Дисертаційну роботу присвячено аналізу взаємодії громадянського суспільства й державної влади в умовах інтеграції України в ЄС. Наголошено на необхідності вироблення правових, організаційних і суспільних механізмів такої співпраці з метою формування внутрішньої та зовнішньої політики України, спрямованої на забезпечення національної безпеки. Виконання українською стороною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС сприяє формуванню політики національної безпеки. У цьому контексті особливої ваги набуває активізація громадянського суспільства та його участь через громадські організації у створенні й контролі суспільно-політичного безпекового середовища. Однією з ефективних форм співпраці громадянського суспільства й державної влади, що практикується у ЄС, є коаліційний принцип утворення громадських об'єднань, також і за участі представників державної влади та громадських організацій. Проаналізовано успішні практики співпраці, зокрема упровадження принципів е-демократії, які були започатковані Ініціативою «Партнерство «Відкритий Уряд». Акцентовано увагу на необхідності кардинальних змін у відносинах між громадянським суспільством і державною владою через посилення на законодавчому рівні статусу громадських організацій у розробленні та ухваленні рішень, спрямованих на виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з метою дотримання принципів національної безпеки.Ключові слова: Угода про асоціацію між Україною та ЄС, громадянське суспільство, громадська організація, органи державної влади, коаліція, національна безпека, євроінтеграція, відкритий уряд, е-урядування, е-демократія.^UThis work is a comprehensive analysis of the peculiarities of the interaction of civil society and state authorities in the context of European integration commitments, revealing the peculiarities of the impact of this interaction on the formation and implementation of national security policy priorities. The evolution of Ukraine's integration processes with the EU in the context of ensuring the interests of society and the state in general is traced throughout the work, which theoretically and methodologically substantiates Ukraine's foreign policy choice: for example, the signing of the Association Agreement with the EU corresponds to security principles as established by political science theories. From the standpoint of neorealism, on the one hand, signing is an effective step for the country to ensure its national security in a changing geopolitical situation. From the standpoint of neoliberalism, on the other hand, the Agreement is also a positive factor due to the launch of security mechanisms, such as the development of democratic institutions, and the intensification of interaction between society and the state. The Association Agreement is also a wise choice as seen in the context of social constructivism: first, Ukraine's European choice was initiated primarily by civil society. Secondly, thanks to the implementation of the Agreement, Ukraine is gradually integrating with European institutions, thus strengthening national security. And given the gradual enlargement of the EU to the East, the claims of neorealists about the impossibility of political integration of states with different levels of socio-economic potential are unfounded.It demonstrates that Ukraine's European integration and its level of national security depend primarily on social stability. This stability can be ensured by partnership between civil society and public authorities. However, such a state is possible only in the presence of several factors that characterize society as civil and the government as democratic. These include: the level of political consciousness, adherence to universal values, attention to social challenges, the desire for cohesion and a shared goal. In this thesis, it is determined that civil society is a community of citizens with a high level of social competency, which through their organizations implement the implementation of their political will regarding national development and security on the principles of partnership and dialogue with state authorities.The means by which interaction between civil society organizations (CSOs) and state authorities are also revealed. The correlation between them is regulated by the relevant legislation. This can be divided into two categories; first into domestic legislative initiatives that determine the status of non-governmental organizations (NGOs) as well as their forms of cooperation with (and mechanisms of oversight on) government. Second are international initiatives that contribute to Ukraine's integration and thus, as previously demonstrated, national security – through the intensification of the activities of public organizations in the adoption of state policies and decisions. These include, first and foremost, the Open Government Partnership Initiative. Although Ukraine joined it long before the ratification of the Association Agreement, its goals are fully in line with Ukraine's European integration course set out in the Agreement, and the implementation of both international instruments has a synergistic effect.The most effective democratic initiatives implemented through partnership activities of CSOs and state authorities have been identified. These include, first of all, the tools of e-democracy, which contribute to the adaptation of the administrative and social system of Ukraine to that of Europe.Recommendations are provided to improve the interaction between CSOs and public authorities in order to accelerate European integration reforms in the context of national security. Thus, the mechanisms of interaction between public organizations and government agencies do not yet meet their expected potential. Although there are many main problems that need to be addressed, the priorities are: a) improving the regulatory framework for the activities of advisory bodies; b) introducing and broadening civic education; c) developing a clear mechanism for submitting and processing e-petitions and conducting e-consultations, taking into account the public's ability to monitor (and participate in) all stages of policy-making; d) expansion of the participation of NGOs and coalitions in legislative activities, taking into account the necessary expenditures in the state budget.Keywords: Аssосіаtіоn Аgrееmеnt, civil society, public authorities, coalition, national security, European integration, open government, e-democracy.

Дисертаційна робота присвячена питанню вирішення важливого науково-практичного завдання – запропонувати та обґрунтувати удосконалити механізми реалізації державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні.Наукова праця показує теоретико-методологічні засади дослідження державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні. Автор ідентифікував сутність інформаційної економіки, розробив концепцію обґрунтування державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні, показав гностичні параметри результативності державної політики: ступінь загострення економічних проблем, а також, результативність механізмів їх вирішення.Досліджено інформатизацію державної політики, яку розглянуто як структурно-функціональний атрибут переходу до інформаційного суспільства, який задає нові управлінські, а також, економічні стандарти для сталого суспільного розвитку, успішності реалізації проєктів інформаційної економіки способом формування нового типу економічної свідомості, формування світоглядних настанов, формування нової економічної культури, а також, освіти.Сформульовано пріоритети реалізації державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні, серед яких економічна модернізація, а також, економічна безпека. Автором розроблено критерії, які визначають гностичну необхідність запровадження ефективної практики забезпеченнястратегічного економічного розвитку України, де ключовою є роль інформаційної економіки. Систематизовано нормативно-правове забезпечення державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні.Запропоновано розглядати механізми реалізації державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні як комплекс заходів, а також, інструментів організаційно-економічного, соціально-культурного, нормативно-правового, а також, мотиваційного характеру. Автор обґрунтував, що використовуючи ці механізми органи державної влади здійснюють вплив на суспільство з метою реалізації рішень щодо розвитку інформаційної економіки в Україні.Обґрунтовано, що механізми реалізації державної політики в сфері інформаційної економіки мають базуватися на концепціях інформаційного розвитку, цифровізації, інформаційної, а також, цифрової трансформації, а також, інтелектуального ресурсного забезпечення. Механізми мають включати: мету, завдання, принципи, суб'єкти управління, їхні функції, об'єкти, методи, а також, інструменти реалізації механізмів. Інструментами реалізації механізмів державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні є засоби, прямі і непрямі форми, методи, а також, прийоми.Крім того, визначено пріоритетні напрями, які удосконалюють механізми реалізації державної політики у сфері інформаційної економіки в Україні. Це такі пріоритетні напрями, як інформатизація, цифровізація, інформаційна, а також, цифрова трансформації, правова, а також, економічна інтеграція у світовий простір інформаційної економіки. Враховуючи викладене, автором розроблено пропозиції забезпечення сталого розвитку українського суспільства, проведення структурних реформ в управлінні, а також, економіці.У дисертації набули подальшого розвитку положення про еволюцію наукових поглядів про сутність, а також, функцій інформації. Автором систематизовані характеристики, які властиві інформаційній економіці. Вказано, що домінують нематеріальні ресурси, товари, творча праця, інтелектуальний капітал. Держава має врахувати ці характеристики для удосконалення державної політики у сфері інформаційної економіки.Автор використав такі методи, як системно-аналітичний, компаративний, системно-структурний, системний, структурно-функціональний і неоінституційний.Робота має практичне значення, яке полягає в тому, що результати можуть бути використані для подальших теоретичних, а також, практичних досліджень у сфері державного управління, для вироблення курсу політичних реформ, а також, плану розвитку держави; у навчальному процесі при підготовці курсів щодо державного управління, спеціальних навчальних курсів з теорії функціонування механізмів реалізації державної політики у сфері інформаційної економіки.^UThis scientific work shows the theoretical and methodological foundations of the study of state policy in the field of the information economy in Ukraine. The author identified the essence of the information economy, developed the concept of substantiation of state policy in the field of the information economy in Ukraine, showed the gnostic parameters of public policy effectiveness: the degree of aggravation of economic problems and the effectiveness of mechanisms for solving them.The informatization of state policy is studied. The author considered this as a structural and functional attribute of the transition to the information society, which sets new managerial and economic standards for sustainable social development, the success of information economy projects through the formation of a new type of economic consciousness, worldviews, new economic culture, and education.This paper formulates the priorities for the implementation of state policy in the field of the information economy in Ukraine. These are priorities such as economic modernization and economic security. The author has developed criteria that determine the gnostic need to introduce optimization practices to ensure the strategic economic development of Ukraine. The author systematized the regulatory and legal support of state policy in the field of the information economy in Ukraine.As a result, for the first time, it is proposed to consider the mechanisms of implementation of state policy in the field of the information economy in Ukraine as a set of measures and tools of organizational and economic, socio-cultural, regulatory, and motivational nature. The author substantiated that by using these mechanisms, public authorities exert influence on society to implement decisions on the development of the information economy in Ukraine. In this way, the achievement of the goals and objectives of public policy, which are defined by the state strategy, will be ensured.The author substantiated that the mechanisms of implementation of state policy in the field of information economy should be based on the concepts of information development, digitalization, information, and digital transformation, and intellectual resource provision. Mechanisms should include purpose, tasks, principles, subjects of management, their functions, objects, methods, and tools for implementing mechanisms. The tools for implementing the mechanisms of state policy in the field of the information economy in Ukraine are the means, direct and indirect forms, methods, and techniques.

