Визначено місце, роль і значення філософії патристики у розвитку української духовно-академічної філософії XIX ст. Розкрито сутність понять "патристична традиція" та "українська духовно-академічна філософія". Встановлено що творчість філософів-академістів пов'язує з філософією Отців Церкви ідейна спільність, а зверненість до патристичної спадщини обумовлює історико-соціальний контекст. Виявлено, що філософи-академісти розглядали такі питання, як шлях Богопізнання, проблеми особистості та свободи волі, апелюючи до творчості ранньохристиянських авторитетів. З'ясовано, що особливістю прочитання патристичної спадщини філософами-академістами є глибоке зацікавлення апологетичним періодом, в якому вони знаходили аргументи на захист православної віри від нападів сучасних їм філософських учень атеїстичного спрямування.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив академічної науки на технологічний розвиток України, основою якого є взаємодія таких складових національної інноваційної системи як продуценти (академічна наука) та споживачі (промисловість) знань. З використанням нового організаційно-методичного підходу здійснено комплексне дослідження впливу академічної науки на технологічний розвиток України з урахуванням національних особливостей розвитку економіки. Визначено зв'язки між учасниками технологічного розвитку (продуцентами нового знання і його споживачами). Наведено перелік кількісних і якісних показників для оцінки зв'язків між продуцентами та споживачами нового знання. Розроблено типологію наукових підрозділів за запропонованим критерієм наявності у них перспективних технологій для визначення особливостей науково-технічного забезпечення створення нових технологій. Науково обгрунтовано рекомендації, спрямовані на прискорення технологічного розвитку України.

  Скачати повний текст

Проаналізовано проблеми й основні напрями демократизації сучасної вищої освіти у зв'язку з входженням України до європейського освітнього простору. З'ясовано, що провідна роль у системі чинників модернізації освіти належить процесу демократизації. Висвітлено організаційний та управлінський аспекти демократизації освіти, розкрито значення впровадження державно-громадського управління навчальним закладом освіти та розширення повноважень громадських (наглядових) рад університетів, студентського самоуправління, інших громадських організацій. Узагальнено досвід демократичних процесів у провідних універститетах України, визначено їх політичні та моральні аспекти. Обгрунтовано основні напрямки модернізації української освіти за умов Болонського процесу, якими є науковий супровід навчального процесу, забезпечення її доступності, удосконалення нормативно-правового поля, впровадження кредитно-модульної системи, інформаційних технологій, академічна мобільність студентів і викладачів. Доведено, що основою демократизації освіти є постійне підвищення культурного рівня, толерантності та самосвідомості усіх учасників навчально-виховного процесу.

  Скачати повний текст

Здійснено цілісне дослідження історико-філософської спадщини філософів Київської духовної академії та Університету Св.Володимира. Визначено поняття та функції академічної філософії. Висвітлено специфіку та основні етапи становлення академічної філософії у київській регіональній субкультурі. З'ясовано особливості розвитку академічної філософії у Києві періоду ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано функціонування історико-філософського знання в київській духовно-академічній та університетській традиції. Розглянуто науково значущі результати історико-філософських студій київських академічних філософів зазначеної доби, що сприяли становленню вітчизняної історико-філософської науки як самостійної дисципліни.

  Скачати повний текст

Досліджено логіко-гносеологічні пошуки, зійснювані філософами Київської духовної академії (КДА) у часи післякантівських реформ традиційної логіки та теорії пізнання. До дослідження залучено їх манускрипти, які суттєво коригують уявлення дослідників про рівень логіко-гносеологічної культури філософів КДА, складені лише на основі опублікованого ними. Уперше у галузі історико-філософських досліджень здійснено теоретичну реконструкцію логіко-гносеологічних поглядів київських академістів. Суттєво уточнено особливості духовно-академічного ідеалізму. З'ясовано загальнофілософські засади академістів щодо співмірності предметів логіки та теорії пізнання, щодо пізнавальних можливостей традиційних законів мислення.

  Скачати повний текст

Досліджено внутрішню структуру культурного капіталу пострадянського студенства та факторів, що його обумовлюють. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи вітчизняних і зарубіжних вчених щодо сутності та структури культурного капіталу, специфіки його формування та маніфестацій. Запропоновано систему емпіричних показників виміру культурного капіталу, до якої належать наявні культурні ресурси, культурні практики та стратегії, ціннісно-нормативна система, академічна успішність. Досліджено феномен культур капіталізації особистості, його особливості у суспільствах, що змінюються, на прикладі українського суспільства. Визначено, яким чином на обсяг та якість культурного капіталу українського студенства впливають об'єктивні та суб'єктивні чинники: соціально-економічні, поселенські, культурні, ціннісні, культурно-споживчі. Викладено пропозиції щодо парадигмальних, концептуальних та операціональних можливостей подальшого вивчення культурного капіталу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасні методичні підходи щодо організації освітньо-виховної роботи зі студентами академічних груп в економічних ВНЗ. Розкрито особливості студентської академічної групи як освітнього середовища виховання й об'єкта наукового дослідження. Розроблено модернізовану освітньо-виховну систему роботи зі студентами академічних груп, обгрунтовано шляхи її впровадження в економічних ВНЗ. Встановлено критерії та показники педагогічного впливу модернізованої освітньо-виховної системи на життєдіяльність студентської академічної групи у період першого року навчання у вищій школі економічного профілю. Визначено зміст і напрямки роботи куратора зі студентами академічної групи (адаптаційна робота, діяльнісно-рольові ігри, співбесіди за фаховою спрямованістю, проведення додаткових занять і консультацій). Удосконалено методики психотренінгу та діяльнісно-рольових ігор, показано їх позитивний вплив на скорочення адаптаційного періоду. Експериментально підтверджено ефективність впровадження модернізованої освітньо-виховної системи у вищій школі економічного профілю.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено можливість організації професійного відбору абітурієнтів до педагогічного вищого навчального закладу (ВНЗ) на філологічний факультет (українська мова та література). Проведено системно-рівневий та психолого-педагогічний аналіз діяльності вчителя. Виділено професійно важливі якості вчителя української мови та літератури. Визначено критерії професійного відбору, для чого було розроблено маршрутний листок абітурієнта та карту професійного відбору. Апробовано наявні та оригінальні методики дослідження спрямованості особистості абітурієнта, його загальнопедагогічних і спеціальних здібностей. Виявлено, що у студентів, рекомендованих для зарахування до ВНЗ, у порівнянні з нерекомендованими, значно вищою є самооцінка педагогічних і спеціальних здібностей, краще сформовані педагогічні вміння, вища академічна успішність; для них є характерним високий рівень ставлення до процесу навчання у ВНЗ, професійна спрямованість, емоційна стійкість. Доведено, що загальнопедагогічні та спеціальні здібності пов'язані між собою професійною спрямованістю та особистісними компонентами спеціальних здібностей, що забезпечує ефективність діяльності вчителя української мови та літератури на різних етапах його професійного становлення.

