Уперше в комплексі розглянуто вітчизнану та зарубіжну історіографію питання, визначено основні її концептуальні напрями. Надано об'єктивну правову оцінку - з позицій старого і нового міжнародного права - міжнародно-правовому значенню рішень Скрентонського конгресу, Чернівецького віча, Хустського віча, рішень Центральної ради в Ужгороді. Надано правову оцінку співробітництву Союзу РСР і нацистської Німеччини з територіальних питань у 1939 - 1940 рр., визначено дійсний вплив цього чинника на врегулювання радянсько-румунського територіального спору. Проведено оцінювання міжнародно-правового значення рішень Першого Віденського арбітражу (листопад 1938 р.) та Сойму Карпатської України (березень 1939 р.). Запропоновано власну історико-правову концепцію політичного та міжнародно-правового співробітництва ООН, зокрема в питанні встановлення післявоєнних кордонів в Європі та світі.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню міжнародно-правового співробітництва в боротьбі з допінгом у спорті. Встановлено, що таке співробітництво здійснюється декількома шляхами. По-перше, шляхом створення системи міжнародно-правових принципів і норм, які забезпечують заборону використання та регулювання міжнародного антидопінгового співробітництва. По-друге, за допомогою створення та діяльності міжнародної інституційної антидопінгової системи, що передбачає взаємодію акторів трьох рівнів: міжнародного (Всесвітнє антидопінгове агентство (ВАДА), Міжнародний олімпійський комітет, Міжнародний паралімпійський комітет, міжнародні спортивні федерації, інші організатори великих спортивних заходів, які проводять на них антидопінгове тестування); регіонального (Рада Європи та інші) та національного (національні антидопінгові агентства тощо). По-третє, шляхом здійснення міжнародного спортивного правосуддя, яке реалізується низкою спеціалізованих арбітражних організацій, головною з яких є Спортивний арбітражний суд у м. Лозанна.^UThe thesis is devoted to a study of the international legal collaboration in struggle against doping in sport. It is established that such collaboration is accomplished in different ways. First, by establishing a system of the international legal principles and norms that ensure prohibition of use and regulation of the international anti-doping collaboration. Second, by establishing and activity of the international institutionalization of the anti-doping system that provides for interaction of the stakeholders at three levels: international (World Anti-Doping Agency (WADA)), International Olympic Committee, International Paralympic Committee, international sports federations and other organizers of the great sporting events that provide for making anti-doping tests); regional (Council of Europe and others) and national (national anti-doping agencies, etc). Third, by administration of sports justice, which is accomplished by a series of specialized arbitration organizations, the main one being the Court of Arbitration for Sport in Lausanne.

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення актуального наукового завдання, що полягає у використанні інструментарію макропруденційної політики для забезпечення фінансової стабільності банківського сектору в умовах економічної циклічності. На цій основі у роботі обґрунтовані теоретичні засади макропруденційної політики в умовах циклічності економічного розвитку; проведено оцінювання ефективності макропруденційного інструментарію на основі емпіричних досліджень, виконаних в різних країнах; запропоновано матрицю індикаторів запровадження циклічних інструментів макропруденційної політики в Україні.Для оцінювання сучасного стану макропруденційного регулювання в дисертації обґрунтовані такі чинники впливу на фінансову стабільність та системний ризик: по-перше, це карантинні обмеження у зв’язку із пандемією Covid-19; по-друге, геополітична нестабільність та військові дії в Україні у зв’язку із агресією з боку росії.Аргументовано, що в період коронакризи та на початку повномасштабної агресії з боку рф антикризова політика НБУ характеризується пом’якшенням заходів у сфері монетарного регулювання та банківського нагляду (виключення складає лише валютне регулювання). Ці заходи в умовах пандемічних обмежень дозволили дещо пожвавити розвиток кредитування та забезпечити накопичення банками необхідного капіталу. В умовах війни з урахуванням прогнозування суттєвого зростання інфляції та падіння ВВП найбільш доцільним вважаємо таке поєднання політик: монетарна рестрікційна політика; пом’якшення макропруденційного інструментарію та запровадження низки фіскальних заходів у сфері сприяння відновлення банківського кредитування.У дисертації доведено, що умови економічної циклічності потребують передусім оцінювання індикаторів циклічної складової системного ризику – це надмірне зростання обсягів кредитування та боргового навантаження; а також дефіцит і дисбаланси ліквідності.Аргументовано дослідження індикаторів за такими напрямами: макроекономічні; кредитний ринок; інші сектори (співвідношення заборгованості населення та його доходів; динаміка співвідношення цін на житло і доходів населення; динаміка співвідношення цін на житло та вартості його оренди; динаміка вартості оренди та вакантності на ринку); показники достатності власного капіталу; макроекономічні валютні дисбаланси та дисбаланси ліквідності.Доведено необхідність обґрунтування трансмісійних механізмів запровадження інструментарію макропруденційної політики. При запровадженні окремих інструментів макропруденційної політики варто враховувати канали трансмісії, транскордонні переливи та регуляторний арбітраж. Охарактеризовані такі канали трансмісії: кількісний, ціновий та канал очікування. Транскордонні та транссекторальні переливи означають перетоки капіталу, ресурсів та активів у інші сектори або країни, які не підпадають під макропруденційне регулювання. Регуляторний арбітраж виникає, коли банки вживають заходів щодо уникнення дотримання більш жорстких нормативів. Встановлено, що зменшити негативний ефект переливів та арбітражу дозволяє координація дій регуляторів окремих секторів та країн, а регуляторний арбітраж вимагає проведення більш жорсткого контролю.^UIn the dissertation, a theoretical generalization is made and a solution to the current scientific problem is proposed, which consists in using the tools of macroprudential policy to ensure the financial stability of the banking sector in conditions of economic cyclicality. On this basis, in the paper the theoretical foundations of macroprudential policy in conditions of cyclical economic development are substantiated; an evaluation of the effectiveness of the macroprudential toolkit was carried out based of empirical studies carried out in different countries; a matrix of indicators for the introduction of cyclical instruments of macroprudential policy in Ukraine is proposed.In order to assess the current state of macroprudential regulation, the dissertation substantiates the following factors of influence on financial stability and systemic risk: firstly, these are quarantine restrictions in connection with the Covid- 19 pandemic; secondly, geopolitical instability and military actions in Ukraine in connection with aggression from russia. It was determined that in the period of the corona crisis and at the beginning of full-scale aggression on the part of the russian federation, the anti-crisis policy of the NBU is characterized by the easing of measures in the field of monetary regulation and banking supervision (the only exception is currency regulation). These measures in the conditions of pandemic restrictions made it possible to somewhat revive the development of lending and ensure the accumulation of the necessary capital by banks. In the conditions of war, taking into account the forecast of a significant increase in inflation and a fall in GDP, we consider the following combination of policies to be the most appropriate: monetary restrictive policy; softening of the macroprudential toolkit and introduction of a number of fiscal measures in the sphere of promoting the recovery of bank lending.The thesis proves that the conditions of economic cyclicality require, first of all, the assessment of indicators of the cyclical component of systemic risk. It includes an excessive growth of credit volumes and debt burden; and liquidity shortages and imbalances.The preliminary analysis made it possible to substantiate the system of indicators and argue the following: GDP dynamics is the main indicator of economic cyclicality; the dynamics of loans is a sufficiently accurate indicator for evaluating credit cycles and requires a detailed analysis by customer categories and sectors; indicators based on the assessment of capital adequacy may change depending on various factors, so they should be evaluated in the context of the general situation in the economy and the financial market in particular. The dynamics of these indicators were analyzed using the Hodrick-Prescott filter, which made it possible to determine the critical values of indicators for the introduction of macroprudential tools.The credit-to-GDP ratio indicator based on gap estimates using the Hodrick- Prescott filter allows for the identification of excessive credit growth with a certain time lag. However, the practical value of the indicator lies in the assessment of the critical level and dynamics.The need to substantiate the transmission mechanisms for the introduction of macroprudential policy tools has been proven. Transmission channels, cross-border spillovers and regulatory arbitrage should be taken into account when introducing individual macroprudential policy instruments. The following transmission channels are characterized: quantitative, price and waiting channel. Cross-border and crosssectoral flows mean flows of capital, resources and assets to other sectors or countries that are not subject to macroprudential regulation. Regulatory arbitrage occurs when banks take steps to avoid compliance with stricter regulations. It was established that the negative effect of spillovers and arbitrage can be reduced by coordinating the actions of regulators of individual sectors and countries, while regulatory arbitrage requires stricter control.

