На прикладі Донбасу досліджено досвід боротьби держави з такими соціальними явищами, як дитяча безпритульність, бездоглядність і злочинність після звільнення регіону від нацистської окупації та закінчення Великої Вітчизняної війни (1943 - 1953 рр.). Встановлено основні причини виникнення досліджуваних негативних соціальних явищ, визначено масштаби даної проблеми. Проаналізовано законодавчу та розпорядчу базу роботи органів радянської влади, спрямованої на боротьбу з безпритульністю, бездоглядністю та злочинністю, розглянуто основні методи ліквідації цих явищ. Наведено загальну характеристику владних структур, основним завданням діяльності яких було усунення їх негативних проявів і стабілізації ситуації у регіоні щодо рівня дитячої безпритульності та правопорушень. Досліджено діяльність спеціальних дитячих виховних установ для категорії дітей із статусом діти-сироти та бездоглядні, а також призначених для утримання неповнолітніх правопорушників і злочинців. Визначено роль громадськості у справі допомоги дітям вулиці. Проаналізовано стан матеріального забезпечення знедолених дітей, охарактеризовано соціально-побутові умови їх життя. Розкрито особливості організації навчально-виховного процесу у спеціальних дитячих установах, показано специфіку дозвільного життя вихованців.

  Скачати повний текст

На підставі результатів дослідження широкого кола джерел, значна частина яких була невідома або вперше введена до наукового обігу, проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції розвитку державного управління вищою освітою в Україні як історико-соціального феномену в 1917 - 1959 рр. Системно подано структуру й функції центральних органів державного управління вищою освітою, охарактеризовано стиль і методи керівництва міністрів освіти. Удосконалено підходи до визначення періодизації та етапів еволюції державного управління вищою освітою в Україні. Охарактеризовано закономірності та суперечності відповідно до кожного з виявлених періодів розвитку державного управління вищою освітою. Розглянуто зміст і форми управління, виявлено основні принципи, тенденції розвитку державного управління вищою освітою України.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання організаційно-правових аспектів розвитку освіти України в 1917 - 1921 pp. Доведено, що в Україні у період української національної революції 1917 - 1921 pp. створено національну систему освіти, де важливу роль відіграє виховання, а навчання у школі максимально наближається до життя, що формує теоретичні основи та виробляє практичні навички в учнів. Зазначено, що державні органи управління освіти сприяють розвитку національної освіти загалом і налагодженню управлінської системи на місцевому рівні. Визначено, що функціонування сфери освіти базується тільки на правових засадах. Здійснено класифікацію й аналіз юридичних джерел, на базі яких обгрунтовано функціонування системи освіти України в 1917 - 1921 рр.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність поняття девіантної поведінки особи, висвітлено її генезис і з'ясовано причини виникнення. Проаналізовано чинники, що формують поведінку особистості, яка характеризується різного роду соціальними девіаціями, описано систему профілактичних заходів вітчизняної педагогічної практики. Визначено місце християнської етики та християнського віровчення у педагогічному процесі корекційно-профілактичної роботи з асоціальною молоддю. Проаналізовано систему організації навчально-виховної роботи в пенітенціарних установах, вивчено проблеми ресоціалізації підлітків з девіантною поведінкою. Визначено чинники ефективності впровадження результатів новітніх педагогічних досліджень з проблем девіантної поведінки.

