студентів, а також для усіх, хто займаються дослідженнями в галузі політології.

У науково-навчальному виданні “Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні” аналізуються політичні вибори, виборча демократія, виборчий процес та виборчі системи. У роботі подано розгорнуту характеристику об’єктивним індикаторам демократичних виборів, структурі, елементам та типам виборчих систем, їх перевагам та недолікам, головним процедурам виборчого процесу, технікам ”виборчої інженерії”, способам протидії незаконному впливу на волевиявлення виборців, формам прямої демократії. Робота буде корисною для науковців, студентів, державних сдужбовців та працівників органів місцевого самоврядування, а також для усіх, хто цікавиться електоральною політикою.

В России украинская "оранжевая революция" - предмет расслабленного, благодушного интереса. Но Майдан - это никакая не украинская, а очередная русская революция, еще одна в длинном ряду с 1905 г. Присвоение революциям монополии на историческую справедливость - тяжелое наследство советского времени. Признание права на альтернативу - выход из дурной бесконечности "перманентной революции" от Троцкого до Ющенко. История киевских событий, изложенная от лица их непосредственных участников (в числе которых - и составители сборника), - это урок для России, тот случай, когда можно поучиться на чужих ошибках.

Видання представляє обласні та міські цільові програми та заходи з реалізації державної молодіжної політики, що сприяють вирішенню регіональних і місцевих проблем молоді з боку органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, та може використовуватися для розробки нових і вдосконалення існуючих соціальних програм. Розраховано на депутатів обласних, районних і міських рад, співробітників підрозділів місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування (державних адміністрацій, виконкомів), а також інших установ, що працюють із молоддю, представників організацій громадянського суспільства, зокрема, молодіжних громадських організацій, науковців і дослідників, а також небайдужу молодь.

  Текст у форматі PDF 0.76 Мб