Запропоновано шляхи вирішення проблеми правового регулювання банкрутства в Україні. Уточнено визначення банкрутства та його елементи, удосконалені з урахуванням специфіки господарського права визначення різновидів банкрутства - навмисного та фіктивного. Розроблено класифікацію кредиторів. Розглянуто правовий статус учасників арбітражного провадження у справах про банкрутство. Надано пропозиції щодо його подальшого правового регулювання. Визначено три етапи процесу створення спеціальних державних органів з метою запобігання банкрутству. Висвітлено проблеми правового регулювання арбітражного провадження в справах про банкрутство відповідно до стадій провадження. Проаналізовано процедури (розпорядження майном боржника, санацію, укладення мирової угоди, ліквідаційну процедуру), що застосовуються до боржника. Запропоновано напрямки їх подальшого удосконалення.

  Скачати повний текст

Досліджено тоеретичні та практичні аспекти вдосконалення організаційно-економічного механізму санації підприємств цукрової промисловості. Вивчено економічну суть санації, удосконалено класифікацію санаційних заходів. Проаналізовано особливості реалізації механізму санації на підприємствах цукрової промисловості. Визначено бар'єри санації організаційного, економічного, психологічного й інформаційного характеру. Обгрунтовано шляхи уникнення та зниження їх негативного впливу. Розроблено методику оцінки санаційної спроможності підприємств цукрової промисловості, яка передбачає застосування системи фінансових коефіцієнтів і показників господарської діяльності цукрозаводу. Запропоновано механізм матеріального стимулювання арбітражного керуючого через встановлення винагороди за позитивні результати реалізації санаційних заходів і санації в цілому. Обгрунтовано шляхи вдосконалення організаційно-економічного механізму санації підприємств цукрової промисловості.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним дослідженням питань правого забезпечення саморегулювання господарсько-торговельної діяльності, враховуючи активізацію євроінтеграційного вектору та пов’язані з цим фактори економічної діяльності. Актуальність та наукова новизна дослідження зумовлена тим, що після проголошення незалежності України не було прийнято системного законодавства, яке врегулювало би суспільні відносини, пов’язані із саморегулюванням, саморегулюванням господарсько-торговельної діяльності, сфери оптової та роздрібної торгівлі, а також порядком утворення, реєстрації, діяльності та припинення саморегулівних організацій. Дослідження показало, що для суб’єктів господарювання, споживачів та громадяського суспільства саморегулювання є корисним та ефективним способом регулювання відносин у господарсько-торговельній діяльності. Досліджено теоретичні засади саморегулювання господарсько-торговельної діяльності, зокрема поняття, ознаки, види, засоби. Встановлено, що саморегулювання господарсько-торговельної діяльності (далі – ГТД) – це унікальна, складна система відносин, в якій сторони самостійно створюють, обирають для себе правила поведінки та виконують їх, покладаючись на взаємну добросовісність та доброчесність. Саморегулювання господарсько-торговельної діяльності має свої особливості виходячи із виду торгівлі (оптова, роздрібна, внутрішня, зовнішня), місця її здійснення, товарної спеціалізації, відповідно до якої здійснює діяльність суб’єкт господарювання, сторони договору тощо.Значна увага присвячується взаємодії саморегулювання ГТД з державним регулюванням, співрегулюванням. Запропоновано внесення змін до Господарського кодексу України, які закріпили би засади саморегулювання господарсько-торговельної діяльності.До нормативних засобів саморегулювання ГТД віднесено: господарський договір, типовий договір, меморандум, звичай ділового обороту (торгівлі), установчі документи підприємств, локальні акти СРО, етичні кодекси, кодекси практик, тощо. До організаційних або інституційних засобів саморегулювання – саморегулівні організації, громадські об’єднання, господарські об’єднання, біржі (товарні біржі), торгово-промислові палати, котрі представляють відповідних учасників ГТД. В Україні на сьогодні діють організації у сфері ГТД, які мають певні саморегулівні функції, однак не визнанні державою як СРО, наприклад: Асоціація Рітейлерів України (діє як професійне об’єднання у сфері роздрібної торгівлі), Асоціація виробників сільськогосподарської продукції (діє як громадське об’єднання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції), тощо. Виокремлено АМВР (переговори, медіацію, міжнародний комерційний арбітраж) як засоби саморегулювання з огляду на важливість їх застосування для врегулювання спорів у ГТД. Досліджено види обмежень саморегулювання ГТД, до яких віднесено: 1) залежно від форми здійснення господарсько-торговельної діяльності (обмеження в оптовій, роздрібній торгівлі, громадського харчування тощо); 2) залежно від засобів саморегулювання господарсько-торговельної діяльності (обмеження щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, оренди, міни (бартеру), лізингу тощо; обмеження щодо створення та діяльності громадських об’єднань, господарських об’єднань, бірж, торгово-промислових палат); 3) обмеження у діяльності СРО залежно від галузі господарсько-торговельної діяльності.^UThe dissertation is a comprehensive study of the issues of legal support for self-regulation of economic and commercial activities, taking into account the intensification of the European integration vector, the military aggression of the Russian Federation and related factors of economic activity. The relevance and scientific novelty of the study is due to the fact that after the declaration of Ukraine's independence, no systemic legislation was adopted which would regulate social relations related to self-regulation, self-regulation of economic and commercial activities, wholesale and retail trade, as well as the procedure for the formation, registration, operation and termination of self-regulatory organizations. The study has shown that for business entities, consumers and civil society, self-regulation is a useful and effective way to regulate relations in economic and commercial activities. The theoretical foundations of self-regulation of economic and commercial activity, in particular, the concept, features, types, and means are investigated. It is established that self-regulation of economic and commercial activity is a unique, complex system of relations in which the parties independently create, choose for themselves the rules of conduct and fulfill them, relying on mutual good faith and integrity. Self-regulation of economic and commercial activities has its own peculiarities based on the type of trade (wholesale, retail, internal, external), the place of its implementation, commodity specialization in accordance with which the business entity operates, the parties to the contract, etc.Considerable attention is paid to the interaction of self-regulation of the CTD with state regulation and co-regulation. The author proposes amendments to the Commercial Code of Ukraine which would consolidate the principles of self-regulation of economic and commercial activities. The regulatory means of self-regulation of the CTD include: civil contract, commercial contract, model contract, memorandum, customary business practices, constituent documents of enterprises, local acts of self-regulatory organizations, codes of ethics, codes of practice, etc. Organizational or institutional means of self-regulation include self-regulatory organizations, public associations, business associations, exchanges (commodity exchanges), chambers of commerce and industry that represent the relevant participants in the SCA. In Ukraine, there are currently organizations in the SCA sector that have certain self-regulatory functions, but are not recognized by the state as SROs, for example: Association of Retailers of Ukraine (acts as a professional association in the retail trade), Association of Agricultural Producers (acts as a public association in the field of agricultural production), etc. The author singles out ADR (negotiation, mediation, international commercial arbitration) as a means of self-regulation, given the importance of their use for dispute resolution in the SCA. The author studies the types of restrictions on self-regulation of the CTC, which include: 1) depending on the form of economic and trade activities (restrictions in wholesale, retail trade, public catering, etc.); 2) depending on the means of self-regulation of economic and trade activities (restrictions on contracts of sale, supply, contracting of agricultural products, lease, barter, leasing, etc; restrictions on the establishment and operation of public associations, business associations, exchanges, chambers of commerce and industry); 3) restrictions on the activities of SROs depending on the sector of economic and commercial activity.

Проведено комплексний аналіз чинних норм законодавства, правових засобів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання у випадках видання державними та іншими органами актів, що не відповідають законодавству, процесуальних особливостей арбітражного провадження в справах про визнання недійсними даних актів, особливостей окремих категорій справ залежно від суб'єктного складу справи (органу, що видав оспорюваний акт). Вперше зроблено висновок, що справи про визнання недійсними актів державних та інших органів, підвідомчих арбітражним судам, не належать до справ позовного провадження, і повинні розглядатися в порядку окремого провадження за процедурою встановлення фактів, що мають юридичне значення. Визначено напрями подальшого вдосконалення норм арбітражного процесуального законодавства, що регулюють розгляд даної категорії справ.

