У дисертації досліджується військовий український національно-визвольний рух та будівництво Збройних Сил України після повалення самодержавства в Росії до першої чверті 1918 р. Аналізується політика Центральної Ради, уряду УНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенитету, етапи військового будівництва та створення регулярних Збройних Сил України.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням філософсько-соціологічного аналізу процесів формування і реалізації військового покликання за умов розбудови Збройних Сил України. Розкривається сутність військового покликання і його специфіка. Виявлені протиріччя формування і реалізації військового покликання. Встановлені основні закономірності даного процесу: залежність від домінуючої в суспільстві системи цінностей; залежність від рівня усвідомлення суспільством соціальної цінності армії; залежність від наявності у особистості відповідних психофізіологічних якостей. Встановлені особливості процесу формування військового покликання. Обгрунтовані механізм формування і основні шляхи реалізації військового покликання в умовах становлення Збройних Сил України.

  Скачати повний текст

Відзначено, що концепт військового права грунтується на інституціональній і функціональній характеристиці системи українського права та її компонентів, головним з яких є галузь права. Проаналізовано види галузей права та визначено їх приватно-публічну та матеріально-процесуальну природу. Обгрунтовано висновок про правовий режим як формувальну основу сутнісних ознак галузей права як доктринальну категорію, яка визначає інституціонально-функціональну природу правової матерії, змістовно поєднує предмет, метод і мету правового регулювання, виконує визначальну роль у побудові системи праць у правовстановленні та правореалізації. Мету правового регулювання запропоновано розглядати як обов'язковий елемент правового режиму. Відзначено, що військове право має власну систему юридичних джерел, формується як комплексна галузь права за рахунок особливостей правового режиму та зазнає у цьому постійного впливу публічних галузей права.

  Скачати повний текст

Досліджено обставини, які зумовили необхідність уточнення ролі та місця, завдань Збройних сил (ЗС) України у загальній системі оборони держави. Розроблено нові за змістом підходи для вирішенння кардинальних завдань військового будівництва. Візначено, що НАТО є одним з найбільш могутніх воєнно-політичних блоків. Зважаючи на те, що територія НАТО впритул наблизилася до кордонів України внаслідок розширення Альянсу на Схід, зроблено припущення, що його стратегія буде суттєво впливати на формування пріоритетів зовнішньої політики України. Зростання ролі співробітництва ЗС України з НАТО зумовлене становленням і безперецедентним поширенням між країнами євроатлантичного регіону відносин партнерства та довіри у воєнній сфері, поступовим формуванням нової системи міжнародної та європейської безпеки. Зазначено, що активна участь України та її ЗС у цих процесах значно підвищила авторитет Української держави на міжнародній арені, забезпечила визнання її як впливового чинника та суб'єкта у новостворюваних системах безпеки. Визначено стан наукової розробки й охарактеризовано джерела з історії співробітництва ЗС України з НАТО у 1991 - 2004 рр. Введено до наукового обігу велику кількість документів, зокрема архівних. На їх базі проаналізовано суттєві аспекти проблеми (наприклад, ставлення до неї різних політичних діячів, політичних партій, широких кіл громадськості). Запропоновано періодизацію співробітництва у контексті історії ЗС України і НАТО. Висвітлено конкретні схеми їх співробітництва.

  Скачати повний текст

З використанням джерельних матеріалів досліджено військово-інженерну практику візантійського уряду у Північному Причорномор'ї наприкінці IV - на початку VII ст. Після того, як Кримський і Таманський півострови увійшли до сфери інтересів Візантії, ромеї розгорнули масштабне військове будівництво з метою створення інженерного прикриття головних форпостів імперії (Херсона та Боспору) і населеного візантійськими союзниками Південно-Західного Криму ("країни Дорі"). Ромеї відновили укріплення приморських фортець, утворили систему інженерної оборони на південному узбережжі півострова та звели захисний рубіж на межі Кримських гір і степу.

  Скачати повний текст

Досліджено діяльність німецької військової адміністрації в Україні у 1918 р. На підставі вивчення значного обсягу наукових джерел та наявної історіографії розглянуто процес утворення німецьким командуванням військово-адміністративної системи на українських землях. Висвітлено трансформацію німецької союзницької допомоги в окупаційну політику. Проаналізовано вплив німецької військової адміністрації на суспільно-політичне життя, а також політику урядів УНР та Української Держави. Показано участь німецьких військ в українсько-німецькому економічному співробітництві шляхом незаконних реквізицій і вивезення продовольства та сировини. Розкрито вплив німецької військової адміністрації на військове будівництво та державотворчі процеси в країні.