  Скачати повний текст

Об'єкт: академічна культура українського студентства. Мета: розробка концептуальних засад соціологічного вивчення феномену академічної культури студентства, особливостей прояву та факторів її формування в умовах українського суспільства. Методи дослідження: аналіз та синтез, метод узагальнення та порівняння, історико-генетичний метод, метод аналізу документів, метод масового анкетного опитування, метод фокусованого групового інтерв'ю, метод глибинного інтерв'ю, методи групування, класифікації, кореляційного та факторного аналізу. Теоретичні та практичні результати: застосовано ідеї практичної парадигми, зокрема положення про «фоновий» характер і «розкриваючу» природу повсякденних практик; виділено та схарактеризовано функції академічної культури; сформульовано соціологічне визначення поняття «академічна культура студентства»; визначено емпіричні індикатори академічної культури студентів; представлено соціологічну інтерпретацію структури академічної культури на різних рівнях її прояву. Новизна: розробка концептуальних засад дослідження академічної культури студентства, її факторної зумовленості та особливостей прояву. Ступінь впровадження: отримані результати сприяли вдосконаленню навчальних курсів «Соціологія культури», «Соціологія освіти» та «Методика викладання соціально-політичних дисциплін», які викладаються на соціологічному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.^UObject: Academic Culture of Ukrainian Students. Aim: a sociological study conceptualization of the students' academic culture phenomenon, features of manifestation and factors of its formation in Ukrainian society. Research methods: analysis and synthesis, generalization and comparison, historical-genetic method, document analysis, questionnaires, focus group interviews, in-depth interviews, grouping and classification, correlation and factor analysis. Theoretical and practical results: the practical paradigm is applied, particularly the statement about the "background" nature and the "revealing" nature of everyday practices; the functions of academic culture are highlighted and characterized; the sociological definition of the concept "academic culture of students" is formulated; the empirical indicators of students' academic culture are determined; a sociological interpretation of the academic culture structure at different levels of its manifestation is presented. Novelty: conceptualization of studying of students' academic culture, its factor conditionality and features of manifestation. The degree of implementation: results contributed to the improvement of courses "Sociology of Culture", "Sociology of Education" and "Methodology of Teaching Socio-Political Disciplines" at the School of Sociology V. N. Karazin Kharkiv National University.

Об'єкт: дозвіллєві практики сільських підлітків. Мета: концептуалізація ролі творчих дозвіллєвих практик у формуванні соціальної суб'єктності сільських підлітків. Методи дослідження: аналіз, типологізація, порівняльний аналіз, анкетування, напівструктуроване інтерв'ю, фокусоване групове інтерв'ю, аналіз документів, факторний аналіз, кластерний аналіз, кореляційний аналіз. Теоретичні та практичні результати: застосовано положення фігуративної соціології Н. Еліаса до вивчення дозвіллєвих практик сільської підліткової молоді; введено до наукового обігу поняття «поліфігуративна дозвіллєва культура»; схарактеризовано базову модель цінностей, які відіграють найбільш значущу роль у виборі дозвіллєвих практик сільськими підлітками, а саме: цінності соціального статусу, референтної спільноти, сім'ї, улюбленої справи, спілкування, безтурботного життя, свободи; виявлено зв'язок творчих дозвіллєвих практик з такими характеристиками соціальної суб'єктності сільських підлітків, як академічна успішність, реальна та потенційна соціальна мобільність, додаткова зайнятість, волонтерство. Новизна: концептуалізація ролі творчих дозвіллєвих практик у формуванні соціальної суб'єктності сільських підлітків. Ступінь впровадження: результати дослідження пройшли апробацію й впроваджені в діяльність соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна МОН України.^UObject: leisure practices of rural teenagers. Aim: conceptualization of the role of creative leisure practices in the formation of social subjectivity of rural adolescents. Research methods: analysis, compartmentalizing, comparative analysis, questionnaires, semi-structured interviews, focus group interviews, document analysis, factor analysis, cluster analysis, correlation analysis. Theoretical and practical results: the concepts of N. Elias figurative sociology are applied to the study of the leisure practices of rural adolescent youth; the concept of «polyfigurative leisure culture» is implemented into the scientific cycle; a basic model of values which play the most significant role in choosing of the leisure practices for rural adolescents, namely the values of social status, reference community, family, affair, communication, carefree life, freedom, is characterized; the connection of creative leisure practices with such characteristics of social subjectivity of rural adolescents as academic success, real and potential social mobility, additional employment, volunteering, is discovered. Novelty: the conceptualization of the role of creative leisure practices in the formation of social subjectivity of rural adolescents. The degree of implementation: the results of the research were tested and introduced into the activity of the sociological faculty of MES of Ukraine V.N. Karazin Kharkiv National University named after.

Складовою якості вищої освіти, показником ефективності професійної підготовки фахівця є його відповідальне ставлення до навчання та результатів освітньої діяльності. У цьому контексті, академічна чесність є системоутворювальною характеристикою освітнього процесу у вищий школі та здійснює вплив на формування морально-етичних якостей майбутніх фахівців: довіри, справедливості, відповідальності, порядності, сумлінності. Однак розповсюдженість нечесної поведінки серед студентської спільноти, безвідповідальне ставлення до результатів освітньої діяльності знижують якість навчання та приводять до недостатньої сформованості професійних компетентностей майбутніх фахівців. Вивчення європейських практик розвитку академічної чесності у студентів може стати зразком для України стосовно подолання проблем академічної нечесності, а саме списування, плагіату, рерайтингу, нечесного отримання оцінок тощо^UA component of the quality of higher education, an indicator of the effectiveness of professional training is its responsible attitude to learning and educational outcomes. In this context, academic integrity is a system-forming characteristic of the educational process in higher education and influences the formation of moral and ethical qualities of future professionals: trust, justice, responsibility, decency, integrity. However, the prevalence of dishonest behavior among the student community, irresponsible attitude to the results of educational activities reduce the quality of education and lead to insufficient formation of professional competencies of future professionals. The study of European practices for the development of academic integrity among students can become a model for Ukraine in overcoming the problems of academic dishonesty, namely writing off, plagiarism, rewriting, dishonest grades, and so on.

У дисертації проведено комплексний аналіз організації, структури та діяльності Академічної гімназії у Львові упродовж 1849–1939 років. Проаналізовано засади функціонування гімназії в умовах правового законодавства Австро–Угорської монархії та міжвоєнної Польщі; охарактеризовано структуру навчального закладу, його трансформацію з восьмирічної класичної гімназії у чотирирічну гімназію та дворічний ліцей після реформи 1932 р. Досліджено навчально-виховний процес: охарактеризовано навчальні плани і програми, підручники, процедуру вступних і випускних іспитів тощо; проаналізовано національний і соціальний стан учнів гімназії; охарактеризовано керівний і викладацький склад гімназії. З'ясовано виховні засади та правила поведінки у навчальному закладі. Встановлено, що гімназія була заснована в структурі Львівського університету. Деякі викладачі гімназії були викладачами в університеті, випускники гімназії вступали на навчання до університету без іспитів, за умови успішного складання випускних екзаменів у гімназії. Охарактеризовано матеріально-технічну базу гімназії: функціонування бібліотеки, навчальних кабінетів, процедуру створення україномовних підручників. Досліджено функціонування в гімназії гуртків: навчально-дослідних, спортивних, пластових, які згуртовували гімназійну молодь відповідно до зацікавлень та здібностей.^UThis dissertation is devoted to deep analysis of organization, structure and activity of Academic gymnasium in Lviv during 1849-1939 years. The principles of the gymnasium's functioning have been thoroughly analyzed in the conditions of the legal legislation of the Austro-Hungarian monarchy and interwar Poland; the structure of the educational institution, its transformation from an eight-year classical gymnasium into a four-year one and a two-year lyceum after the reform of 1932 have been characterized. The educational process has been studied: curricula and programs, textbooks, the procedure of entrance and final exams, etc .; the national and social condition of gymnasium students has been analyzed; the management and teaching staff of the gymnasium have been characterized. The educational principles and rules of conduct in the educational institution have been clarified. It has been established that the gymnasium was founded within the structure of Lviv University. Some high school teachers were university lecturers at the same time, high school graduates entered the university without exams, provided their successful passing of final examinations at the gymnasium.The material and technical base of the gymnasium has been characterized - the functioning of the library, classrooms, the procedure for creating Ukrainian-language textbooks. The activity of circles in the gymnasium has been analused - educational-research, sports, scouts, which united the gymnasium youth in accordance with the interests and abilities.