  Скачати повний текст

Запропоновано способи мінімізації випадкових і виключення систематичних похибок абсолютних методів акваметрії напівпродуктів і сировини для оптичних функціональних матеріалів та оцінено метрологічні характеристики цих методів. Показано, що тільки титриметричний метод за К. Фішером є абсолютним, незалежно від вмісту визначеної води, і може використовуватися як арбітражний для градуювання інших методів визначення води. Встановлено, що газохроматографічний і кальцій-гідридний газометричний методи у разі визначення малих концентрацій води в органічних розчинниках не можуть вважатися абсолютними та потребують градуювання. Показано, що спектрофотометрія з використанням концетраційної залежності положення максимуму світлопоглинання спиртових розчинів хлоранілової кислоти та діелькометрія на середніх та НВЧ частотах дозволяють швидко та з високою точністю визначити вологість напівпродуктів і сировини для оптичних функціональних матеріалів. Показано, що дані акваметрії є важливими під час розв'язання деяких матеріалознавчих питань.

  Скачати повний текст

Міститься комплекс теоретичних і практичних питань, пов'язаних з відчуженням державного майна в процесі приватизації. Досліджуються проблеми договірних відносин купівлі-продажу об'єктів приватизації та їх правового регулювання. Проводиться аналіз суб'єктивного складу, об'єкту, змісту договору купівлі-продажу в процесі приватизації, розглядаються проблеми укладення договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації та визнання їх недійсними. Визначаються і обгрунтовуються поняття договору купівлі-продажу в процесі приватизації та його особливості. Розроблено ряд науково-теоретичних положень стосовно участі у договірних відносинах купівлі-продажу в процесі приватизації фінансових посередників, порядку укладання договору купівлі-продажу об'єктів приватизації при викупі, на аукціоні та за конкурсом, визначення підстав та застосування наслідків визнання недійсними вказаного договору. На основі аналізу законодавчих та інших правових актів з питань приватизації, практики розгляду арбітражними судами спорів, пов'язаних з продажем державного майна в порядку приватизації, сформульовано конкретні пропозиції по вдосконаленню правового регулювання договірних відносин купівлі-продажу в процесі приватизації та практики його застосування.

  Скачати повний текст

Досліджено поняття, специфіку та види цивільно-правового захисту права власності. Надано характеристику основним засобам захисту права власності: віндикаційним і негаторним позовам, позовам про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту, визнання угод недійсними, а також позовам, що грунтуються на положеннях окремих інститутів цивільного права. Внесено пропозиції щодо вдосконалення відповідних норм Закону України "Про власність", чинного Цивільного кодексу України, проекту нового Цивільного кодексу України та практики його застосування арбітражними судами та судами загальної юрисдикції, сформульовано наукові висновки стосовно окремих теоретичних проблем цивільного та цивільно-процесуального права.