  Скачати повний текст

Досліджено розробленість даної проблеми в юридичній літературі, історичний розвиток і зарубіжний досвід. Розглянуто питання соціальної зумовленості норм щодо кримінальної відповідальності за вказаний злочин. Проаналізовано склад злочину ст. 410 КК України. Розкрито питання відмежування даного злочину від суміжних злочинів і дисциплінарних правопорушень.

  Скачати повний текст

Визначено місце та роль соціально-станової, релігійної самосвідомості у найманській ідеології козаків та її вплив на формування у них національної свідомості. Досліджено розвиток організації та внутрішньої структури найманих козацьких підрозділів, що входили до складу різних європейських військових систем. Наведено характеристику видів та типів ручної вогнепальної, холодної та метальної зброї, артилерії, захисного спорядження, яким були озброєні козаки-найманці. Вміщено інформацію про оснащення козацьких загонів, які наймалися на іноземну службу. Висвітлено аспекти, що стосуються видів військової служби, яку виконували наймані козаки, а також використання їх під час ведення "приватних" та "економічних" воєн. Охарактеризовано військове мистецтво (тактику і стратегію) козаків-найманців у тих воєнних конфліктах, в яких вони брали активну участь.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність, специфіку й особливості патріотично-військового виховання студентської молоді. Розроблено організаційно-педагогічну систему патріотично-військового виховання студентської молоді, використано патріотично-військовий виховний потенціал освітньо-виховного простору університету з урахуванням регіональних військово-патріотичних традицій рідного краю. Уточнено сутність поняття "патріотично-військове виховання", подальшого розвитку набули ідеї виховання національного самоусвідомлення особистості студента, зміст, форми та методи патріотично-військового виховання в університетському освітньо-виховному просторі.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері формування, розвитку та функціонування Збройних Сил України. Обгрунтовано необхідність виокремлення їх до автономної системи - військового законодавства України. Визначено основні складові системи військового законодавства України, а саме: предмет, елемент і взаємозв'язки між ними. Установлено, що військове законодавство України має єдиний предмет і є комплексним законодавством, що містить нормативні приписи, які входять до нормативно-правових актів цих галузей законодавства України. Єдність предмету військового законодавства України є чинником, що підтверджує необхідність виокремлення його до галузі законодавства України. Проаналізовано обумовленість утворення системи військового законодавства України економічною, політичною, соціальною системами та системою права. Розкрито ієрархічну структуру військового законодавства України та визначено його місце у системі законодавства України як окремої комплексної галузі законодавства.

  Скачати повний текст

У контексті подій Першої світової війни проаналізовано роль і місце України в геополітичних концепціях воюючих блоків напереродні та у ході війни, перебіг воєнних дій на теренах українських земель, український військовий рух та національне військове будівництво у роки війни. Критично переоцінено багато традиційних для української радянської історіографії положень і висновків з означених питань. Для більш грунтовного дослідження проблеми до наукового обігу введено низку джерел публіцистичного характеру та праць українських істориків з діаспори. Здійснено спробу визначення перспектив співробітництва вітчизняної та діаспорної історичної науки з метою об'єктивнішої оцінки ролі та значення Першої світової війни в історії України.

  Скачати повний текст

На базі широкого кола джерел досліджено героїчну боротьбу народу України проти експансії Османської імперії та Кримського ханату в 1670-х - 1690-х рр. Розкрито історіографію проблеми, вивчено склад, комплементацію, озброєння та військове мистецтво тогочасних збройних сил українського народу. Детально розглянуто бойові дії першої російсько-турецької війни 1676 - 1681 рр. - Чигиринські походи, боротьба за Правобережжя, дії козацьких польових підрозділів, умови підписання Бахчисарайської угоди. Установлено провідну роль козацької армії у другій російсько-турецькій війні 1686 - 1700 рр. - в Кримських, Дніпровських та Азовських походах, у воєнних акціях у степах. Запропоновано суттєві доповнення до історії реєстрового та охотницького військ, а також біографії І.Самойловича, І.Мазепи, І.Новицького, компанійських та сердюцьких полковників.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне історичне дослідження становлення та розвитку політичного та військового співробітництва між Україною та Великою Британією у 1991 - 2004 р. у контексті сучасних процесів євроінтеграції новітньої системи безпеки в Європі. Розглянуто його історичні передумови, особливості формування та структуру договірно-правової бази. До наукового обігу введено значну кількість неопублікованих архівних матеріалів і нові факти з історії міждержавних відносин. З'ясовано геополітичне середовище формування стосунків між країнами. Досліджено проблему українсько-британського співробітництва у контексті сучасних інтеграційних процесів у Європі та європейської інтеграції України. Запропоновано періодизацію міждержавних політичних відносин. Висвітлено особливості суспільно-політичних взаємин під час президентських виборів в Україні у 2004 р. Розкрито головні тенденції військової співпраці країн у аспекті розвитку відносин України - НАТО. Показано місце українсько-британських взаємин у структурі сучасних міжнародних відносин і висвітлено перспективи міждержавного співробітництва.