У дисертації здійснено комплексний аналіз проблеми впровадження та розвитку освіти для демократичного громадянства у країнах Ради Європи, проаналізовано концептуальні засади та виявлено стратегії Ради Європи у реалізації освіти для демократичного громадянства.Подано історіографію нормативно-правової підтримки освіти для демократичного громадянства у країнах Ради Європи та виокремлено основні етапи розвитку. Проаналізовано досвід країн-членів Ради Європи та України щодо моделей впровадження освіти для демократичного громадянства. Ознакою впровадження ОДГ є її наскрізний та міжпредметний характер, використання загальношкільного підходу та обов'язкове забезпечення розбудови демократичного середовища у школі, співпраця з місцевою владою та громадою, автономія та академічна доброчесність, шкільне самоврядування, сприяння з боку організацій громадянського суспільства на всіх рівнях.Виявлено тенденції розбудови змісту освіти для демократичного громадянства у країнах-членах Ради Європи та надано характеристики її основних змістових складових, форм та методів навчання у системі шкільної освіти. Визначено, що середовище для впровадження освіти для демократичного громадянства має базуватись на сучасних інформаційно-комунікаційних технологіях та сприяти цифровому громадянству. Запропоновано інструментальну систему підтримки середовища школи для реалізації освіти для демократичного громадянства на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій.Надано рекомендації та окреслено перспективи щодо впровадження та розвитку освіти для демократичного громадянства в Україні на основі досвіду країн-членів Ради Європи, що полягають у включенні ОДГ до пріоритетних сфер розбудови української школи, розробленні концептуальних положень щодо впровадження ОДГ на рівні шкільної освіти, забезпеченні обґрунтування механізмів та моделей такого впровадження, створенні необхідного науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення ОДГ, заохоченні до співпраці всіх зацікавлених сторін.^UThe dissertation provides a comprehensive analysis of the problem of implementation and development of Education for Democratic Citizenship (EDC) in the countries of the Council of Europe (CoE), analyzes the conceptual foundations and identifies the strategies of the Council of Europe in the implementation of Education for Democratic Citizenship.The historiography of the normative legal support of Education for Democratic Citizenship in the countries of the Council of Europe is presented and its main stages of development are highlighted. The experience of the member states of the Council of Europe and Ukraine regarding the models of the introduction of Education for Democratic Citizenship is analyzed. Education for Democratic Citizenship is a conceptually new direction in the development of civil society, which is implemented in school education. The implementation of EDC is characterized by its cross-cutting and interdisciplinary nature, the use of a whole-school approach to building a democratic school environment, cooperation with local authorities and the community, autonomy and academic integrity, school self-governance, and assistance to civil society organizations at all levels. The Council of Europe's strategies for implementing Education for Democratic Citizenship are closely linked to the European Union's (EU) education policy, as much of the regulatory framework and guidance documents are common to the CoE and the EU. The leading trend and strategic basis for the development and implementation of EDC is the competency paradigm, which is a sign of modern educational reforms. The competency paradigm has emerged in education in Europe as a result of discussions initiated in the early 2000s by economically developed countries such as Austria, United Kingdom, Canada, New Zealand, Germany, France, and later Hungary, Romania, Moldova, Lithuania, and Latvia, Estonia, which has also been joined by all EU and CoE countries.The mechanisms of EDC implementation in the CoE countries are analyzed and identified on the basis of research and reports of the CoE. The regulatory mechanisms at the country level are: official legislation and constitutional provisions, curricula recommendations). Four models of EDC implementation in the CoE countries have been identified: unilateral actions by public administration bodies that develop a strategy for EDC implementation throughout the cycle (development, implementation, evaluation) (Lithuania, Austria, Denmark, Malta, Slovenia, Romania, Ukraine); consultations, bilateral actions (specialists and stakeholders provide feedback to public education authorities); (Turkey, Germany, Slovakia, Sweden, Norway, Denmark, etc.); alternative actions implementation of a bottom-up approach based on grassroots initiatives of teacher practitioners and stakeholders), (Greece, Austria, Estonia, Norway, Czech Republic, Poland, Serbia); partnership (active participation and joint responsibility in joint structures), (Italy, Norway, England, Ireland, Hungary, Albania, Bulgaria, Poland).The tendencies in the development of EDC in the countries of the CoE are revealed and characteristics of its main components, forms and methods of teaching in the school education system are provided. The tendencies are related to the creation of new educational standards, new school curricula, digitalization of education, unification of standards and programs at different levels, involvement to international comparative studies.It is determined that the environment for EDC should be based on modern information and communication technologies (ICT) and should promote digital citizenship. An instrumental system for supporting school environment for the implementation of EDC is proposed. Recommendations and prospects are outlined for the implementation and development of EDC in Ukraine based on the experience of the CoE member states. Proposals for the implementation of EDC in Ukraine are: EDC should be included in the priority areas of Ukrainian school development; it is necessary to develop conceptual provisions for EDC at the level of school education, action plans and roadmaps, to provide justification for mechanisms and models of such implementation; it is important to provide scientific and methodological support of EDC, to encourage the cooperation with stakeholders; when developing an educational policy for the implementation of EDC should take into account its cross-cutting, interdisciplinary nature; to include appropriate outcomes indicators of EDC implementation; models and approaches of CoE countries should be used; to develop the information and educational environment in school; to design an instrumental support system for EDC; educational programs and plans should be equipped with appropriate methods of EDC; to strengthen cooperation on EDC with local authorities, media, civil society, CoE institutions; special attention should be paid to teachers' training on EDC.