  Скачати повний текст

Досліджено міжнародно-правові принципи морської делімітації та розглянуто практику прибережних держав у контексті здобутків ІІІ конференції ООН з морського права. Зазначено, що рішення Міжнародного Суду ООН і міжнародних арбітражів суттєво впливають на розвиток права морської делімітації. Проаналізовано значення релевантних обставин і справедливих принципів у делімітаційному процесі. Доведено, що результати даного дослідження можуть використовуватись прибережними державами у переговорах щодо правового оформлення морських кордонів.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексне спеціальне наукове дослідження, присвячене процесуальній незалежності арбітражного керуючого в процедурах банкрутства, а також розроблено на цій основі пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Викладено доктринальні погляди на сучасний стан, розвиток та перспективи інституту процесуальної незалежності арбітражного керуючого в процедурах банкрутства в контексті національного та міжнародного законодавства. Виносяться на розгляд нові положення, які можуть слугувати для подальшого розвитку та вдосконалення науки господарського права і процесу.Дослідження теоретико-методологічних основ процесуальної незалежності арбітражного керуючого дозволяє стверджувати, що на сьогодні комплексний системний аналіз питань незалежності арбітражного керуючого не проводився. Науковці переважно досліджували проблеми застосування процедур неспроможності та банкрутства, питання особливостей правового статусу арбітражного керуючого, контролю за професійною діяльністю. Відповідно, існує нагальна потреба у розв’язанні ряду теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із з’ясуванням: 1) природи процесуальної незалежності арбітражного керуючого; 2) становлення та історичного розвитку інституту процесуальної незалежності арбітражного керуючого; 3) процесуальної незалежності розпорядника майна; 4) процесуальної незалежності керуючого санацією; 5) процесуальної незалежності ліквідатора; 6) питання щодо саморегулювання професійної діяльності арбітражних керуючих; 7) питань контролю за діяльністю арбітражних керуючих. Надано авторське визначення поняття «процесуальна незалежність арбітражного керуючого», під яким розуміється забезпечена фінансовою та професійною незалежністю здатність арбітражного керуючого самостійно виконувати свої процесуальні обов’язки у процедурах банкрутства в інтересах кредиторів і боржника в умовах судового контролю та підзвітності представницьким органам кредиторів.У дисертації представлено авторське визначення видів незалежності арбітражного керуючого, зокрема: 1) процесуальна (реалізується особливими процесуальними механізмами призначення, виконання та припинення повноважень арбітражних керуючих у судових процедурах банкрутства); 2) фінансова (реалізується через прозорість, достатність та гарантії оплати основної, додаткової винагороди за виконання ним відповідних обов’язків, відшкодування його витрат на реалізацію своїх повноважень); 3) професійна (забезпечується через нормативне регулювання отримання права на здійснення професії арбітражного керуючого, контролю за дотриманням законності у діяльності арбітражного керуючого, саморегулювання професійної діяльності арбітражних керуючих).Автором запропоновано періодизацію історичного розвитку законодавства та наукової думки з питань незалежності арбітражного керуючого, яку умовно поділено на чотири періоди: 1) VI–IX стст. – зародження конкурсного процесу на території Європи. Впровадження професії магістрів і піклувальників майна боржників для управління та нагляду за конкурсною масою; 2) XIII–ХVII стст. – процедури банкрутства відбувались у чітко встановленій формі та визначеному порядку, поява професії професійних адміністраторів – у конкурсному процесі, які здійснювали довірче управління майном боржників; 3) ХVII–ХІХ стст. – створення інституту кураторів та конкурсних управляючих, які представляли інтереси як кредиторів, так і боржника, врівноважуючи їх, були посадовими особами, органами держави і діяли за дорученням суду; 4) ХХІ ст. – створення в Україні оновленої моделі конкурсних керуючих – інституту арбітражних керуючих, які виконують функції антикризового менеджера та виконують розпорядчі функції щодо управління боржником у процедурах банкрутства. Зазначена модель конкурсного управління передбачає процесуальну незалежність арбітражних керуючих для дотримання балансу між інтересами кредиторів та боржників. У дисертаційній роботі також запропоновано законодавчо унормувати розподіл обов’язків розпорядника майна та керівника боржника під час проведення інвентаризації та організації збереження майна боржника. Такі обов’язки мають покладатися на розпорядника майна тільки в комплексі з відповідним зобов’язанням керівника боржника або у разі покладання на розпорядника майна обов’язків керівника боржника.У роботі також запропоновано окремі зміни концептуальних засад у процедурах санації та ліквідації в частині наділення арбітражного керуючого особливим правовим статусом, що поєднує у собі обов’язки як керівника боржника, так і повноваження спеціального учасника справи про банкрутство, покликаного забезпечити задоволення вимог кредиторів. Це дозволить знизити можливості тиску на арбітражного керуючого через правоохоронні органи, зменшить правову вразливість та посилить ефективність судового контролю у межах справ про банкрутство.