Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Висвітлено основні характеристики історико-публіцистичної повісті XVI ст. «Казанський літописець», надано детальний кодикологічний опис рукопису списку повісті 60-х років XVIII ст., придбаного Інститутом рукопису НБУВ, із наведенням його постатейного змісту. The article is focuses on a new manuscript acquired by the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine – a copy of the historical story of the XVI century “Kazan Chronicle”. The author reveals the main features of the story and provided a detailed codicological description of the manuscript giving the titles of each its chapter.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Проаналізовано листування академіка А.Ю. Кримського (1871–1942) другої половини 1920-х років в контексті складного періоду його наукової та громадської діяльності. The article describes the correspondence of the academician Agathangel Krymsky in the second half of the 1920th. It was a specific and rather difficult period in his life. The intrigues in the Academy, gradual deprival of all his positions, arrests of his colleagues and relatives. At the same time it was a period of fruitful scientific activity. His letters of that period will tell us about those events.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Висвітлено основні характеристики книги «Служебник і Требник архієрейський» із зібрання Софійського собору, рукописного списку 1632 р. друкованого видання 1629 р. книги, створеної Петром Могилою, здійснено кодикологічний опис рукопису. The article is focuses on a manuscript 1632 р. “Sluzhebnik I Trebnik” (the book of the Orthodox service and ritual) from the collection of St Sophia Cathedral with the codicological description of the manuscript.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На основі документів, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, описуються події, які відбувалися в московському Лазаревському інституті східних мов у 1909–1912 рр. Відомий орієнталіст А. Ю. Кримський займав там посаду професора кафедри арабської мови. Він вів безкомпромісну боротьбу з вчинками, які вважав негідними в стінах інституту, зокрема, виступав проти платних уроків для студентів, які давав викладач М. О. Аттая. Справа дійшла до позову в суд громадської совісті, де звинуваченим опинився А. Ю. Кримський. На його користь свідчили понад 20 осіб – колег та колишніх студентів. Все закінчилося примиренням сторін. The events, that took place in Lazarev Institute of Oriental Languages between 1909 and 1912, are described on the basis of materials, kept in the Manuscript Institute of the V. І. Vernadsky National Library of Ukraine. Agathangel Krymsky, the well-known orientalist, was the professor of the Arabic Language Department at that Institute. He fought against different irregularities in his Institute. The scientist disapproved the practice of the lecturer M. Attaya giving private lessons to his students and charging money for his services. The matter was brought to the public court of honor, where A. Krymsky turned out to be a defendant. More than 20 people (his colleagues and former students) witnessed in his favor. The trial resulted in reconciliation of both parties’ interests. На основе документов, хранящихся в Институте рукописей Национальной библиотеки Украины им. В. И. Вернадского, описываются события, происходившие в московском Лазаревском институте восточных языков в 1909-1912 гг. Известный ориенталист А. Е. Крымский занимал там должность профессора кафедры арабского языка. Он вел бескомпромиссную борьбу с поступками, которые считал недостойными в стенах института, в частности, выступал против платных уроков для студентов, которые давал преподаватель Н. А. Аттая. Дело дошло до иска в суд общественной совести, где обвиняемым оказался А. Е. Крымский. В его пользу свидетельствовали более 20 человек - коллег и бывших студентов. Всё закончилось примирением сторон.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Досліджено історичний контекст запису писця кириличного рукопису XVI ст., що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. The article covers the historical background of the scriber’s record of the XVIth century Cyrillic manuscript, which is kept in the Institute of Manuscripts of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. Исследовано исторический контекст записи писца кириллической рукописи XVI в., хранящейся в Институте рукописей Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Проаналізовано процес формування комплексу гетьманських рангових маєтностей. Визначено, що особливе місце в межах цього комплексу займала Шептаківська волость, прилучена до рангових землеволодінь за гетьманування І. Брюховецького. Особливу увагу приділено системі управління волостю та її господарській спеціалізації. In the article we have analyzed the process of hetman rank estates complex formation. We have proved