Визначено роль Ю.Шереха в історії української літературної критики. Комплексно проаналізовано його методологію, що грунтується на визнанні Ю.Шерехом суб'єктивності літератури та критики, неможливості адекватного відтворення життя в мистецтві. Зазначено, що Ю.Шерех стверджував активну участь реципієнта в процесі сприйняття мистецтва. Встановлено спорідненість методології Ю.Шереха з ідеями рецептивної естетики та феноменологічної критики. Проаналізовано розкриття Ю.Шерехом сучасних смислів класичних творів, зокрема, Т.Шевченка, В.Мови-Лиманського, поеми "Мойсей" І.Франка. Вивчено діяльність Ю.Шереха в МУРівський період, зокрема, розкрито роль критика в дискусії щодо суспільних функцій мистецтва та проаналізовано концепцію національно-органічних стилів. Досліджено роль ігрового начала в спадщині критика та форми його вираження, що дозволяє визначити особливості індивідуального стилю Ю.Шереха.

  Скачати повний текст

В сучасних умовах розвиток економіки, соціальної сфери та інших суспільних інститутів будь-якої країни залежить від впровадження нових ефективних, економічних та науково обґрунтованих технологій, організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які ми звикло називаємо інноваціями. Виокремлено основні підходи до розуміння правової природи інновацій, якими є статичний та динамічний підхід. Погоджуючись із позицією, за якою об’єкт інноваційної діяльності є результатом цієї діяльності, автор зауважує помилковість думки про охоплення поняттям інновації обидвох цих елементів. Доведено, що правильне розуміння природи інновацій може бути вироблене після аналізу співвідношення між інновацією та інноваційною діяльністю із урахуванням поняття інноваційного продукту. Обгрунтовано, що інноваційна діяльність проходить певні етапи, які можна назвати інноваційним циклом. Першим етапом є, звісно, здійснення певної інтелектуальної, творчої діяльності, яка спрямована на вироблення нових або вдосконалення існуючих технологій, продуктів або послуг та їх об’єктивацію. Для того, щоб ідея, яка є формою інтелектуальної діяльності людини та існує виключно у її свідомості, стала об’єктом правовідносин, вона повинна отримати зовнішній вираз та стати доступною для сприйняття іншими особами. Заявлено, що результатом здійснення першого етапу інноваційної діяльності є створення інновації. Тоді цикл інноваційної діяльності переходить на другий етап, під час якого створена інновація впроваджується у виробництво чи у соціальну сферу, в результаті чого вже утворюється інноваційний продукт. Тобто цикл інноваційної діяльності можна умовно зобразити: діяльність – результат (інновація) – діяльність – результат (інноваційний продукт). Доведено, що термін «об’єкт інновацій», який часто вживається у науковій літературі, є некоректним, оскільки сама інновація вже є об’єктом – результатом інтелектуальної, творчої діяльності людини, доступним для сприйняття, тому він буде означати «об’єкт об’єкта». Категорію об’єкта можна розглядати лише в контексті об’єкта інноваційної діяльності, а також об’єкта договорів інноваційного характеру. Запропоновано визначення інновації – це результати наукової, науково-технічної та іншої інтелектуальної творчої діяльності, які є новими, об’єктивно вираженими та придатними для впровадження у виробництво або інші соціальні сфери з метою отримання економічного, соціального або екологічного ефекту. Обґрунтовано, що інноваційна діяльність характеризується такими основними ознаками: вона спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок у виробництві і соціальній сфері (при цьому вона може бути пов’язаною із одержанням прибутку, а може мати на меті покращення соціальної сфери та досягнення іншого соціального або екологічного ефекту); її об’єктом виступають нематеріальні блага – результати інтелектуальної діяльності (результати наукових досліджень та розробок), які доводяться до стану інноваційного продукту та впроваджуються як інновації; вона спрямована як на створення, так і на впровадження та комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок. Запропоновано визначити інноваційну діяльність як діяльність, що спрямована на створення інновацій, їх впровадження та комерціалізацію у виробництво або інші соціальні сфери з метою створення інноваційного продукту. Зазначено, що цивільно-правовий договір перестав виконувати лише функцію юридичного факту як підстави виникнення правовідносин, самого правовідношення та документа, а займає важливе місце в архітектурі джерел правового регулювання інноваційної діяльності. Договір є джерелом правового регулювання локального характеру, ефективним правовим засобом визначення прав та обов’язків сторін, зокрема у сфері інноваційної діяльності. Цивільно-правовий договір виступає ефективним джерелом правового регулювання відносин учасників інноваційної діяльності в усіх формах та на усіх стадіях її здійснення: при юридичній регламентації відносин сторін у сфері інноваційної діяльності, при здійсненні сторонами такої діяльності їх прав та виконанні обов’язків, а також при захисті прав та інтересів суб’єктів інноваційних відносин. Запропоновано визначення договору інноваційного характеру, яким є домовленість двох або більше сторін, на підставі якої виникають, змінюються або припиняються їх права та обов’язки у сфері інноваційної діяльності. Обґрунтовано, що договори, на підставі яких створюється об’єкт права інтелектуальної власності з метою його подальшого впровадження у виробництво або соціальну сферу для отримання вищого прибутку або досягнення соціального чи екологічного ефекту, слід відносити до договорів інноваційного характеру. Незважаючи на різноманітність договорів у сфері інноваційної діяльності та на те, що всі вони за своєю правовою природою є цивільно-правовими договорами, можна із впевненістю ствердити, що цій групі договорів притаманна єдність і взаємозв'язок, які обумовлюють виділення^UIn modern conditions, the development of the economy, social sphere and other social institutions of any country depends on the introduction of new effective, economic and scientifically based technologies, organizational and technical solutions of a production, administrative, commercial or other nature, which we usually call innovations. The main approaches to understanding the legal nature of innovations are singled out, which are static and dynamic approaches. Agreeing with the position that the object of innovative activity is the result of this activity, the author notes the fallacy of the idea that the concept of innovation encompasses both of these elements. It is proven that a correct understanding of the nature of innovation can be developed after analyzing the relationship between innovation and innovative activity, taking into account the concept of an innovative product. It is well-founded that innovative activity goes through certain stages, which can be called an innovation cycle. The first stage is, of course, the implementation of certain intellectual, creative activities aimed at developing new or improving existing technologies, products or services and their objectification. In order for an idea, which is a form of intellectual activity of a person and exists exclusively in his mind, to become an object of legal relations, it must receive an external expression and become available for perception by other persons. It is stated that the result of the implementation of the first stage of innovation activity is the creation of an innovation. Then the cycle of innovative activity moves to the second stage, during which the created innovation is introduced into production or into the social sphere, as a result of which an innovative product is already formed. That is, the cycle of innovative activity can be conventionally depicted: activity - result (innovation) - activity - result (innovation product). It is proved that the term "object of innovation", which is often used in scientific literature, is incorrect, since the innovation itself is already an object - the result of intellectual, creative activity of a person, available for perception, therefore it will mean "an object of "object". The object category can be considered only in the context of the object of innovative activity, as well as the object of contracts of an innovative nature. The proposed definition of innovation is the results of scientific, scientific-technical and other intellectual creative activity that are new, objectively expressed and suitable for implementation in production or other social spheres with the aim of obtaining an economic, social or environmental effect. It is substantiated that innovative activity is characterized by the following main features: it is aimed at the use and commercialization of the results of scientific research and development in production and the social sphere (at the same time, it can be related to making a profit, or it can be aimed at improving the social sphere and achieving other social or environmental effect); its object is intangible goods - the results of intellectual activity (results of scientific research and development), which are brought to the state of an innovative product and implemented as innovations; it is aimed at both the creation and implementation and commercialization of the results of scientific research and development. It is proposed to define innovative activity as an activity aimed at creating innovations, their implementation and commercialization in production or other social spheres with the aim of creating an innovative product. It is noted that the civil law contract ceased to perform only the function of a legal fact as the basis for the emergence of a legal relationship, the legal relationship itself and the document, and occupies an important place in the architecture of sources of legal regulation of innovative activity. The contract is a source of legal regulation of a local nature, an effective legal means of determining the rights and obligations of the parties, in particular in the field of innovative activity. The civil law contract acts as an effective source of legal regulation of the relations of the participants of innovative activity in all forms and at all stages of its implementation: in the legal regulation of the relations of the parties in the sphere of innovative activity, in the implementation by the parties of such activity of their rights and obligations, as well as in the protection rights and interests of subjects of innovative relations. The definition of an innovative contract is proposed, which is an agreement between two or more parties, on the basis of which their rights and obligations in the field of innovative activity arise, change or terminate. It is substantiated that contracts based on which an object of intellectual property rights is created with the aim of its further introduction into production or the soc