У дисертації здійснено комплексне дослідження конституційної проблематики встановлення морально-етичних критеріїв до посадових осіб при формуванні органів публічної влади в Україні. В роботі розкрито теоретичну складову конституювання морально-етичних вимог до кандидатів на посади, розуміння сутності цих умов, питання організації органів публічної влади із забезпеченням принципу доброчесності, гарантування прав кандидатів при здійснені оцінювання відповідності встановленим критеріям.Мета дисертації полягає в дослідженні питань конституційного характеру, пов'язаних із морально-етичними критеріями, які пропонуються як вимоги до формування органів публічної влади в Україні.Об'єкт дослідження – процес формування та здійснення публічної влади в Україні. Предмет дослідження – морально-етичні критерії як конституційна умова формування органів публічної влади в Україні.Здійснено системне дослідження у конституційному праві, яке містить проблему забезпечення морально-етичних стандартів при формуванні органів публічної влади з огляду теоретичних міждисциплінарних характеристик та інституційної побудови владних органів.Визначено, що доброчесність посадових осіб зумовлює безпосередній вплив на розвиток комунікативного діалогу та взаємне належне сприйняття конституційними суб'єктами.Запропоновано розглядати забезпечення морально-етичних якостей посадових осіб органів виконавчої влади і місцевого самоврядування через конституційне гарантування права на належне урядування, чим зумовити позитивні зобов'язання держави із забезпечення принципу доброчесності.Комплексно досліджено проблему співвідношення забезпечення доброчесності влади і гарантування прав кандидата при його оцінюванні та визначено, що у процедурі призначення до особи можуть бути застосовані негативні наслідки за неспростування інформації (в контексті принципу неможливості самообмови), питання, які можуть охоплюватись презумпцією невинуватості в інших процесах, не завжди надають імунітет особі у процедурі відбору через більш м'який ступінь доведення.Здійснено перегляд процедури призначення парламентського омбудсмена, яка б відповідала забезпеченню високих моральних якостей та політичної неупередженості через встановлення кваліфікованої більшості голосів та окремої конкурсної комісії для аргументованого вивчення доброчесності кандидата.Удосконалено: 1) питання розуміння Конституції через укладення в ній цінностей, які продукують морально-етичні стандарти влади; 2) концепцію людського виміру права в аспектах її розширення і поєднання із теорією правового реалізму; 3) інтегральний підхід до визначення доброчесності через перелік окремих складових, сукупність яких і може окреслити поняття доброчесності; 4) розуміння поняття доброчесності через пропонування таких складових як відповідність моральним стандартам суспільства, цінностям, явленням про справедливість, а також складових, які визначають характер, ставлення до обов'язку та етичних правил поведінки; 5) процес призначення доброчесних суддів, через опрацювання зарубіжного досвіду, надання висновків щодо процесу консенсусного вирішення питання доброчесності кандидата, розкриття бачення забезпечення доброчесності інституцій з добору і призначення суддів; 6) питання призначення конституційних суддів через утворення єдиної відбіркової комісії з правами рекомендаційного характеру та питання пропонування членів такої комісії; 7) питання щодо можливості встановлення морально-етичних критеріїв до виборних органів влади; 8) характеристики особистого права на приватне життя та політичних прав на доступ до публічної служби та участі в управлінні державними справами з окресленням балансу їх забезпечення та суспільної необхідності із оцінювання доброчесності кандидатів на посади.^UThe thesis carries out the complex research of constitutional issues of moral and ethical criteria establishment to officials at formation of public authorities in Ukraine. The paper reveals the theoretical component of the constitution of moral and ethical requirements for candidates for positions, understanding the essence of these conditions, the organization of public authorities with the principle of integrity, guaranteeing the rights of candidates in assessing compliance with established criteria.The purpose of the dissertation is to study the issues of a constitutional nature related to moral and ethical criteria, which are proposed as requirements for the formation of public authorities in Ukraine.The object of research is the process of formation and exercise of public power in Ukraine.The subject of the research is moral and ethical criteria as a constitutional condition for the formation of public authorities in Ukraine.A systematic study of constitutional law has been carried out, which contains the problem of ensuring moral and ethical standards in the formation of public authorities in view of the theoretical interdisciplinary characteristics and institutional structure of government.It is determined that the integrity of officials directly affects the development of communicative dialogue and mutual proper perception by constitutional actors.It is proposed to consider ensuring the moral and ethical qualities of officials of executive bodies and local self-government through the constitutional guarantee of the right to good governance, than to condition the positive obligations of the state to ensure the principle of integrity.The problem of the relationship between ensuring the integrity of the government and guaranteeing the rights of the candidate in its evaluation is comprehensively studied and it is determined that the procedure of appointment to a person may have negative consequences for non-refutation of information (in the context of the principle of impossibility of self-disclosure). do not always grant immunity to a person in the selection procedure due to a milder degree of proof.The procedure for appointing a parliamentary ombudsman has been reviewed, which would correspond to ensuring high moral qualities and political impartiality through the establishment of a qualified majority of votes and a separate competition commission for a reasoned examination of the candidate's integrity.Improved: 1) the issue of understanding the Constitution through the conclusion of values that produce moral and ethical standards of power; 2) the concept of the human dimension of law in terms of its expansion and combination with the theory of legal realism; 3) an integrated approach to the definition of integrity through a list of individual components, the combination of which can outline the concept of integrity; 4) understanding the concept of integrity through the offer of such components as compliance with moral standards of society, values, the phenomenon of justice, as well as components that determine the nature, attitude to duty and ethical rules of conduct; 5) the process of appointing honest judges, through the development of foreign experience, providing conclusions on the process of consensus resolution of the integrity of the candidate, disclosure of the vision of ensuring the integrity of institutions for the selection and appointment of judges; 6) the issue of appointing constitutional judges through the formation of a single selection commission with the rights of a recommendatory nature and the issue of proposing members of such a commission; 7) the question of the possibility of establishing moral and ethical criteria for elected authorities; 8) characteristics of the personal right to privacy and political rights to access public service and participation in the management of public affairs, outlining the balance of their provision and the public need to assess the integrity of candidates for office.