that all hetmans beginning from Bohdan Khmelnytsky attempted to expand the amount of lands which belonged for «macehead and kitchen» and eventually pass them to their heirs. As during the Ruin most hetmans had forcedly been removed from their posts, there were no problems with inheritance. Though Ivan Skoropadsky managed to receive a tsar grant-charter and assign the rank estates as the private property of his wife and children, which caused significant inconveniences for his successor Danylo Apostol who was not able to maintain his court adequately due to the absence of a sufficient number of estates. The Sheptakivska volost, having been joined the rank estates during the reign of Ivan Briukhovetsky, was one of the most measurable estates for a hetman court. The volost government was conducted by special stewards who accounted directly to the hetman and dealt with both household and law issues concerning the estates population. The volost specialized in cultivation and delivery of agricultural products to the court and in the beginning of the XVIII century it rendered more than a half of all pecuniary profit from rank estates to hetmans, which defined its significance within the whole complex of hetman estates. . В статье проанализирован процесс формирования комплекса гетманских ранговых имений. Доказано, что все гетманы, начиная от Богдана Хмельницкого, пытались расширить количество земель, которые принадлежали на «булаву и кухню», а в перспективе – передать их во владение своим наследникам. Поскольку в период Руины большинство гетманов были насильственно сняты с должности, то проблем с наследованием не возникало. Однако Иван Скоропадский успел получить царскую жалованную грамоту и закрепить ранговые имения в личную собственность своей жены и детей, что вызвало значительные затруднения для его преемника – Данила Апостола, который из-за отсутствия достаточного количества имений просто не мог обеспечивать свой двор на должном уровне.Среди особо важных для гетманского двора имений была Шептаковская волость, присоединённая к ранговым во времена правления Ивана Брюховецкого. Управление волостью было сосредоточено в руках специальных дозорцев, которые подчинялись непосредственно гетману и решали не только хозяйственные, но и юридические вопросы, связанные с населением имений. Волость специализировалась на выращивании и поставке ко двору сельскохозяйственной продукции и в начале XVIII века приносила гетманам больше половины от всей денежной прибыли с ранговых имений, что определяло её значимость в рамках всего комплекса гетманских имений.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Здійснено спробу дослідження творчого спадку А. Ю. Кримського (1871–1942) з огляду на його мовознавчі зацікавлення, зокрема висвітлено витоки його формування як мовознавця взагалі і як дослідника української мови зокрема. На основі аналізу листування А. Ю. Кримського визначено вплив П. Г. Житецького на його становлення як дослідника українського правопису. Представлено документальні свідчення про участь А. Ю. Кримського в лінгвістичній дискусії стосовно змін у галицькому правописі. Охарактеризована науково-організаторська діяльність А. Ю. Кримського в галузі мовознавства, зокрема в Українській академії наук, її фахових комісіях та мовознавчих установах, на тлі українізації, що проводилася радянськими державними органами в 20-х роках ХХ ст. The development of Ukrainian science in general and Ukrainian linguistics in particularis associated with Agathangel Krymsky (1871–1942). The article examines his heritage in the research of sources and the development of the norms of Ukrainian orthography. It is one of the areas in which the talent of Agathangel Krymsky was realized in his early age. During his studies at Moscow Lazarev Institute of Oriental Languages Agathangel Krymsky published numerous articles in Lviv journals, as it was the only opportunity for him to publish his works in Ukrainian. At that time Agathangel Krymsky started his correspondence with such renowned Ukrainians as Ivan Franko, Borys Grinchenko, Vasyl Levitsky. The issue of Ukrainian spelling rules was constantly raised in their letters. They also held the discussion in Galician journals. Agathangel Krymsky covered the issue in his article "Our language adversity and how to settle this trouble" published in a magazine "Zoria" (1891). The academician developed Ukrainian linguistics within the system of the Ukrainian Academy of Sciences as well and took part in the development of spelling rules in 1928. He was also the first director of the Institute of the Ukrainian scientific language. С именем Агатангела Ефимовича Крымского (1871–1942) связано становление украинской науки вообще и украинского языкознания в частности. В статье исследуется его творческое наследие по изучению истоков и развития норм украинской орфографии. Это одна из тех отраслей знаний, где ещё в ранней юности проявился его