  Скачати повний текст

Розглянуто передумови, хід і найважливіші наслідки українсько-польської війни 1918-1919 рр. Відзначено національно-визвольний характер війни для галицьких українців та її етапи. Проаналізовано військове будівництво Західно-Української Народної Республіки, організацію Галицької Армії та Армії Української Народної Республіки на Холмсько-Волинському фронті, формування Галицького фронту Збройних сил Польщі. Показано місце ЗУНР в експансіоністських планах Другої Речі Посполитої, країн Антанти, США, Росії, Чехословаччини, Румунії та Угорщини. Несприятлива зовнішньополітична ситуація, необхідність українців боротися кількома фронтами проти агресорів стали головними причинами втрати незалежності і територіальної цілісності України.

  Скачати повний текст

Розглядається виникнення, розвиток та дії флоту Запорозької Січі у XVI-XVIII ст. Досліджується місце козацького флоту у розвитку структури збройних сил Війська Запорозького Низового, характер стратегії й тактики українських козаків у морських війнах. З'ясовані шляхи використання досвіду геополітичних "сусідів" у розвитку морського мистецтва козаків.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 – Міжнародне право. – Міжнародний гуманітарний університет, Одеса, 2021.Дисертація присвячена комплексному дослідженню організаційно- правових засад імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні, встановленню особливостей та передумов підвищення рівня імплементації норм міжнародного гуманітарного права в Україні.Розкрито ступінь наукової розробленості проблематики організаційно- правових засад імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні, проаналізовано теоретико-правові погляди на поняття та зміст механізмів внутрішньодержавної імплементації міжнародного гуманітарного права, нормативне забезпечення імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні. Обґрунтовано та запроваджено використання системного підходу до розгляду механізмів і процесів імплементації норм міжнародного гуманітарного права. Вперше запропоновано цілісний погляд на організаційно-правовий механізм імплементації міжнародного гуманітарного права в Україні у період міжнародного збройного конфлікту на території України, включаючи діяльність державних і недержавних суб'єктів. Визначено зміст і форми зобов'язань України щодо імплементації міжнародного гуманітарного права в умовах міжнародного збройного конфлікту на території України. Запропоновано створення відповідного організаційно-правового механізму ефективного застосування міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України: 1) безпосередню імплементацію норм міжнародного гуманітарного права у військове законодавство; 2) тлумачення та роз'яснення норм міжнародногогуманітарного права; 3) поширення знань про міжнародне гуманітарне право у Збройних Силах України; 4) забезпечення неухильного виконання приписів міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України; 5) контроль за дотриманням міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України. Набула подальшого розвитку доктрина щодо змісту та механізмів внутрішньодержавної імплементації міжнародного гуманітарного права в умовах мирного часу та в період збройного конфлікту, зв'язку між рівнем забезпечення внутрішньодержавної імплементації міжнародного гуманітарного права в умовах мирного часу на його реалізацію у період збройного конфлікту. Удосконалено поняття, зміст і структуру внутрішньодержавного організаційно-правового (інституційного) механізму імплементації міжнародного гуманітарного права.Доведено, що до заходів імплементації міжнародного гуманітарного права в національну правову систему належать: 1) моніторинг національного законодавства з точки зору його відповідності нормам міжнародного гуманітарного права; 2) ініціювання внесення змін до національного законодавства щодо його приведення у відповідність до зобов'язань держави з питань міжнародного гуманітарного права; 3) моніторинг практики застосування норм міжнародного гуманітарного права щодо її відповідності зобов'язанням держави з питань міжнародного гуманітарного права; 4) ініціювання внесення змін у правозастосовну практику задля підвищення ефективності виконання зобов'язань держави з питань міжнародного гуманітарного права; 5) проведення організаційно-розпорядчих заходів щодо підготовки та реалізації планів стосовно виконання зобов'язань держави з питань міжнародного гуманітарного права; 6)поширення знань про міжнародне гуманітарне право; 7) проведення контрольних заходів та інформування про хід виконання тих чи інших положень міжнародного гуманітарного права на міжнародному та внутрішньодержавному рівнях; 8) вчинення матеріально-технічних дій, спрямованих на імплементацію міжнародного гуманітарного права.^UThesis for the degree of Doctor of philosophy (Ph. D). Specialty 293 "International Law". – International Humanitarian University, Odesa, 2021.The thesis is devoted to a comprehensive study of the organizational and legal basis for the implementation of international humanitarian law in Ukraine and the establishment of characteristics and prerequisites for increasing the level of implementation of the provisions of international humanitarian law in Ukraine.The paper details the extent of scientific development of the organizational and legal basis for the implementation of international humanitarian law in Ukraine, analyses theoretical and legal views on the concept and content of domestic implementation mechanisms of international humanitarian law and the enactment of legislation for the implementation of international humanitarian law in Ukraine. A systematic approach to the consideration of mechanisms and processes for the implementation of international humanitarian law has been justified and introduced. The paper proposes, for the first time, a holistic view of the institutional and legal framework for the implementation of international humanitarian law in Ukraine during the international armed conflict in the territory of Ukraine, including the activities of State and non-State actors. It defines the content and form of Ukraine's obligation to implement international humanitarian law in the context of the international armed conflict in Ukraine. The author proposes to establish an appropriate institutional and legal mechanism for the effective application of international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine, to wit: 1) direct implementation of international humanitarian law in military legislation; 2) interpretation and clarification of rules of international humanitarian law; 3) dissemination of knowledge concerning international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine; 4) ensuring the strict11compliance with the provisions