Багатофункціональність діяльності вчителя іноземних мов, динамічні зміни у сфері його професійної підготовки, необхідність неперервного вдосконалення професійних компетентностей та особистісних детермінант майбутніх учителів іноземних мов, а також зумовлена цими факторами потреба педагогічних ЗВО у реалізації науково обґрунтованої методики, що забезпечить становлення активної професійної індивідуальності фахівця, дозволить майбутньому вчителю іноземних мов виконувати завдання, покладені на нього сучасним інформаційним полікультурним суспільством та досягати вершин розвитку своєї особистості, спричинили вибір теми дисертаційного дослідження «Формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку».У дисертації з'ясовано стан проблеми формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку в педагогічній теорії і практиці фахової підготови вчителів іноземних мов в Україні, Німеччині, Великобританії та США. Проаналізовано нормативне та навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців за кваліфікацією бакалавр освіти, вчитель німецької і другої іноземної мови та зарубіжної літератури.Обґрунтовано та вивчено теоретичні основи формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку. Конкретизовано смислові значення понять «професійно-особистісний саморозвиток», «готовність майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку». Під професійно-особистісним саморозвитком майбутніх учителів іноземних мов розуміємо внутрішній, свідомий, цілеспрямований процес особистісного вдосконалення та професійного зростання майбутніх учителів-філологів на основі процесів самопізнання, самоосвіти, самоконтролю та самореалізації. Готовність майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку визначаємо як складне професійно-особистісне утворення, що охоплює мотиваційно-спрямувальний, інформаційно-інтегративний, особистісно-регулятивний, рефлексивно-коригувальний компоненти і слугує основою для постійного підвищення рівня професіоналізму та самореалізації особистості майбутніх учителів іноземних мов.Визначено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку: формування мотивації до професійно-особистісного саморозвитку через комплекс стимулювальних чинників; використання інтегративного ресурсу іноземної мови для здійснення професійно-особистісного саморозвитку; застосування смарт середовища професійно-особистісного саморозвитку. Розроблено структурно-функціональну модель формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку.Виокремлено та охарактеризовано спонукальний, когнітивний, інтернальний, рефлексивний критерії і відповідні показники, на основі яких визначено й експериментально перевірено низький, середній та високий рівні сформованості готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку. Рекомендованими формами організації навчального процесу є практичні заняття, самостійна робота, групова робота, тренінги, воркшопи, індивідуальні та групові консультації, круглі столи, диспути, конференції, самостійна робота із використанням інформаційних ресурсів, індивідуально-пошукова робота, відвідування відкритих уроків провідних педагогів. Обґрунтовано та експериментально доведено ефективність використання методів проблемного та активного навчання (дискусії, моделювання ситуацій, навчальні ігри), методів самостійної та групової позааудиторної роботи (опрацювання літератури іноземною мовою, онлайн-робота з веб-ресурсами), методу кейсів, методу «Портфоліо», веб-квесту. Практичне значення дослідження полягає у розробці методичного супроводу реалізації педагогічних умов формування готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку, діагностичного інструментарію для визначення рівнів сформованості готовності майбутніх учителів іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку; комплексу інтерактивних освітніх ресурсів за тематикою професійно-особистісного саморозвитку вчителя іноземних мов. Видано навчальний посібник «Професійно-особистісний саморозвиток педагога в контексті актуальних трендів освітньої парадигми сучасності» та методичні рекомендації до навчальної дисципліни «Практичний курс основної мови» із циклу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Створено смарт середовище у формі вебміксу за тематикою професійно-особистісного саморозвитку, що охоплює авторський тематичний блог «Педагог – професіонал та всебічно розвинена особистість», електронне портфоліо, веб-квест «Готовність учителя іноземних мов до професійно-особистісного саморозвитку: теоретична рефлексія».Ключові слова: майбутні вчителі іноземних мов, готовність до професійно-особистісного саморозвитку, структурно-функціональна модель формування готовності, педагогічні умови.^UMultifunctional activity of the teacher of foreign languages, dynamic changes in the field of his professional training, the need for continuous improvement of professional competencies and personal determinants of future teachers of foreign languages, and also due to these factors the need for pedagogical universities in the implementation of scientifically developed methodology, that will ensure the formation of active professional individuality of the future specialist, will allow the future teacher of foreign languages to reach the peaks of development of their personality, led to the choice of the topic of the dissertation study "Formation of future foreign languages teachers' readiness to professional-personal self-development". The object of the study is future foreign teachers' training. The thesis investigates the problem of forming the readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development in the pedagogical theory and practice of professional training of foreign languages' teachers in Ukraine, Germany, the United Kingdom and in the United States. The theoretical bases of professional-personal self-development are substantiated and studied. The semantic meanings of the concept "professional-personal self-development", "readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development" are specified. Due to our study, the readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development is defined as a complex professionally-personal formation, integrating in its structure motivational-dispositional, informational-integrative, personal-regulating, reflexivity-correcting components, aimed to raise the level of professionalism and self-realization of the personality of future teachers of foreign languages. The pedagogical conditions of formation of future foreign languages teachers' readiness to professional-personal self-development (formation of motivation to professional-personal self-development through a complex of stimulating factors; the use of an integral resource of a foreign language for accomplishing professional-personal self-development; creating a smart environment of professional-personal self-development.) are determined and theoretically substantiated. The structural-functional model of forming the readiness of future teachers of foreign languages to professional-personal self-development is developed. The motivational-stimulating, cognitive, internal, reflexive criteria and relevant indicators of the readiness of future foreign languages' teachers to professional-personal self-development are identified and characterized. According to the determined criteria are defined and experimentally checked the low, medium and high levels of the formation of future foreign languages' teachers' readiness to professional-personal self-development. The recommended forms of organization of the educational process are practical classes, independent work, group work, trainings, workshops, individual and group consultations, round tables, disputes, conferences, independent work with the use of information resources, individual search work, visiting the open lessons of leading teachers. The effectiveness of the use of the active methods, the method of projects, the methods of problem learning (discussions, modeling of problem situations, educational games), methods of independent and group extracurricular work (working out of literature in a foreign language, online work with interactive programs), method of cases, Portfolio method, a web-quest is experimentally confirmed. The integrated phased methodology of formation of future foreign languages' teachers' readiness to professional-personal self-development, that includes the predictive, design and practical stages, has been developed. A smart environment of professional-personal self-development is a web mix, that include the author's thematic blog, the electronic portfolio, a web quest, educational textbook (the text and the tasks in form of thematic cases contain hyperlinks to additional sources). Key words: future teachers of foreign languages, readiness to professional-personal self-development, structural-functional model of forming the readiness, pedagogical conditions.