талант. Во время своей учёбы в московском Лазаревском институте восточных языков он активно печатался во львовских журналах, поскольку только там мог это делать на украинском языке. В этот период Крымский начинает переписываться с выдающимися украинскими деятелями: Иваном Франко, Борисом Гринченко, Василием Левицким. Тема правил украинской орфографии поднималась ними постоянно. Заочная дискуссия велась и на страницах галицких журналов. Крымский посвятил этому вопросу свою статью "Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові" в журнале "Зоря" (1891). В системе Украинской академии наук академик Крымский также развивал украинское языкознание, участвовал в разработке правил правописания 1928 г. Был первым директором Института украинского научного языка

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Проаналізовано бібліографічні джерела в науковій спадщині Агатангела Кримського (1871–1942). Протягом усього життя він систематично та ретельно складав свою особисту бібліографію, оскільки вбачав у цьому необхідну складову праці кожного вченого. Так само уважно він ставився до складання бібліографії своїх власних досліджень, бо вважав це початком та основою будь-якої наукової роботи. Також простежуються публікації та наповнення друкованих бібліографій науковця. Bibliographical sources in Agathangel Krymsky’s (1871–1942) research heritage are analyzed in the article. During the whole life, Agathangel Krymsky systematically and thoroughly compiled his bibliography, as the scholar considered it to be a constituent part of any researcher’s work. He also paid attention to the compilation of his own research bibliography, as he considered it to be the beginning and the basis of any scientific work. The publications and the wording of the scholar’s printed bibliographies are also dwelled upon. В статье анализируются библиографические источники в научном наследии Агафангела Крымского (1871–1942). На протяжении всей жизни он систематически и тщательно составлял свою личную библиографию, поскольку видел в этом необходимую составляющую работы любого учёного. Также внимательно он относился к составлению библиографии своих собственных исследований, потому что считал это началом и основой любой научной работы. Прослеживаются публикации и наполнение печатных библиографий учёного

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи – характеристика особового фонду Віктора Степановича Косенка, композитора, піаніста, педагога (1896–1938), що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження базується на застосуванні історичного та порівняльного методів, джерелознавчого аналізу, елементів музикознавчого аналізу тощо. Наукова новизна роботи полягає в комплексній систематизації матеріалів фонду з наведенням тематичних розділів, жанрово-видової характеристики творчої спадщини композитора. Розглянуто основні етапи життєвого й творчого шляху митця в контексті історичної епохи, його виконавчу, педагогічну та організаційну діяльність із залученням численних архівних документів та ще не опублікованих матеріалів епістолярної спадщини В. С. Косенка. Уточнено атрибуцію листів композитора. Висновки. Архівна спадщина, насамперед, мемуарна, розкриває складний життєвий шлях композитора, висвітлює його творчі напрацювання на тлі історичних подій епохи. Творчі періоди життя В. С. Косенка – петроградський, житомирський і київський – характеризуються певними рисами стилю музичних творів та тими чи іншими жанровими вподобаннями. Музична спадщина композитора складається з понад 250-ти творів різних жанрів, які увійшли до золотого фонду української культури. У процесі наукового опрацювання здійснено систематизацію документів і матеріалів архіву композитора, перевірку та уточнення датування деяких матеріалів, ідентифікацію почерку для встановлення авторства окремих листів, уточнення імен кореспондентів1, складання електронного опису, іменного покажчика, укладання каталогу. Величезну кількість нотних матеріалів Косенка згруповано в першому розділі його особового фонду. Здебільшого, це – нотні рукописи композитора, що систематизовані за основним принципом – «від великих форм до музичних мініатюр», а також незначна кількість ненотних творчих матеріалів. Наступні розділи складають біографічні, службові, господарсько-побутові матеріали, його листування, матеріали дружини, дочки композитора, інших осіб та установ, так чи інакше пов’язаних із композитором. The aim of the research is to characterise the personal fond of a prominent composer, pianist and pedagogue Viktor Stepanovych Kosenko (1896-1938), stored at the Institute of Manuscript of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine. The methodology of the study is based on application of historical and comparative methods of research as well as source analysis and certain aspects of musicological analysis. The complex systematisation of the fond data, topical distribution of its materials and provision of