of international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine; 5) monitoring compliance of international humanitarian law in the Armed Forces of Ukraine. The paper further develops the doctrine on content and mechanisms for domestic implementation of international humanitarian law in peacetime and during armed conflict, as well as the connection between the scope of domestic implementation of international humanitarian law in peacetime and its implementation in time of armed conflict. It improves the concept, content and structure of domestic organisational and legal (institutional) mechanism for the implementation of international humanitarian law.It has been demonstrated that measures for implementation of international humanitarian law in the national legal system include the following: 1) monitoring of compliance of national legislation with the provisions of international humanitarian law; 2) initiating amendments to national legislation to bring it into compliance with the State's obligations under international humanitarian law; 3) monitoring the practice of application of the norms of international humanitarian law in accordance with the State's obligations under international humanitarian law; 4) initiating changes in the enforcement practices to improve the implementation of the State's obligations under international humanitarian law; 5)organizational and administrative arrangements for the preparation and implementation of plans to fulfil the State's obligations under international humanitarian law; 6) dissemination of knowledge concerning international humanitarian law; 7) monitoring and reporting on the implementation of international humanitarian law at the international and national levels; 8) logistical activities aimed at the implementation of international humanitarian law.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню питань щодо адміністративно-правового статусу військовослужбовців в умовах дії правового режиму воєнного стану. У роботі досліджено законодавче регулювання адміністративно-правового статусу військовослужбовців в Україні. Акцентовано увагу на тому, що важливим аспектом у системі забезпечення національної безпеки та оборони у сучасних умовах розвитку української державності є чітка та докладна регламентація адміністративно-правового статусу військовослужбовців. Проведено ґрунтовний аналіз доктринальних підходів щодо розуміння терміна військове законодавство та на підставі цього під останнім запропоновано розуміти чітко структуровану систему нормативно-правових приписів, нормативно-правових актів та інститутів законодавства, що в комплексі регламентують організацію та функціонування Збройних Сил України та інших військових формувань, правовий статус військовослужбовців, органів військового управління з метою максимально ефективного забезпечення національної безпеки та обороноздатності України. Розкрито сутність військового законодавства, його спрямованість, а також наведено критерії ефективності правового регулювання питань, що складають його предмет. У роботі розкрито елементи, що входять до структури адміністративно-правового статусу військовослужбовців. У межах дисертаційного дослідження здійснено аналіз основних видів особливих правових режимів, що зумовлено тим, що організація та функціонування сектору безпеки і оборони України, реалізація адміністративно-правового статусу військовослужбовців можуть здійснюватися у межах різних правових режимів, кожен з яких має свою специфіку реалізації. У роботі сформульовано адміністративно-правову концепцію воєнного стану, яка складається з таких компонентів: 1) організаційний; 2) нормативний; 3) причинний; 4) процедурний; 5 забезпечувальний; 6) змістовний; 7) компетенційний; 8) особистісний. З урахуванням запропонованої концепції у роботі розкриваються теоретичні та практичні аспекти воєнного стану як особливого правового режиму. У роботі проаналізовано основні напрями трансформації адміністративно-правового статусу військовослужбовців в умовах дії правового режиму воєнного стану та виокремлюються такі три напрями: передтрансформаційний, компетентний та елементаційний. Акцентовано увагу на критеріях, які визначають специфічні різновиди трансформації елементів адміністративноправового статусу військовослужбовця.^UThe dissertation is devoted to the complex research of questions concerning the administrative and legal status of servicemen in the conditions of action of a legal mode of martial law. The legislative regulation of the administrative and legal status of servicemen in Ukraine is studied in the work. Emphasis is placed on the fact that an important aspect in the system of national security and defense in the current conditions of development of Ukrainian statehood is a clear and detailed regulation of the administrative and legal status of servicemen. A thorough analysis of doctrinal approaches to understanding the term military legislation and on the basis of the latter proposed to understand a clearly structured system of regulations, regulations and legal institutions that comprehensively regulate the organization and functioning of the Armed Forces of Ukraine and other military formations, legal the status of servicemen, military administration bodies in order to ensure the most effective national security and defense capabilities of Ukraine. The essence of the military legislation, its direction is revealed, and also criteria of efficiency of legal regulation of the questions making its subject are resulted. The paper reveals the elements that are part of the structure of the administrative and legal status of servicemen. The dissertation analysis of the main types of special legal regimes, due to the fact that the organization and functioning of the security and defense sector of Ukraine, the implementation of the administrative and legal status of servicemen can be carried out within different legal regimes, each with its own specific implementation. The paper formulates the administrative and legal concept of martial law, which consists of the following components: 1) organizational; 2) normative; 3) causal; 4) procedural; 5 security; 6) meaningful; 7) competent; 8) personal. Taking into account the proposed concept, the paper reveals the theoretical and practical aspects of martial law as a special legal regime. The main analyzes of the transformation of the administrative and legal status of servicemen in the conditions of the legal regime of martial law are analyzed and the following three directions are distinguished: pre-transformation, competent and elementary. Emphasis is placed on the criteria that determine the specific types of transformation of the elements of the administrative status of a serviceman.