Вперше введено в науковий обіг поняття "освітній гуманізм", яке сприяє дослідженню ролі гуманності в сучасному суспільстві, що трансформується. Виявлено, що процес глобалізації висвітлив недоліки та приховані загрози концепції утопічного гуманізму, в якій ідея свободи визначається в дусі антропоцентризму як контроль та панування людини в світі. Глобалізація призвела до радикальних змін в ідеологічній структурі суспільства, що виражається у переважанні матеріальних цінностей над духовним. Саме в цій ситуації актуальнішою виступає концепція нового гуманізму, заснована на ідеях духовного відродження, морального вдосконалення та нового діалогу людини з природою. Уточнено роль та місце цінностей освітнього гуманізму, які обумовлюють підготовку гармонійної, моральної особистості.

  Скачати повний текст

Досліджено концепцію політичної свободи французького правознавця, політичного діяча Алексіса де Токвіля (1805 - 1859 рр.). На підставі узагальнення творів мислителя запропоновано ціннісне обгрунтування свободи, вивчено теоретико-методологічні підходи до тлумачення категорії "політична свобода", розглянуто інституційно-владні та соціокультурні механізми забезпечення свободи за умов демократії. Досліджено конфлікт цінностей "свобода"/"демократія", "свобода"/"рівність", "лібералізм"/"демократія" та можливості їх гармонійного сполучення. Значну увагу приділено актуальним ідеям Токвіля для сучасної України та інших постсоціалістичних країн.

  Скачати повний текст

Досліджено природу виникнення анізотропії макроскопічних властивостей (електро- та теплопровідність, теплове розширення, які є ізотропними у бездефектних кристалах), що описуються тензорами другого рангу, в деформованих металевих системах з кубічними решітками. Розроблено фізичну модель структури деформованих металевих систем, яка базується на понятті фрактала. Проаналізовано методику розрахунку електро- та теплопровідності, теплового розширення, пружних властивостей деформованих матеріалів, яка базується на фрактальній моделі та ідеях ренорм - групових перетворень. На підставі проведеного комп'ютерного моделювання поширення крихкої тріщини в металевих системах виявлено, що конфігурація тріщин є фракталом. Доведено, що кристалографічна текстура та її неоднорідність є однією з основних причин виникнення анізотропії ударної в'язкості та зниження опору руйнування під час розвитку шарувато-крихких тріщин нормального відриву в низьколегованих сталях з феритною структурою після контрольованої прокатки за умов зниження температури випробувань. Виявлено анізотропію повернення дефекту модуля Юнга у разі відпалу деформованих металевих систем з кубічними решітками. Відзначено, що анізотропія є проявленням фрактальної природи формування кристалічних дефектів у процесі деформування та їх заліковування в процесі відпалювання. Встановлено механізми повернення модуля Юнга у разі дорекристалізаційного відпалу.

  Скачати повний текст

Шостак Р. Г. Формування управлінської компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту Збройних сил України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 ‒ «Освітні, педагогічні науки». – Національний університет оборони України, Київ, 2023. У дисертації розв’язано наукове завдання у педагогічній теорії та практиці щодо формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил (далі ‒ ЗС) України в процесі їх професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ. Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування управлінської компетентності фахівців у науково-педагогічній літературі. Обґрунтовано на провідних ідеях і положеннях системного, компетентнісного, контекстного та суб’єктно-діяльнісного методологічних підходів поняття «управлінська компетентність майбутніх офіцерів ‒ фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України» (далі ‒ майбутні офіцери ‒ фахівці зі фізичної культури і спорту) як їх професійно важливе психічне утворення, що складається зі сукупності ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційно-вольового, функціонально-діяльнісного та суб’єктного компонентів, що містять управлінські цінності та мотивацію, знання, навички, уміння, професійно-важливі якості, відповідальність та автономність щодо управління фізичним вихованням військовослужбовців. Обґрунтовано зміст компонентів управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ фахівців із фізичної культури і спорту. Зокрема, таких компонентів: ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційно-вольового, функціонально-діяльнісного, суб’єктного. Спроєктовано та експериментально перевірено професійно орієнтовану модель формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ начальників фізичної підготовки і спорту військових частин у процесі їх професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. У результаті аналізу та узагальнення результатів констатувального етапу експерименту з’ясовано переважно низький рівень сформованості управлінської компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту в процесі їх професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ. Зокрема з’ясовано низький рівень умотивованості до обраного фаху; відсутність розуміння сутності й ролі управлінської компетентності як фахівця із фізичної культури і спорту. З урахуванням цих результатів здійснено педагогічне моделювання її формування в процесі професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ як організаційної умови її цілеспрямованого формування в процесі професійно-педагогічної підготовки. Основними її блоками спроєктовано такі: цільово-методологічний, змістовний, суб’єктний, організаційно-методичний, діагностувально-результативний. Розроблено методику та надано методичні рекомендації щодо формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ начальників фізичної підготовки і спорту військових частин у процесі професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. Розроблено такі основні етапи методики: ціннісно-мотиваційний, формувальний і завершальний. Удосконалено критерії та показники діагностування сформованості управлінської компетентності майбутніх офіцерів ‒ начальників фізичної підготовки і спорту військових частин у процесі професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. Зокрема, такі: аксіологічно-мотиваційний, знанієвий, індивідуально-психічний, управлінсько-діяльнісний, рефлексивний. За результатами формувального етапу педагогічного експерименту з’ясовано позитивний вплив такого педагогічного моделювання на динаміку сформованості управлінської компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту військових частин у процесі їх професійно-педагогічної підготовки в ВВНЗ як майбутніх суб’єктів військового управління. Результати розрахунку статистичної достовірності експериментальних даних засвідчили, що педагогічні умови формування управлінської компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України сприяли забезпеченню результативності її формування, що має статистично значущу відмінність у порівнянні результатів констатувального та формувального етапів педагогічного експерименту.^UShostak, R. G. (2023). Formation of managerial competence of future specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in Education. National University of Defense of Ukraine, Kyiv.The dissertation solves a scientific problem in pedagogical theory and practice on the formation of managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports of the Armed Forces (hereinafter - Armed Forces) of Ukraine in the process of their professional-pedagogical training in higher military educational institutions.The state of research of the problem of formation of managerial competence of specialists in scientific-pedagogical literature is analyzed. The concept of "managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine" is substantiated on the leading ideas and provisions of systemic, competence, contextual and subject-activity methodological approaches as their professionally important mental formation, which consists of a set of value-motivational, cognitive, emotional-volitional, functional-activity and subjective components that contain managerial values and motivation, knowledge, skills, abilities, professionally important qualities, responsibility and autonomy in the management of physical education of military personnel.The content of the components of the managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports is substantiated. In particular, such components: value-motivational; cognitive; emotional-volitional; functional-activity; subjective.A professionally oriented model for the formation of managerial competence of future officers-heads of physical training and sports of military units in the process of their professional-pedagogical training in the system of military education has been designed and experimentally tested.As a result of the analysis and generalization of the results of the ascertaining stage of the experiment, it was found that the level of formation of managerial competence in future officers-specialists in physical culture and sports in the process of their professional-pedagogical training in higher military educational institutions is predominantly low. In particular, it was found that the level of motivation for the chosen profession is low; lack of understanding of the essence and role of managerial competence as a specialist in physical culture and sports. All this became a result, firstly, of insufficient consideration of their managerial function in the state standard; secondly, the absence of a system of pedagogical conditions in higher military educational institutions for its purposeful formation and insufficient consideration of the managerial aspect during the teaching of professional disciplines. Taking into account these results, pedagogical modeling of its formation in the process of professional-pedagogical training in higher military educational institutions as an organizational condition for its purposeful formation in the process of professional-pedagogical training was carried out.The main blocks of it are designed as follows: goal-methodological; content; subjective; organizational-methodical; diagnostic-resultative.A methodology has been developed and methodological recommendations have been provided on the formation of managerial competence of future officers-heads of physical training and sports of military units in the process of professional-pedagogical training in the system of military education.The following main stages of the methodology have been developed: value-motivational, formative and final.The criteria and indicators for diagnosing the formation of managerial competence of future officers-heads of physical training and sports of military units in the process of professional-pedagogical training in the system of military education have been improved. In particular, such: axiological-motivational; cognitive; individual-psychological; managerial-activity; reflective.According to the results of the formative stage of the pedagogical experiment, it was found that such pedagogical modeling has a positive impact on the dynamics of the formation of managerial competence in future officers-specialists in physical culture and sports of military units in the process of their professional-pedagogical training in higher military educational institutions as future subjects of military management.The results of calculating the statistical reliability of experimental data showed that the pedagogical conditions for the formation of managerial competence of future officers-specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine contributed to ensuring the effectiveness of its formation, which has a statistically significant difference compared to the results of the ascertaining and formative stages of the pedagogical experiment.