genre typology of the composer’s music heritage constitute scientific novelty of the research. The main stages of biography and musical career of the outstanding composer are considered from the historical angle; the paper investigates the reflection of V. S. Kosenko’s executive, pedagogical and administrative work in numerous archivedocuments and unknown pieces of correspondence. The attribution of his letters is specified. Conclusions. The archive data (especially memoirs) provide an insight into the complicated biography of the composer and highlights his creative achievements within the framework of historical epoch. The Petrograd, Zhytomyr and Kyiv periods of V. S. Kosenko are characterised by certain specific features in style and genre of musicalcompositions. The musical legacy of the composer consists of 250 pieces of various genres that constitute a prominent contribution to the national cultural heritage of Ukraine. The research process entailed systematisation of documents and artefacts of the personal archive of V. S. Kosenko, verification and specification of dates, handwriting expertise for authorship affiliation of certain letters, identification of correspondents, formationof digital inventory of documents, index of names and a catalogue. The vast majority of V. Kosenko’s sheet music documents is assembled in the first part of his personal archive. It predominantly includes handwritten music works, organized in order from the large-scale ones to musical miniatures, and a relatively small part of non-music artefacts. The next parts of the archive include biographic, supplementary, common householddocuments, personal correspondence, and materials concerning the composer’s wife and daughter and other people related. Цель работы – характеристика личного архивного фонда Виктора Степановича Косенко, композитора, пианиста, педагога (1896–1938), хранящегося в Институте рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. Методология исследования базируется на использовании исторического и сравнительного методов, источниковедческого анализа, а также элементов музыковедческого анализа. Научная новизна работы состоит в комплексной систематизации материалов фонда с приведением тематических разделов, жанрово-видовой характеристики творческого наследия композитора. Рассмотрены основные этапы жизненного и творческого пути композитора в контексте исторической эпохи, а также исполнительская, педагогическая и организаторская деятельность В. С. Косенко с привлечением многочисленных архивных документов и еще не опубликованных материалов эпистолярного наследия деятеля. Уточнена атрибуция писем композитора. Выводы. Архивное наследие, прежде всего мемуарное, раскрывает сложный жизненный путь композитора, даёт представление о его творческих достижениях в контексте исторических событий эпохи. Творческие периоды жизни Косенко – петроградский, житомирский и киевский – характеризуются определенными чертами его творческого стиля и теми или иными жанровыми предпочтениями. Во время научной обработки были проведены систематизация документов и материалов архива композитора, проверка и уточнение датировки некоторых материалов, идентификация почерка для установления авторства некоторых писем, уточнениеимён корреспондентов, составление электронной описи, каталога и именного указателя. Большое количество нотных материалов Косенко составляют первый раздел фонда. Это, главным образом, нотные рукописи композитора, сгруппированные по основному принципу – «от больших форм к музыкальным миниатюрам», а также незначительное количество ненотных творческих материалов. Следующие разделы составляют биографические, служебные, хозяйственно-бытовые материалы и документы, переписка композитора, материалы жены, дочери и других лиц, а также учреждений, связанных с именем композитора.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою статті є дослідження структури франкомовного наукового тексту XVIII ст. «Herbier Medical contenant vingt et une classes de plantes usuelles dont on faitle plus frequemment usage dans la pratique de la Medecine Rangées selon les vertusqui leur sont les plus generallement reconnues. 1759», розгляд його основних логікосмислових компонентів з виявленням онтологічних і функціональних ознак та опи-сання структурнокомпозиційної моделі. Методологія дослідження. Застосовано комплексне використання таких методів: описового (при інвентаризації та систематизації особливостей пам'ятки); структурного з елементами компонентного тадистрибутивного аналізу (протягом вивчення внутрішньої організації манускрипту); кількісного (для уточнення співвідношення між частинами з різним абзацнимчленуванням). Наукова новизна. Визначено, що титульна сторінка «Herbier Medical.1759» є заголовним комплексом, який передає текстовий тематичний ланцюжок; цілісно оформлена сторінка, що «відкриває» текст, є експозиційною; інтродукцію ста-новить детальне описання видів лікарських