Дослідження присвячено вивченню психологічних особливостей комунікативної поведінки дружин комбатантів у процесі подружнього спілкування на різних етапах участі їхніх чоловіків у військових розгортаннях в умовах АТО/ООС. Визначено психологічні особливості ресурсної комунікативної поведінки дружин комбатантів у подружньому спілкуванні, які полягають у гармонійності комунікаційних орієнтацій, що пов'язані із поділенням емоціями; ефективності саморегуляції і зниженні особистісної та реактивної тривожності; спрямованості копінг-стратегій насамперед на розв'язання проблем; прояві високого рівня рефлексії. Запропоновано стратегії та засоби розвитку психологічних особливостей ресурсної комунікативної поведінки дружин комбатантів, орієнтовані на покращення їхніх зовнішніх і внутрішніх ресурсів. Пропонується трьохетапний формат групової психосоціальної роботи; медіапсихологічні засоби саморегуляційного та психоедукаційного спрямування; структурно-організаційні засоби – рекомендації з вдосконалення існуючої системи соціально-психологічної підтримки сімей військовослужбовців у військових формуваннях. Ключові слова: комунікативна поведінка, дружини комбатантів, дружини військовослужбовців, соціально-психологічна підтримка, сім'ї військовослужбовців, військове розгортання, АТО, ООС.^UThe study is dedicated to the research on psychological characteristics of communicative behaviour of combatants' wives in the process of marital communication at different stages of their husbands` military deployments through Anti-terrorist operation/Join forces operation (ATO/JFO).Theoretical analysis of the problem of combatants' wives' communicative behaviour in marital communication is carried out. The analysis shows that the communicative behaviour of combatants' wives in marital communication is a process of information transfer between spouses, which contains subjective psychological features (psycho-emotional state of wives) and procedural psychological features (informational, interactive and perceptual components of marital communication) and includes a media-mediated component of communication.The expectations of combatants regarding the context of wives' communicative behaviour as a component of the influence upon the moral and psychological state of combatants are analyzed. It has been found out that wives' communicative behaviour can give resource and support a combatant during difficult psycho-emotional states. It has also been found that family problem context can lead to decrease of the moral and psychological state of combatants. The time frames of deployment stages are justified for study psychological features of combatant wives' communicative behaviour, whose husbands are at different stages of military deployment: 1) without experience of ATO/JFO deployment; 2) current ATO/JFO deployment; 3) up to 3 months after ATO/JFO deployment; 4) 4 to 8 months after ATO/JFO deployment; 5) more than 9 months after ATO/JFO deployment (but not more than 2 years); 6) veterans demobilized from military structures.The psychological features of communicative behaviour of wives whose husbands are at different stages of military deployment are determined (using the H-test by Kraskal Wallis). The highest index of anxiety and wives' perception of husbands' psychotrauma signs in marital communication is typical for groups of wives whose husbands are currently ATO/JFO deployed and wives of veterans as well. At these stages also the lowest levels of harmony of communication orientations has been found out. For wives whose husbands at stage more than 9 months after ATO/JFO deployment - the lowest indicators of anxiety and the highest indicators of harmony are representative. At the stage of 4-8 months after ATO/JFO deployment slightly increased rates of anxiety, which is associated with higher rates of wives' perception of husbands' psychotrauma signs in marital communication.There have also been revealed the direct links (the rank Spearman coefficient) between indicators of wives' anxiety and wives' perception of husbands' psychotrauma signs in marital communication, which confirms the existence of a basis for the formation signs of wives` secondary psychotrauma.The psychological content of resource communicative behaviour of combatants' wives in marital communication is revealed, as well as behaviour that is focused on meeting the needs and solving problems of both a wives and husbands, improving their psychological state; to intensify internal resources of self-regulation and attract the support of communities. Psychological features of resource communicative behaviour of combatants' wives in marital communication are described. It involves the harmony of communication orientations connected with the emotional sharing; effectiveness of self-regulation and reduction of personal and reactive anxiety; focus of coping strategies is primarily on problem solving; manifestation of a high level of reflection.Based on the findings two key strategies for development combatants' wives` resourceful communicative behaviour are suggested: 1) improvement external resources by raising proactivity of formal authorities with providing regular professional support 2) ensuring the growth of internal resources by increasing self-regulation skills with account of deployment stages specifics.For strategy implementing the set of tools has been developed and tested. It can be used for development of resourceful communicative behaviour of combatants' wives: three-stage group psychosocial work, which includes informational, psychological, and counselling stages; media psychological tools of self-regulative and psychoeducational orientation. Based on the results, structural and organizational tools are suggested for improvement the resource communicative behaviour of combatants' wives in the format of recommendations for strengthening of existing military families social and psychological support system in military formations.Key words: communicative behaviour, combatant wives, servicemen wives, social and psychological support, military family, deployment of combat operations, cycle of deployment, military deployment, anti-terrorist operation