Аргументовано, що зі здобуттям незалежності Україна у своєму баченні перспектив тяжіла до європейського способу врядування та ціннісних орієнтацій, а європейськість як цивілізаційний маркер притаманний Україні й історично, і географічно, і все більше ментально – до тої міри, що західний вектор розвитку країни українці відстоювали і під час Революції Гідності, і потім на східних фронтах, даючи відсіч російській військовій агресії. Наголошено, що гармонізувати суто просторову європейську приналежність з досвідом демократичного будівництва, сформувати відкриту конкурентну економіку та паритетні відносини з рівноправними політичними партнерами – зміст європеїзації прагнень України знайти своє місце на міжнародній арені. Актуалізовано й категоризовано для української політичної науки сутність і зміст поняття «євроінтеграційні практики», яке автором визначено як функціональну складову політики євроінтеграції, організованої згідно з конкретним планом роботи державної влади щодо впровадження європейських стандартів в усі сфери суспільного життя через процес створення нормативно- правової бази інтеграції, формування відповідних структур реалізації політико-правових рішень з метою набуття членства в ЄС. Практики – це конкретні дії і рішення, які здійснюються в інституціональному, дипломатичному та позаінституціональному напрямках. За цими критеріями в режимі реального часу Україна виконує умови Угоди про асоціацію, удосконалює національне законодавство, гармоніює середовище відносин з країнами-сусідами членами ЄС, здобуває досвід демократизації і конструктивної реакції на виклики і ризики сьогодення. Підкреслено важливість включення до євроінтеграційного поступу громадського сектору – представників та організації громадянського суспільства, які є одночасно рушієм та індикатором позитивних трансформацій, а також виконують функції запобіжника у можливих зловживаннях влади. Українське громадянське суспільство у вирішальні періоди державотворення довело свою спроможність відстоювати спільний національний вибір. Стратегічну затребуваність теми дисертаційного дослідження аргументовано й триваючою російською агресією проти України та актами гібридної війни, передусім, її інформаційним компонентом (пропаганда, дезінформація). Акцентовано, що, з одного боку, євроінтеграція може стати своєрідним рефреймінгом для посилення обороноздатності країни, з іншого боку, російська загроза – це не лише українська проблема, але й безпековий виклик усій Європі, тому консолідація зусиль для спільного спротиву є нагальною потребою для партнерів з ЄС.^UThe dissertation emphasis on conclusion that Ukraine tended to the European way of governing and value orientations since its independence, and Europeanness was a marker of civilization is inherent in Ukraine historically, geographically and increasingly mentally. This western vector of development Ukrainians defended during the Revolution of Dignity, and then on the eastern fronts, repelling Russian military aggression. The author concludes that to harmonize a purely spatial European affiliation with the experience of democratic construction, to form an open competitive economy and parity relations with equal political partners is the essence of Europeanization of Ukraine's aspirations to find its place in the international arena. The content of the definition «European integration practices» are actualized and categorized for Ukrainian political science. The author formulates it as functional part of European integration policy organized in accordance with a specific plan of public authorities work to implement European standards in all spheres of public life through the process of creating a regulatory framework for integration, the formation of appropriate structures for the implementation of political and legal decisions in order to become EU members. Practices are concrete actions and decisions that are carried out in institutional, diplomatic and non-institutional areas. According to these criteria, Ukraine fulfills the terms of the Association Agreement in real time, improves national legislation, harmonizes the sphere of relations with neighboring EU member states, gains experience of democratization and constructive response to today's challenges and risks. The author accents the importance of public sector including in the European integration progress – representatives and civil society organizations, which are both a driver and an indicator of positive transformations, as well as act as a safeguard against possible abuses of power. Ukrainian civil society in the crucial periods of state formation proved its ability to defend a common national choice. The strategic demand for the topic of the dissertation research is substantiated by the ongoing Russian aggression against Ukraine and acts of hybrid warfare, first of all, by its information component (propaganda, misinformation). The research emphasizes that, on the one hand, European integration can become a kind of reframing to strengthen the country's defense capabilities, on the other hand, the Russian threat must consider as not only a Ukrainian problem, but also a security challenge for Europe. So, the research emphases on that consolidate efforts for joint resistance is an urgent need for EU partners.

Досліджено концепції історичної еволюції, сучасний стан і тенденції розвитку інтеграційної політики Франції в контексті її впливу на ЄС як регіональну політичну систему. Проаналізовано взаємозв'язок між трансформацією мікро- та макросистем на прикладі французького варіанта модифікації стратегії розвитку. Розглянуто еволюцію зарубіжних концепцій європейської інтеграції, а також розвиток державної інтеграційної стратегії Франції впродовж періодів президентства Ф. Міттерана та Ж. Ширака у концептуальному та практичному вимірах. Визначено можливості та межі регіонального консенсусу на підставі дослідження франко-німецького діалогу як провідної детермінанти європейського інтегрування. З позиції класифікування ЄС як підсистеми в системі трансатлантичного масштабу комплексно проаналізовано інтеграційний аспект франко-американських відносин. Відзначено особливості еволюції східноєвропейської стратегії Франції в контексті проблематики розширення Євросоюзу. Визначено характер та основні напрямки політики Франції щодо інтеграційних перспектив Української держави.