Проаналізовано процеси формування та трансформації системи політичних цінностей у сучасних суспільствах. Розкрито їх роль у розвитку політичної системи. Розглянуто зміст і динаміку західної системи політичних цінностей (на прикладі США), виявлено існування двох конкуруючих комплексів цінностей. Досліджено процес формування політичних цінностей у сучасному українському суспільстві. Виявлено місце та роль інститутів демократії в системі цих цінностей. Доведено взаємозв'язок між формуванням політичних цінностей та ефективністю політичної системи. Показано, що національна ідея може стати фактором утвердження демократичних політичних цінностей.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено теоретико-експериментальному вирішенню наукового завдання у педагогічній теорії та практиці, що полягає у формуванні професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил України, а для цього обґрунтовано й експериментально перевірено результативність педагогічних умов її формування у системі вищої військової освіти. Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил України у науково-педагогічній теорії і практиці та обґрунтовано на провідних ідеях і положеннях системного, компетентнісного, діяльнісного, інтегрованого, контекстного і суб’єктного методологічних підходів сутність поняття «професійна компетентність майбутнього офіцера – фахівця із фізичної культури і спорту ЗС України». Професійна компетентність майбутнього офіцера – фахівця із фізичної культури і спорту ЗС України як складне інтегративне професійно важливе утворення є результатом професійної підготовки у ВВНЗ і проявляється у його підготовленості, здатності та готовності успішно виконувати функціональні обов’язки щодо організації фізичної підготовки і спорту у військово-професійному середовищі, що ґрунтується на його позитивному ставленні та схильності до цієї діяльності, мотивації, професійно важливих якостях, професійних знаннях, вміннях і навичках.Обґрунтовано компоненти професійної компетентності майбутнього офіцера – фахівця із фізичної культури і спорту ЗС України, а саме: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, праксеологічний, індивідуально-психічний і суб’єктний. Узагальнення педагогічної літератури з проблеми дослідження та застосування методу експертного оцінювання уможливили висновок про те, що формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти буде результативним за обґрунтування та впровадження таких педагогічних умов: забезпечення ціннісно-мотиваційного ставлення майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України до формування професійної компетентності в процесі професійної підготовки у ВВНЗ; педагогічне моделювання процесу формування професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти; удосконалення професійно орієнтованої методики формування професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України; конкретизація й уточнення критеріїв і показників оцінювання сформованості професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти.Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну модель формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти, яка складається з цільово-методологічного, змістовного, суб’єктного, методичного та оцінно-результативного блоків. Розроблено методику формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України, яка передбачає мотиваційний, пізнавально-діяльнісний і оцінювально-рефлексивний етапи. Конкретизовано та уточнено критерії та показники оцінювання сформованості професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти: аксіологічно-спонукальний (прагнення опанувати обрану професію; бажання у подальшому проходити військову службу за обраною професією; прагнення до професійного становлення; цінності професійної діяльності; готовність захищати Україну); пізнавально-знаннєвий (військово-професійні знання (відображають підготовку військового фахівця – офіцера тактичного рівня); військово-спеціальні знання (відображають специфіку конкретної предметної сфери професійної діяльності (спеціалізації); результати навчальної діяльності (академічна успішність); операційно-діяльнісний (вміння вирішувати військово-професійні завдання; комунікативні та організаторські вміння); індивідуально-психічний (фізична підготовленість, психічний та емоційний стани); рефлексивний (рефлексія (саморефлексія); суб’єктність, самоефективність). Результати педагогічного експерименту уможливлюють висновок про те, що запропоновані педагогічні умови є результативними і можуть бути рекомендовані для впровадження у професійну підготовку майбутніх офіцерів – фахівців фізичної культури і спорту ЗС України. Ключові слова: професійна компетентність, військовослужбовці, курсанти, вищий військовий навчальний заклад, майбутні офіцери – фахівці із фізичної культури і спорту ЗС України, професійна діяльність, фізичне виховання, фізична підготовка, педагогічні умови, показники оцінювання, педагогічний експеримент, компонент, метод.^UThe dissertation is devoted to the theoretical and experimental solution of a scientific task in pedagogical theory and practice. It consists of the formation of professional competence of future commissioned officers  specialists in physical culture and sports (hereinafter  PC&S) of the Armed Forces of Ukraine (hereinafter  AFU), and for this reason, the effectiveness of pedagogical conditions of its formation in the system of higher military education was substantiated and experimentally verified.The state of research on the problem of the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in PC&S of the AFU in scientific and pedagogical theory and practice is analysed. The essence of the concept is based on the leading ideas and provisions of systemic, competence, activity, integrated, contextual and subject methodological approaches ‘professional competence of a future commissioned officer – specialist in PC&S of the AFU’. The components of the professional competence of the future commissioned officer – a specialist in PC&S of the AFU are substantiated, namely: value-motivational, cognitive, praxeological, individual-psychological and subject.The application of the method of expert evaluation and the generalization of pedagogical literature on the research problem made it possible to conclude that the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in in PC&S of the AFU in the system of higher military education will be effective for substantiating and implementing the following pedagogical conditions: ensuring value-motivational attitude of future commissioned officers specialists in to the formation of professional competence in the process of professional training at HMEI; pedagogical modeling of the process of formation of professional competence of future commissioned officers - specialists in PC&S of the AFU in the system of higher military education; improvement of professionally oriented methods of formation of professional competence of future commissioned officers specialists in physical culture and sports of the AFU; specification of criteria and indicators for assessing the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU in the system of higher military education.The pedagogical model of formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU in the system of higher military education, which consists of target-methodological, substantive, subject, methodical, evaluation-resultative blocks, has been substantiated and experimentally verified.A methodology for the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU has been developed, which includes motivational, cognitive-active and evaluative-reflective stages.The criteria and indicators for assessing the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU in the system of higher military education are specified: axiological-motivational (the desire to master the chosen profession; the desire to continue military service in the chosen profession; the desire for professional development; values professional activity; readiness to defend Ukraine); cognitive-knowledge (military-professional knowledge (reflects the training of a military specialist – tactical level officer); military-special knowledge (reflects the specifics of a specific subject area of professional activity (specialization); results of educational activities (academic success); operational-activity (ability to solve military -professional tasks; communicative and organizational skills); individual-mental (physical fitness, mental and emotional states); reflexive (reflection (self-reflection); subjectivity, self-efficacy).The results of the pedagogical experiment enable the conclusion that the proposed pedagogical conditions are effective and can be recommended for implementation in the professional training of future commissioned officers – specialists of the PC&S of the AFU.Keywords: professional competence, servicemen, cadets, higher military educational institution, future commissioned officers - specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine, professional activity, physical education, physical fitness, pedagogical conditions, evaluation indicators, pedagogical experiment, component, method.