^UThe dissertation is a comprehensive special scientific reseach devoted to the procedural independence of the insolvency officer in bankruptcy proceedings, and proposals for improving legislation are developed on this basis. The author presents the doctrinal views on the current state, development and prospects of the institution of procedural independence of the insolvency officer in bankruptcy proceedings in the context of national and international legislation. The author proposes new provisions which may serve to further develop and improve the science of commercial law and procedure.The learn of the theoretical and methodological foundations of the procedural independence of the bankruptcy trustee suggests that to date, no comprehensive systematic analysis of the issues of independence of the Bankruptcy trustee has been conducted. Scientists have mainly studied the problems of applying insolvency and bankruptcy procedures, the peculiarities of the legal status of the insolvency receiver, and control over professional activities. Accordingly there is an urgent need to address a number of theoretical and practical issues related to clarifying: 1) the nature of the procedural independence of the bankruptcy trustee; 2) the establishment and historical development of the institution of procedural independence of the Bankruptcy trustee; 3) the procedural independence of the property manager; 4) the procedural independence of the rehabilitation manager; 5) the procedural independence of the liquidator; 6) issues of self-regulation of the professional activities of Bankruptcy trustees; 7) issues of control over the activities of вankruptcy trustees.The author's definition of the concept of «procedural independence of an insolvency officer» is provided, which means the ability of an insolvency officer to independently perform his procedural duties in bankruptcy proceedings in the interests of creditors and the debtor under conditions of judicial control and accountability to the representative bodies of creditors.The dissertation presents the author's definition of the types of independence of the insolvency receiver, in particular: 1) procedural (implemented by special procedural mechanisms for appointment, performance and termination of powers of insolvency receivers in bankruptcy proceedings); 2) financial (implemented through transparency, sufficiency and guarantees of payment of the basic and additional remuneration for the performance of their respective duties, reimbursement of their expenses for the exercise of their powers); 3) professional (ensured through regulatory regulation of obtaining the right to exercise the profession of insolvency receiver, control over compliance with the law in the activities of insolvency receivers).The author proposes the own periodization of the historical development of legislation and scientific thought on the independence of the insolvency receiver, which is conditionally divided into four periods: 1) VI–IX centuries – the emergence of the competitive process in Europe. The introduction of the profession of masters and trustees of debtors' property to manage and supervise the bankruptcy estate; 2) XIII–XVII centuries – bankruptcy procedures were carried out in a clearly established form and in a certain manner, the emergence of the profession of professional administrators in the bankruptcy process, who carried out trust management of debtors' property; 3) XVII–XIX centuries – creation of the institute of curators and bankruptcy trustees who represented the interests of both creditors and the debtor, balancing them, were officials, state bodies and acted on behalf of the court; 4) XXI century – creation in Ukraine of an updated model of bankruptcy trustees - the institute of arbitration trustees who perform the functions of an anti-crisis manager and perform administrative functions to manage the debtor in bankruptcy proceedings. This model of insolvency management provides for the procedural independence of insolvency receivers to maintain a balance between the interests of creditors and debtors.The thesis also proposes to regulate by law the division of responsibilities of the property manager and the debtor's director when conducting an inventory and organizing the preservation of the debtor's property. Such duties should be imposed on the property manager only in conjunction with the corresponding obligation of the debtor's director or in the case of imposing on the property manager the duties of the debtor's director.

Досліджено поняття колективного трудового спору у правовому контексті. Здійснено розмежування сторін даних спорів за певними критеріями: суб'єктивним складом, виробничо-галузево-територіальним рівнем, окремими категоріями працівників і роботодавців. Розкрито зміст і характер юридично-практичної взаємодії основних понять щодо колективних трудових спорів, а саме: "незалежний посередник", "загальні збори працівників", "конференція працівників", "трудовий арбітраж". Визначено характерні ознаки рішення примирних органів. Досліджено юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства у процесі вирішення колективних трудових спорів органами примирення. Конкретизовано види юридичної відповідальності у разі порушення законодавчо встановленої процедури вирішення колективного трудового спору. Висвітлено тенденції розвитку альтернативного судового розгляду трудових спорів, обгрунтовано доцільність введення спеціалізованих трудових судів в Україні. Запропоновано формування таких судів на альтернативній основі, зі складом одного професійного та двох громадських. Визначено процедуру, форми та методи вирішення колективних трудових спорів органами примирення, розроблено пропозиції щодо стабілізації цих відносин.