  Скачати повний текст

Робота присвячена вивченню інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики у контексті кроскультурної взаємодії китайського виконавства з мистецькими традиціями Заходу. Актуальність теми дисертації обумовлена маловивченістю творчості відомих сучасних китайських співаків ¬ представників одночасно декількох виконавських шкіл та традицій (китайських, європейських, американських), а також європейської складової їх репертуару як важливого чинника академізації китайського камерно-вокального мистецтва.Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше: представлене камерно-вокальне виконавство сучасного Китаю як цілісне явище, яке ґрунтується на взаємодії національних та іншокультурних чинників; систематизовані дані щодо творчості сучасних китайських співаків, які представляють різні напрямки у сфері китайської камерно-вокальної творчості; здійснено аналіз китайських інтерпретацій європейської камерно-вокальної музики широкого історико-стильового діапазону (від доби Ренесансу до опусів ХХ століття ); введена до українського музикознавчого обігу аналітика низки камерно-вокальних творів (романси Дж. Верді, С. Барбера та Д. Лігеті). Дістали подальшого розвитку: алгоритм інтерпретаційного аналізу камерно-вокальної музики (здійснено його структурування та доповнення); наукові концепції, пов’язані з вивченням проблематики інтерпретації вокальної музики (В. Москаленка, О. Катрич, Л. Шаповалової, І. Сухленко).Обрана методологія дослідження, що спирається на поєднання історичного, стильового та жанрового методу, інтерпретологічного підходу та компаративного аналізу, дозволила прослідкувати особливості розвитку камерно-вокального виконавства Китаю; визначити характеристики виконавського стилю китайських співаків; дослідити особливості камерно-вокального репертуару китайських виконавців та виявити відмінності в інтерпретаціях китайських та європейських музикантів.Обґрунтовано вплив кроскультурної комунікації «Схід–Захід» на сферу камерно-вокального виконавства в Китаї. Визначено, що відмінні виконавські стратегії та кар’єрний успіх обумовлені насамперед унікальним індивідуальним досвідом співаків, творчість яких знаходиться в зоні міжкультурної взаємодії. Розглянуто камерно-вокальний твір як основу інтерпретаторської діяльності співака, що транслює не тільки жанрово-стильві характеристики, а й загальні європейські традиції камерного співу, які неодмінно впливають на творчість виконавця будь-якої національно-співацької традиції. Зазначено, що ступінь стильової відповідності виконання напряму залежить від обізнаності музиканта у традиціях камерного співу європейського типу, наявності відповідних професійних і мовних навичок, міжнародного навчального та виконавського досвіду. Охарактеризовано проблеми, які постають при виконанні європейської академічної музики китайськими співаками, серед яких: постановка голосних звуків, дикція, гучність, знання іноземних мов тощо.Виявлено поступовість процесу зростання рівня камерно-вокальної культури Китаю на сучасному етапі як наслідок асиміляції традицій європейського вокального мистецтва у східному культурному середовищі. Чинники кроскультурної взаємодії позначено у процесах, пов’язаних з: діяльністю китайських консерваторій та академій як головних осередків адаптації західної манери співу; заснуванням та проведенням регулярних спеціалізованих конкурсів й фестивалів; розбудовою концертних майданчиків в Китаї; поглибленням закордонного навчального та виконавського досвіду талановитих китайських співаків. Такі події справляють позитивний ефект на поширення європейського камерно-вокального репертуару та засвідчують зростаючий інтерес серед населення до відмінних культурних традицій. Водночас вказано на недостатність фінансування з боку держави такого роду подій та повільну трансформацію смаків широкого загалу.Зазначено, що історія камерного співу в Китаї має давнє коріння, хоча камерно-вокальні твори європейського зразка з’явилися в китайському мистецтві тільки у минулому столітті. Камерно-вокальний стиль співу існував в китайській культурі «поміж» інших більш масштабних стилів, жанрів та форм, при чому феномени камерно-вокального музикування європейського і традиційного китайського зразків виявились дуже подібними у сенсі гармонічного поєднання поезії та музики і цільового призначення – для виконання у невеликому відокремленому приміщенні. Жанрово-стильова панорама європейського репертуару китайських співаків демонструє їх вподобання та тяжіння до певних зразків: ренесансних та барокових пісень, народних пісень (оригінальних або стилізованих) та романсів із супроводом фортепіано або невеликого інструментального ансамблю, до яких відносяться солоспіви, lied, канцони та інші жанрові форми від романтичної доби до сьогодення. Визначено, що найбільш популярними у китайських виконавців є камерно-вокальні твори композиторів-романтиків, твори яких характеризуються чіткими композиційними структурами та ясними стилістичними параметрами (Ф. Шуберт, Ф. Мендельсон, Й. Брамс).^UThe dissertation is devoted to the study of interpretations of European chamber vocal music in the context of cross-cultural interaction of Chinese performance with the artistic traditions of the West. The relevance of the dissertation’s topic is due to the lack of study of the work of famous modern Chinese singers, that represent several performing schools and traditions (Chinese, European, American), as well as the European component of their repertoire as an important factor in the academization of Chinese chamber vocal art.The scientific novelty of the thesis lies in the fact that it is for the first time: presented the chamber-vocal performance of modern China as a holistic phenomenon based on the interaction of national and foreign cultural factors; systematized data o’ver the creativity of modern Chinese singers, that represent various directions in the field of Chinese chamber and vocal creativity; analysed Chinese interpretations of European chamber and vocal music of a wide historical and stylistic range (from the Renaissance to the opuses of the 20th century); was introduced to the Ukrainian musicology analysis of a number of chamber vocal pieces (romances by G. Verdi, S. Barber and D. Ligeti). Also were further developed: an algorithm for the interpretive analysis of chamber and vocal music (its was structured and added); scientific concepts related to the study of the problems of interpretation of vocal music (V. Moskalenko, O. Katrych, L. Shapovalova, I. Suhlenko).The selected research methodology, which is based on a combination of historical, stylistic and genre methods, an interpretive approach and comparative analysis, made it possible to follow the peculiarities of the development of chamber and vocal performance in China; determine the characteristics of the performance style of Chinese singers; to investigate the peculiarities of the chamber and vocal repertoire of Chinese performers and to identify differences in the interpretations of Chinese and European musicians.It is substantiated the influence of cross-cultural communication "East-West" on the field of chamber and vocal performance in China. It was determined that excellent performance strategies and career success are due primarily to the unique individual experience of singers whose creativity lays in the zone of intercultural interaction. A chamber vocal pieces is considered as the basis of the singer's interpretive activity, which conveys not only genre-stylistic characteristics, but also general European traditions of chamber singing, which inevitably influence on the performer practice of any national singing tradition. It is noted that the degree of stylistic conformity of the performance depends on the musician's comprehension of the traditions of European-style chamber singing, the availability of appropriate professional and language skills, international educational and performance experience. There are characterized the problems that arise in the performance of European academic music by Chinese singers such as production of vowel sounds, diction, loudness, knowledge of foreign languages, etc.It is revealed that the process of the growth of the level of chamber-vocal culture of China at the modern stage has gradual character. It is understood as a result of the assimilation of the traditions of European vocal art in the eastern cultural environment. There are indicated different factors of cross-cultural interaction in the processes such as activity of Chinese conservatories and academies (that are considered as main centers of adaptation of the Western manner of singing); establishment and holding of regular specialized competitions and festivals; development of concert platforms in China; deepening the overseas educational and performance experience of talented Chinese singers. Such events have a positive effect on the spread of the European chamber vocal repertoire and show the growing interest Chinese people to the different cultural traditions. At the same time, it is pointed out the insufficient official financing of such events and the slow transformation of the tastes of the public.It is noted that the history of chamber singing in China has ancient roots, although European-style chamber vocal pieces appeared in Chinese art only in the last century. The chamber-vocal style of singing existed in Chinese culture among other larger styles, genres and forms. The phenomena of chamber vocal music are very similar in European and Chinese art. It is considered as harmonious combination of poetry and music, being performed in a small separate room.