Дисертацію присвячено теоретико-експериментальному вирішенню наукового завдання у педагогічній теорії та практиці, що полягає у формуванні професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил України, а для цього обґрунтовано й експериментально перевірено результативність педагогічних умов її формування у системі вищої військової освіти. Проаналізовано стан дослідженості проблеми формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту Збройних сил України у науково-педагогічній теорії і практиці та обґрунтовано на провідних ідеях і положеннях системного, компетентнісного, діяльнісного, інтегрованого, контекстного і суб’єктного методологічних підходів сутність поняття «професійна компетентність майбутнього офіцера – фахівця із фізичної культури і спорту ЗС України». Професійна компетентність майбутнього офіцера – фахівця із фізичної культури і спорту ЗС України як складне інтегративне професійно важливе утворення є результатом професійної підготовки у ВВНЗ і проявляється у його підготовленості, здатності та готовності успішно виконувати функціональні обов’язки щодо організації фізичної підготовки і спорту у військово-професійному середовищі, що ґрунтується на його позитивному ставленні та схильності до цієї діяльності, мотивації, професійно важливих якостях, професійних знаннях, вміннях і навичках.Обґрунтовано компоненти професійної компетентності майбутнього офіцера – фахівця із фізичної культури і спорту ЗС України, а саме: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, праксеологічний, індивідуально-психічний і суб’єктний. Узагальнення педагогічної літератури з проблеми дослідження та застосування методу експертного оцінювання уможливили висновок про те, що формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти буде результативним за обґрунтування та впровадження таких педагогічних умов: забезпечення ціннісно-мотиваційного ставлення майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України до формування професійної компетентності в процесі професійної підготовки у ВВНЗ; педагогічне моделювання процесу формування професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти; удосконалення професійно орієнтованої методики формування професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України; конкретизація й уточнення критеріїв і показників оцінювання сформованості професійної компетентності майбутніх офіцерів - фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти.Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну модель формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти, яка складається з цільово-методологічного, змістовного, суб’єктного, методичного та оцінно-результативного блоків. Розроблено методику формування професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України, яка передбачає мотиваційний, пізнавально-діяльнісний і оцінювально-рефлексивний етапи. Конкретизовано та уточнено критерії та показники оцінювання сформованості професійної компетентності майбутніх офіцерів – фахівців із фізичної культури і спорту ЗС України у системі вищої військової освіти: аксіологічно-спонукальний (прагнення опанувати обрану професію; бажання у подальшому проходити військову службу за обраною професією; прагнення до професійного становлення; цінності професійної діяльності; готовність захищати Україну); пізнавально-знаннєвий (військово-професійні знання (відображають підготовку військового фахівця – офіцера тактичного рівня); військово-спеціальні знання (відображають специфіку конкретної предметної сфери професійної діяльності (спеціалізації); результати навчальної діяльності (академічна успішність); операційно-діяльнісний (вміння вирішувати військово-професійні завдання; комунікативні та організаторські вміння); індивідуально-психічний (фізична підготовленість, психічний та емоційний стани); рефлексивний (рефлексія (саморефлексія); суб’єктність, самоефективність). Результати педагогічного експерименту уможливлюють висновок про те, що запропоновані педагогічні умови є результативними і можуть бути рекомендовані для впровадження у професійну підготовку майбутніх офіцерів – фахівців фізичної культури і спорту ЗС України. Ключові слова: професійна компетентність, військовослужбовці, курсанти, вищий військовий навчальний заклад, майбутні офіцери – фахівці із фізичної культури і спорту ЗС України, професійна діяльність, фізичне виховання, фізична підготовка, педагогічні умови, показники оцінювання, педагогічний експеримент, компонент, метод.^UThe dissertation is devoted to the theoretical and experimental solution of a scientific task in pedagogical theory and practice. It consists of the formation of professional competence of future commissioned officers  specialists in physical culture and sports (hereinafter  PC&S) of the Armed Forces of Ukraine (hereinafter  AFU), and for this reason, the effectiveness of pedagogical conditions of its formation in the system of higher military education was substantiated and experimentally verified.The state of research on the problem of the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in PC&S of the AFU in scientific and pedagogical theory and practice is analysed. The essence of the concept is based on the leading ideas and provisions of systemic, competence, activity, integrated, contextual and subject methodological approaches ‘professional competence of a future commissioned officer – specialist in PC&S of the AFU’. The components of the professional competence of the future commissioned officer – a specialist in PC&S of the AFU are substantiated, namely: value-motivational, cognitive, praxeological, individual-psychological and subject.The application of the method of expert evaluation and the generalization of pedagogical literature on the research problem made it possible to conclude that the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in in PC&S of the AFU in the system of higher military education will be effective for substantiating and implementing the following pedagogical conditions: ensuring value-motivational attitude of future commissioned officers specialists in to the formation of professional competence in the process of professional training at HMEI; pedagogical modeling of the process of formation of professional competence of future commissioned officers - specialists in PC&S of the AFU in the system of higher military education; improvement of professionally oriented methods of formation of professional competence of future commissioned officers specialists in physical culture and sports of the AFU; specification of criteria and indicators for assessing the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU in the system of higher military education.The pedagogical model of formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU in the system of higher military education, which consists of target-methodological, substantive, subject, methodical, evaluation-resultative blocks, has been substantiated and experimentally verified.A methodology for the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU has been developed, which includes motivational, cognitive-active and evaluative-reflective stages.The criteria and indicators for assessing the formation of professional competence of future commissioned officers – specialists in physical culture and sports of the AFU in the system of higher military education are specified: axiological-motivational (the desire to master the chosen profession; the desire to continue military service in the chosen profession; the desire for professional development; values professional activity; readiness to defend Ukraine); cognitive-knowledge (military-professional knowledge (reflects the training of a military specialist – tactical level officer); military-special knowledge (reflects the specifics of a specific subject area of professional activity (specialization); results of educational activities (academic success); operational-activity (ability to solve military -professional tasks; communicative and organizational skills); individual-mental (physical fitness, mental and emotional states); reflexive (reflection (self-reflection); subjectivity, self-efficacy).The results of the pedagogical experiment enable the conclusion that the proposed pedagogical conditions are effective and can be recommended for implementation in the professional training of future commissioned officers – specialists of the PC&S of the AFU.Keywords: professional competence, servicemen, cadets, higher military educational institution, future commissioned officers - specialists in physical culture and sports of the Armed Forces of Ukraine, professional activity, physical education, physical fitness, pedagogical conditions, evaluation indicators, pedagogical experiment, component, method.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії заспеціальністю 081 «Право» (галузь знань 08 «Право»). – Київськийуніверситет інтелектуальної власності та права, Київ, 2023.У дисертації на основі вивчення й узагальнення концептуальних основ,нормативних джерел і емпіричної бази розкрито теоретико-правові засади таюридичний інструментарій правового забезпечення академічноїдоброчесності освіти в Україні.З’ясовано юридичну природу академічної доброчесності як об’єктаправових відносин на основі системи філософських, правових ізагальнонаукових чинників, що детермінують доброчесність як соціальне таправове явище. Розкрито складну соціальну та правову природудоброчесності, що відповідає європейським критеріям країн-учасниць ЄС, атакож здатності забезпечити право інтелектуальної власності та стандартиякості освіти.Узагальнено філософську і правову та наукову й освітню природуакадемічної доброчесності як гносеологічного прояву категорійсправедливості та чесності, як антагонізму неправу. Вона є позитивнозаконодавчо закріпленою етичною поведінкою та довірою до навчанняздобувачів освіти, працедавців, держави й українського суспільства загалом.Наукове розуміння категорії «самостійне виконання навчального завдання»визначено як здатність та одночасний обов’язок здобувача освіти відособленовід інших осіб без безпосередньої сторонньої допомоги відповідно довизначеної методики розв’язувати імовірні типові ситуації із суспільногожиття, формувати нові наукові положення та (або) отримувати при цьому новій удосконалені набуті теоретичні і практичні навички.Доведено, що правове забезпечення академічної доброчесності освіти вУкраїні – це система засад, форм, способів і процедур, що використовуються3адміністративними органами та суб’єктами громадянського суспільства підчас реалізації норм права в освітній та науковій діяльності. Його мета –забезпечити довіру до результатів наукової результативності, навчання татворчих досягнень. З’ясовано юридичну природу правовідносингромадянського суспільства у сфері забезпечення академічної доброчесності.Доведено, що суб’єкти громадянського суспільства, не будучи безпосередньоадміністративними органами, відіграють вагому роль у цій сфері. Їх публічніпровадження стосовно осіб, у працях яких виявлено ознаки порушенняакадемічної доброчесності, призводять до настання несприятливихполітичних, управлінських та юридичних наслідків унаслідок застосовуваннязасобів публічного впливу «soft» («м’якої») дії.^UDissertation for obtaining the scientific degree of PhD in specialty 081 "Law"(field of knowledge 08 - "Law"). – Kyiv University of Intellectual Property and Law,Kyiv, 2023.The dissertation, based on the study and generalization of conceptualfoundations, normative sources, and empirical base, reveals the theoretical and legalfoundations and legal tools of legal support of academic integrity of education inUkraine.The legal nature of academic integrity as an object of legal relations isclarified. This was done because of a system of philosophical and legal, and generalscientific factors that determine integrity as a social and legal phenomenon. It revealsthe complex social and legal nature of integrity, meets the European criteria of EUmember states. This makes it possible to ensure intellectual property rights andeducation quality standards.The philosophical and legal, scientific, and educational nature of academicintegrity, as an epistemological manifestation of the categories of justice andhonesty, as the antagonism of wrong, is generalized. It is a legally established ethicalbehavior and trust in the education of students, employers, the state and Ukrainiansociety. The scientific understanding of the category "independent performance ofan educational task" is revealed, as the ability and simultaneous duty of an educationseeker, separated from other persons, without direct external help, in accordancewith the defined methodology, to solve probable typical situations from social life,to form new scientific provisions and (or) while receiving new and improvingacquired theoretical and practical skills.It has been proven that the legal protection of academic integrity of educationin Ukraine is a system of principles, forms, methods and procedures used byadministrative bodies and subjects of civil society in the implementation of legalnorms in educational and scientific activities. Its purpose is to ensure trust in theresults of scientific performance, learning and creative achievements. The legalnature of legal relations of civil society in the sphere of ensuring academic integrityhas been clarified. It has been proven that subjects of civil society, although they arenot directly administrative bodies, play an important role in ensuring academicintegrity. Their public proceedings against persons whose writings show signs ofviolation of academic integrity lead to the onset of adverse political, managerial andlegal consequences, as a result of the use of "soft" means of public influence.