  Скачати повний текст

Наукова новизна одержаних результатів полягає головним чином у тому, що дисертація є першим цивілістичним дослідженням, яке присвячене арбітражному розсуду в Україні. Так, уперше визначено юридичну сутність правових меж розсуду (дискреції) як диспозитивних регуляторів правозастосування та саморегулювання поведінки суб’єктів правореалізації, а також виявлено головне призначення цих меж, що полягає у встановленні міри автономного і розумного волевиявлення (lex voluntatis) таких суб’єктів, виходячи з цього встановлено зміст антонімічного щодо розсуду поняття свавілля в праві як грубого порушення таких меж.У доктрині арбітражу розмежовано поняття «розсуд» та «дискреція» як родове і видове та побудовано білінгвістичну (англо-українську) терміносистему предметної сфери дослідження, до складу якої вперше віднесено легальні терміни, відмінні від «розсуду», але такі, що позначають юридичні конструкції реалізації дискреційних повноважень трьох типів: (а) вибору одного із законодавчо встановлених варіантів дій; (b) узгодження на договірній основі розсуду сторін; (c) вільного розсуду на основі аналогії права.Запропоновано змістовно нову загальну дефініцію розсуду в праві як інтелектуально-вольової форми реалізації природного права на свободу думки і волі, яка здійснюється через морально-правову оцінку та раціональну кваліфікацію конкретної юридичної ситуації, що дозволяє істотно уточнити застосовувану норму права або створити нову норму на основі загальних принципів права, серед яких визначальними є справедливість, розумність, добросовісність.Уперше у вітчизняній правовій науці реалізовано англомовний концепт arbitral discretion у значенні «арбітражний розсуд», який є загальним до понять «розсуд арбітрів» (arbitrators’ discretion) і «розсуд сторін» (parties’ discretion), та побудовано відповідні дефініції. Автором обґрунтовано необхідність розмежування суддівської та арбітражної дискреції в процесі правозастосування; встановлено їх розбіжності за колом суб’єктів, наділених дискреційними повноваженнями.Здійснено аналіз морально-правової природи судової та арбітражної дискреції з позицій герменевтики права, який дозволив установити, що розв’язання дилеми добра і зла в ситуаціях зловживання правом виступає аксіологічним обґрунтуванням необхідності дискреційної нормотворчості, яка реалізується в межах юридичної конструкції аналогії права та репрезентована в практиці прийняття арбітражного рішення ex aequo et bono, яка ще не отримала поширення, достатнього для більш поглибленого її наукового дослідження.Виявлено, що неюридичні (моральні, психологічні, релігійні, політичні тощо) межі розсуду за доктриною, чинним законодавством України та європейських країн романо-германської традиції права мають другорядне значення щодо юридичних (позитивно-правових) меж розсуду і можуть застосовуватися лише субсидіарно в ситуаціях заповнення прогалин у законодавстві та для долання зловживань буквою закону за допомогою аналогії права; водночас за англо-американською культурно-правовою традицією такі морально-правові межі є первинними та визначальними для кожного прецеденту і репрезентуються як приписи здорового глузду (common sense) учасників правовідносин у конкретній юридичній ситуації; встановлено, що саме останній підхід закріплений як провідний у міжнародних конвенціях приватноправового змісту.Доведено, що в порівнянні з усіма іншими юрисдикціями правове регулювання арбітражним законодавством розсуду арбітрів та сторін арбітражної процедури передбачає більш значний обсяг їхніх дискреційних повноважень, а самі межі арбітражного розсуду реалізуються на практиці переважно в договірній формі як узгодження позицій сторін; з огляду на те, що право України досить часто визначається як застосовуване матеріальне право, якщо місце арбітражу знаходиться на території нашої країни, обґрунтовано, що реальному розширенню дискреції в арбітражі має сприяти не збільшення питомої ваги спеціальних норм у Цивільному кодексі України, а, навпаки, – істотне зменшення казуальності матеріальних норм у процесі рекодифікації вітчизняного цивільного законодавства.Було удосконалено класифікацію підходів до розуміння розсуду; виокремлено як найбільш поширений в судовій та арбітражній практиці фіксовано-вибірковий підхід, що передбачає у суб’єкта правореалізації повноваження вибору в певному діапазоні можливих дій тієї моделі поведінки, яка є доцільною з його точки зору. Також зазначено що при такому розсуді не створюється новий нормативний зміст, а здійснюється вибір з декількох фіксованих варіантів, що зумовлює назву пропонованого підходу.^UThe scientific novelty of the obtained results primarily lies in the fact that the dissertation is the first civil law study dedicated to arbitration proceedings in Ukraine.For the first time, the legal essence of the legal limits of discretion is defined as the dispositive regulators of legal application and self-regulation of the behavior of subjects of legal realization. The main purpose of these limits is identified, which lies in establishing the measure of autonomous and reasonable expression of will (lex voluntatis) of such subjects. Based on this, the content of the antonymous concept to discretion, namely arbitrariness in law, as a gross violation of these limits, is established.In arbitration doctrine, "judgement" and "discretion" are differentiated as a genus and species. A bilingual (English-Ukrainian) terminology system of the research subject area is constructed, which, for the first time, includes legal terms distinct from "discretion" but denoting legal constructions for the implementation of discretionary powers of three types: (a) choosing one of the legislatively established options for action; (b) agreement on contractual discretion of the parties; (c) free discretion based on analogy of law.A substantively new and comprehensive general definition of discretion in law is proposed as an intellectual-volitional form of implementing the natural right to freedom of thought and will. This implementation occurs through moral-legal evaluation and rational qualification of a specific legal situation, allowing for a significant clarification of the applied legal norm or the creation of a new norm based on general principles of law, among which justice, reasonableness, and good faith are pivotal.For the first time in domestic legal science, the English-language concept of arbitral discretion is implemented. This concept is overarching to the notions of "arbitrators' discretion" and "parties' discretion." Corresponding definitions are constructed. The author substantiates the necessity of distinguishing between judicial and arbitral discretion in the process of legal application, identifying their differences in terms of the scope of subjects endowed with discretionary powers.An analysis of the moral-legal nature of judicial and arbitral discretion is conducted from the standpoint of legal hermeneutics. This analysis allows establishing that resolving the dilemma of good and evil in situations of abuse of rights serves as an axiological justification for the necessity of discretionary norm-setting. This is realized within the framework of the legal construction of analogical reasoning and is represented in the practice of rendering arbitration decisions ex aequo et bono. This approach has not yet received widespread adoption sufficient for more in-depth scientific research.It is identified that non-legal (moral, psychological, religious, political, etc.) limits of discretion, according to doctrine and current legislation in Ukraine and European countries of the Roman-Germanic legal tradition, have secondary importance compared to legal (positive-legal) limits of discretion. Non-legal limits may only be applied subsidiarily in situations where gaps in legislation need filling or to overcome abuses of the letter of the law through analogy of law. Meanwhile, according to the Anglo-American cultural-legal tradition, these moral-legal limits are primary and definitive for each precedent, representing prescriptions of common sense for participants in legal relations in specific legal situations. It is established that this latter approach is enshrined as a leading one in international conventions of private law content.It has been demonstrated that, compared to all other jurisdictions, the legal regulation of arbitration by arbitral legislation provides a more significant scope of discretionary powers for arbitrators and parties involved in arbitration proceedings. The limits of arbitral discretion are primarily implemented in practice through contractual means, such as the alignment of the parties' positions. Considering that Ukrainian law is often defined as the applicable substantive law when the place of arbitration is within the country, it is argued that the real expansion of discretion in arbitration should be facilitated not by increasing the relative weight of special norms in the Civil Code of Ukraine but, conversely, by substantially reducing the casuistry of substantive norms during the re-codification of domestic civil legislation.The classification of approaches to understanding discretion has been refined, highlighting the most prevalent fixed-selective approach in judicial and arbitration practice. This approach grants the subject of legal realization the authority to choose from a certain range of possible actions, selecting the behavior model that is deemed appropriate from their perspective.