На основі використання різноманітного вихідного матеріалу вдалося порівняти та протиставити позиції сторін, які брали активну участь у близькосхідному протистоянні, виявити особливості та простежити наслідки цього протистояння для регіону зокрема та для світових міжнародних відносин загалом. Незважаючи на те, що конфлікт між Державою Ізраїль та арабськими країнами, зокрема Арабською Республікою Єгипет, широко вивчається українськими істориками, політологами та експертами з міжнародних відносин, автор на основі маловідомої літератури, переважно англійською та французькою мовами, переосмислює причини та особливості єгипетсько-ізраїльського протистояння, а також його наслідки, а також частково спростовує радянські міфи та наративи з досліджуваного питання.Доведено, що під час найгостріших близькосхідних криз обидві наддержави — Радянський Союз і Сполучені Штати Америки — займали досить близькі позиції, щоб не допустити ескалації конфлікту. Особливість американо-радянських відносин через призму близькосхідного протистояння в досліджуваний період полягала в тому, що наддержави навіть в окремі періоди об'єднували свої зовнішньополітичні зусилля, як, наприклад, під час Суецької кризи, змушуючи Францію, Великобританію та Ізраїль виводити свої війська із зони Суецького каналу.У виданні визначено та проаналізовано стратегічні курси США та СРСР на початку 50-х років ХХ ст., розглянуто вектори міжнародних відносин та особливості застосування силових чинників, досліджено ідеологічне обґрунтування зовнішньої політики США та Радянського Союзу. Доведено, що зближення Ізраїлю з СРСР з самого початку було приречене на провал через демократичний характер єврейської держави. Провал радянсько-ізраїльського союзу підштовхнув Тель-Авів до зближення з Вашингтоном. Хоча американо-ізраїльські відносини охололи внаслідок Суецької кризи 1956 року, ситуація не дійшла до розриву відносин між США та Державою Ізраїль, як це сталося у випадку з СРСР. З рубежу 50-60-х років XX століття американо-ізраїльські відносини переростають у стратегічне партнерство. У середині 1960-х років стала очевидною принципова зміна міжнародно-політичної ситуації на Близькому Сході. Низка подій, що відбувалися в регіоні з 1964 року, мала незворотні наслідки, що врешті-решт призвело до Шестиденної війни 1967 року. Останнє кардинально змінило баланс сил у досліджуваному регіоні, а подальша війна Судного дня та єгипетсько-ізраїльські угоди другої половини 1970-х років ще більше змінили ситуацію на Близькому Сході.Протягом досліджуваного періоду Близький Схід був і залишається ключовим регіоном у глобальних міжнародних відносинах, оскільки в цьому регіоні перетинаються стратегічні інтереси багатьох країн, а арабо-ізраїльське протистояння спалахує знову і знову з плачевною регулярністю. У дисертації проаналізовано витоки та причини єгипетсько-ізраїльського протистояння та розглянуто еволюцію американсько-радянських відносин через призму близькосхідного конфлікту, порівняно різні його етапи з метою пошуку дієвих механізмів, які могли б бути корисними для врегулювання конфліктної ситуації в регіоні в майбутньому.Наукова новизна дисертації полягає у порівнянні досвіду збройного протистояння, здобутого Державою Ізраїль у 50–70-х роках ХХ століття та Україною у період 2014–2023 рр. На основі вивчення набутого та успішно апробованого Ізраїлем досвіду військового протистояння та повоєнної відбудови зроблено спробу адаптувати цей досвід до сучасних воєнних реалій України та розроблено конкретні практичні рекомендації.Незважаючи на часову віддаленість від сьогодення історичного періоду, що вивчається в даній публікації, досвід, який сьогодні має у своєму арсеналі Держава Ізраїль, залишається актуальним як для Ізраїлю, так і для України. Постійне співіснування з ворожими сусідами, зміцнення та покращення державної безпеки, відбудова/розбудова інфраструктури, розбудова психологічної та моральної стійкості суспільства перед обличчям війни та ворожої пропаганди є постійними критично важливими складовими для держави, яка перебуває у стані війни чи військової загрози.Зібраний у дисертації аналітичний матеріал, зроблені автором висновки та узагальнення матимуть широке практичне застосування, оскільки можуть бути використані для поглибленого вивчення зовнішньої політики СРСР та США щодо Близького Сходу, а також при підготовці спеціальних курсів для вищих навчальних закладів.Ключові слова: єгипетсько-ізраїльське протистояння, американсько-радянські відносини, Близький Схід, геополітичне суперництво, Ізраїль, США, СРСР, Єгипет, холодна війна, арабо-ізраїльський конфлікт, міжнародні відносини, Суецька криза, Шестиденна війна, арабські країни^UBased on the use of diverse source material, it was possible to compare and contrast the positions of the parties that took an active part in the Middle East confrontation, to identify the features and trace the consequences of this confrontation for the region in particular and for world international relations in general. Despite the fact that the conflict between the State of Israel and Arab countries, in particular the Arab Republic of Egypt, has been widely studied by Ukrainian historians, political scientists and international relations experts, the author, on the basis of little-known literature, mainly in English and French, rethinks the causes and peculiarities of the Egyptian-Israeli confrontation, as well as its consequences, and partially refutes Soviet myths and narratives on the issue under study.It is proved that during the most acute Middle East crises, both superpowers, the Soviet Union and the United States of America, stood in close enough positions to prevent the conflict from escalating. The peculiarity of US-Soviet relations through the prism of the Middle East confrontation in the period under study was that the superpowers, even in certain periods, united their foreign policy efforts, as, for example, during the Suez Crisis, forcing France, the United Kingdom and Israel to withdraw their troops from the Suez Canal zone.The publication defines and analyses the strategic courses of the USA and the USSR in the early 50s of the twentieth century, examines the vectors of international relations and the peculiarities of the use of force factors, and studies the ideological justification of the foreign policy of the United States and the Soviet Union. It is proved that Israel's rapprochement with the USSR was doomed to failure from the very beginning due to the democratic nature of the Jewish state. The failure of the Soviet-Israeli alliance pushed Tel Aviv to rapprochement with Washington. Although US-Israeli relations cooled as a result of the Suez Crisis of 1956, the situation did not reach the point of severing relations between the United States and the State of Israel, as happened in the case of the USSR. Since the turn of the 50s and 60s of the XX century, US-Israeli relations have been developing into a strategic partnership.In the mid-1960s, a fundamental change in the international political situation in the Middle East became apparent. A series of events that had taken place in the region since 1964 had irreversible consequences, which eventually led to the Six-Day War of 1967. The latter dramatically changed the balance of power in the region under study, and the subsequent Yom Kippur War and the Egyptian-Israeli agreements of the second half of the 1970s further altered the situation in the Middle East.During the period under study, the Middle East was, and still is, a key region in global international relations, as the strategic interests of many countries intersect in this region, and the Arab-Israeli confrontation flares up again and again with deplorable regularity. The dissertation analyses the origins and causes of the Egyptian-Israeli confrontation and examines the evolution of US-Soviet relations through the prism of the Middle East conflict, comparing its various stages in order to find effective mechanisms that could be useful in resolving the conflict situation in the region in the future.The scientific novelty of the dissertation is a comparison of the experience of armed confrontation gained by the State of Israel in the 50s and 70s of the XX century and Ukraine in the period 2014–2023. Based on the study of the experience of military confrontation and post-war reconstruction gained and successfully tested by Israel, an attempt is made to adapt this experience to the current military realities of Ukraine, and specific practical recommendations are developed.Despite the time distance from the present of the historical period studied in this publication, the experience that the State of Israel has in its arsenal today remains relevant both for Israel and Ukraine. Permanent coexistence with enemy neighbours, strengthening and improving state security, rebuilding/building infrastructure, and building psychological and moral resilience of society in the face of war and enemy propaganda are constant crucial components for a state in a state of war or military threat.The analytical material collected in the dissertation, the conclusions and generalisations drawn by the author will be of wide practical application as they can be used for in-depth study of the foreign policy of the USSR and the USA towards the Middle East, as well as in the preparation of special courses for higher education institutions.Keywords: Egyptian-Israeli confrontation, US-Soviet relations, Middle East, geopolitical rivalry, Israel, USA, USSR, Egypt, Cold War, Arab-Israeli conflict, international relations, Suez Crisis, Six-Day War, Arab countries

Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

Відзначено, що демократичні процеси, що розгортаються у процесі становлення громадянського суспільства, змінюють роль, призначення та загальну ідеологію діяльності правозахисних органів, які з засобів тиску на особистість, характерному тоталітарним суспільствам, поступово перетворюються в інститути її правової підтримки, забезпечення свободи життєздійснення у вільному суспільстві. Визначено напрямки трансформації ідеології та культури діяльності правозахисних органів: посилення відповідальності правозахисних органів перед особистістю, пом'якшення кримінальної політики та судової практики; демократизація правозахисних органів; грунтовний правовий супровід діяльності правозахисних органів; досягнення стабільності правового регулювання; можливість введення норм застосування звільнення від кримінальної відповідальності та покарання (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Запропоновано тезу, що громадянське суспільство модернізує виховну та освітню політику і практику правозихисних органів, сприяє утвердженню в їх діяльності принципів: демократизації, толерантності, справедливості, полікультурності, ідеологічної неангажованості, відкритості. Наведено рекомендації щодо розширення та поглиблення зв'язків відповідних правозахисних органів з засобами масової інформації та громадськими організаціями.