Дисертація є комплексним дослідженням київської школи скульптури в контексті історії розвитку українського образотворчого мистецтва протягом ХХ та ХХІ ст. Професійна скульптурна школа формувалася на базі Української академії мистецтва.Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю виокремлення та аналізу київської школи скульптори як однієї з основоположних та унікальних на території України. Українська монументальна та станкова скульптура кінця ХХ – початку ХХІ ст. є вагомим явищем української культури. Використовуючи методологію історії мистецтва та суміжних дисциплін, це дослідження розширює простір для інтерпретації скульптурних репрезентацій, знайдених у творах київських художників початку ХХ та ХХІ століть. Аналіз окремої школи дозволить більш детально вивчити її естетичні особливості, художні своєрідності та джерела походження формотворчих ідей скульпторів. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей розвитку київської школи скульптури ХХ – початку ХІХ століття, проаналізувати еволюцію ідей через твори її представників, з’ясувати чи існує традиція між представниками старшого та молодшого покоління сьогодні. Об’єктом дослідження є київська школа скульптури ХХ – початку ХХІ століття. Предметом дослідження є трансформація підходу скульпторів, що належать до київської школи скульптури протягом ХХ та ХХІ століть, еволюція ідей та взаємозв’язок поколінь скульпторів. Наукове завдання цього дисертаційного дослідження полягає у вивченні історіографії, класифікації та аналізі основних досліджень українських і зарубіжних науковців; визначенні основних етапів становлення професійної української скульптури на початку ХХ століття та київської школи скульптури зокрема, означенні часових меж цього формування; аналізі соціокультурного та політичного фону вказаного періоду; виявленні засадничих засобів вираження в скульптурі радянського періоду та прикладі аналізу творів окремих представників; аналізі основних формотворчих та образотворчих підходів представників київської школи скульптури різних періодів: 1960–1980-х років, 1990-х, сучасних українських скульпторів.У дисертації використано широкий спектр наукових дослідницьких методів і підходів, серед яких: мистецтвознавчий метод, стилістичний аналіз, методи історизму, компаративний, дедуктивний, індуктивний, синтезу, та ін. дали змогу здійснити об’єктивне історико-мистецьке й теоретичне осмислення розвитку київської скульптурної школи в контексті розвитку українського мистецтва ХХ та початку ХХІ століття.На основі систематизації та аналізу літературних джерел відтворено загальну картину становлення київської скульптурної школи. Здійснено огляд наукових праць, присвячених темі дисертації. Виявлено, що мистецтво скульптури київської школи лише частково висвітлено в професійному мистецтвознавчому дискурсі. Для більшості мистецтвознавчих праць 1990–2010-х характерне фрагментарне розкриття мистецтва київської школи скульптури в загальному контексті історії розвитку української скульптури. Статті різних років створюють розмитий фон для цілісного сприйняття поняття київської школи скульптури, тому наявний перелік публікацій не може претендувати на вичерпне розкриття заявленої теми дослідження.Історія скульптурної кафедри НАОМА представляє собою арену боротьби різних думок та ідей. Післявоєнний період розвитку київської школи скульптури пов’язаний з ім’ям та діяльністю М. Лисенка. З 1970-х з’являється певний поступ у розумінні завдань скульптури, що було пов’язано із соціополітичною ситуацією. У ході дослідження проаналізовано місце НАОМА в сучасному мистецькому процесі. З кінця 1980-х нове покоління вимагало осмислення історичної і соціальної реальності. З 1990-х років почалася швидка зміна концептуально-педагогічних підходів у стінах академії, так само і переорієнтація скульпторів уже за її стінами. За результатами дослідження уточнено поняття київської художньої школи. У рамках цього дослідження під київською школою скульптури розуміємо комплекс творів створених скульпторами протягом ХХ та початком ХХІ ст.. Зібрані матеріали та їх теоретичне узагальнення можуть бути використані при написанні окремих тем з історії українського мистецтва (скульптура України) ХХ–ХХІ ст. та стати основою монографічного видання. Результати дослідження можуть бути використані для написання навчальних посібників, підручників. Ключові слова: скульптура, київська школа скульптури, монументальна скульптура, станкова скульптура, художньо-образна система, київські митці, пластика, об’єкт, Українська академія мистецтва, мистецька освіта, академічна освіта, метод соціалістичного реалізму, концептуальне мистецтво, образотворче мистецтво ХХ ст.^UThe dissertation represents a comprehensive study of the Kyiv School of Sculpture in the context of the history of Ukrainian visual arts during the 20th and 21st centuries. The professional sculptural school emerged from the Ukrainian Academy of Arts. The relevance of this research lies in the necessity to distinguish and analyze the Kyiv School of Sculpture as one of the foundational and unique entities within Ukraine. Monumental and studio sculpture of the late 20th to early 21st centuries constitutes a significant phenomenon in Ukrainian culture.This study expands the scope for interpreting sculptural representations found in works of Kyiv artists from the early 20th to the 21st centuries. Analyzing this specific school allows for a detailed study of its aesthetic peculiarities, artistic uniqueness, and the origins of sculptors' formative ideas.The aim of this dissertation is to identify the development features of the Kyiv School of Sculpture from the 20th to the early 21st century, analyzing the evolution of ideas through the works of its representatives, and understanding whether a tradition exists between representatives of the older and younger generations today.Research Object and Subject. The object of the study is the Kyiv School of Sculpture from the 20th to the early 21st century. The subject of the study is the transformation of approaches of sculptors belonging to the Kyiv School of Sculpture during the 20th and 21st centuries, the evolution of ideas, and the intergenerational relationships of sculptors.Scientific Tasks. The scientific tasks of this dissertation research involve studying historiography, classifying and analyzing the main works of Ukrainian and foreign scholars; determining the main stages of the formation of professional Ukrainian sculpture in the early 20th century and the Kyiv School of Sculpture in particular; analyzing the socio-cultural and political background of the specified period; identifying fundamental means of expression in sculpture during the Soviet period and providing an analysis of works by specific representatives; analyzing the main formal and artistic approaches of representatives of the Kyiv School of Sculpture in different periods: 1960s-1980s, 1990s, contemporary Ukrainian sculptors.Methodology. In dissertation was used art historical method, stylistic analysis, methods of historicism, comparative analysis, deductive and inductive methods, synthesis, and others. These methods enabled an objective historical-artistic and theoretical understanding of the development of the Kyiv Sculptural School in the context of the development of Ukrainian art in the 20th and early 21st centuries.Conclusion. Based on the systematization and analysis of literary sources, the study reconstructed the overall picture of the formation of the Kyiv School of Sculpture. A review of scientific works dedicated to the dissertation topic was conducted. It was found that the art of sculpture of the Kyiv School is only partially reflected in professional art discourse. For most art historical works from the 1990s-2010s, there is a fragmented presentation of the Kyiv School of Sculpture in the general context of the development of Ukrainian sculpture. Articles from different years create a blurred background for a comprehensive understanding of the concept of the Kyiv School of Sculpture; therefore, the existing list of publications cannot claim to exhaustively cover the declared research topic.The history of the sculpture department of the NAFAA represents an arena of conflicting opinions and ideas. The post-war period of the Kyiv School of Sculpture's development is associated with the name and activities of M. Lysenko. From the 1970s, there was a certain progress in understanding the tasks of sculpture, which was related to the socio-political situation. The study analyzed the place of the NAFAA in the contemporary artistic process. Since the late 1980s, a new generation demanded an understanding of historical and social reality. From the 1990s, there began a rapid change in conceptual and pedagogical approaches within the academy.As a result of the research, the concept of the Kyiv artistic school was refined. Within the framework of this study, the Kyiv School of Sculpture is understood as a complex of works created by sculptors during the 20th and early 21st centuries.The collected materials can be used in writing topics on the history of Ukrainian art of the 20th-21st centuries and can serve as the basis for a monographic publication. The research results can be used for writing textbooks and manuals.Keywords: sculpture, Kyiv School of Sculpture, monumental sculpture, easel sculpture, artistic-imagery system, Kyiv artists, plastic art, object, National Academy of Fine Arts and Architecture, art education, academic education, Soviet art of Ukraine, conceptual art, Ukrainian art of the 20th – 21st centuries.