Обгрунтовано висновок щодо господарсько-правової сутності інвестиційного спору. Запропоновано удосконалити систему класифікації видів інвестиційних спорів шляхом доповнення їх переліку додатковими критеріями, за якими можливо визначити підстави виникнення інвестиційних спорів і форми, за допомогою яких можливо їх урегулювати. З метою усунення системних порушень прав інвесторів, захисту інвестицій та сприяння розгляду та врегулювання інвестиційних конфліктів, а також усунення чинників, що їх зумовлюють, запропоновано створити державну службу з нагляду та контролю за реалізацією інвестиційних проектів, до компетенції якої буде віднесено здійснення нагляду та контролю за реалізацією державними органами інвестиційних проектів. Запропоновано закріпити на законодавчому рівні поняття інвестиційного договору й інвестиційної вимоги, що дозволить розмежувати інвестиційний спір і суміжні види майнових спорів, а також надасть можливість судам України чіткіше визначати свою компетенцію під час відкриття провадження у справах, що виникають з інвестиційних правовідносин. Увагу приділено удосконаленню чинного законодавства, зокрема наведено пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Господарського та Господарсько-процесуального кодексів України, законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземних інвестицій", "Про міжнародний комерційний арбітраж".

  Скачати повний текст

На підставі аналізу національної та міжнародної арбітражної практики, українського та зарубіжного законодавства досліджено еволюцію правового регулювання інвестиційних спорів між державою й іноземними особами. Розглянуто механізм вирішення інвестиційних спорів, досліджено актуальні питання, що виникають під час їх вирішення з використанням арбітражних процедур. Проаналізовано положення українського законодавства, що стосуються вирішення інвестиційних спорів, проведено аналіз позовів іноземних інвесторів проти України у межах Міжнародного центру з врегулювання інвестиційних спорів.

  Скачати повний текст

Досліджено правові питання припинення суб'єків господарювання. Запропоновано доповнити закон статтею стосовно заборони примусової ліквідації суб'єктів господарювання, що мають стратегічне загальнодержавне або місцеве значення. Узагальнено особливості ліквідації та реорганізації таких суб'єктів. Класифіковано особливості їх ліквідації та реорганізації за різними критеріями. Запропоновано вдосконалити підстави ліквідації суб'єкта господарювання. Обгрунтовано, що його примусова реорганізація повинна проводитися на підставі рішення суду за позовами уповноважених державних органів виконачої влади, а не на підставі прямих рішень цих органів. Запропоновано ввести процедуру нагляду за діяльністю боржника, яка передуватиме процедурі розпорядження майном боржника, а також спрощену процедуру окремих категорій боржників. Запропоновано запровадити систему обов'язкового страхування відповідальності членів ліквідаційної комісії, арбітражних керуючих у випадках завдання шкоди боржникам, кредиторам та іншим особам у процесі реорганізації чи ліквідації. Обгрунтовано інші пропозиції щодо законодавства.