У дисертації здійснено цілісний аналіз особливостей формування простору класної кімнати початкової школи України кінця ХІХ ст. – 1991 р. як основного структурного компонента шкільного простору, головного приміщення у школі, у якому забезпечуються необхідні умови для якісного освітнього процесу й усебічного розвитку дитини задля актуалізації позитивного досвіду за умов творення Нової української школи (НУШ). У зв’язку з появою нових викликів і проблем за умов психотравмувальних подій набуває актуальності вивчення історико-педагогічного досвіду минулого щодо створення сприятливого освітнього середовища й, зокрема, формування простору класної кімнати початкової школи, що дасть змогу не лише зберегти наступність у розвитку педагогічної науки, а й актуалізувати позитивний досвід в умовах творення НУШ. Простір класної кімнати початкової школи України з кінця ХХ ст. й до 1991 р. мав свою історію формування, що пов’язана зі зміною підходів до освіти, зміною культурного середовища, розвитку матеріально-технічної бази.Схарактеризовано теорію і практику облаштування простору класної кімнати в історії вітчизняної початкової школи в досліджуваних хронологічних межах, які розподілено на окремі етапи: дореволюційний (кінець ХІХ – початок ХХ ст.), 20–30-ті рр. ХХ ст., радянський (1939–1991 рр.), у якому виокремлено підетапи: 40–50-ті рр., 60-ті рр., 70–80-ті рр. ХХ ст. Актуалізовано історико-педагогічний досвід у формуванні простору класної кімнати як важливого компонента освітнього середовища Нової української школи – реформи загальної середньої освіти, що впроваджується в Україні.Простежено витоки і засади сучасних вимог до формування простору класної кімнати НУШ. На основі здійсненого узагальнення доведено, що простір класної кімнати Нової української школи має не лише відповідати викликам, вимогам і нормам, які постійно змінюються в контексті змін соціуму, а й спиратися на ідеї вітчизняних педагогів й великий практичний досвід початкової школи України з кінця ХІХ ст. й до 1991 р. Зроблено висновок, що багато аспектів, відображених у Концепції НУШ стосовно формування простору класної кімнати початкової школи, перегукуються з педагогічними ідеями й досвідом минулого.Схарактеризовано перспективні підходи до формування безпечного простору класної кімнати для дітей за умов пандемії Covid-19 та російсько-української війни, як-от: культурно-гуманістичний, системно-цілісний, ментально-емоційний, особистісно-розвивальний, соціально-географічний, дистанційний, локально-постерний, просторовий, коадаптивний, соціокультурний, середовищний, антропологічний, ергономічний, гігієнічний, інклюзивний та ін. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому уперше:–?системно й цілісно розкрито особливості формування простору класної кімнати в контексті суспільно-політичних, соціально-економічних та культурологічних чинників досліджуваного періоду; –?систематизовано й узагальнено теорію і практику облаштування простору класної кімнати в історії вітчизняної початкової школи за досліджуваного періоду; комплексно й системно проаналізовано праці педагогів, психологів, гігієністів, архітекторів, у яких розглядалися питання шкільних будівель, організації класних кімнат у визначених хронологічних межах;–?з’ясовано, що трансформації у формуванні простору класної кімнати були пов’язані із завданнями, які ставила держава перед системою освіти, з урахуванням науково-педагогічних, ергономічних, антропометричних, гігієнічних та естетичних вимог кожного етапу розвитку освіти й педагогіки.У процесі наукового пошуку уточнено зміст базових понять «класна кімната», «простір класної кімнати», «формування простору класної кімнати». Простір класної кімнати розглядається як просторово-предметний компонент початкової школи, що включає в себе каркас, шкільні меблі, матеріально-технічне й навчально-методичне забезпечення освітнього процесу, сукупність та певне розташування яких створює умови для організації навчання. До складників класної кімнати віднесено речі, які в школі набувають особливого значення (знаки, символи, стенди, плакати, стіннівки і т. ін.).^UThe research provides a holistic analysis of the peculiarities of the formation of the classroom space of a primary school in Ukraine in the late nineteenth century – 1991 as the key structural component of the school space, the main room in the school, which provides the required conditions for a quality educational process and comprehensive development of the child in order to update the positive experience in the context of the creation of the New Ukrainian School. In connection with the emergence of new challenges and issues in the context of psycho-traumatic events, it is becoming relevant to study the historical and pedagogical experience of the past in creating a favourable educational environment and, in particular, the formation of the space of the primary school classroom, which would not only preserve continuity in the development of pedagogical science but also update the positive experience in the context of the creation of the New Ukrainian School. From the end of the twentieth century until 1991, the space of the primary school classroom in Ukraine had its own history of formation, which is associated with changing approaches to education, changing cultural environment, and the development of material and technical resources. The paper describes the theory and practice of classroom space arrangement in the history of the national primary school in the studied chronological periods, which are divided into separate stages: pre-revolutionary (late nineteenth – early twentieth centuries), 20–30s of the twentieth century, Soviet (1939–1991), in which the following sub-stages are identified: 40-50s, 60s, 70-80s of the twentieth century. There is updated historical and pedagogical experience in the formation of the classroom space as an essential component of the educational environment of the New Ukrainian School – the reform of general secondary education, which is being implemented in Ukraine. The paper traces the origins and principles of modern requirements for the formation of the New Ukrainian School classroom space. On the basis of the generalisation, it is proved that the space of the classroom of the New Ukrainian School must not only respond to the challenges, requirements, and norms that are constantly changing in the context of social change but also rely on the concept’s national educators and the extensive practical experience of primary schools in Ukraine from the late nineteenth century and till 1991. The conclusion is drawn that many aspects reflected in the New Ukrainian School Concept concerning the formation of the primary school classroom space resonate with pedagogical ideas and experiences of the past. The study describes perspective approaches to the formation of a safe classroom space for children in the situation of the Covid-19 pandemic and Russian-Ukrainian war, including cultural and humanistic, systemic, and holistic, mental, and emotional, personal development, socio-geographical, distance, local poster, spatial, co-adaptive, socio-cultural, environmental, anthropological, ergonomic, hygienic, inclusive, etc. The scientific innovation of the study is that for the first time:Systematically and holistically reveals the specifics of classroom space formation in the context of socio-political, socio-economic, and cultural factors of the studied period; The theory and practice of classroom space arranging in the history of the national primary school within the investigated chronological framework is systematised and generalised; the works of national educators, psychologists, hygienists, and architects, which addressed the issues of school buildings and classroom organisation in certain chronological terms are comprehensively and systematically analysed; It is established that the transformations in the formation of the classroom space were connected with the tasks assigned by the state to the education system, taking into account the scientific and pedagogical, ergonomic, anthropometric, hygienic, and aesthetic needs of each stage of development of education and pedagogy; In the process of scientific research, the content of the basic concepts of “classroom’’, “classroom space’’, and “formation of classroom space’’ is clarified. The space of the classroom is considered a spatial and subject component of a primary school, which includes the frame, school furniture, material, and technical, educational, and methodological support of the educational process, the totality and certain placement of which creates conditions for the organisation of training. The components of the classroom space include items that acquire a special meaning in the school (signs, symbols, stands, posters, wall hangings, etc.)