Актуальність проведеного дослідження зумовлена тим, що у процесі становлення сучасної наукової психологічної парадигми категорія креативного потенціалу особистості знаходить собі місце практично у всіх філософських та психологічних парадигмах та є перспективним і затребуваним науковим дослідженням, що зумовлено, передусім, різноплановістю його теоретичних та прикладних трактувань, критичним аналізом основних підходів до його вивчення. Враховуючи сучасні тенденції психологічної науки стосовно становлення творчо обдарованої особистості, питання розвитку креативного потенціалу набувають пріоритетного значення. Актуальною також залишається проблема вивчення психолого-педагогічних засад розвитку креативного потенціалу саме майбутнього фахівця-економіста (адже у такому ракурсі цю проблему науковці ще не розглядали). До теперішнього часу залишається невизначеною структура, динаміка та регулятивні чинники становлення креативного потенціалу майбутнього економіста, недостатньою мірою окреслені шляхи та засоби актуалізації креативного потенціалу студентів-економістів тощо. Всі ці питання потребують проведення окремих теоретичних та експериментальних досліджень, що і зумовило актуальність вивчення проблеми регулятивних чинників креативного потенціалу майбутнього економіста.Мета дослідження – виокремлення регулятивних чинників і на цій основі визначення компонентної структури креативного потенціалу задля актуалізації творчих здібностей майбутніх економістів.Об’єкт дослідження – креативний потенціал майбутніх економістів.Добір методів дослідження базувався на використанні системного, структурно-функціонального та ресурсного підходів, філософських, загальнонаукових і спеціальнонаукових методів пізнання. Зокрема, за допомогою категорійно-понятійного аналізу розкрито сутнісний зміст і загальні характеристики понять «потенціал», «креативність» і «творчість». Із використанням критичного та порівняльного аналізів виокремлено переваги та недоліки сучасних концепцій і наукових підходів до пізнання феномену креативного потенціалу. Метод ранжування та теоретичного синтезу уможливив критеріальне розмежування системи регулятивних чинників становлення креативного потенціалу майбутніх економістів. Метод теоретичного моделювання застосовано в розробці теоретичної моделі. Водночас, методи планування та проектування дали змогу розробити програму психологічного супроводу сприяння актуалізації креативного потенціалу у студентів-економістів, а методи теоретичного узагальнення та інтерпретації уможливили формулювання верифікованих висновків та прикладних рекомендацій щодо поетапної та проективної актуалізації зазначеної професійної характеристики. Інтегральним емпіричним методом дослідження став психолого-педагогічний експеримент. Для обробки емпіричних показників експериментального дослідження застосовувалися методи математичної статистики задля встановлення зав’язків між регулятивними чинника та перевірки ефективності програми сприяння актуалізації креативного потенціалу майбутніх економістів.Практичне значення полягає в тому, що узагальнені результати дисертації можуть використовуватися у процесі підготовки фахівців економічного профілю, зокрема задля формування в них професійно зорієнтованих компетентностей через вивчення спеціальних освітніх компонентів, що, своєю чергою, забезпечить формування відповідних програмних результатів навчання загалом, та розвиток креативного потенціалу зокрема. Наукова новизна полягає в тому, що: виокремлено регулятивні чинники креативного потенціалу майбутніх економістів: метакреативність, академічна саморегуляція та готовність до ризику; теоретично обґрунтовано та емпірично верифіковано структуру креативного потенціалу особистості майбутніх економістів, в якій базисний компонент представлений зв’язком образної та вербальної креативності; соціально-креативнісний компонент характеризується зв’язками соціальної і комунікативної креативності із соціальним інтелектом, комунікативними та організаторськими схильностями; регулятивним компонентом, що передбачає високу мотивацію творчості, готовність до ризику та метакреативність; акмеологічний компонент представлений самоактуалізацією, саморозвитком, ціннісним ставленням до творчості та життєтворчими здібностями; розширено уявлення про академічну успішність у студентському віці як чинник актуалізації креативного потенціалу особистості; вікову динаміку розвитку компонентів креативного потенціалу студентів економічного напряму підготовки; удосконалено психологічні методи і прийоми актуалізації креативного потенціалу особистості студента-економіста.^UThe relevance of the research is due to the fact that in the process of formation of the modern scientific psychological paradigm, the category of creative potential of the individual finds its place in almost all philosophical and psychological paradigms and is a promising and popular scientific research, which is primarily due to the diversity of its theoretical and applied interpretations, critical analysis of the main approaches to its study. Given the current trends in psychological science in relation to the formation of a creatively gifted person, the issues of developing creative potential are becoming a priority. The problem of studying the psychological and pedagogical principles of the development of creative potential of the future specialist-economist also remains relevant (after all, in this perspective, scientists have not yet considered this problem). To date, the structure, dynamics and regulatory factors of the formation of the creative potential of the future economist remain uncertain, the ways and means of actualizing the creative potential of students-economists, etc., are not sufficiently outlined. All these issues require separate theoretical and experimental studies, which led to the urgency of studying the problem of regulatory factors of the creative potential of the future economist.The purpose of the study is to isolate regulatory factors and, on this basis, to determine the component structure of creative potential in order to actualize the creative abilities of future economists.The object of research is the creative potential of future economists.The selection of research methods was based on the use of systemic, structural-functional and resource approaches, philosophical, general scientific and special scientific methods of knowledge. In particular, with the help of categorical-conceptual analysis, the essential meaning and general characteristics of the concepts of "potential," "creativity" and "creativity" are revealed. Using critical and comparative analyses, the advantages and disadvantages of modern concepts and scientific approaches to the cognition of the phenomenon of creative potential are allocated. The method of ranking and theoretical synthesis made possible the criterial delineation of the system of regulatory factors in the formation of the creative potential of future economists. The method of theoretical modeling is used in the development of a theoretical model. At the same time, the methods of planning and design made it possible to develop a program of psychological support to promote the actualization of creative potential among students-economists, and the methods of theoretical generalization and interpretation made it possible to formulate verified conclusions and applied recommendations for the phased and projective actualization of this professional characteristic. The integral empirical method of research was the psychological and pedagogical experiment.To process empirical indicators of experimental research, methods of mathematical statistics were used to establish ties between regulatory factors and to test the effectiveness of the program to promote the actualization of the creative potential of future economists.he practical significance lies in the fact that the generalized results of the dissertation can be used in the process of training specialists of the economic profile, in particular, for the formation of professionally oriented competencies in them through the study of special educational components, which, in turn, will ensure the formation of appropriate program learning outcomes in general, and the development of creative potential in particular.The scientific novelty lies in the fact that: regulatory factors of the creative potential of future economists are singled out: metacreativity, academic self-regulation and readiness for risk; the structure of the creative potential of the personality of future economists is theoretically substantiated and empirically verified, in which the basic component is represented by a connection between figurative and verbal creativity; the socio-creative component is characterized by connections of social and communicative creativity with social intelligence, communicative and organizational inclinations; a regulatory component that implies high motivation for creativity, readiness for risk and meta-creativity; the acmeological component is represented by self-actualization, self-development, a value attitude to creativity and life-creating abilities; expanded the idea of academic performance in the student age as a factor of actualization of the creative potential of the individual; age dynamics of the development of components of the creative potential of students of the economic direction of training; improved psychological methods and techniques for actualizing the creative potential of the student-economist's personality.

У дисертації наведено нове, науково-обгрунтоване теоретичне узагальнення та здійснено розв’язання актуального завдання, яке полягало у встановленні взаємозв’язку емоційного інтелекту, академічної мотивації і якості життя студентів-медсестер та їх асоціації з окремими кофакторами (віком, стажем роботи, наявністю нічних змін, шкідливих звичок, хронічних захворювань). Вперше в Україні встановлено зв’язок емоційного інтелекту, академічної мотивації та якості життя студентів-медсестер. Доведено, що зниження рівня емоційного інтелекту пов’язане із задовільною академічною успішністю, стажем роботи до 5 років, позмінною роботою та шкідливими звичками. При цьому задовільна академічна успішність асоціювалась зі зниженням пізнавального мотиву, мотиву досягнення, саморозвитку і самоповаги, а також інтроеційованої та екстернальної регуляції. Встановлено зв’язок академічної мотивації студентів-медсестер з академічною успішністю, віком студентів, стажем роботи та позмінною роботою. Автором зʼясовано, що на зниження фізичного компоненту здоров’я студентів-медсестер впливають вік понад 40 років, позмінна робота, стаж роботи понад 15 років, наявність шкідливих звичок і хронічних захворювань, тоді як на зниження психологічного компоненту здоров’я впливають стаж роботи до 5 років та понад 15 років, позмінна робота і шкідливі звички. При цьому встановлено, що у студентів-медсестер з низькою академічною успішністю вірогідно нижчі показники якості життя. Показано, що низька якість життя студентів-медсестер за фізичним та психологічним компонентами здоров’я асоціюється зі зниженням показників емоційного інтелекту, які прямо корелюють з академічною мотивацією.^UThe dissertation provides a new, scientifically based theoretical generalization and solves the current task, which consisted in establishing the relationship between emotional intelligence, academic motivation, and the quality of life of nursing students and their association with individual cofactors (age, work experience, presence of night shifts, bad habits, chronic diseases). For the first time in Ukraine, the relationship between emotional intelligence, academic motivation and the quality of life of nursing students was established. It has been proven, that a decrease in the level of emotional intelligence is associated with satisfactory academic performance, work experience up to 5 years, shift work and bad habits. At the same time, satisfactory academic performance was associated with a decrease in cognitive motive, achievement, self-development and self-esteem motives, as well as introjected and external regulation. The relationship between academic motivation of nursing students and academic performance, age of students, work experience and shift work was established.The author showed that the decrease in the physical health component of nursing students is influenced by age over 40, shift work, work experience of more than 15 years, the presence of bad habits and chronic diseases, while the decrease in the psychological health component is influenced by work experience up to 5 years and over 15 years, shift work and bad habits. At the same time, it was established that nursing students with low academic performance probably have lower quality of life indices. It was shown that the low quality of life of nursing students in terms of physical and psychological components of health is associated with a decrease in emotional intelligence indices, which are directly correlated with academic motivation.