  Скачати повний текст

Досліджено правову природу інституту запобіжних заходів (ЗЗ) та їх місце в системі забезпечувальних заходів у господарському процесі України. Виявлено їх суть, ознаки та значення в господарському процесі, підстави й умови застосування ЗЗ, види ЗЗ у господарському процесі. Розглянуто історію розвитку інституту ЗЗ в України та за кордоном. Проаналізовано особливості процесуально-правової процедури застосування ЗЗу господарському процесі та практику їх застосування у комерційному та цивільному процесах зарубіжних країн. З'ясовано особливості вжиття ЗЗ у сфері торговельного мореплавства та для вирішення спорів міжнародним комерційним арбітражем. Сформульовано й обгрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного господарсько-процесуального законодавства України, що регулює питання вжиття ЗЗ у господарському процесі країни.

  Скачати повний текст

Розроблено пропозиції щодо удосконалення господарського процесуального законодавства України про оспорювання та примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, винесених на території України, та практики його застосування. Систематизовано ознаки та особливості рішення міжнародного комерційного арбітражу. Визначено поняття "оспорювання рішення міжнародного комерцйного арбітражу" та уточнено поняття "примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу". Встановлено підвідомчість справ щодо оспорювання та примусового виконання рішень даного арбітражу. Доведено доцільність закріплення у законодавстві дозвільного порядку примусового виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу. На підставі результатів дослідження обгрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до чинного законодавства. Розроблено пропозиції щодо проекту Закону України про третейські суди (арбітраж).

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню сучасного стану та трансформацій механізму визнання та виконання іноземних арбітражних рішень у понад 120 юрисдикційних практиках з метою виявлення ефективних стратегій удосконалення такого механізму, спираючись на дослідження національних варіацій його імплементації та консолідацію доктринальної бази, що включає роботи понад 100 провідних фахівців у сфері арбітражу.У роботі розглядаються питання еволюції міжнародного арбітражу як способу розв'язання спорів у сфері міжнародних приватноправових відносин, зокрема, становлення арбітражу як інституту, тенденції до делокалізації та автономії арбітражу у контексті транснаціонального права. Проблеми механізму визнання та виконання іноземних арбітражних рішень розглядаються, враховуючи їх міждисциплінарний характер, що склався на перетині міжнародного приватного права та цивільного процесуального права. У роботі досліджується низка проблемних питань визнання та виконання іноземних арбітражних рішень та шляхи удосконалення їх регулювання, зокрема щодо: арбітрабільності та публічного порядку; дії ефектів арбітражного рішення як res judicata, stare decisis, lis pendens, erga omnes; процесуальних аспектів механізму визнання та виконання арбітражних рішень (строки, підсудність, судові витрати, форма заяви, особливості судового розгляду, тощо) та матеріальних аспектів (зокрема, визнання та виконання скасованих арбітражних рішень).Для забезпечення ефективної та збалансованої універсалізації національних практик та забезпечення визнання транснаціонального характеру арбітражу на локальному рівні розглянуто перспективи розроблення Типового закону про розгляд справ щодо визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, що буде закріплювати стратегію поведінки національного суду як гаранту арбітражних рішень, який вирішуючи такі справи здобуває транснаціональну юрисдикцію.У роботі розглянуто проблеми імплементації механізму визнання та виконання іноземних арбітражних рішень в Україні, зокрема, особливості формування нормативного регулювання, судової практики та стратегій оптимізації застосування механізму. В результаті оброки бази судової практики України вперше розроблено Довідник судової практики у справах про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, який включає 547 судових рішень за 2015–2020 рр., які представлені у 6 таблицях за роками та у 75 графіках. Довідник увійшов як додаток до дисертаційної роботи.^UThe thesis is devoted to research of current situation and transformations of the mechanism of recognition and enforcement of foreign arbitral awards in more than 120 jurisdictional practices in order to develop effective strategies of mechanism's improvement, basing on research of national variations of its implementation and consolidation of doctrine that include works of over than 100 prominent experts in arbitration.The thesis considers issues of evolution of international arbitration as a method of dispute resolution in field of international private relations, in particular, development of arbitration as an institute, tendencies to delocalization and autonomy of arbitration in context of transnational law. Problems of the mechanism of recognition and enforcement of foreign arbitral awards have been analysed, considering their inter-disciplinary nature that has been developed at the intersection of international private law and civil procedural law.The thesis studies a number of problematic issues of recognition and enforcement of foreign arbitral awards and ways of improvement of their regulation, in particular: arbitrability and public policy; effects of arbitral award as res judicata, stare decisis, lis pendens, erga omnes; procedural aspects of the mechanism of recognition and enforcement of arbitral awards (limitations, jurisdiction, court fees, form of claim, features of court consideration, etc.) and substantive aspects (by example of the issue of recognition and enforcement of annulled arbitral awards).In order to ensure effective and balanced universalization of national practices and to ensure recognition of transnational nature of arbitration at local level, there are considered the prospects of development of the Model Law on consideration of cases on recognition and enforcement of foreign arbitral awards that would enshrine the strategy of national court's behavior to act as a guarantor of arbitral awards, while the court acquires transnational jurisdiction through consideration of such cases.The thesis considers the problems of implementation of the mechanism of recognition and enforcement of foreign arbitral awards in Ukraine, in particular, features of legal regulation, court practice and strategies of improvement of the mechanism's application. Upon processing of case law database of Ukraine, the Guide on Case Law in field of recognition and enforcement of foreign arbitral awards has been developed. It includes 547 court decisions of 2015–2020, that have presented in 6 schemes by years and in 75 diagrams. The Guide has been included into the thesis as its annex.