Дисертацію присвячено теоретико-експериментальному вирішенню наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні педагогічних умов формування організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил України (далі – майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту) в процесі професійно-педагогічної підготовки в системі військової освіти. Проведено наукову розвідку щодо з’ясування стану дослідженості проблеми формування та розвитку організаційної компетентності фахівців у науково-педагогічній теорії та практиці та обґрунтовано на провідних ідеях і положеннях компетентнісного, суб’єктно-діяльнісного, системного та контекстного методологічного підходів сутність і структуру базового поняття дисертаційного дослідження.Обґрунтовано компоненти організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту.Обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують цілеспрямоване формування організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту у процесі.Визначено критерії та показники діагностування сформованості організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту. Результати констатувального етапу експерименту засвідчили переважно низький рівень сформованості організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту в ВВНЗ.За результатами формувального етапу педагогічного експерименту виявлено позитивний вплив обґрунтованих педагогічних умов на динаміку сформованості організаційної компетентності у майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту в процесі професійно-педагогічної підготовки в системі вищої військової освіти.^UThe dissertation is dedicated to the theoretical and experimental pinnacle of scientific knowledge, which lies in the training of pedagogical minds and the formation of organizational competence among future officers - leaders from physical culture and sports. Armed Forces of Ukraine (hereinafter – future officers – officers from physical culture and sports) in the process of professional and pedagogical training in the military lighting system.A scientific investigation has been carried out to investigate the problem of the formation and development of organizational competence of fachivts in scientific and pedagogical theory and practice, and based on leading ideas and provisions competent, subjective-active, systemic and contextual methodological approaches, the essence and structure of the basic concept of dissertation research .The components of organizational competence of future officers – physical culture and sports facilitators – were assessed.Pedagogical minds have been equipped to ensure the direct formation of organizational competence among future officers - physical education and sports facilitators in the process.The criteria and indicators for diagnosing the formation of organizational competence among future officers - physical education and sports facilitators have been identified.The results of the conclusive stage of the experiment confirmed the significantly low level of development of organizational competence among current officers - physical education and sports officers in the Air Force.The results of the formal stage of the pedagogical experiment revealed a positive influx of trained pedagogical minds on the dynamics of the formation of organizational competence among future officers - teachers from physical culture and sports in the process of their profession Educational and pedagogical training in the system of high military education.

У дисертації викладено нове розв'язання проблеми формування навичок фахової медичної комунікації (НФМК) в іноземних студентів медичних університетів. Актуальність теми зумовлена соціально-професійною затребуваністю мовноосвітньої компетентності майбутніх лікарів, недостатнім висвітленням питання в науково-методичній літературі, наявністю низки суперечностей у сфері функціонування об'єкта дослідження, що сповільнюють процес мовної підготовки іноземних студентів до професійної медичної комунікації. З'ясовано стан вивчення проблеми формування навичок фахової медичної комунікації в іноземних студентів; виконано огляд наукової літератури з теми та нормативних документів; окреслено науково-теоретичні засади дослідження; розроблено його термінологічний апарат.На підставі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми з'ясовано сутність та структуру фахової медичної комунікації. Окреслено структуру комунікативного плану лікаря, у якому поєднані мовленнєві дії протокольного та ситуативного характеру, що визначає зміст і напрям комунікації. Конкретизовано сутність поняття навички та комунікативної навички в контексті проблематики дослідження як діяльнісно-рольового складника професійної компетентності лікаря. З огляду на визначені змістові характеристики комунікативних навичок виокремлено репертуар навичок аудіювання, говоріння та діалогової взаємодії в типових комунікативних ситуаціях інтерпрофесійного спілкування: знайомства з пацієнтом, системного опитування, об'єктивного обстеження, надання рекомендацій. Сформульовано дефініції базових понять дослідження: «фахова медична мова», «фахова медична комунікація», «навички фахової медичної комунікації», «процес формування навички фахової медичної комунікації», «сформованість навичок фахової медичної комунікації». Вмотивовано обрання компетентнісного підходу як пріоритетного та найбільш продуктивного в контексті формування НФМК в іноземних студентів-медиків його орієнтацією на результат, гнучкістю, націленістю на модернізацію навчання. Визначено ефективні науково-педагогічні принципи процесу формування НФМК: загальнодидактичні, принципи навчання чужої мови та принципи професійно зорієнтованої мовної освіти в умовах медичного університету.Розроблено концептуальну модель, визначено її мету, яка полягає в ефективному управлінні процесом системної діяльності з формування НФМК для всебічного забезпечення його продуктивності на засадах компетентнісного підходу до навчання української мови іноземних студентів. Сформовано структуру моделі, яка містить чотири взаємопов'язані блоки: змістовий (мета, компоненти змісту навчання), дидактичний (лінгводидактична програма формування НФМК, етапи навчання, фаховий комунікативний комплекс, очікувані результати), оцінювальний (критерії та показники сформованості), результативний (сформованість НФМК за рівнями: високий, достатній, середній низький). Аргументовано ефективність використання розробленої в дисертації методики, за якою до змісту та методичного наповнення чинної програми, календарно-тематичного плану та методичного забезпечення додається фаховий комунікативний комплекс (ФКК), а саме: професійно зорієнтований та концептуально систематизований мовленнєвий матеріал, насичений медичною тематикою, лексикою та термінологією, який застосовується в усіх видах мовленнєвої діяльності та в усіх комунікативних ситуаціях інтерпрофесійного медичного спілкування. ФКК містить: фахову комунікативну тему; фаховий лексичний мінімум; фаховий текст; фаховий діалог; систему фахово спрямованих тренувальних вправ; інтерактивні форми фахово й комунікативно зорієнтованого навчання; вправи й завдання, спрямовані на системне повторення вивченого матеріалу. Ідея доцільності та пріоритетності застосування ФКК в запропонованому вигляді підтверджується тим, що цей комплекс забезпечує послідовне й багаторазове повторення лексики, граматичних форм та синтаксичних конструкцій в мовленнєво видозмінених варіантах і тим самим уможливлює адекватну рецепцію та автоматизоване відтворення й продукування цих мовних засобів і формування та закріплення комунікативної навички. Визначено етапи формування НФМК – початковий, мовленнєво-накопичувальний, комунікативно-діяльнісний та аналітично-креативний – та перелік мовленнєвих компетентностей, якими мають оволодіти майбутні лікарі підчас кожного з них.^UThe dissertation presents a new solution to the problem of forming professional medical communication skills (PMCS) among foreign students of medical universities. The relevance of the topic is determined by the socio-professional demand for language competence of future doctors, insufficient coverage of the issue in the scientific and methodological literature, the presence of a number of contradictions in the functioning of the object of study, which slows down the language training of professional medical communication for foreign students. The state of studying the problem of formation of professional medical communication skills among foreign students is clarified; the review of scientific literature on the topic and regulations is undertaken; the scientific and theoretical bases of research are outlined; its research vocabulary is developed.Based on the theoretical analysis of the researched problem, the essence and structure of professional medical communication are clarified. The structure of the communicative plan of the doctor is outlined, in which vocal acts of protocol and situational character are combined, which determines the content and direction of communication. The essence of the concept of skill and communication skill in the context of research issues as an activity- and role-based component of a doctor's professional competence is specified. Given the defined semantic characteristics of communication skills, the repertoire of listening, speaking and dialogue interaction in typical communicative situations of interprofessional communication is distinguished: acquaintance with the patient, systems review, objective examination, providing the recommendations. Definitions of basic research concepts are formulated: «professional medical language», «professional medical communication», «professional medical communication skills», «process of formation of professional medical communication skills», «skills formedness of professional medical communication». The choice of the competence approach as a high-priority and the most productive in the context of the formation of PMCS among foreign medical students is motivated by its result-oriented approach, flexibility, focus on modernization of education. Effective scientific and pedagogical principles of the process of PMCS formation are determined: common didactic, principles of foreign language teaching and principles of professionally oriented language education in the conditions of medical university.