Чеченко К.О. Доброчесність як принцип державної служби за законодавством України: питання теорії та практики. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю «081» Право. — Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.Проведено аналіз доброчесності як принципу державної служби в Україні, визначено сутність, характерні ознаки доброчесності як принципу державної служби, етапи, особливості та тенденції ґенези її доктринального дослідження й сучасного нормативно-правового закріплення, практичної реалізації у процедурному та деліктному аспектах, виокремлено основні напрями удосконалення нормативного закріплення та реалізації, правового регулювання доброчесності як принципу державної служби в Україні.Досліджено та узагальнено положення правової доктрини щодо розгляду державної служби як сфери об’єктивізації доброчесності, запропоновано авторське визначення державної служби як сфери об’єктивізації доброчесності – це професійна, на постійній основі діяльність осіб на посадах державних органів, зорієнтована на практичне виконання завдань і функцій держави, яка здійснюється із дотриманням принципів державної служби, із оплатою праці – заробітною платою, що складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення) та фінансується з державного бюджету України. Обґрунтовано доцільність розгляду доброчесності як правової категорії, яка є предметом дослідження представників різних наук, сформовано розширений суміжний понятійний ряд («добро», «чесність», «добросовісність», «розсудливість», «добропорядність», «етичність», «мораль», «справедливість», «корупція», «неупередженість», «непідкупність») й доведено унікальність ресурсу доброчесності, яка формується завдяки поєднанню її специфічних ознак.Визначено, принцип доброчесності як принцип службового права, яке запропоновано розглядати як універсальний, суспільно зумовлений, нормативно-визначений, імперативний припис, який містить комплекс морально-етичних правил поведінки публічно-службових осіб для їх професійної службової діяльності; як комплексу морально-етичних вимог суб’єктів публічно-службових правовідносин, визначених нормами службового права у формі принципу, який полягає у обов’язку службових осіб дотримуватися бездоганної доброчесної поведінки у їх професійній публічно-службовій діяльності, поза її межами, підтримувати авторитет державних органів, забезпечувати належне виконання їх посадових обов’язків, спрямуванні їх повноважень на забезпечення публічного інтересу держави, відсутності приватного інтересу, який відповідає компонентам антикорупційної політики держави.Доведено доцільність розгляду доброчесності саме як принципу державної служби як комплексної морально-етичної вимоги до державних службовців, яка полягає в обов’язку дотримуватися бездоганної доброчесної поведінки під час практичного виконання ними завдань і функцій держави у їх професійній публічно-службовій діяльності, поза її межами, підтримувати авторитет державних органів, забезпечувати належне виконання державними службовцями їх посадових обов’язків, спрямуванні їх повноважень на забезпечення публічного інтересу держави.Ознаками доброчесності як принципу державної служби, які у сукупності й формують унікальний її ресурс визначено: 1) нормативно закріплену морально-етичну норму (що свідчить про поєднання умовно двох складових змісту – правовий припис та морально-етичний зміст; 2) елемент системи принципів державної служби, принципів службового права; 3) загальнообов’язкове правило етичної поведінки державного службовця; 4) взірець належної службової поведінки особи, яка займає посаду публічної служби (у т.ч. державної); 5) спрямованість на забезпечення публічного інтересу держави, суб’єктів публічного адміністрування, громадян; 6) компонент антикорупційної стратегії; 7) стримуючий фактор вчинення корупційних дій суб’єктами службових правовідносин.Проаналізовано ґенезу дослідження доброчесності як принципу державної служби у вітчизняній правовій науці. Виокремлено етапність ґенези доктринального дослідження доброчесності як принципу державної служби, складові якої «пов’язані» із її розглядом безпосередньо із державною службою, із принципами останньої, із її значенням для формування чинного законодавства, зокрема: 1) І етап (поч. ХХІ ст. – до 1995 року) із акцентом уваги вчених-юристів на розгляд суміжного понятійного ряду, в т.ч. й «чесної поведінки» щодо публічної служби в цілому, згадуванням етично-моральних засад державної служби й поодинокими положеннями щодо доцільності пошуку узагальнюючого принципу державної служби, який й охопив ці засади публічно-службових відносин; ...^UChechenko K.O. Integrity as a principle of public service under the legislation of Ukraine: issues of theory and practice. — Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in the specialty "081" Law. — Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2023. An analysis of integrity as a principle of public service in Ukraine was conducted, the essence, characteristic features of integrity as a principle of public service, stages, features and trends of the genesis of its doctrinal research and modern regulatory and legal consolidation, practical implementation in procedural and delict aspects, the main directions of improvement of normative consolidation and implementation, legal regulation of integrity as a principle of public service in Ukraine are highlighted. The provisions of the legal doctrine regarding the consideration of public service as a sphere of objectification of integrity have been studied and summarized, the author's definition of public service as a sphere of objectification of integrity is proposed - it is a professional, permanent activity of persons in positions of state bodies, oriented towards the practical implementation of the tasks and functions of the state , which is carried out in compliance with the principles of public service, with remuneration - a salary consisting of a position salary, an allowance for years of service, an allowance for the rank of a civil servant, a bonus (if established) and is financed from the state budget of Ukraine. The expediency of consideration of integrity as a legal category, which is the subject of research by representatives of various sciences, is substantiated, an extended related conceptual series is formed ("goodness", "honesty", "conscientiousness", "prudence", "propriety", "ethics", "morality", "justice", "corruption", "impartiality", "incorruptibility") and proved the uniqueness of the resource of integrity, which is formed due to the combination of its specific features. The principle of integrity as a principle of official law, which is proposed to be considered as a universal, socially determined, normatively determined, imperative prescription, which contains a complex of moral and ethical rules of behavior of public officials for their professional official activities, has been defined; as a complex of moral and ethical requirements of the subjects of public service legal relations, determined by the norms of service law in the form of a principle, which consists in the duty of officials to observe impeccable virtuous behavior in their professional public service activity, outside of it, to support the authority of state bodies , to ensure the proper performance of their official duties, directing their powers to ensure the public interest of the state, the absence of private interest, which corresponds to the components of the anti-corruption policy of the state. The expediency of considering integrity precisely as a principle of public service as a complex moral and ethical requirement for civil servants, which consists in the obligation to observe impeccable virtuous behavior during their practical performance of tasks and functions of the state in their professional public service activities, outside its boundaries, has been proven. to support the authority of state bodies, to ensure that civil servants properly fulfill their official duties, to direct their powers to ensure the public interest of the state. The signs of integrity as a principle of public service, which collectively form its unique resource, are defined as: 1) a normatively established moral and ethical norm (which testifies to the combination of conditionally two components of content – a legal prescription and a moral and ethical content; 2) an element of the system of principles of public service , principles of service law; 3) a universally binding rule of ethical behavior of a civil servant; 4) a model of proper official behavior of a person holding a public service position (including state); 5) focus on ensuring the public interest of the state, subjects of public administration, and citizens; 6) component of the anti-corruption strategy; 7) a deterrent factor in committing corrupt acts by subjects of official legal relations. The genesis of the study of integrity as a principle of public service in domestic legal science is analyzed. The stages of the genesis of the doctrinal study of integrity as a principle of civil service are highlighted, the components of which are "connected" with its consideration directly with the civil service, with the principles of the latter, with its significance for the formation of current legislation, in particular: ...