  Скачати повний текст

Осмислено та проаналізовано проблематику удосконалення людини на основі вивчення робіт провідних європейських філософів, ідеї яких покладено в основу європейської культури. Обгрунтовано засадничий характер ідеї вдосконалення у світових релігіях і релігійних практиках і доведено, що суть людини та розуміння удосконалення визначається за допомогою виявлення її місця стосовно Бога. Реконструйовано основні парадигми становлення ідеї удосконалення в європейській культурно-історичній традиції та показано вплив даних парадигм на посткомуністичний соціум. Розкрито динаміку змін змісту та форм філософських концепцій удосконалення людини у таких площинах: "людина - Бог" і "людина - суспільство". Всебічно досліджено критику просвітницької педагогіки та "прогресуючої" людини. Виявлено зв'язок між "поразкою" ідеї вдосконалення та критикою культури через розгляд вчення про "надлюдину" та ревізію християнської традиції, здійснену насамперед Ф.Ніцше. Розглянуто тлумачення удосконалення людини як об'єкту маніпуляції, що укорінено у настанові технократичного мислення.

  Скачати повний текст

Установлено, що носіями прихованого смислу в поетичному тексті виступають індикатори імплікатів. З'ясовано, що домінантним видом мапування у творенні імплікатів, зокрема, на дотекстовому рівні є аналогове, субститутивне, контрастивне, на текстовому - мовне або конструктивно-творче, на позатекстовому - наративне. Побудовано інтегративну когнітивну модель імплікативного простору шляхом розкриття механізмів формування його складників на різних рівнях поетичного тексту. Висвітлено конфігурацію та наповнення імплікативного простору віршованих текстів американської поезії модерну та постмодерну.

  Скачати повний текст

Наведено і систематизовано концептуальні основи індивідуалізації навчання у вищій школі США, охарактеризовано прикладні моделі їх реалізації в процесі підготовки майбутнього учителя і визначено цілісну систему умов, необхідних для ефективного застосування даних моделей в українській системі вищої освіти. Розкрито структуру та зміст індивідуалізованої системи навчання на основі вивчення теоретичних моделей куррікулуму, який в американській вищій школі являє собою єдність особистісно орієнтованих цілей навчання; змісту навчання, відібраного відповідно до цілей; педагогічних стратегій засвоєння змісту і досягнення цілей навчання та критеріїв оцінки. Обгрунтовано першочергові задвання, які слід вирішити дляб забезпечення ефективного функціонування американських моделей в українських педагогічних вузах і визначено напрями подальших досліджень у сфері індивідуалізації навчального процесу як оптимального шляху вирішення головної вимоги сучасності - підготовки творчої особистості фахівця, здатного до самореалізації та самовдосконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено роль інститутів соціально-економічного регулювання на етапі становлення інформаційного суспільства, вплив держави на міжнародно-конкурентні позиції бізнесу й інноваційні процеси у контексті глобалізації, міжнародну практику формування інноваційних стратегій менеджменту, формування стратегії державного управління інноваційною сферою бізнесу в Україні за умов міжнародної конкуренції. Вивчено міжнародну практику застосування програмно-цільових підходів з метою сприяння розвитку бізнес-середовища, інноваційній спрямованості бізнесу, зокрема, особливості європейської, американської регулятивної моделей, вдалі зразки інституційного регулювання інноваційних тендецій у бізнес-середовищі в Китаї, Росії. Обгрунтовано теоретичні засади та виявлено сучасні характеристики інституційного регулювання для сприяння інноваційним стратегіям у менеджменті та становлення інформаційного суспільства з урахуванням особливостей міжнародної економічної діяльності України. Показано, що за умов України доцільно враховувати глобальну тенденцію капіталів в інформаційно містких сферах економіки, що передбачає значно більше інвестування інтелектуальних ресурсів.