Дисертаційна робота спрямована на підготовку науково обґрунтованих пропозицій, що покликані удосконалити означені кримінально-правові норми (ст. 405 КК України) та суміжні правовідносини, а також підвищення ефективності кримінального права саме у сфері військових правовідносин, пов’язаних із порядком підлеглості та дотриманням військової дисципліни, що передбачають бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Зміст дисертаційної роботи ґрунтується на основі комплексної та системної кримінально-правової характеристики військового кримінального правопорушення, передбаченого ст. 405 КК України. Дослідження виконано у межах актуального на сьогодні для України періоду, коли Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, увесь Український народ відстоюють своє право на існування бути суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою.У результаті здійсненого наукового аналізу теоретичного стану означеної проблеми, її законодавчого регулювання, а також практики застосування чинного законодавства, було надано важливі й істотні пропозиції для науки кримінального права, сформульовані нові положення та висновки. Під час проведеного дослідження проведено наскрізний огляд законодавчого матеріалу, у якому наявні вказівки на положення щодо військового кримінального правопорушення за ст. 405 КК України, проаналізовано усі 203 вироки, оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, винесених з 2011 по 2022 рр. у частині кримінальної відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника та опитано 277 респондентів щодо означеної проблеми. У ході дослідження встановлено витоки кримінальної відповідальності за військове кримінальне правопорушення – погроза або насильство щодо начальника та сучасний стан проблеми (розділ 1). Конкретизовано, що суспільна небезпечність військового злочину за ст. 405 КК України характеризується високим рівнем небезпеки, як для військового середовища, так і для воєнної безпеки держави в цілому, що має бути визначальним для посилення боротьби кримінально-правовими засобами із військовою злочинністю. Аналіз судової практики (2014-2021 р.) за вчинення злочинів за ч. 1-4 ст. 405 КК України свідчить, що в переважній більшості суди виносили покарання щодо більшості з 177 засуджених військовослужбовців, які були не співмірними із суспільною небезпекою погроз і насильства проти командирів/начальників і не враховували відповідним чином, що вказані злочини вчинялись під час дії на території держави особливого періоду, що є обставиною, яка обтяжує покарання, коли проти України нині здійснюється агресивна війна зі сторони російської федерації. Тому, кримінальна політика судів при розгляді військових кримінальних правопорушень (злочинів за ст. 405 КК) підлягає корегуванню в сторону суворості відбування винесених покарань, більшої їх ефективності (обвинувальних вироків) на запобігання кримінальним правопорушенням серед військовослужбовців.Одночасно практика застосування судами України вимог ст. 45-49 КК України свідчить, що зазначені підстави звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців за вчинення злочинів, передбачених ч. 1-4 ст. 405 КК, не застосовувались, оскільки посягають на базовий принцип військової структури - єдиноначальність, який є, поряд з іншими, основою для військової дисципліни. Крім того, аналіз судової практики свідчить про необхідність підвищення мінімальної межі покарання у виді позбавлення волі на певний строк за ч. 4 ст. 405 КК України з 5-ти до 6-ти років за вчинення погрози або насильства щодо начальника, вчинені групою осіб, або повторно, або із застосуванням зброї чи боєприпасів, або спричинили тяжкі наслідки, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. За характером й змістом дослідження дисертаційна робота є першою в Україні всебічною комплексною та системною науково-дослідною працею, що присвячена кримінальній відповідальності за погрозу або насильство щодо начальника за ст. 405 КК України. Конкретний внесок у наукове розроблення даної проблеми полягає у формулюванні науково обґрунтованих пропозицій, що спрямовані на удосконалення означених кримінально-правових норм (ст. 405 КК України), а також підвищення ефективності й регулятивної сутності кримінального права саме в означеній сфері.