Церковнослов’янська мова давньоукраїнської київської редакції. Пергамен. Устав др. пол. XIII ст. Дві заставки та 317 великих ініціалів рослинно-геометричного й тератологічного типів. Мініатюри пізнішого часу (кін. XIIІ ст. чи перш. пол. XIV ст.), багатоколірні з позолотою, в аркуш, із зображеннями євангелістів Луки (арк. 42 зв.) й Матвія (арк. 123 зв.). На початку рукопису втрачено 25 арк., загалом не вистачає 30 арк. Оправа ХVІІ ст., збереглася лише нижня дошка без шкіряного покриття з трьома залізними пуклями. Кодекс належить до київської книжкової писемної школи. Оршанське Євангеліє створено, ймовірно, в митрополичому скрипторії, писано на пергамені уставним типом письма основним книжником-писцем та ще двома писцями, вірогідно, учнями. Рукопис містить читання на весь рік, без початку, починається із читань у суботу 7-го тижня після Пасхи. Після основної частини вміщено Місяцеслов і Євангелія недільні утрені. Протографом був хронологічно більш ранній євангельський текст київського походження, писаний до середини ХІІ ст. У тексті Оршанського Євангелія немає очевидних палеографічних та мовних рис, які б давали підстави трактувати цей рукопис як такий, що має білоруське (полоцьке, полоцько-смоленське) чи російське (ростовське) походження. Для рукопису характерними є орфографічна регіональна й діалектна нейтральність з незначною кількістю окремих фонетичних вузькодіалектних (київських) написань, що дає змогу встановити саме київське походження книги. Рукопис було знайдено серед речей, викинутих з монастирів м. Орші (сучасна Білорусь) наполеонівськими військами в 1812 р. До Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії він надійшов від оршанського поміщика І.С. Меленевського наприкінці 1874 р. Публікація: Оршанське Євангеліє ХІІІ століття. Дослідження, метаграфований текст, покажчики словоформ / відп. ред. Л.А. Гнатенко, упоряд. Ю.В. Осінчук. Київ, 2024. 564 с. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/everlib/item/er-0004988
|