трав'яних засобів на наступних чотирьох сторінках; сконцентрований зміст манускрипту представлено на двох сторінках у вигляді докладної класифікації лікарських рослин. Внаслідок аналізу аб-зацного членування частин, що характеризують 21 розділ лікарських рослин, ви-ділено перманентні та волатильні компоненти, що призвело до створення шестикомпонентної композиційної моделі (з чотирма константами та двома змінними). Висновки. Статтею залучено до наукового обігу та описано, з урахуванням йогологікосмислової когнітивної організації, поки що не опублікований франкомов-ний науковий текст 1759 року; зрештою, це сприяє вивченню історії природничонаукових і лінгвістичних знань XVIII століття. Перспективними вважаємо подальші дослідження щодо лінгвокультурологічного аналізу фітонімів «Herbier Medical.1759», системного опису його каліграфії тощо. The aim of the article is to study the structure of the 18th century French scientific text “Herbier Medical.1759” and, having considered its main logical and semantic components, ontological and functional features,to describe its structural and compositional model. Research methodology. The study revealed the integrateduse of the following methods: descriptive (when inventorying and systematizing the features of the monument);structural with elements of component and distributive analysis (when studying the internal organization of theanalyzed text); quantitative method (specifying the relationship between chapters with different paragraphs).Scientific novelty. It was determined that the title page “Herbier Medical. 1759” is a headline complex that conveysa textual thematic chain; the page is expositional; the introduction is a detailed description of herbal medicines’types on the next four pages; the concentrated content of the manuscript is presented on two pages in theform of a detailed classification of medicinal plants. Having studied the paragraph division of the chaptersdescribing 21 sections of medicinal plants, the authors have identified permanent and volatile components, which ultimately led to the creation of a six-component composite model. Conclusions. In this article, a previouslyunpublished French scientific text of 1759 is introduced into scientific circulation and described, taking into accountits logical-semantic organization on the basis of cognitive and communicative analysis, and ultimately contributesto the study of the history of 18th century natural science and linguistic knowledge. We consider such studies aspromising and necessary that will represent the linguoculturological analysis of phytonyms in “Herbier Medical.1759”, a systematic description of its calligraphy, etc.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Надання загальної характеристики епістолярної спадщини відомого художникашістдесятника О. Заливахи та систематизація листівок митця із приватних архівів як текстових та візуальних джерел. Окреслення специфіки авторського подання графічних образів листівок, виявлення смисловихакцентів у тексті за допомогою леттерінгу. Методологія. Застосовано системний підхід і методи дедукції таісторико-типологічний метод для загального аналізу епістолярію митця в контексті дослідження листування шістдесятників. У процесі дослідження було використано структурно-типологічний метод для систематизації та вивчення текстових і візуальних джерел, а іконологічний метод використовувався для окреслення образно-символьного змісту зображень листівок. Наукова новизна. Окреслено значення епістоляріюО. Заливахи як цінного історико-мистецького джерела. Введено до наукового обігу частину авторських листівок митця з приватних архівів та комплексно осмислено історико-культурний контекст доби їхнього створення. Всебічно проаналізовано інтерпретацію графічних образів листівок та акцентування смислів утекстовому матеріалі автографів художника. Висновки. Стаття є першою спробою системно розглянутиестетичні та філософсько-змістові смисли, відтворені в текстах та зображеннях авторських графічних листівок О. Заливахи. Текстова інформація листівок поглиблює інформаційний фактаж щодо персоналій,пов’язаних із шістдесятництвом, та є свідченням глибинної психологічної інтроспекції митця, дозволяє усвідомити особливості існування митців у тоталітарних умовах та специфіку їхньої творчості. Візуальні образилистівок мають потужне духовно-естетичне наповнення, дають змогу глибше осмислити значення інтелектуальної та мистецької спадщини шістдесятників у формуванні культурно-мистецького національного світогляду другої половини ХХ століття. The main goal of the research. Realization of general characteristics of epistolaryheritage of the well-known artist-sixtier Opanas Zalyvakha and arrangement of postcardsfrom private archives as text and visuals sources. Outlining the specifics of the authorialpresentation of graphic images of postcards, identifying of semantic accents in the textwith the help of lettering. Methodology. The