^UThis dissertation is aimed at preparing scientifically based proposals aimed at improving the said criminal law provisions (Article 405 of the CC of Ukraine) and related legal relations, and also at improving the efficiency of criminal law specifically in the area of military legal relations related to the chain of command and compliance with military discipline, which provide for impeccable and strict compliance by all servicemen with the procedure and rules established by the statutes of the Armed Forces of Ukraine and other legislation of Ukraine.The content of this dissertation is based on a comprehensive and systematic criminal law characterisation of the military criminal offence under Article 405 of the Criminal Code of Ukraine.The research was carried out within the framework of the current period for Ukraine, when the Armed Forces of Ukraine, other military formations established in accordance with the laws of Ukraine, and the entire Ukrainian people are defending their right to exist as a sovereign, independent, democratic, social, and legal state.As a result of the scientific analysis of the theoretical state of the issue, its legislative regulation, and the practice of application of current legislation, the author makes important and substantial proposals for the science of criminal law, and formulates new provisions and conclusions.In the course of the study, the author conducted a cross-cutting review of the legislative material containing references to the provisions on military criminal offences under Article 405 of the Criminal Code of Ukraine, analysed all 203 verdicts published in the Unified State Register of Court Decisions of Ukraine delivered between 2011 and 2022 in terms of criminal liability for threatening or violence against a superior, and interviewed 277 respondents on the issue.The analysis of court practice (2014-2021) for crimes under parts 1-4 of Art. 405 of the Criminal Code of Ukraine shows that, in the opinion of the thesis, the courts overwhelmingly sentenced the majority of 177 convicted servicemen to punishments that were disproportionate to the public danger of threats and violence against commanders/superiors and did not take into account that these crimes were committed during a special period on the territory of the state, which is a circumstance that aggravates punishment when the Russian Federation is currently waging an aggressive war against Ukraine. Therefore, the criminal policy of the courts when considering military criminal offences (crimes under Article 405 of the CCU) should be adjusted towards the severity of the sentences imposed, their greater effectiveness (convictions) in preventing criminal offences among military personnel.At the same time, the practice of application by the courts of Ukraine of the requirements of Articles 45-49 of the CC of Ukraine shows that these grounds for exemption from criminal liability of servicemen for committing crimes under Parts 1-4 of Article 405 of the CC have not been applied, as they encroach on the basic principle of the military structure - unity of command, which is, among other things, the basis for military discipline.In addition, the analysis of court practice shows the need to increase the minimum penalty of imprisonment for a fixed term under Part 4 of Article 405 of the CC of Ukraine from 5 to 6 years for threats or violence against a superior committed by a group of persons, or repeatedly, or with the use of weapons or ammunition, or which caused grave consequences, or in martial law or combat situations.By the nature and content of the study, the thesis is the first comprehensive and systematic research work in Ukraine on criminal liability for threatening or using violence against a superior under Article 405 of the Criminal Code of Ukraine. The specific contribution to the scientific development of this issue is the formulation of scientifically sound proposals aimed at improving the specified criminal law provisions (Article 405 of the CC of Ukraine), as well as at increasing the efficiency and regulatory nature of criminal law in this particular area.