  Скачати повний текст

Уточнено сутність поняття "державно-громадське управління", його мету, основні функції та структуру. Обгрунтовано періоди становлення державно-громадського управління освітою в другій половині XIX - на початку XX ст. в Україні, кожний з яких характеризується відповідними тенденціями й ознаками. Виявлено особливості нормативно-правового регулювання державно-громадського управління загальною середньою освітою в другій половині XIX - на початку XX ст. відповідно до даних періодів. Досліджено основні форми залучення громадськості до управлінської діяльності, встановлено провідні суб'єкти їх реалізації. Визначено провідні принципи державно-громадського управління середньою освітою в другій половині XIX - на початку XX ст., які зумовлені суспільно-політичними, економічними та громадськими детермінантами. Висвітлено перспективи використання історичного досвіду для вдосконалення сучасного управління освітою та розроблено концепцію розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні, що передбачає основні напрями розвитку демократичного управління освітою.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання становлення та розвитку органів державного управління вищими навчальними закладами мистецтва і культури. Дослідження проведено з використанням архівних документів. Визначено характерні особливості державного управління вузами мистецтва та культури протягом кожного періоду державної влади (1917 - 41 рр.), розглянуто систему державних органів управління вузами мистецтва та культури, динаміку їх розвитку. Проведено комплексний аналіз змісту та форм управління, виявлено основні тенденції та особливості розвитку державного управління вищими навчальними закладами культури та мистецтва в досліджуваний період. Наведено рекомендації щодо подальшої діяльності Міністерства культури і мистецтв України, поліпшення змісту й форм управління вузами мистецтва і культури в сучасній Українській державі.

  Скачати повний текст

Висвітлено наукові здобутки вчених-юристів інституту, визначено позитивний вплив наукової спадщини правознавців ККІ-КІНГу на розвиток юридичної науки. Визначено долю викладачів-юристів і використання їх наукових ідей сучасниками.

  Скачати повний текст

Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми реабілітаційно-педагогічної роботи з "важкими у виховному розумінні" дітьми в Україні у XIX - на початку XX ст. Здійснено класифікацію термінологічніх понять дослідженої проблеми. Визначено витоки та висвітлено еволюцію ідеї педагогічної реабілітації "важких у виховному розумінні" дітей, починаючи від філантропізму, на підставі практики авторських і експериментальних педагогічних закладів у контексті діяльності виправно-виховних закладів. Охарактеризовано внесок зурубіжних і вітчизняних педагогів, юристів, лікарів, громадських діячів, діячів освіти до розробки теоретичних засад реабілітаційної діяльності вітчизняних виправно-виховних закладів XIX - початку XX ст. Визначено й науково обгрунтовано опікунський, лікувально-педагогічний і соціально-педагогчний етапи становлення та розвитку реабілітаційної діяльності цих закладів в Україні у даний період. Узагальнено досвід педагогічної реабілітації різних категорій "важких у виховному розумінні" дітей у XIX - на початку XX ст. Охарактеризовано напрями розвитку ідеї педагогічної реабілітації "важких" дітей за сучасних умов реформування освіти в Україні.

  Скачати повний текст

Вперше виявлено та запропоновано напрям у теорії муніципального й освітнього менеджменту - менеджмент методичної діяльності як соціально-адекватна до ринкових умов складова механізму місцевого самоврядування й інноваційної моделі соціальної самоорганізації освітян. Визначено теоретичні та практичні передумови трансформації освітніх суб'єктів і механізмів місцевого самоврядування в елементи інфраструктури ринкової економіки освіти. Обгрунтовано моніторинг надання муніципальних послуг і доцільність проектування освітнього методичного центру територіальної громади, як суб'єкта місцевого самоврядування. Запропоновано механізм покращеання управління освітньою сферою - менеджмент методичної діяльності, який є одночасно складовим компонентом муніципального й освітнього менеджменту.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення широкого кола архівних джерел проведено комплексний аналіз особливостей функціонування спеціальних дитячих установ УРСР воєнного та повоєнного періодів. Вперше у вітчизняній історичній науці проведено типологізацію даних установ за їх функціональним призначенням, особовим складом вихованців і специфікою діяльності. Досліджено суспільні умови, нормативно-правову базу й організаційне забезпечення роботи установ для дітей з особливим соціальним статусом і потребами. Узагальнено статистичні дані щодо формування мережі спецдитустанов, динаміки їх контингенту. Охарактеризовано умови утримання вихованців, показано об'єктивні труднощі функціонування установ для особливих категорій неповнолітніх громадян. Розкрито роль спеціальних дитячих установ у соціальній реабілітації дітей і підлітків, що постраждали внаслідок війни.

  Скачати повний текст