У дисертації досліджено проблему формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади та методичні (підходи, принципи, методика) основи. У процесі проведеного аналізу доведено, що професійна діяльність майбутнього учителя початкових класів є багатоаспектною, складною, передбачає ретельне використання досягнень вітчизняної і зарубіжної психолого-педагогічної науки, формування високого рівня компетентності, педагогічної майстерності, моральної культури. Проведений теоретико-методологічний аналіз обраної проблеми дозволив з’ясувати сутність і зміст базових понять дослідження, а саме: «мораль», «культура», «моральна культура педагога», «інформаційно-комунікаційна технологія» (ІКТ), що дало змогу сформулювати авторське тлумачення поняття «моральна культура майбутнього учителя початкових класів» в сенсі сутнісних характеристик, якостей і ознак, які ґрунтуються на комплексі теоретичних знань, практичних навичок, набутому досвіді, ціннісних орієнтаціях і розвинених здатностях особистості до інноваційно-педагогічної діяльності з доцільним використанням інформаційно-комунікаційних технологій.Науково визначено методологічну основу, концептуальні положення дослідження, які ґрунтуються на сучасних теоріях наукового пізнання, передусім, законах діалектики, герменевтики (проблема взаєморозуміння між суб’єктами освітнього процесу, саморефлексії); аксіології (визнання моральної культури як важливої загальнолюдської цінності); синергетики (ідея самоорганізації, самовиховання та культурного, духовного саморозвитку суб’єктів освітнього процесу) та ін. Обґрунтовано та застосовано провідні підходи (системний, діяльнісний, особистісно-орієнтований, антропоцентричний, культурологічний та ін.) до формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій, які є взаємопов’язаними та основоположними для теми нашого дослідження, а також основні принципи і закономірності. Творче використання визначених методологічних основ та підходів до аналізу проблеми формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій дало змогу отримати прогнозований результат, а саме: визначити критерії, показники і рівні сформованості моральної культури, яка активно сприяє становленню компетентного фахівця освітньої галузі.^UThis dissertation addresses the problem of the formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies. It substantiates the theoretical and methodologic principles and methodic (approaches, principles, methods) bases. Based on the research conducted it was proved that the professional activity of a future primary school teacher is diverse and complicated, it involves careful use of the achievements of the national and foreign psychological and pedagogical science, formation of high-level competence, pedagogical mastership and moral culture. The conducted theoretical and methodological analysis of the selected problem allowed us to find out the essence and content of the basic notions of the research, particularly: «morality», «culture», «moral culture of a teacher», and «information and communications technology» (ICT), which allowed us to form the author’s interpretation of the notion «moral culture of a future primary school teacher» in the sense of essential properties, qualities and features, which are based on the complex of theoretical knowledge, practical skills, gained experience, value-based orientations and developed personal abilities for innovational pedagogical activity using proper information and communications technologies. The dissertation scientifically determined the methodological basis and conceptual provisions of the research, which are based on the modern theories of scientific knowledge, first of all law of dialectics, hermeneutics (problem of mutual understanding between the subjects of the educational process, self-reflection); axiology (recognition of the moral culture as an important universal human value); synergetics (the idea of self-organization, self-education and cultural and spiritual self-development of the subjects of educational process), etc. It substantiated and applied the leading approaches (systematic, activity, personality-oriented, anthropocentric, cultural, etc.) to the formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies, which are interrelated and fundamental for the topic of our research, as well as basic principles and patterns. Creative use of the mentioned methodological bases and approaches in the analysis of the problem of formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies allowed us to obtain the predicted result, particularly: determine the criteria, indices and levels of the moral culture formation, which actively promotes the development of a competent specialist in the educational sphere. The comparative analysis of the experience of the preparation of future primary school teachers with the means of information and communications technologies in foreign countries (the USA, Canada, Great Britain, France, Germany, Poland, and others) allowed us to find out that the process of formation of the moral culture actively and positively affects professional growth, self-improvement and self-realization of a specialist in the educational sphere. At the same time, the foreign specialists pay particular attention to the individual and ethnic approaches, as well as the ability and skills of future primary school teachers to efficiently and creatively apply pedagogical innovations.

Екологічну компетентність студентів визначено як здатність застосовувати екологічні знання та досвід за професійних і життєвих ситуацій, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей та непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на підставі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної та побутової діяльності. З'ясовано суть, структуру, критерії, показники екологічної компетентності, виявлено рівні сформованості даної якості у студентів біологічних спеціальностей університету. Визначено сформованість кожної її складової. Обгрунтовано ефективність педагогічних умов формування їх екологічної компетентності, якими є: удосконалення навчального змісту ідеями сталого розвитку, проблематикою екологічного права, менеджменту та моніторингу; забезпечення диференційованого та комплексного впливу на формування складових екологічної компетентності впровадженням інтерактивних методів навчання та виховання студентів; усвідомлення студентами особистої причетності до екологічних проблем у процесі безпосередньої взаємодії з природою під час проведення комплексних польових практик. Теоретично обгрунтовані й експериментально перевірені педагогічні умови використано у спецкурсі "Екологічне краєзнавство". Розроблено методичні рекомендації щодо проведення навчальної польової практики для викладачів університету.