author applied a systematic approach, deductionmethods, historical and typological methods for a general analysis of the artist'sepistolary in the context of the research of the sixtiers' correspondence. In the course ofthe research, a structural-typological method was used to systematize and study textualand visual sources, and an iconological method was used to outline the figurative andsymbolic content of postcards images. Scientific novelty. Opanas Zalyvakha’s epistolarywas outlined as a valuable historical and artistic source. A part of the artist's authorialpostcards from private archives was introduced into scientific circulation and the historicaland cultural context of the time of their creation was comprehensively cleared. Theinterpretation of graphic images of postcards and accentuation of meanings in the textualmaterial of the artist's autographs was comprehensively analyzed. Conclusions. Thearticle is the first attempt to systematically consider the aesthetic, philosophical, and semanticmeanings which are reproduced in the texts and images of the authorial graphicpostcards of Opanas Zalyvakha. The postcards’ textual information deepens these informationalfacts about the personalities who lived in the sixties and is a testament of thedeep psychological introspection of the artist. These postcards allow us to understandthe peculiarities of the artist’s existence in totalitarian conditions and the specifics oftheir work. Postcards’ visual images have powerful spiritual and aesthetic contents. Thesepostcards allow us a more accurate understanding of the importance of intellectual andartistic heritage of the sixties in the formation of cultural and artistic national worldviewof the second half of the 20th century.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою роботи є огляд результатів пошуку, вивчення, систематизації та дослідницьких перспектив публікації листування А. Ю. Кримського та В. Ф. Мінорського. Методологія дослідження базується на сукупності методів історичного дослідження – порівняльного, хронологічного, джерелознавчого, архівознавчого, бібліографічного. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше до наукового обігу залучаються архівні документи – листи – та проаналізовано їхній зміст. Життя та науковий спадок відомих сходознавців – Агатангела Кримського (1871–1942) та його учня Володимира Мінорського (1877–1966) склали значний вплив на становлення орієнталістики та історію вивчення ісламського Сходу у світі. Під час відвідування Ірану, Росії, України, Франції та Британії два науковці листувалися між собою. Особливо цікавими є листи з Персії, написані Володимиром Мінорським, коли він перебував там на дипломатичній службі. В Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського зберігається епістолярій Володимира Мінорського та Агатангела Кримського (фонд XXXVI). Він включає 23 листи, написані в період від 1904 до 1911 рр. Tакож у фонді I є 16 листівок і фотографій, переданих від Мінорського Кримському зі Сходу (Персеполіс, Тебріз, Агра, Мекка etc.). Досі невідомо, ким зроблені ці фотографії, але вірогідно Володимир Мінорський відправляв їх своєму братові Миколі, в майбутньому військовому моряку й американському вченому, оскільки в тому ж фонді I знаходяться його листи, адресовані до Коки (Миколи). Це листи з Маку й Тебріза 1905 р., надруковані на машинці. Всього 28 сторінок, на яких Володимир Мінорський детально розповідає про свої мандри Курдистаном. Пізніше листи та фото потрапили до Кримського й збереглися в його архіві. У своїх листах з Персії Володимир Мінорський розповідає про різноманітні аспекти своєї дипломатичної роботи, про поїздки Іраном та Курдистаном, про співробітників місії та людей, з якими зустрічався Висновки. Це листування не просто вчителя й учня, а близьких людей, воно зберігає тепло їхнього спілкування. Ретельне дослідження та публікація цих документів відкриє нові сторінки у вивченні сходознавства. The aim of the work is to review the results of the search, study, systematization as well as prospects of publishing the collection of letters between Ahatanhel Krymskyi and Volodymyr Minorskyi. The research methodology is based on the combination of such methods of historical research, as comparative, chronological, bibliographic, archival, as well as source study. The scientific novelty of the work is that such archival documents as letters are analyzed and put into scientific circulation for the first time, because the life and academic legacy of the outstanding representatives of the classical Oriental studies – Ahatanhel Krymskyi (1871–1942), and his student, Volodymyr Minorskyi (1877–1966), reflect not only the personal events in their biographies but also landmarks in the history of the research of the Islamic East from all over the world. During the time, when they visited Russia, Ukraine, Iran, France and Britain, the two researchers held correspondence with