Викладено систематичну рецепцію джерел, які розкривають сутність та специфіку гуманістично-психологічних поглядів на буття людини. Розкрито головні принципи інтерпретації проблеми існування сучасного індивіда представниками гуманістичної психології. Висвітлено сутність філософсько-антропологічних та екзистенціально-феноменологічних підходів гуманістичної психології в розробці проблеми автентичного існування, самоактуалізації та самореалізації. Проаналізовано значущість та позитивний потенціал, вагомий внесок філософських ідей А. Маслоу, К. Роджерса, Р. Мея, Дж. Бюдженталя, Г. Олпорта, Ш. Бюллер, В. Франкла в розвиток гуманістичної традиції розуміння особистості. Визначено особливості та проведений компаративниий аналіз концепцій самоактуалізації та самореалізації А. Маслоу, К. Роджерса, Г. Олпорта, Ш. Бюллер, В. Франкла, Е. Фромма, що дозволило визначити погляди гуманістичних психологів на природу самоактуалізації людини як філософські ідеї, що стосуються проблеми автентичного існування.

  Скачати повний текст

Досліджено екзистенціальні ідеї у філософсько-літературній творчості В.Винниченка у контексті європейської соціальної філософії. Виокремлено основні підходи до розв'язання проблеми. Виявлено філософсько-антропологічні феномени у творчості В.Винниченка, їх розглянуто у контексті екзистенціального вчення української та світової соціальної філософії. Проаналізовано національно-екзистенційні пошуки у філософсько-літературній спадщині філософа. Здійснено історико-філософський порівняльний аналіз екзистенційного вчення В.Винниченка та Ж.-П.Сартра. Доведено, що філософські ідеї В.Винниченка виявляють себе у традиційній формі філософування - літературі, відповідають екзистенціально-кордоцентричному типу філософування, який є однією з домінант української світоглядно-філософської ментальності і потужним джерелом сучасної екзистенціальної філософії.

  Скачати повний текст

Доведено онтичний та онтологічний пріоритет людського буття перед усім іншим сущим, на конкретному кіноматеріалі засвідчено примат екзистенції перед есенцією. Описано основоположні екзистенціали людського існування - тривогу, нудьгу, страх, смерть. В процесі аналізу окремих фільмів з'ясовано, що успішний розвиток інтелекту у людини не супроводжується таким самим прогресом у моральній царині. Проблема співвідношення розуму та віри, поставлена в епіцентр мистецької рефлексії, дозволила встановити внутрішні суперечності всередині екзистенціалізму. Простежено тлумачення проблеми людського співіснування й екзистенціальної комунікації у філософії, з'ясовано чинники переформування суспільством буття індивіда. Наголошено на зв'язку свободи з відповідальністю та екзистенційним вибором у філософії та кіномистецтві. Обгрунтовано логіку звернення екзистенціалізму до проблеми історичного процесу та встановлено, що у перемозі демократичних інституцій екзистенціоналістська філософія вбачає загрозу нівелювання особистості.

  Скачати повний текст

Вперше національне дістає філософсько-антропологічну експлікацію шляхом використання як методологічної основи феноменології, герменевтики та екзистенційної діалектики, а також залучення до активного філософського обігу концептуального поля філософської класики, зокрема, класики метафізики, у тісному поєднанні з екзистенційною філософською думкою XX ст. Наведено інтерпретацію поезії, зокрема, поезії Празької поетичної школи як форми філософського осягнення національного українського світу. Запропоновано інтерпретацію екзистенційного проекту "пражан" як поля ідеальних можливостей людини (аж до прориву у вимір трансцендентного, нескінченного), і певної онтологічної потенції, конституйованої смислами тут і тепер. Саме така втіленість репрезентує рух екзистенцій. Розгорнуто розуміння "пражанами" національного як буття, у належності до якого людина знаходить цілісність і сенс існування. Зазначено, що гранична ситуація є найтиповішою для розуміння поетами Празької школи українського національного світу і означає рух екзистенції у трансцендентне. Доведено, що в цій межовості закладено засади антиномій: сутності - існування, стражденості - м'ятежності, які виростають на грунті української антитетики (насамперед Сковороди та Чижевського). Визначено особливий емоційний характер цих антиномій, що обумовлює специфічну напругу внутрішнього кордоцентричного світу української людини, екзистенціалами якого є найчастіше страх-туга-відчай. Доведено, що в межах досліджуваної поетичної школи український національний простір концептуалізується двома проектами - проектом стражденності та проектом бунтівництва. Експліковано у філософському дискурсі поняття "бунтівництво".

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

На підставі сучасних підходів до розуміння феномену самотності досліджено його місце в людській екзистенції, що на сьогодні не знайшло відображення у працях зарубіжних і вітчизняних дослідників. Доведено, що іманентно властива людській екзистенції суперечність виражена діалектикою "особа - суспільство", "індивід - колектив" (соціальна самотність), "свобода - відчуження" (культурна самотність, "людина - Всесвіт", "людина - природа" (метафізична самотність), "Я - Ти" (комунікативна самотність, "Я - дійсне - Я - ідеальне" (інтраперсональна самотність), суперечностями інтимно-особистісної сфери (еротична самотність), "бути - мати" (екзистенціальна самотність і "вибір - відповідальність" (моральна самотність), когнітивною суперечністю світу "Я - Інший" (епістемологічна самотність), відношенням "людина - Бог" (релігійна самотність). Показано що досліджена суперечність є універсальним джерелом самотності та свідчить про тотальність даного феномена. З використанням змістовного аналізу вживання лексеми "самотність" в українському мовленні зроблено висновок, що весь спектр значень української лексеми "сам" як основи сутності понять "самотність" і "усамітнення" вказує на багатоманітність прояву переживань людини, викликаних феноменом самотності, що є невід'ємною складовою її екзистенції.

  Скачати повний текст