  Скачати повний текст

У дисертації виконано цілісний порівняльно-педагогічний аналіз проблеми формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва в закладах вищої освіти (ЗВО) Польщі. Актуалізовано важливість вивчення польського досвіду підготовки фахівців музичного мистецтва у контексті формування вокальної культури. На основі аналізу науково-теоретичних джерел виявлено та конкретизовано сутнісні ознаки базових понять щодо формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва («музика», «музична освіта», «музичне мистецтво», «музично-педагогічна підготовка»).Схарактеризовано періодизацію розвитку вокальної культури фахівців музичного мистецтва, акцентовано увагу на її прогресивному розвитку в Європі. Аналіз літературних наукових джерел щодо формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва в країнах Європи засвідчує, що кожен виокремлений етап – це своєрідний і вагомий внесок у розвиток музичної освіти. З'ясовано, що на основі проведених теоретичних досліджень польськими вченими розроблено низку концепцій, які відображають якість формування вокальної культури майбутніх фахівців музичного мистецтва. Наголошено на тому, що упровадженню освітніх реформ, концепцій, нормативно-правових документів сприяють концептуальні підходи-пріоритети у формуванні вокальної культури фахівців музичного мистецтва. Розкрито зміст підготовки фахівців музичного мистецтва щодо формування вокальної культури в університетах та академіях Польщі. Здійснено порівняльний аналіз навчальних планів та освітніх програм університетів та академій Польщі з формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва.Схарактеризоване науково-методичне забезпечення для формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва у ЗВО Польщі.У ході дослідження виокремлено методи навчання музики, які найбільш популярні у ЗВО Польщі та більшою мірою сприяють формуванню вокальної культури фахівців музичного мистецтва. Сформовано такі групи методів: методи, які сприяють формуванню базових понять вокальної культури; методи валоризації; методи активізації начального процесу; програмовані методи; методи, запозичені з інших країн, що сприяють формуванню вокальної культури фахівців музичного мистецтва.Створена педагогічна модель формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва, що представлена концептуальними положеннями. Основна її ідея базована на теоретичних засадах (філософія освіти; психологічні й педагогічні концепції; нормативно-правові матеріали, тенденції розвитку дефініцій ключових понять вокальної культури); методичних засадах підготовки фахівців, до яких належать умови формування вокальної культури (компоненти формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва, що цілісно репрезентують структуру формування вокальної культури; застосування інноваційних підходів, спрямованих на формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва; принципи навчання, на яких ґрунтовані основні методи навчання майбутніх фахівців; методичне забезпечення для формування вокальної культури; прогресивні ідеї польського досвіду). За результатами дослідження сформульовано концептуальні положення формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва. Основна ідея моделі формування вокальної культури фахівцям музичного мистецтва ґрунтована на теоретичних і методичних засадах підготовки таких фахівців на теоретичному, науково-методичному й загальнопедагогічному рівнях.У процесі формування вокальної культури органічну єдність утворюють принципи навчання. Принцип активності та творчої самостійності, на якому ґрунтовані методи формування вокальної культури: музичного спостереження, порівняння, музичного музикування. Принцип індивідуальності, на якому базований метод інтерпретації музичних творів як найважливіша проблема музичного виконавства. Ступінь емоційності сприймання в мистецтві пов'язаний із художньою індивідуальністю. Принцип креативності сприяє створенню умов для музичної творчості в процесі виконавчої діяльності. За таким принципом працює метод імпровізації. Принцип доступності в музичному навчанні пов'язаний переважно з індивідуальними особливостями студентів, із їхнім музичним розвитком. На цьому принципі базована дидактична гра, яка сприяє формуванню в майбутніх фахівців музичного мистецтва системи уявлень і понять щодо вокальної культури через ігрову діяльність. Дотримання принципу цілісності й інтегративності сприяє творчій роботі над образом виконавця, коли з'єднуються позиції автора та виконавця. Застосування принципу оптимізує цілісне засвоєння майбутніми фахівцями музичного мистецтва виконавських процесів.Здійснено порівняльний аналіз формування вокальної культури фахівців музичного мистецтва в закладах вищої освіти в Польщі та України, а також виокремлено подібні і відміні ознаки, обґрунтовано можливості використання польського досвіду в теорії і практиці ЗВО України.^UThe study is devoted to the integral systematic comparative and pedagogical analysis of a problem of formation of vocal culture of music art specialists in Polish higher education institutions.As a result of the analysis of scientific and theoretical sources the essential features of basic concepts concerning formation of vocal culture of music art specialists ("music", "musical education", "musical art", "musical and pedagogical preparation") have been revealed and specified.Within the framework of clarification of the degree of elaboration of the problem of formation of vocal culture of music art specialists the historiographical analysis of sources has been carried out. The periodization of the development of vocal culture of music art specialists has been characterized, the emphasis is focused on its progressive development in Europe. Analysis of literary scientific sources on the formation of vocal culture of music art specialists in Europe shows that each stage is a unique and significant contribution to the development of music education.It has been found that on the basis of theoretical research, Polish scientists have developed a number of concepts that reflect the quality of the formation of vocal culture of future music art specialists.It has been emphasized that the implementation of educational reforms, concepts, normative and legal documents is facilitated by conceptual approaches-priorities in the formation of vocal culture of music art specialists.The content of training of music art specialists on the formation of vocal culture in universities and academies of Poland has been revealed. The comparative analysis of curricula and study programs of Polish universities and academies on the formation of vocal culture of music art specialists has been carried out. In the course of the research, the methods of teaching music have been singled out, which are the most popular in the Free Economic Zone of Poland and to a greater extent contribute to the formation of the vocal culture of music art specialists. The following groups of methods have been formed: methods that contribute to the formation of basic concepts of vocal culture; valorization methods; methods of activating the initial process; programmable methods; methods borrowed from other countries that contribute to the formation of vocal culture of music art specialists.A pedagogical model of vocal culture formation of music art specialists has been created, which is represented by conceptual provisions. Its main idea is based on theoretical principles (philosophy of education; psychological and pedagogical concepts; legal materials, trends in the definition of key concepts of vocal culture); application of innovative approaches aimed at forming the vocal culture of music art specialists; principles of training on which the basic methods of training of future specialists are based; methodological support for the formation of vocal culture; progressive ideas of the Polish experience).According to the results of the research, the conceptual provisions of the formation of vocal culture of music art specialists have been formulated. The main idea of the model of vocal culture formation for music art specialists is based on theoretical and methodological principles of training such specialists at the theoretical, scientific-methodical and general pedagogical levels.In the process of forming vocal culture, organic unity is formed by the principles of learning. The principle of activity and creative independence, which is based on methods of forming vocal culture: musical observation, comparison, making music. The principle of individuality, which is based on the method of interpretation of musical works as the most important problem of musical performance. The degree of emotional perception in art is related to artistic individuality. The principle of creativity contributes to the creation of conditions for musical creativity in the process of performing activities. The method of improvisation works on this principle. The principle of accessibility in music education is mainly related to the individual characteristics of students, with their musical development. This didactic game is based on this principle, which contributes to the formation of future music art specialists system of ideas and concepts about vocal culture through play. Adherence to the principle of integrity and integrativeness promotes creative work on the image of the performer, when the positions of the author and the performer come together. The application of the principle optimizes the holistic assimilation of future music art specialists of performance processes.The comparative analysis of the formation of vocal culture of music art specialists in higher education institutions in Poland and Ukraine has been carried out, as well as highlighted similar and different features.