У дослідженні запропоновано розв’язання актуальної проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державної кадрової політики у Збройних Силах України в умовах сучасних викликів та визначенні її особливостей і концептуальних перспектив розвитку. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення низки завдань, зокрема: дисертаційна робота виконана на основі аналізу множинних джерел з використанням комплексу методів збору та інтерпретації емпіричного матеріалу. З’ясовано, що державна кадрова політика у Збройних Силах України досліджується в широкому спектрі проблем. Підтверджено, що Збройні Сили України є специфічним соціальним інститутом держави, який, реалізуючи свою головну функцію оборони України, забезпечує захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності згідно з демократичною, соціально-політичною спрямованістю української влади, що перебуває під цивільним контролем, обумовлюючись конституцією та відповідними законами. Встановлено та надано характеристики динаміці й етапам становлення та розвитку Збройних Сил незалежної України. Засвідчено, що спільними ціннісними орієнтирами для країн-членів НАТО є демократія, індивідуальні свободи, верховенство права, мирне розв’язання суперечок та конфліктів, а також підтримка цих цінностей в усьому Північноатлантичному альянсі. Особливостями державної кадрової політики у Збройних Силах України постають такі: упровадження стандартів НАТО, що співвідносяться з кадровим менеджментом та визначають цілі щодо партнерства в цьому процесі; демократичний потенціал, що реалізується насамперед у процесі цивільного контролю, однією з форм якого є створення Громадських Рад, та багатосуб’єктність державної кадрової політики в умовах війни – взаємодія різних родів військ Збройних Сил України і батальйонів територіальної оборони. Визначено, що концептуальні перспективи «нової» державної кадрової політики у Збройних Силах України ґрунтуються на інноваційній складовій, гуманістичний контекст якої дав підстави визначити механізми її реалізації – морально-ціннісний механізм кар’єрного зростання військового лідерства та інституційний механізм безперервного розвитку військовослужбовців. Доведено, що результатом «нової» державної кадрової політики постає безперервний розвиток і саморозвиток сучасної генерації військовослужбовців. Підготовка кадрів для Збройних Сил України здійснюється в системі багаторівневого навчання військових фахівців в Україні. Разом із тим в умовах війни навчання та перепідготовка українських військовослужбовців відбувається і за кордоном.Розроблено рекомендації щодо розвитку державної кадрової політики у Збройних Силах України – Міністерству оборони України його та структурним підрозділам, Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України та ін.Ключові слова: державна кадрова політика, державна кадрова політика у Збройних Сил України, державне управління у воєнній сфері, кадрове забезпечення сектору безпеки і оборони, модернізація, інновація, морально-ціннісний механізм, військове лідерство, інституційний механізм, військова освіта, безперервний розвиток військовослужбовців.^UThe dissertation research is proposed a solution to the current problem, which consists in substantiating the theoretical and methodological foundations of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine in the conditions of modern challenges and determining its features and conceptual development prospects. The achievement of this goal necessitated the solution of a number of tasks, in particular: the dissertation was carried out on the basis of an analysis of multiple sources using a complex of methods for collecting and interpreting empirical material. It has been determined that the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine is studied in a wide range of problems. It has been confirmed that the Armed Forces of Ukraine are a specific social institution of the state, which implementing its main function of the defence of Ukraine, ensures the protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability in accordance with the democratic, socio-political orientation of the Ukrainian government, which is under civilian control, conditioned by the constitution and relevant laws. Seven stages of the dynamics of the formation and development of the Armed Forces of independent Ukraine are determined and given them their essential characteristics. It has been proven that common value guidelines for NATO are democracy, individual freedoms, rule of law, peaceful resolution of disputes and conflicts, as well as support of these values throughout the North Atlantic Alliance. The peculiarities of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are the following: implementation of NATO standards that correlate with personnel management and define the goals of partnership in this process; democratic potential, which is realized primarily in the process of civil control, one of the forms of which is the creation of Public Councils and the multi-subject state personnel policy in conditions of war – the interaction of soldiers of various types of the Armed Forces of Ukraine, territorial defence, municipal guard, etc. It has been determined that the conceptual perspectives of the «new» state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are based on an innovative component, the humanistic context of which allowed to determine the mechanisms of its implementation – the motivational and value mechanism and the mechanism of «internal modernization» of military leadership. It has been proven that the result of the «new» state personnel policy is the continuous development and selfdevelopment of the modern generation of servicemen and military leadership. Training of personnel for the Armed Forces of Ukraine is carried out in the system of multi-level training of military specialists in Ukraine. At the same time, in the conditions of war, training and retraining of Ukrainian servicemen take place abroad. Recommendations have been developed for the Supreme Council of Ukraine, the Ministry of Defence of Ukraine and structural subdivisions of the Ministry of Defence of Ukraine, the Department of Personnel Policy of the Ministry of Defence of Ukraine, etc. regarding the development of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine.Keywords: state personnel policy, state personnel policy in the Armed Forces, public admanastration in the militari sphere, staffing of the security and defense sector, modernization, innovation, military leadership, moral and value mechanism, institutiomal mechanism, military education, continuous development of military personnel.