  Скачати повний текст

Дисертаційне дослідження присвячене вирішенню важливого науково-практичного завдання визначення культурно-освітніх характеристик інноваційних трансформацій публічного управління та розроблення рекомендацій з їх практичного впровадження. Аналіз наукових літературних джерел щодо інноваційних трансформацій публічного управління та систематизація нормативно-правових документів, які регламентують питання професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого управління й самоврядування, дозволили окреслити прогалини й слабкі місця у регламентуючій підсистемі реформ публічної влади, сформулювати гіпотезу наукового дослідження щодо необхідності впровадження культурно-освітніх аспектів у процеси реформаційних змін публічної влади. Доведено, що для того, щоб публічне управління змогло виконати свої функції щодо стратегічних орієнтацій українського суспільства, воно має зазнати якісних змін, в основі яких мають бути нові вектори інноваційного розвитку. З одного боку, впровадження інновацій у публічній владі має відповідати основним принципам соціальної модернізації та орієнтуватися на створення умов для самоактуалізації суспільства. З іншого боку, інноваційний розвиток має забезпечувати ефективність діяльності органів державної влади, переорієнтовуючи їх на потреби суспільства і громадян. За результатами дослідження запропоновано удосконалити перспективну 4-х векторну модель організаційної культури державної служби України, яка, на відміну від існуючих, включає: 1) орієнтацію на суспільні цілі і цінності; 2) формування ефективних управлінських зразків поведінки; 3) високий правовий і соціальний статус державних службовців; 4) управління персоналом державних органів шляхом формування і розвитку системи цінностей, найважливішими серед яких є законність, професіоналізм, ініціатива, гласність, неупередженість при виконанні службових обов'язків. Її реалізація на практиці дозволяє враховувати специфіку соціальних процесів, формування традицій, символів шанобливого ставлення до професії державного службовця; розвиток конкурсного середовища як умови зростання професіоналізму службовців; підтримання в якості пріоритетних цінностей професійних знань, умінь, навичок і здібностей і пов'язаної з їх розвитком стабільності становища державних службовців. Удосконалено підхід до розроблення механізму культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління на основі деталізації його структурних елементів в розрізі теоретичного, методологічного і практичного аспектів, реалізація якого дозволяє здійснювати перехід від традиційних процедур управління до новітніх (на основі цифровізації) технологій електронного урядування, а також підвищувати ефективність роботи органів влади і самоврядування завдяки децентралізації повноважень. Пропозиції щодо удосконалення теоретико-методичних засад визначення стратегічних векторів культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління з використанням компетентністного підходу дозволяють на практиці отримувати інтегральні результати при проведенні реформ на основі посилення мотивації персоналу та інтеграції всіх видів освітньої, професійної й культуротворчої діяльності виконавців.В роботі дістала подальшого розвитку систематизація інструментарію інноваційних трансформацій публічного управління в частині конкретизації інструментів, принципів, методів, підходів інноваційного кадрового управління, що дозволяє підвищити ефективність публічного управління. Автором уточнено визначення дефініції «механізм культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління», під яким запропоновано розуміти комплексну систему управлінського впливу на громадянське суспільство, яка забезпечує реалізацію інновацій у публічному управлінні на основі використання здобутків культурно-освітнього простору з метою досягнення прогресивного ко-еволюційного суспільного розвитку. Уточнено визначення дефініції «стратегічні вектори культурно-освітнього забезпечення інноваційних трансформацій публічного управління» під яким запропоновано розуміти такі комплексні напрямки концептуальних, інституційних, методологічних (у т.ч. інструментальних) та інших інноваційних перетворень у сфері публічної влади, що ґрунтуються на суспільних, освітніх, культурних та загальнолюдських цінностях і спрямовані на забезпечення сталого розвитку країни. Таке визначення надає можливість приділити додаткову увагу культурно-освітнім змінам у сфері публічного управління. Авторські пропозиції й рекомендації, викладені у дисертаційному дослідженні, мають практичне значення і можуть бути впроваджені у сфері публічного управління при реалізації адміністративно-територіальної реформи на місцях, а саме: при розробленні стратегій, програм і планів регіонального рівня, а також в системі професійної підготовки фахівців державної служби з метою підвищення ефективності трансформаційних процесів у публічному управлінні та адмініструванні.^UThe dissertation research is devoted to the solution of an important scientific and practical task of determining cultural and educational characteristics of public administration innovative transformations and developing recommendations for their practical implementation. Analysis of scientific literature on innovative transformations of public administration and systematization of legal documents governing professional training of civil servants and officials of local government and self-government, has allowed to identify gaps and weaknesses in the regulatory subsystem of public reform, to formulate a hypothesis of the research on the need to introduce cultural and educational aspects in the processes of reform changes of public authority. It is proved that in order for public administration to be able to perform its functions in relation to the strategic orientations of Ukrainian society, it must undergo qualitative changes, which must be based on new vectors of innovative development. On the one hand, the introduction of innovations in public power must comply with the basic principles of social modernization and focus on creating conditions for self-actualization of society. On the other hand, innovative development should ensure the effectiveness of public authorities, reorienting them to the needs of society and citizens. According to the results of the study, it is proposed to improve the perspective 4-vector model of organizational culture of the civil service of Ukraine, which, in contrast to the existing ones, includes: 1) focus on social goals and values; 2) formation of effective management behavior patterns; 3) high legal and social status of civil servants; 4) personnel management of state bodies through the formation and development of a system of values, the most important of which are legality, professionalism, initiative, transparency, impartiality in the performance of official duties. Its implementation in practice allows taking into account the specifics of social processes, formation of traditions, symbols of respect for the profession of a civil servant; development of the competitive environment as a condition for the growth of professionalism of employees; maintaining as priority values of the professional knowledge, skills and abilities and the stability of the position of civil servants related to their development. The author improves the approach to developing the mechanism of cultural and educational support of public administration innovative transformations based on detailing its structural elements in terms of theoretical, methodological and practical aspects, the implementation of which allows transition from traditional management procedures to the new e-government technologies, as well as increasing the efficiency of government and self-government through decentralization of powers. Proposals for improving the theoretical-methodological foundations for determining the strategic vectors of cultural and educational support for innovative transformations of public administration using a competence-based approach allow obtaining integrated results in reforms based on strengthening staff motivation and integration of all educational, professional and cultural activities. The systematization of the tools of innovative transformations of public administration in terms of concretization of tools, principles, methods, approaches of innovative personnel management, which allows to increase the efficiency of public management, has been further developed in the work. The author clarifies the definition of the “mechanism of cultural and educational support of innovative transformations of public administration”, which suggests a comprehensive system of managerial influence on civil society, which ensures implementation of innovations in public administration based on the use of cultural and educational space to achieve progressive co-evolution of social development. The author clarifies the definition of “strategic vectors of cultural and educational support of innovative transformations of public administration” under which proposes to understand such complex areas of conceptual, institutional, methodological (including instrumental) and other innovative transformations in the field of public power, based on public, educational, cultural and universal values and aimed at ensuring sustainable development of the country. The author's proposals and recommendations set out in the dissertation research are of practical importance and can be implemented in the field of public administration in the implementation of administrative-territorial reform on the ground, namely: in the development of strategies, programs and plans of the regional level, as well as in the training of civil service professionals to improve the transformation processes in public administration.

Проведено порівняльно-правове дослідження становлення та еволюції інституту президентства в Україні та США. Проаналізовано причини заснування поста президента в цих країнах. Досліджено фактори, що сприяли формуванню специфічних рис українського й американського президентства. Порівняно процедуру виборів президентів України та США, вступ їх на посаду та усунення з неї. Визначено особливості правового статусу президентів даних країн, досліджено компетенцію президентів у аспекті їх взаємовідносин з парламентами. Запропоновано концептуальні положення, обгрунтовано нові пропозиції та висновки щодо досліджуваних питань.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженнюособливостей інституційних характеристик сучасної держави як певноїцілісності, виокремленої із соціального середовища та організованоїяк система взаємопов'язаних елементів, орієнтованих на забезпеченняналежних умов реалізації та захисту прав і свобод. Проаналізовано ґенезута методологічні засади інституційного підходу в дослідженні сучасноїдержави, визначено інституційні засади системи сучасного суспільства таохарактеризовано інституційний вимір сучасної держави.Отримало загальнотеоретичне обґрунтування положення щодо того,що інституційний підхід зберігає важливе місце не тільки в економічних,але і в сучасних юридичних дослідженнях. Завдяки використаннюінституційного підходу стає можливим розкриття особливостей розвиткута формування ключових соціальних інститутів, а відтак і норм, якістворюються для упорядкування відносин у цій сфері. Інституційнийсвіт зі своїми правилами та організаціями, елементами та функціями,розвивається в силу рушійної енергії потреб соціуму, для задоволення іобслуговування яких ці інститути власне і створюються.Обґрунтовано, що формування нової інституційної системи сучасногосуспільства призводить до зміни ролі державних інститутів і держави вній. Сучасна інституційна система характеризується високим ступенемінституційних взаємодій при низькому рівні ієрархізації та різновекторностіруху інформації, що приводить до рівномірного розподілу ресурсів івладних повноважень. В інституційній системі сучасної держави формуєтьсядекілька осередків інституціоналізації, внаслідок чого формується новаконкурентна парадигма розвитку інститутів сучасної держави.Встановлено, що інституцоналізація сучасної держави має вплив наїї ефективність за двома напрямами. По-перше, інституціоналізація приводитьдо упорядкування суспільних відносин взагалі і владних відносин, зокрема.По-друге, інституціоналізація державної влади приводить до встановленняраціонального типу легітимності, що означає усталення якісно новогопорядку взаємовідносин між владою і суспільством. Результатомінституціоналізації в державі є підвищення рівня інституційної та загальноїдовіри до влади.^UThe dissertation is devoted to a general theoretical study of the features ofinstitutional characteristics of a modern state as a certain integrity, separatedfrom the social environment and organized as a system of interrelated elementsfocused on ensuring proper conditions for the implementation and protection ofrights and freedoms. The thesis consists of three sections, in which the genesisand methodological foundations of the institutional approach in the studyof a modern state are analyzed, institutional foundations of the system of amodern society are defined and the institutional dimension of a modern state ischaracterized.While establishing the role and significance of the political, economic andlegal components of the institutional theory in state studies, it was ascertainedthat these components of the institutional theory enable the comprehensiveanalysis of a modern state and its institutions – both from the point of view oftheir organization and functioning, and relationship with the environment.Institutional analysis of a modern state presupposes the consideration ofa state as a certain institution of a society, therefore, it is impossible withoutcharacterizing the architecture of а modern society and main transformationprocesses that form the foundations of a modern state existence. The basisfor constructing the concept of а modern society is the modernist paradigm;within its framework the process of a modern society formation is described byscientists in the categories of «traditional» and «modern» society.The distinctive feature of the architecture of a modern society is thesignificant role of virtual institutions. Communicative Internet technologiescreate the ability to search instantly the information you need. At present,almost any of the population strata uses (receives, analyzes, transmits)information that is in the public domain. The Internet creates unique conditionsfor communication (in time and space) between people. Thanks to Internetresources, people get the opportunity to work (online business, freelance), study,express political opinions and even take part in government (e-government). Itis the existence of social institutions of the virtual space that is a distinctivefeature of the institutional dimension of a modern state.Application of the institutional approach to the characteristics of a modernstate enables us to distinguish the levels of institutional competition, namely:1) the interstate level, at which the «market of institutions» is formed andinstitutional competition between states and international organizations isintensified; 2) the national level, at which a competitive environment is formedin relations between national and regional institutions. At this level institutionalcompetition can be typical – competition between formal institutions, andatypical – competition between formal and informal institutions.These circumstances and general globalization trends have become theprinciples of institutionalization of suprastate and supranational institutions.Suprastatehood arises at the stage of realization of the goals and objectivesof an international organization, established in the constituent agreementor other international treaties of the organization. Sovereign member statesenshrine in their legislation provisions on the possibility of imposing staterights on an international organization. These supranational formations reflectthe development of state processes in the modern period and, in fact, theconsequences of a continuous process of institutionalization in the social sphere.The general characteristics of a modern state as a special institution of thepolitical system of а society makes it possible to carry out further analysis ofthe institutional dimension by researching and classifying its institutions.

Проаналізовано теоретичні та методологічні засади соціологічного дослідження становлення та функціонування Інтернет у сучасному українському суспільстві. Розкрито зміст понять "інформаційне суспільство", "соціальний інститут", "інституціалізація". Обгрунтовано особливості формування віртосоціальних відносин і практик як основи інституалізіації Інтернет у сучасному українському суспільстві. Доведено, що поява соціальної потреби в доступні до інформації й інтенсивних соціальних зв'язках призвела до виникнення такого явища як віртосоціальність. Доведено, що Інтернет є специфічним формально-неформальним інститутом. На емпіричному матеріалі визначено специфіку функціонування та розвитку Інтернет в Україні. Розглянуто основні етапи процесу інституалізації Інтернет не лише з позицій протреби оцінювання їх сучасного стану, а й з погляду прогнозування та визначення векторів його розвитку в майбутньому.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі досліджено актуальну наукову тему щодо інституціоналізації медіації в публічному управлінні в Україні та на підставі аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду, нормативно-правових документів та наукової літератури запропоновані практичні рекомендацій до її реалізації.У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретичні засади інституціоналізації медіації в публічному управлінні в Україні» розкрито сутність проблеми у наукових дослідженнях, проаналізовано феномен та визначено зміст інституціоналізації медіації в публічному управлінні – процес безперервної трансформації та удосконалення певних норм, правил, стандартів які полягають у розвитку єдиного медіаційного простору, який стане одним із засобів, що буде спрямований на ефективне вирішення конфліктів у сфері публічного управління. Окреслено класифікацію конфліктів в публічному управлінні та обґрунтовано вибір важливості розгляду та дослідження конфлікту між органами публічного управління та громадянським суспільством. Досліджено стан розробленості проблеми конфліктної взаємодії органів публічного управління і громадянського суспільства в сучасному науковому дискурсі та розкрито зміст основних понять дослідження. Сформульовано авторське бачення змісту понять: «конфліктна взаємодія органів публічного управління та громадського суспільства»; «лідери громадянського суспільства».^UThe dissertation researched the topical scientific topic of institutionalization of mediation in public administration in Ukraine and proposed practical recommendations for its implementation based on the analysis of foreign and domestic experience, normative legal documents and scientific literature.The first chapter of the dissertation research «Theoretical foundations of the institutionalization of mediation in public administration in Ukraine» revealed the essence of the problem in scientific research, analyzed the phenomenon and determined the content of the institutionalization of mediation in public administration - a process of continuous transformation and improvement of certain norms, rules, standards that consist in the development of a single mediation space, which will become one of the means aimed at effective resolution of conflicts in the field of public administration.The classification of conflicts in public administration is outlined and the choice of the importance of consideration and research of the conflict between public administration bodies and civil society is justified. The state of development of the problem of conflict interaction between public administration bodies and civil society in the modern scientific discourse was studied and the content of the main concepts of the study was revealed.The author's vision of the content of the concepts: «conflict interaction of public administration bodies and civil society» is formulated; «civil society leaders».

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню та розробці науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення інституціональних механізмів державного регулювання корпоративних відносин в Україні з урахуванням європейського досвіду.У дослідженні розроблено концеп¬туальні засади удосконалення державного регулювання корпоративних відносин. Запропоновано змінити принципи формування наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств з переважною державною часткою у статутному капіталі за принципами членства у радах виключно громадян України, їх професійності, незалежності від іноземних впливів, регламентації оплати праці. В аспекті економічного регулювання пропонується запровадження податкових пільг для організацій корпоративного сектору, що нарощують оборотний капітал за рахунок прибутків. Удосконалення організаційних механізмів передбачає: доповнення повноважень Фонду державного майна України щодо оцінки цього майна та контролю його використання; посилення державного контролю за перерозподілом акціонерної власності та захисту прав міноритарних акціонерів. Проаналізовано та уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження. Виокремлено поняття «акціонерні товариства як об'єкт державного регулювання», під якими розуміються організації із складною структурою управління, засновані на колективному капіталі, що характеризуються: поєднанням корпоративної власності та власності акціонерів; великими масштабами виробництва, в результатах якого зацікавлене все суспільство; виконанням ролі основних ринкових гравців, нерідко у форматі монополії; здійсненням найбільших податкових внесків до державного бюджету; формуванням великих колективів найманих працівників, що зумовлює необхідність спеціальних механізмів соціального діалогу.Удосконалено систему критеріїв формування та відбору членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств з переважною часткою державного статутного капіталу. Запропоновано підхід до удосконалення державного регулювання вітчизняного фондового ринку через розширення повноважень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. Обґрунтовано напрями розвитку нормативно-правових механізмів державного регулювання корпоративних відносин в Україні.^UThe dissertation is devoted to the theoretical substantiation and development of scientific and practical recommendations on improvement of institutional mechanisms of the state regulation of corporate relations in Ukraine taking into account the European experience.It is proposed to change the principles of formation of supervisory boards of state unitary enterprises and companies with a predominant state share in the authorized capital on the principles of membership in councils exclusively of citizens of Ukraine. Improving organizational mechanisms. The conceptual and categorical apparatus of research is analyzed and specified. The concept of «joint stock companies as an object of state regulation» is singled out, which means organizations with a complex management structure based on collective capital, characterized by: a combination of corporate property and shareholder property; large-scale production, in the results of which the whole society is interested; playing the role of major market players, often in the format of a monopoly; making the largest tax contributions to the state budget; formation of large groups of employees, which necessitates special mechanisms of social dialogue.The system of criteria for the formation and selection of members of supervisory boards of state unitary enterprises and companies with a predominant share of state authorized capital has been improved. An approach to improving state regulation of the domestic stock market by expanding the powers of the National Commission on Securities and Stock Market of Ukraine. The directions of development of normative-legal mechanisms of state regulation of corporate relations in Ukraine are substantiated.

Розкрито сутність та основи пенсійного забезпечення за умов трансформації світової економіки, а також основи реформування пенсійної системи України та теоретичні засади державного регулювання процесів її реформування. Проаналізовано європейські та англо-американські системи пенсійного забезпечення, механізм пенсійного страхування як складову системи пенсійного забезпечення в свті та систему його регулювання. Визначено передумови реформування пенсійної системи. Розроблено напрями удосконалення управління структурою недержавного пенсійного забезпечення, наведено прогноз діяльності недержавних пенсійних фондів на вітчизняних та міжнародних інвестиційних ринках, викладено напрямки удосконалення системи захисту пенсійних активів.

  Скачати повний текст