Проведено дослідження процесів формування та реалізації політичного міфу як одного з феноменів сучасної політичної свідомості. Наведено системне обгрунтування політичного міфу, відповідно до якого дане явище має концепт, структуру та елементи. З'ясовано, що концептом виступає будь-яка міфологізована ідея політичного характеру, структурою - сформовано під її впливом система цінностей, а елементами є конкретні уявлення, що їх репрезентують. Встановлено, що структура політичного міфу є дворівневою, в зв'язку з його реалізацією на повсякденному та спеціалізованому рівнях політичної свідомості. Виявлено, що на кожному з зазначених рівнів свідомості становлення та функціонування політичного міфу забезпечують два різні за спрямованістью та водночас взаємообумовлені структуроутворюючі відношення. Встановлено, що на повсякденному рівні політичної свідомості такими структуроутворюючим відношенням є віра, а на спеціалізованому - цільова спрямованість політичного міфу. Визначено позитивну та негативну функції політичного міфу. Виявлено, що у процесі його формування та подальшого впливу на свідомість адресата поряд з загальними механізмами логічного мислення активізуються також механізми художнього мислення, під дією яких починає функціонувати сфера свідомості, що відповідає за почуття та творчі процеси в цілому. Показано, що усвідомлення реальної сутності та можливостей політичного міфу сприяє більш продуктивному використанню свідомістю його позитивних можливостей і захисту психіки особистості від негативного впливу даного явища.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження еволюції уявлень про надприродне у різних релігійних виявах та філософських вченнях. Розроблено термінологічну базу, проаналізовано інтерпретації ідеї надприродного. З'ясовано місце даної ідеї у дихотомії форм людського буття, зокрема, природного, соціалізованого та сакрального. У контексті аналітичних можливостей філософського підходу, його принципів і критеріїв осмислення досліджено феномен надприродного у його сутнісних рисах й історичних формах. Виявлено закономірності змін у філософському та релігієзнавчому тлумаченні ідеї надприродного від розуміння останньої як мінімуму вияву релігійності до ототожнення її з ідеєю Бога авраамістичної традиції. На підставі аналізу сутнісних рис ідеї надприродного визначено, що дана ідея є онтологічною основою релігійного світосприйняття, яка у своїх історичних трансформаціях - від первісних релігійних вірувань до сучасних неорелігій, набуває все більш абстрактного вияву, що виключає можливість будь-якої її емпіричної інтерпретації. Доведено, що ідея надприродного як основа концептуальної структури релігії не має остаточного визначення в її конфесійних витлумаченнях. Це зумовлює відкритість і трансформаційну здатність різних віровчень.

  Скачати повний текст

У роботі реалізується концептуальна ідея філософсько-правової кваліфікації конфліктної комунікації в судовому процесі, яка полягає у з'ясуванні, оцінці, нейтралізуванні та внормуванні комплексу факторів, що становлять причини й наслідки юридичного конфлікту та забезпечують інтерсуб'єктивні зміни, динаміку в суперництві, а також мінімізацію завданої матеріальної, соціальної чи моральної шкоди суб'єктами права. Сформовано зміст ключової категорії «філософсько-правова кваліфікація конфліктної комунікації сторін у судовому процесі», який полягає у встановленні судом алгоритму оцінки причин, умов і наслідків юридичного конфлікту з метою нейтралізування, внормування чи припинення його засобами правової комунікації, основними маркерами якої є справедливість та верховенство права. Визначені бар'єри правової комунікації у конфліктному діалозі сторін судового процесу («планові» і спонтанні): маніпулювання свідченнями, зміна показань, відмова від попередніх свідчень чи показань, вживання інвективної (образливої) лексики, тону; приниження людської гідності; погроза вбивством; симулювання хвороб; а також неуважне слухання; перепитування; нерозуміння термінології та ін.Ключові слова: конфліктна комунікація, юридичний конфлікт, судовий процес, правосуддя, суспільство, комунікативна практика судді.^UThesis presents conceptual idea of philosophical and legal qualification of conflict communication in court proceedings. Qualification includes exploring, estimating, neutralizing and codifying of the complex of factors, which constitute causes and conditions of legal conflict and ensure intersubjective changes, dynamics of contest and mitigation of material, social or non-material damage. The work as well looks into ensuring law adherence by citizens, improving legal culture and reducing crime rate, providing personal security and strengthening law and order. The author has defined the grades of efficacy of qualification of conflict communication (QCC) between the parties in court proceedings, which could help monitor the level of professionalism of a judge and his or her communicative competences. These grades include the high, medium, low and abnormal levels of the QCC. The work puts forward factors for evaluating judge's communicative competences. These factors are seen through the prism of axiological, semiotic and hermeneutic elements, which indicate the level of both state and social control, of ensuring the principles of law and communication as well as the level of securing citizens' rights and freedoms (principles of equality, freedom, dignity, humanism, justice, responsibility and rule of law). Key words: conflict communication, legal conflict, judicial process, justice, society, communicative practice of a judge.

У дисертаційній роботі реалізовується концептуальна ідея філософсько-правової природи формування сучасної моделі суспільства, яка полягає у визначенні філософсько-правових засад формування та розвитку сучасної моделі суспільства, а також виявлення особливостей її становлення крізь призму цифровізаційних та глобалізаційних викликів. У межах виконаної роботи отримано науково-теоретичні результати, які мають значення не лише для науки, а й для правозастосовної діяльності. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є першим у вітчизняному науковому дискурсі комплексним дослідженням філософсько-правових засад формування сучасної моделі суспільства, що логічно осмислюється через систематизацію наявних наукознавчих концептів задекларованої проблематики, визначення взаємодетермінації філософсько-правових засад функціонування глобального громадянського суспільства та розгляд інформаційного суспільства в синергетичному правовому вимірі.^UThe dissertation implements a conceptual idea regarding the philosophical and legal nature of forming a modern society. It involves determining the philosophical and legal foundations necessary for the formation and development of a modern society, while also identifying the peculiarities of its formation through the challenges of digitalization and globalization. Through this work, the author has achieved significant scientific and theoretical results which are not only important for science but also for law enforcement. The results obtained in this dissertation have scientific novelty as it is the first comprehensive study in the national scientific discourse on the philosophical and legal foundations of forming a modern society. This study achieves logical comprehension through the systematization of existing scientific concepts related to the discussed issues. It also establishes the interdependence between the philosophical and legal foundations of global civil society's functioning and considers the information society within a synergistic legal dimension.

Розглянуто філософсько-методологічні засади гуманістичної психології К. Роджерса у зівставленні з позлядами представників екзистенціалістської, феноменологічної та герменевтичної філософії XIX - XX ст., а також у порівнянні з ідеями З. Фрейда. Відзначено, що К. Роджерс використовував герменевтичну процедуру розуміння. Його антологія досвіду близька до онтологій розуміння, досвіду, переживань, мови, створених в європейській філософії XIX - XX ст. Підхід філософа є втіленням можливостей, створених культурно-історичною онтологією діяльності та смислу. Мислитель розглядав людські переживання, базуючись на поглядах Л.Фейєрбаха, філософ віднайшов можливість приєднання під час міжособистісного діалогу до цілісного багатства культурного досвіду людства, акумульованого у мові безпосереднього діалогу.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність і специфіку мови сміху як філософсько-антропологічного феномену. Проаналізовано зв'язок сміху з архаїчними ритуальними практиками. Розглянуто давні архетипові мотиви й образи у міфологічній спрямованості сміху у разі його деконструкції. Проведено систематичне дослідження основних етапів і тенденцій розвитку форм реалізації сміху як характерної риси української ментальності. Визначено філософсько-антропологічні домінанти осмислення мови сміху у контексті концепції "редукції" сміху (за М.М. Бахтіним), основна ідея якої полягає у тому, що людина (мікрокосм), носій сміху, не має власне "прямої" мови й відчуває іронічну перевагу над дійсністю, граючи з усіма речами всесвіту (макрокосм). Виділено основні різновиди антропотипу "homo ridens": Той, Хто Іронізує, особистість, що перетворюється на "клоуна", "блазня", "маріонетку", надлюдина (як його предтеча Заратустра). Визначено основні характеристики мови сміху: трансгресивність, деконструктивність, маніпулятивність і перверсивність. Виявлено джерела трансгресивності сміху в архаїчних обрядах та її підстави у філософській антропології. Доведено, що сміх має трангресивне подвоєння, смислом якого є власне повернення. Обгрунтовано об'єднуючі мотиви-фактори сміху й смерті в їх трансгресивному співвідношенні. Розглянуто основні футурологічні аспекти мови сміху. Доведено можливість використання сміху та мови як засобів маніпуляції свідомістю. Інтерпретовано новий ефект перверсивної мови сміху.

  Скачати повний текст