each other. The letters, written by Volodymyr Minorskyi during his diplomatic work in Persia, require specific attention. The Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine contains a collection of letters from Volodymyr Minorskyi to Ahatanhel Krymskyi (fond XXXVI). It includes 23 letters, which were written during the period from 1904 to 1911. Fond I also contains 16 postcards and photos, which Minorskyi sent to Krymskyi from the East (Persepolis, Tabriz, Agra, Makkah). It is not known, how these photos were taken. It is likely, that Volodymyr Minorskyi sent them to his brother Mykola, who later became a marine officer and famous scholar. Several letters, addressed to Koka (Mykola), can also be found in Fond I. These letters from Maku and Tabriz (1905) were typewritten. Volodymyr Minorskyi discribed his visits to Kurdistan in details on 28 pages. Later Krymskyi got the letters and photos and they were preserved in his archive. In his letters from Persia Volodymyr Minorskyi describes various aspects of the diplomatic work, his trips to Iran and Kurdistan, his colleagues at the mission and people, he met. Conclusions. The correspondence carried out between a teacher and a student, keeps the warmth of their relationship. Studying and publishing the collection of letters between them will open new horizons in the Oriental studies.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи: залучити до наукового обігу перекладний медичний збірник з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. На основі застосування історичного, текстологічного та мовного аналізу здійснити історико-кодикологічний опис пам’ятки та надати характеристики її мови. Методологія. У процесі дослідження застосовано історико-порівняльний метод, який дозволив виокремити спільні й відмінні характеристики текстів оригіналів та перекладів творів, що входять до складу кодексу. Також для вивчення мови пам’ятки обрано індуктивний метод як шлях від аналізу мовних властивостей рукописної книги до висновків про характер перекладу в цілому. Наукова новизна. Вперше залучено до наукового обігу рукопис, що містить український переклад творів Псевдо-Альберта Великого "Про таємниці жінок" та Михаїла Скота "Про таємниці природні", або "Книга фізіогноміки", проведено порівняльний аналіз рукописного перекладу та оригіналу латинських видань XVII ст. з наданням структурних, текстологічних та мовних особливостей. Висновки. Рукопис є перекладом широко розповсюджених творів Псевдо-Альберта Великого "Про таємниці жінок" та Михаїла Скота "Про таємниці природні", які видавались у складі одного збірника латиною (Pseudo-Albertus Magnus "De secretismulierum", Michael Scotus "De secretisnaturae"/"Liber phisiognomiae") протягом кількох століть і набули неабиякої популярності в XVII ст. Автор перекладу здійснив також переробку тексту, розміщуючи деякі його складові частини згідно зі своїм розумінням, що спричинило суттєві відмінності отриманого тексту від інших відомих перекладів того часу. Аналіз мовних особливостей тексту дозволяє припустити, що переклад міг бути виконаний з польського перекладу латинського друкованого видання XVII ст. Рукопис є унікальним джерелом для вивчення історії української літератури, перекладацької діяльності українських книжників, історії української мови взагалі та розвитку термінології, зокрема. The goal of the research. The article aims to introduce to the scientific circulation the medical manuscript from the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine that is the Ukrainian translation of the Latin book. Using the historical, textological and linguistic analysis, to make the historical and codicological description of the manuscript. Methodology. The research uses historical-comparative approach that allows separating common and distinctive features of the texts of the original book and its translation. Also, the method of deduction is used as a way from linguistic features to the conclusions about the nature of translation in general. Scientific novelty. First the article introduces the medical manuscript from the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine to the scientific circulation. It is the Ukrainian translation of the Latin book by two authors: Pseudo-Albertus Magnus “De secretis mulierum” and Michael Scotus “De secretis naturae”/”Liber phisiognomiae” which were published as two parts of single book during several centuries that were very popular. The translator also carried out the creative text processing, placing its constituent parts according his understanding. This translation significantly different from the other known translations of the time. Analysis of the linguistic features of the text leads to two equal assumption: the book is translation at first from Latin into Polish and then into Ukraine or from Latin into Ukraine directly. A more definite conclusion requires detailed linguistic research.

Попередній перегляд: