Досліджено поезію Т.Шевченка, Є.Маланюка, Л.Костенко у контексті діахронного виявлення сутнісних рис української літературної герменевтики на базі вивчення національного сенсу модусів людського існування. Базуючись на поетичній спадщині авторів, уперше в українському літературознавстві на когерентному та смисловому рівнях вивчено специфіку розвитку українського художньо-герменевтичного мислення як глибинно національного буттєво-історичного розуміння. Таким чином, заглиблення в історико-літературні досвіди концептуальних письменників-класиків дозволило виявити іманентний українському буттю національно-екзистенціальний тип тезаурусу.

  Скачати повний текст

У дисертації досліджено проблему формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади та методичні (підходи, принципи, методика) основи. У процесі проведеного аналізу доведено, що професійна діяльність майбутнього учителя початкових класів є багатоаспектною, складною, передбачає ретельне використання досягнень вітчизняної і зарубіжної психолого-педагогічної науки, формування високого рівня компетентності, педагогічної майстерності, моральної культури. Проведений теоретико-методологічний аналіз обраної проблеми дозволив з’ясувати сутність і зміст базових понять дослідження, а саме: «мораль», «культура», «моральна культура педагога», «інформаційно-комунікаційна технологія» (ІКТ), що дало змогу сформулювати авторське тлумачення поняття «моральна культура майбутнього учителя початкових класів» в сенсі сутнісних характеристик, якостей і ознак, які ґрунтуються на комплексі теоретичних знань, практичних навичок, набутому досвіді, ціннісних орієнтаціях і розвинених здатностях особистості до інноваційно-педагогічної діяльності з доцільним використанням інформаційно-комунікаційних технологій.Науково визначено методологічну основу, концептуальні положення дослідження, які ґрунтуються на сучасних теоріях наукового пізнання, передусім, законах діалектики, герменевтики (проблема взаєморозуміння між суб’єктами освітнього процесу, саморефлексії); аксіології (визнання моральної культури як важливої загальнолюдської цінності); синергетики (ідея самоорганізації, самовиховання та культурного, духовного саморозвитку суб’єктів освітнього процесу) та ін. Обґрунтовано та застосовано провідні підходи (системний, діяльнісний, особистісно-орієнтований, антропоцентричний, культурологічний та ін.) до формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій, які є взаємопов’язаними та основоположними для теми нашого дослідження, а також основні принципи і закономірності. Творче використання визначених методологічних основ та підходів до аналізу проблеми формування моральної культури у майбутніх учителів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій дало змогу отримати прогнозований результат, а саме: визначити критерії, показники і рівні сформованості моральної культури, яка активно сприяє становленню компетентного фахівця освітньої галузі.^UThis dissertation addresses the problem of the formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies. It substantiates the theoretical and methodologic principles and methodic (approaches, principles, methods) bases. Based on the research conducted it was proved that the professional activity of a future primary school teacher is diverse and complicated, it involves careful use of the achievements of the national and foreign psychological and pedagogical science, formation of high-level competence, pedagogical mastership and moral culture. The conducted theoretical and methodological analysis of the selected problem allowed us to find out the essence and content of the basic notions of the research, particularly: «morality», «culture», «moral culture of a teacher», and «information and communications technology» (ICT), which allowed us to form the author’s interpretation of the notion «moral culture of a future primary school teacher» in the sense of essential properties, qualities and features, which are based on the complex of theoretical knowledge, practical skills, gained experience, value-based orientations and developed personal abilities for innovational pedagogical activity using proper information and communications technologies. The dissertation scientifically determined the methodological basis and conceptual provisions of the research, which are based on the modern theories of scientific knowledge, first of all law of dialectics, hermeneutics (problem of mutual understanding between the subjects of the educational process, self-reflection); axiology (recognition of the moral culture as an important universal human value); synergetics (the idea of self-organization, self-education and cultural and spiritual self-development of the subjects of educational process), etc. It substantiated and applied the leading approaches (systematic, activity, personality-oriented, anthropocentric, cultural, etc.) to the formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies, which are interrelated and fundamental for the topic of our research, as well as basic principles and patterns. Creative use of the mentioned methodological bases and approaches in the analysis of the problem of formation of the moral culture of future primary school teachers with the means of information and communications technologies allowed us to obtain the predicted result, particularly: determine the criteria, indices and levels of the moral culture formation, which actively promotes the development of a competent specialist in the educational sphere. The comparative analysis of the experience of the preparation of future primary school teachers with the means of information and communications technologies in foreign countries (the USA, Canada, Great Britain, France, Germany, Poland, and others) allowed us to find out that the process of formation of the moral culture actively and positively affects professional growth, self-improvement and self-realization of a specialist in the educational sphere. At the same time, the foreign specialists pay particular attention to the individual and ethnic approaches, as well as the ability and skills of future primary school teachers to efficiently and creatively apply pedagogical innovations.

Дисертація присвячена розвитку, аналізу, оцінці інформаційно-наукових можливостей селянських мемуарних джерел Південної України ХХ століття як джерела з історії краю регіону другої половини XVIII – ХХ століть.Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано наступні види особових джерел: щоденники, мемуари «сучасні історії», мемуари «автобіографії». Окрім мемуарів, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (матеріали слідчих справ, автобіографії), опубліковані епістолярні джерела та спомини військових та політичних діячів ХХ століття. Загальна джерельна база становить 133 позиції.В аналізі історіографії проблеми визначено що, питання передумов розвитку селянської мемуаристики дозволяє виокремити два напрямки дослідження: спеціалізовані дослідження з питань мемуаристики та селянської мемуаристики зокрема; наукові роботи, що розробляють соціально-економічні, політичні та ін. теми пов’язані з історією Південної України які дозволяють сформувати уявлення про історичні процеси які відбувалися в регіоні.Проте, звертає на себе увагу той факт, що до тепер у вітчизняній історіографії відсутні спеціальні джерелознавчі розвідки, присвячені комплексному аналізу селянських мемуарних матеріалів як джерела з історії Південної України середини XVIII – ХХ століття.Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «селянська мемуаристика». Зокрема, напрацювання критеріїв, які б дозволили виділити мемуари селян з поміж особових джерел інших соціальних груп. Відповідно, спираючись на досвід напрацьований вітчизняними та іноземними дослідниками, хоча б й умовно, можемо визначити основні критерії які дозволяють провести видову класифікацію селянських мемуарних джерел Південної України ХХ століття.В результаті проведеного аналізу історіографії та джерельної бази одним з основних критеріїв при будові класифікаційної схеми виокремлюється освітній фактор, як один з головних елементів, що дозволяє віднести автора джерела саме до групи селянської мемуаристики.Вагома частина дослідження стосується виведення типових рис селянських мемуарних джерел. Окремо звертає на себе увагу те, що у питанні видової класифікації джерел селянської мемуаристики, можемо виділити, як головну особливість, розмитість форм і поєднання в одному тексті ознак, що відповідають різним видам джерел. Відповідно застосування конкретних класифікаційних схем певною мірою залежить від цілей і завдань, які ставлять перед собою дослідники. Таким чином, підхід до класифікації селянських мемуарних джерел, а саме поділ на мемуари «сучасні історії», мемуари-автобіографії, щоденники, такі що мають або не мають першоджерела має прикладний і в той же час умовний характер.Переважна частина дисертації присвячена виявленню джерельного потенціалу селянських мемуарних джерел. Селянська мемуаристика Південної України надає досліднику значні інформаційні можливості у питаннях вивчення суспільних, міжнаціональних та родинних відносин, питаннях організації побуту та житла. Не менш цінну історичну інформацію з даних джерел маємо і в галузі громадського дозвілля, народних традицій, обрядовості та календарних свят. Селянськими авторами подаються унікальні етнографічні матеріали, деякі з них, відсутні в працях класичного народознавства. Селянські мемуарні джерела містять інформації часто відсутню в інших видах джерел.Заявлено, про значний науково-інформативний потенціал та високу репрезентативність матеріалів селянського мемуарного походження, що створює потенційні перспективи пізнання минулого та дає можливість репрезентації багатьох аспектів соціально-економічного, духовного та повсякденного життя Південної України. Вивчення селянських мемуарних джерел, що з’явилися впродовж ХХ століття та їх широке залучення до історичних досліджень дозволяє максимально правдиво відобразити історичну дійсність, більш докладно та яскраво відтворити як окремі подій, так і характерні риси епохи, або окремих особистостей.У рамках даного дослідження було проведено роботу щодо виявлення, класифікації, визначення видової належності селянських мемуарних джерел Південної України ХХ століття, створення «образу» селянського історика-аматора. На основі джерелознавчого аналізу розкрито інформативні можливості актуалізованої джерельної бази для дослідження ряду аспектів минулого.У процесі дослідження селянських мемуарних джерел зроблено обґрунтований висновок про їх репрезентативність, автентичність, науково-інформаційні можливості. Виявлено специфічні риси селянської мемуаристики та проаналізовано причини, що спричинили її ґенезу...^UThe dissertation is devoted to the development, analysis, and assessment of the informational and scientific possibilities of the peasant memoir sources of Southern Ukraine of the 20th century as a source of the history of the region in the second half of the 18th and 20th centuries. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzes the following types of personal sources: diaries, memoirs "modern stories", memoirs "autobiographies". In addition to memoirs, the source base of the research was made up of archival sources (materials of investigative cases, autobiographies), published epistolary sources and memories of military and political figures of the 20th century. The total source base is 133 items. In the analysis of the historiography of the problem, it is determined that the question of the prerequisites for the development of peasant memoirs allows us to distinguish two directions of research: specialized research on the issues of memoirs and peasant memoirs in particular; scientific works developing socio-economic, political, etc. topics related to the history of Southern Ukraine that allow you to form an idea of the historical processes that took place in the region. However, attention is drawn to the fact that until now there are no special source studies devoted to the comprehensive analysis of peasant memoir materials as a source for the history of Southern Ukraine in the mid-18th-20th centuries in the national historiography. An important direction of the dissertation research concerns the term "peasant memoirs". In particular, the development of criteria that would allow us to distinguish the memoirs of peasants from the personal sources of other social groups. Accordingly, based on the experience gained by domestic and foreign researchers, we can define the main criteria that allow us to classify peasant memoir sources of Southern Ukraine of the 20th century by type, albeit conditionally. As a result of the analysis of the historiography and the source base, one of the main criteria in the construction of the classification scheme is the educational factor, as one of the main elements, which allows the author of the source to be assigned to the group of peasant memoirs. A significant part of the research concerns the derivation of typical features of peasant memoir sources. The fact that in the matter of the type classification of the sources of peasant memoirs, we can single out, as the main feature, the blurring of forms and the combination of features corresponding to different types of sources in one text is particularly noteworthy. Accordingly, the application of specific classification schemes to some extent depends on the goals and tasks that researchers set for themselves. Thus, the approach to the classification of peasant memoir sources, namely the division into memoirs of "modern stories", memoirs-autobiographies, diaries, such as have or do not have primary sources, has an applied and at the same time conditional character. The main part of the dissertation is devoted to identifying the source potential of peasant memoir sources. Peasant memoirs of Southern Ukraine provide the researcher with significant information opportunities in the study of social, international and family relations, issues of household organization and housing. We have no less valuable historical information from these sources in the field of public leisure, folk traditions, rituals and calendar holidays. Peasant authors provide unique ethnographic materials, some of which are absent in works of classical ethnology. Peasant memoir sources contain information that is often absent in other types of sources. It is stated that the significant scientific and informative potential and high representativeness of materials of peasant memoir origin, which creates potential perspectives of learning about the past and gives the opportunity to represent many aspects of the socio-economic, spiritual and everyday life of Southern Ukraine. The study of peasant memoir sources that appeared during the 20th century and their wide involvement in historical research allows us to reflect historical reality as faithfully as possible, to reproduce in more detail and vividly both individual events and characteristic features of the era or individual personalities. Within the framework of this study, work was carried out on identifying, classifying, determining the type of peasant memoir sources of the 20th century in Southern Ukraine, creating the "image" of a peasant historian-amateur...

Проведено дослідження політичної герменевтики як перспективного засобу здобуття нових вірогідних знань щодо об'єктів політичної сфери. Визначено галузевий, дисциплінарний і предметний рівні обгрунтування політичної герменевтики як методу політологічного дослідження. Розкрито сутність понять політичної герменевтики, інтерпретації політичних текстів, герменевтичного аналізу політичного дискурсу. Визначено предметну сферу застосування політичної герменевтики як сферу інтенційних мотивацій сенсоутворення політико-текстуальної реальності. Результати фундаментальної філософської теорії інтерпретації застосовано у предметному полі політичної науки, зокрема, обгрунтовано базові засади ототожнення суб'єкта політологічного дослідження з його об'єктом на основі включення дослідника до реального або реконструйованого контексту політичного життя. Визначено передумови та мотивацію використання політичної герменевтики у політологічному дослідженні.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

Розкрито сутність основних понять, принципів, методів та засобів вербального біхевіоризму як однієї з провідних методологій формування правомірної поведінки працівника ОВС у контексті сучасних філософсько-правових концепцій. Узагальнено теоретичні засади застосування вербального біхевіоризму в діяльності органів внутрішніх справ. Проведено дослідження правовідносин, правової комунікації та поведінки працівників ОВС. Проаналізовано взаємозв'язок вербального біхевіоризму, герменевтики, комунікативної філософії та юридичних дисциплін у формуванні правомірної поведінки. Розкрито правові засади соціальної сутності людини у вербально-біхевіористському та герменевтичному вимірах. Визначено роль вербального біхевіоризму у формуванні правового світогляду працівника ОВС як одного з чинників запобігання злочинності. Досліджено герменевтику інформаційного насильства у сфері діяльності ОВС. Визначено сутність закону як вербального регулятора поведінки соціального суб'єкта. Розроблено вербально-біхевіористський метод виявлення правомірної та протиправної поведінки соціального суб'єкта. Обгрунтовано шляхи вирішення філософських проблем формування правомірної поведінки працівника ОВС.

  Скачати повний текст

Проаналізовано історико-культурні проблеми практики перекладу філософських текстів, визначено теоретико-методологічні основи філософської перекладацької літератури. Досліджено проблеми перекладу оригінальних філософських творів. Висвітлено теоретичні моделі комунікації перекладача з автором, визначено перекладацьку екзистенцію як "страждання перекладача".

  Скачати повний текст

Висвітлено засадничі поняття та положення філософської герменевтики у зв'язку з феноменологічною та риторично-гуманістичною традиціями. Герменевтичний принцип історичності досліджено через такі феноменологічні поняття як життєсвіт, горизонт та інтерсуб'єктивність. Антисуб'єктну й антиінструментальну настанови розкрито за допомогою таких понять як дієво-історична свідомість, здоровий глузд і метафора. Встановлено, що розуміння є необ'єктивувальним досвідом істини, який має структуру діалогу, оскільки передбачає відкритість до іншого й є сутнісно незавершеним. Запропоновано інтерпретацію герменевтичної теорії досвіду в широкому контексті практичної філософії. Стосунок розуміння та мовлення розкрито через концепцію відкритості герменевтичного досвіду, розглянуту в аспектах тілесності, моральності та темпоральності, де відповідно феномени здоров'я, дружби та "затримки" засвідчують екзистенційну свободу людини.

  Скачати повний текст

Проведено філософсько-теоретичне дослідження змісту судової інтерпретації на основі методології юридичної герменевтики шляхом її аналізу та визначення межі реалізації у процесі вирішення справи суддею. Доведено, що метою процесу здійснення правосуддя є розв'язання суддею на підставі його розсуду шляхом юридичного мислення трьох основних герменевтично-правих завдань: встановлення фактичних обставин справи; вибору й осмислення правової матерії, яка повинна розв'язати справу; юридичного вирішення (кваліфікації) справи на основі зінтерпретованих факту та права. Проведено детальний герменевтичний аналіз цих етапів судової інтерпертації та запропоновано нове вирішення проблем судової істини та правотворчості. Відзначено, що онтологічною суттю судової інтерпретації є гра. На підставі результатів проведеного дослідження сформульовано висновки та наведено практичні пропозиції з метою вдосконалення судової діяльності та її подальшого філософсько-правового осмислення.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження мови в аспекті трансценденції. Експліковано специфіку застосування герменевтичної феноменології до вивчення мови як трансценденції у такій пізнавальній ситуації, коли герменевтика постає не лише методом, а й самим способом мовного буття, відкритого до трансценденції. Розглянуто буття мови як єдність феномену та логосу, у її феноменологічності. Виявлено методологічний потенціал феноменологічної редукції як доступу до буття мови. Здійснено експлікацію екзистенціалів - феноменів буття мови як трансценденції у мовному екзистуванні-трансцедуванні людини. Розглянуто прояви суспільного буття мови у феноменологічному аспекті. Показано роль мови у впорядкуванні й утвердженні засад спільного буття (співбуття) у світі. Розглянуто виказування несвідомого, трансцендентного щодо свідомості буття мови.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена дослідженню збірки «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського в контексті українського барокового проповідництва – як своєрідного дискурсу його раннього (перша пол. XVII ст.) і зрілого періодів. На основі детального текстуального аналізу виокремлено жанрово-семантичні, структурно-композиційні особливості стилю, а також розглянуто риторику й герменевтику казань Йоаникія Ґалятовського. Стиль бароко закріпив в українській літературі новий тип проповіді, яка з погляду і форми, і змісту не подібна до зразків візантійської та давньої української гомілетичних моделей. У період найбільшого розквіту жанру проповіді збірка «Ключ розуміння» Йоаникія Ґалятовського символізує вершини не лише індивідуальної творчости, але й загалом барокового проповідництва. Поруч з такими ж взірцевими майстрами слова проповіднику вдається зберігати позицію першості в духовному світлі української літератури другої пол. XVII ст. Підпорядкованість великої кількості джерел Святому Письму дозволяє стверджувати, що барокове проповідництво тримається на Божому Слові, що найяскравіше представлено в представлених авторах. Образний світ «Ключа розуміння» постає на основі множинності інтерпретативних кодів, розуміння яких письменник закріплює у текстах своїх казань. Виразне інтелектуальне явище літературної традиції бароко випливає з метафоричної стратегії Йоаникія Ґалятовського. Автор вживає метафори та аналогії зі сфери довколишнього середовища та людського досвіду, надаючи духовним сутностям раціонального обґрунтування та сповідуючи принцип античної риторики – пояснювати речі невідомі через відомі. Герменевтична модель чотирьох сенсів виявляє перевагу духовного методу інтерпретації. Герменевтика «Ключа розуміння» постає крізь призму мовлення – у «живому слові». Наділене усіма елементами риторичного переконування, висловлюванням стає, як і увесь текст проповіді, типовим літературним твором XVII століття, що в рецептивній перспективі відкриває широкий спектр літературознавчих викликів. Один із них – виявлення творчої манери проповідей Йоаникія Ґалятовського.^UThe dissertation is devoted to research of the collection "Key of Understanding" by Ioanikiy Galiatovsky in the context of Ukrainian baroque preaching – as a kind of discourse in its early and mature periods. Galiatovsky’s sermons are considered in the categories of tradition and novelty and are presented in the discourse of early and mature Baroque preaching. The genre-semantic, structural-compositional features of the style are singled out on the basis of a detailed textual analysis, and the rhetoric and hermeneutics of Ioanikiy Galiatovsky’s sermons are considered. The Baroque style established a new type of sermon in Ukrainian literature, which in terms of both form and content is not similar to Byzantine and ancient Ukrainian homiletic models. In the period of the greatest flourishing of the sermon genre, the collection “The Key of Understanding” by Ioanikiy Galiatovskyi symbolizes the peaks not only of individual creativity, but also of baroque preaching in general. Next to the same exemplary masters of the word, the preacher manages to maintain the position of primacy in the spiritual light of Ukrainian literature of the second half of the 17th century. The subordination of a large number of sources to the Holy Scriptures allows us to assert that baroque preaching rests on God's Word, which is most vividly presented in the presented authors. The figurative world of «The Key of Understanding» appears on the basis of a plurality of interpretive codes, the understanding of which the writer enshrines in the texts of his sermons. The expressive intellectual phenomenon of the Baroque literary tradition follows from the metaphorical strategy of Ioanikiy Galiatovskyi. The author uses metaphors and analogies from the field of environment and human experience, giving the spiritual essences a rational justification and professing the principle of ancient rhetoric – to explain the unknown through the known. The hermeneutic model of the four senses reveals the superiority of the spiritual method of interpretation. The hermeneutics of «The Key of Understanding» appears through the prism of the rhetoric of speech – in the «living word». The statement which is endowed with all the elements of rhetorical persuasion becomes a typical literary work of the 17th century like the whole text of the sermon, and in the receptive perspective opens a wide range of literary challenges. One of them is the discovery of the creative manner of Ioanikiy Galiatovskyi sermons.

Здійснено комплексне філософсько-антропологічне дослідження ритуалів на матеріалі української культури. Уперше проведено класифікацію основних ритуалів української культури на філософських засадах, виділені філософсько-антропологічні принципи та методики таких класифікацій (психоаналіз, міфопоетика, генетичний аналіз, феноменологія). З'ясовані природні та культурні компоненти ритуалів з точки зору «учнівства через традицію». На основі моделі паралаксу надано пояснення суперечливої сутності ритуалу, сумісності традиції і глобального ринку. Показано значення міжкультурного діалогу та включення традиційного обрядового комплексу у загальні ментальні установки українців. Знайшло подальший розвиток виявлення основних символів в українській культурній картині світу, їх реалізація в ритуалах (світове дерево, земля-мати, зерно, храм, шинок, виховання). Розкрито значення традиції для сучасної української культури. Надано філософського узагальнення соціокультурному рівню «добре знайоме суспільство». На основі концепції Б. Латура доведено, що нова антропологія постмодерну визначає ритуал як актуальну дійсну цілісність. Продемонстровано, що українська традиційна культура зберігає здатність до модернізації та адаптації. Ключові слова: герменевтика, ментальність, міжкультурний діалог, національна культура, перформативний поворот, постмодернізм, ритуал, соціокультурне конструювання, суб'єкт, суспільна міфологія, традиція, філософія культури, філософська антропологія.^UThe thesis is devoted to the complex of philosophical research of rituals on the material of Ukrainian culture. The aim is to investigate the ritual in contemporary Ukrainian society, the influence on myths and rituals of mass culture and its mechanisms, philosophical and anthropological characteristics and changes of ritual in the symbolic space of Ukrainian postmodern culture.For the first time: - the classification of the basic rituals of Ukrainian culture has been carried out, the philosophical and anthropological principles of such possible classifications have been clarified (psychoanalysis, psychoanalytic anthropology, mythopoetics, genetic analysis, initiation and phenomenological theory of ritual); - the natural and cultural components of the rituals of Ukrainian culture from the point of view of «apprenticeship through tradition» (F. Vaal) have been clarified; - the concept of «parallax» has been applied to explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture; - the significance of intercultural dialogue for the modern Ukrainian culture of the beginning of the XXI century and the inclusion of traditional ceremonial complex in general mental installations of Ukrainians has been clarified. Clarified: - the concept of ritual and rite; - cultural-anthropological and philosophical-anthropological methods of rituals research in the context of «performative turn». Further development was found: - identification of the main semantic images and symbols in the Ukrainian cultural world picture, their basic realization in rituals and holidays (the center of the world, the world tree, the earth-mother, the grain-life, the temple, the tavern-tavern, the feast as meeting with the ancestors, education as involvement in a family, etc.); - disclosure of the importance of cultural heredity, traditions for the current state of Ukrainian culture, the place of ritual culture in it; - a philosophical generalization of the socio-cultural level of «well-known society», which for a long time was represented in the Ukrainian culture by an expanded family, a sociable community, and thus the Ukrainian traditional culture maintains a high adaptive potential, a capacity for modernization.In developing the typology of rites of Ukrainian culture, the following groups of rituals will play the most important role: - rituals of agrarian direction; - family rituals; - rituals of transition and ancestors (birth, death, wedding); - rituals of the center of the world and temple space; - rituals of upbringing and life trials (initiations). Tradition as a cultural heritage can effectively support itself when simultaneously perform the function of communication and divergence. Tradition is supported as abstract principles and technologies, as well as personification, while traditionally reproduced by heroism, when certain definite principles of tradition are embodied in personalities, national heroes. Stereotypes contribute to the reproduction of traditions derived from certain national cultures, and stereotypes can function as nationally marketed in a globalized world. The concept of «parallax» can explain the compatibility of traditional cultures and the global market, mass culture. The dialectical process of the development of tradition includes the disappearance or transformation of cultural-specific (ethnic) stereotypes, as well as the spread of new myths in local traditions. A number of the ideas presented in the dissertation can contribute to further advancement in the explication of fundamental philosophical concepts (tradition, archetype, power, ideology, mass culture, myth, globalism).Key words: hermeneutics, intercultural dialogue, mentality, national culture, performative turn, philosophical anthropology, philosophy of culture, postmodernism, ritual, social mythology, sociocultural design, subject, tradition.

Вперше комплексно досліджено людину у її релігійному вимірі в пов'язаності з діяльністю. Людина - це діяльнісна біосоціальна істота, вона є суб'єктом трудової діяльності, соціальної форми життя, свідомості та спілкування. Поняття "людина" визначає цілісний, тілесно-духовний зміст, соціальну істоту. Поняття "особистість" характеризує людину, яка інтегрує у собі соціально-психологічні особливості. Проведено компаративний аналіз міфологічної, релігійної та наукової свідомості людини. Розкрито значення міждисциплінарного підходу для методології сучасного релігієзнавства, обгрунтовано взаємозв'язок між культурою, релігією та синергетикою. Досліджено зв'язок між процесами формування релігійної свідомості й уявою людини, комунікативними зв'язками, світоглядними та ціннісними орієнтаціями. Розкрито специфіку осмислення феномену людини у її релігійному вимірі в зв'язку з положеннями психоаналізу, екзистенціалізму, герменевтики, феноменології, постмодернізму; проаналізовано головні концептуальні підходи щодо тлумачення проблеми людини. Визначено роль емоцій, пристрастей та мови в процесі формування релігійності.

  Скачати повний текст

Об'єкт – тексти отців Церкви – представників грекомовної патристики IV-VI ст., їх релігійно-філософський світогляд. Предмет – релігійно-філософська інтуїція в філософії грецької патристики IV-VI ст.Мета – обґрунтування принципів релігійно-філософської інтуїції, особливості її розуміння та її місце у філософсько-теологічних побудовах отців Церкви – представників грекомовної патристики IV-VI ст. – у контексті історико-філософської перспективи розвитку поняття «інтуїція».Методологічною основою даного дисертаційного дослідження є загальний історико-філософській аналіз джерел, а також історико-філософська герменевтика, що слугують концептуальною основою для більш конкретних методологічних приписів.У такий спосіб, логікою розгортання дослідження стає перехід від загального історико-філософського контексту до більш конкретного, а саме періоду грекомовної патристики IV – VI ст., в рамках якого досліджується місце і значення феномена інтуїтивного пізнання в його релігійній конотації. За допомогою конструктивного способу, в загальному сенсі цього методологічно-го підходу, здійснюється безпосереднє конструювання смислових концептів теорії, яка структурується явними зв'язками, коли одні предикати в ході змістовних міркувань як би виникають з інших. Зі свого боку це допомагає змоделювати цілісну структуру онтологічно-гносеологічних та сотеріологічних поглядів отців християнської Церкви IV-VI ст.; виявити та визначити загальні та істотні ознаки поняття релігійно-філософська інтуїція в межах зазначеного історико-філософського періоду.В процесі дослідження також з'ясовуються та визначаються історичні та теоретичні передумови формування поняття релігійно-філософська інтуїція у контексті грекомовної патристики IV–VI ст., а саме: а) характер відносин між філософією та теологією; b) головні напрями за якими відбувався грекомовний патристичний дискурс; c) соціально-політичні та духовно-практичні фактори, що стимулювали розвиток богословської думки та були визначальними у формуванні фундаментальних таких положень християнської віри, як тріадологія, христологія та сотеріологія.Для ідентифікації предмета дослідження, так і для правильного його розуміння, за допомогою лінгвістичного аналізу тексту, визначаються лінгвістичні та понятійні компоненти терміну «інтуїція».Сфера – навчальний процес.^UThe object of the present study are the texts of Fathers of the Church, representers of Greek-speaking patristics from the fourth to sixth centuries, and their philosophical visions.The subject-matter of this study is religio-philosophical intuition in philosophico-theological discourses of Greek-speaking patristics of the fourth – sixth centuries.The methodological foundation of the present dissertation study is general historico-philosophical analysis of sources as well as the historico-philosophical hermeneutics that serve the conceptual base for the rest of more specific methodological procedures.Thus, the enfolding logic of the present study is a transition from the general historico-philosophical context to a more detailed one: the period of Greek-speaking Patristics 4th – 6th centuries, within the framework of which the place and significance of the phenomenon of intuition in the history of philosophy is treated as much as its religious connotations. Using the constructive method, in a general sense of this term, it is carried out an immediate constructing of the notions of the theory, which is structured by interconnections, when in course of content reflection activities one predicates come from the others. On its part it helps modelling a consistent structure of ontologico-gnoseological and soteriological visions of Church Fathers of the 4th – 6th centuries, tracing and defining general and essential features of the notion of religio-philosophical intuition within the framework of this historico-philosophical period.The study clarifies the historical and theoretical background and immediate premises of the notion of religio-philosophical intuition within the framework of the Greek-speaking patristics of the 4th-6th centuries. In particular it focuses on: a) characteristics of relationships between philosophy and theology; b) the main trends in Greek-speaking patristic discourse; c) socio-political and spirituo-practical factors that stimulated the development of theological thought, and played the key-role in becoming of the fundamental statements of Christian doctrine, such as the Trinitarian doctrine, Christology, and soteriology (the doctrine of salvation).In order to specify the subject-matter of this study, as well as for its correct understanding, I use linguistic text analysis to define linguistic and conceptual components of the term “intuition”.Sphere is the educational process.

На основі дослідження базових процесів розуміння, проведеного з залученням герменевтики, семіотики, соціальної психології, сучасних поглядів на хаос відтворено рух інформації від незрозумілого (хаосу) до індивідувальних рівнів розуміння - першорозуміння та інтерпретації, кодування знака та його наступного декодування, - та від індивідуального розуміння до масового. Розвинуто теоретичні основи журналістики шляхом обгрунтування функцій та принципів розуміння. Розроблено основні моделі та методи досягнення розуміння інформації в журналістиці. Досліджено перешкоди розуміння інформації в журналістиці, зокрема їх витоки, типи, методи подолання. Зроблено висновок, що проблема розуміння інформації є однією з журналістикознавчих проблем, що має вирішуватись в межах цієї науки не емпірично, а науково, для цього наявні всі необхідні умови, а просування по шляху її вирішення означатиме залучення нового ресурсу підвищення ефективності діяльності засобів масової комунікації.

  Скачати повний текст

Досліджено культурно-епістемологічний і філософсько-антропологічний підходи щодо теоретичної реконструкції існуючих європейських освітніх концепцій з урахуванням нових соціокультурних реалій. У науковий обіг введено такі поняття як дві опозиційні традиції гуманістики, гуманістичні структури, рівень історичної інтерпретації, культурний патерн особистості. Здійснено інтерпретацію поняття "участь у культурі". Проаналізовано антипозитивістські перетворення в освіті на прикладі польської педагогіки культури. Уточнено філософсько-антропологічні засади сучасних освітніх концепцій. Показано можливості посилення їх евристичного потенціалу через конструкти гуманістичної психології, гуманної педагогіки, герменевтики та персоналізму, що акцентує значення освіти як сфери життєвого самовизначення. З'ясовано роль інформаційної цивілізації та лінгвістичної складової у процесах розвитку та становлення сучасної освіти.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему філософської методології Б.Паскаля. Розглянуто цілісний герменевтико-семіологічний підхід до вивчення спадщини філософа, який є найбільш адекватним методології Паскаля, розроблений на засадах сучасної філософії. Встановлено, що саме такий підхід дозволяє виявити філософську оригінальність Паскаля, сформовану в діалозі з принциповими опонентами свого часу. Запропонований підхід висвітлює багатовимірність філософії Нового часу, а також християнську культуру мислення як підгрунтя європейської цивілізації.

  Скачати повний текст

Робота присвячена філософсько-правовому осмисленню правової ідентичності. Доведено, що праворозуміння є базовою основою правової ідентичності. Визначення людиною свого місця у правовій реальності залежить від домінуючого праворозуміння у суспільстві, тобто від практичного типу праворозуміння. Дослідження засноване на посткласичній методології, котра характеризується плюральністю та включає в себе такі самостійні напрями досліджень, як: психологічна концепція (психосоціальний та психоаналітичний підходи), герменевтика, синергетика, феноменологія, філософія життя, інтуїтивізм, екзистенціалізм тощо. Запропоноване наступне визначення правової ідентичності: це результат усвідомлення правовою особистістю своєї приналежності до соціуму через комунікацію на основі домінуючих правових цінностей та норм. Встановлено, що правова ідентифікація – це процес, який виявляється в ототожненні індивідом себе з певною групою або соціумом через інтегративне праворозуміння, що нерозривно пов'язаний з пізнавальною, конотативною, аксіологічною, діяльнісною, екзистенційною сферами особистості та виражається у правомірній поведінці. Досліджені такі основі етапи правової ідентифікації: 1) правове пізнання та його результати: правові знання та досвід; 2) правове мислення, що включає критичний аналіз, оцінку права та його результат – розуміння права; 3) правова інтерналізація та формування ціннісної правової орієнтації; 4) самоконтроль поведінки за допомогою правової волі; 5) правова соціалізація через правову комунікацію та правове виховання; 6) правове самовизначення та інкультурація, яка проявляється у соціально-активній діяльності та правовій поведінці.Ключові слова: ідентичність, правова ідентичність, праворозуміння, правове пізнання, правове мислення, правові знання, розуміння права, правова інкультурація, правова поведінка тощо.^UThe work is devoted to the philosophical and legal understanding of legal identity. It is proved that legal thinking is the fundamental foundation of legal identity. Man's determination of his place in legal reality depends on the dominant legal understanding in society, that is, on the practical type of legal thinking. The historical background of the emergence of legal identity through classical and post-classical legal thinking is outlined. As a result, the study of legal identity revealed that one should understand the law as formal equality, which is a degree of freedom and justice and the achievement of a synthesis between individual liberty and the public weal – this is the ideal object of legal identity. The study is based on post-classical methodology, which is characterized by plurality and includes such independent areas of research as follows: psychological concept (psychosocial and psychoanalytic approaches), hermeneutics, synergetics, phenomenology, philosophy of life, intuitivism, existentialism, etc.The following definition of legal identity has been proposed: it is the result of the understanding by a legal personality of the belonging to society through communication on the basis of dominant judicial values and standards. The following principles of legal identity are studied: identification, dynamism, self-regulation, individualism, tolerance, consensus and solidarity, humanism, respect, responsibility, freedom, equality, self-control.Key words: identity, legal identity, legal consciousness, legal cognition, legal thinking, legal knowledge, understanding of law, legal inculturation, legal behaviour.

У дисертації здійснено дослідження особливостей художньої репрезентації дитинства у Шекспірівському каноні, який відображає колективний образ дитини в ментальній картині світу англійського Ренесансу і корелює з універсальною філософською проблематикою, сприяючи осягненню складних позачасових питань. Вивчення шекспірівського дискурсу дитинства вводить до наукового простору велику кількість цікавих фактів і літературознавчих спостережень, які увиразнюють бачення специфіки процесу становлення особистісної ідентичності, що розширює дослідницькі горизонти шекспірознавства і стимулює міждисциплінарну взаємодію.Актуальність дисертації детермінована низкою факторів соціокультурного, історико-літературного та методологічного характеру. Стрімке зростання антропологічного вектору філологічних досліджень у літературознавстві останніх десятиліть ставить на часі реконструювання особливостей рецепції дитини і дитинства у різні епохи. Доба Відродження і її ключова постать В.Шекспір пропонують вкрай цікавий матеріал, аналіз якого сприяє глибшому розумінню аксіологічних домінант, характерних цієї історико-культурної епохи, та відкриває перспективу осягнення впливу антропоцентричних гуманістичних уявлень про феномен дитинства на сучасне мислення, педагогіку і культуру. Теоретичної концептуалізації потребують семантика та категоріальний статус поняття «дискурс дитинства у літературі», імплементація якого у шекспірознавчий інтелектуальний простір виявляється гостроактуальною в контексті стрімкого зростання інтересу зарубіжного літературознавства до рецепції дитинства у творчій спадщині В.Шекспіра (А. Блек, С. Грінхол, М. Еберле, Д. Кампана, Т. Пендлетон, К. Чеджой, Р. Шогнесі, та ін.).Ця дисертація є першим у сучасному шекспірознавстві системним дослідженням дискурсу дитинства у творчості Вільяма Шекспіра, що зумовлює його наукову новизну. Теоретична значущість роботи полягає в категоріально-термінологічній концептуалізації низки понять, пов’язаних з темою дитинства, та розробці й апробації алгоритму дослідження дискурсу дитинства в шекспірівській творчості, який може використовуватися при дослідженні специфіки сприйняття дитини в інших авторських художніх парадигмах та історико- культурних контекстах.Мета роботи полягала в тому щоб створити цілісну панораму репрезентації дискурсу дитинства у різножанровій творчості Вільяма Шекспіра, акцентуючи увагу на кореляції універсального та історично-детермінованого аспектів в авторській рецепції дитинства як соціокультурного феномену. Предметом дослідження стали топоси, теми, образи, художні тропи, які репрезентують дитину та дитинство у різножанрових творах В. Шекспіра. Аналіз 1500 текстових фрагментів, виокремлених шляхом суцільної вибірки із 154 сонетів, 2 поем та 39 різножанрових драматичних творів, дозволив отримати багатовимірне уявлення про особливості рецепції дитинства у епоху Ренесансу та виявити особливості шекспірівського розуміння феномену дитинства.Теоретико-методологічне підґрунтя роботи сформовано корпусом літературознавчих культурологічних та філософських праць присвячених вивченню дискурсології (Т.Михед, І. Папуша, А. Приходько, Г. Приходько, Г. Храброва, Ю. Черняк, І. Шевченко, та ін.). Концептуалізація категоріально-термінологічного апарату дисертаційного дослідження здійснювалася в контексті міждисциплінарного діалогу, що розгортається у науковому просторі сучасного дискурсу дитинства, який охоплює філософію (І. Голубович, І. Кон), психологію (Р. Бейн-Пауел, Е. Еванс-Прічард, Я.Кравченко, О. Крісман), психоісторію (Р. Браун, Л. Демоз, Ж. Піаже), культурологію (М.Мід, Н. Хомськи), етнографію та фольклористику (Н. Аксьонова, Н. Грицишина, Н. Жмуд, І. Павленко ), педагогіку (О. Зінченко , Р. Зозуляк-Случик, Т. Кочубей), літературознавство (О. Бодугай, І.Безродних, К. Василина, У. Гнідець, О. Горбонос, Л. Коломієць, Я. Кравченко, Д. Москвітіна )та ін.Вибір методів зумовлений метою та завданнями дослідження. Використання загальнонаукових методів аналізу та синтезу дозволило створити системне уявлення про стан вивченості проблеми і сформувати категоріально-термінологічний апарат та інструментарій дослідження. Метод соціокультурології застосовувався при створенні стереоскопічної візії дитини в різні історико-культурні епохи (Античність, Середньовіччя, Відродження). Використання базових засад герменевтики та методу пильного читання дозволили виявити специфіку художньої репрезентації дискурсу дитинства в різножанрових творах Вільяма Шекспіра...^UThe dissertation researches the peculiarities of the artistic representation of childhood in Shakespeare's canon, which reflects the collective image of a child in the mental picture of the world of the English Renaissance and correlates with universal philosophical issues, contributing to the understanding of complex timeless issues. The study of Shakespeare's childhood discourse introduces a large number of interesting facts and literary observations into the scientific space, which express a vision of the specifics of the process of personal identity formation, which expands the research horizons of Shakespeare studies and stimulates interdisciplinary interaction.The relevance of the dissertation is determined by a number of socio-cultural, historical-literary and methodological factors. The rapid growth of the anthropological vector of philological research in literary studies in recent decades calls for a reconstruction of the peculiarities of the reception of children and childhood in different eras. The Renaissance and its key figure V. Shakespeare offer extremely interesting material, the analysis of which contributes to a deeper understanding of the axiological dominants characteristic of this historical and cultural era, and opens the perspective of understanding the influence of anthropocentric humanistic ideas about the phenomenon of childhood on modern thinking, pedagogy and culture. The semantics and categorical status of the concept of "discourse of childhood in literature" need theoretical conceptualization, the implementation of which in the intellectual space of Shakespeare studies is acutely relevant in the context of the rapid growth of interest of foreign literary studies in the reception of childhood in the creative heritage of V. Shakespeare (A. Black, S. Greenhall, M. Eberle, D. Campana, T. Pendleton, K. Chejoy, R. Shaughnessy, etc.).This dissertation is the first systematic study of childhood discourse in the works of William Shakespeare in modern Shakespeare studies, which determines its scientific novelty. The theoretical significance of the work lies in the categorical and terminological conceptualization of a number of concepts related to the theme of childhood, and the development and approval of an algorithm for the study of the discourse of childhood in Shakespeare's work, which can be used in the study of the specifics of the child's perception in other author's artistic paradigms and historical and cultural contexts.The purpose of the work was to create a holistic panorama of the representation of the discourse of childhood in the multi-genre works of William Shakespeare, focusing on the correlation of universal and historically determined aspects in the author's reception of childhood as a socio-cultural phenomenon. Topos, themes, images, artistic tropes that represent children and childhood in the various genre works of V. Shakespeare became the subject of the research. The analysis of 1,500 text fragments, separated by a continuous selection from 154 sonnets, 2 poems and 39 dramatic works of various genres, allowed to obtain a multidimensional idea of the peculiarities of the reception of childhood in the Renaissance era and to reveal the peculiarities of Shakespeare's understanding of the phenomenon of childhood.The theoretical and methodological basis of the work is formed by the corpus of literary, cultural and philosophical works devoted to the study of discourseology (T. Mikhed, I. Papusha, A. Prykhodko, G. Prykhodko, G. Khrabova, Y. Chernyak, I. Shevchenko, etc.). The conceptualization of the categorical and terminological apparatus of the dissertation research was carried out in the context of an interdisciplinary dialogue unfolding in the scientific space of the modern discourse of childhood, which includes philosophy (I. Holubovych, I. Kohn), psychology (R. Bain-Powell, E. Evans-Pritchard, I .Kravchenko, O. Krisman), psychohistory (R. Brown, L. Demoz, J. Piaget), cultural studies (M. Mead, N. Chomsky), ethnography and folkloristics (N. Aksyonova, N. Hrycyshina, N. Zhmud, I. Pavlenko), pedagogy (O. Zinchenko, R. Zozulyak-Sluchyk, T. Kochubey), literary studies (O. Bodugai, I. Bezrodnykh, K. Vasylyna, U. Hnidets, O. Gorbonos, L. Kolomiets, Ya. Kravchenko, D. Moskvitina) and others.The choice of methods is determined by the purpose and tasks of the research. The use of general scientific methods of analysis and synthesis made it possible to create a systematic view of the state of study of the problem and to form a categorical and terminological apparatus and research tools. The sociocultural method was used to create a stereoscopic vision of a child in different historical and cultural eras (Antiquity, Middle Ages, Renaissance)...

Об'єктом дослідження є німецька герменевтика ХІХ–ХХ ст. і коло її проблем як системна цілісність, незважаючи на відмінність окремих концепцій. Метою дисертації є окреслення кола проблем філософської герменевтики відносно до розвитку німецької філософії ХІХ–ХХ ст. на тлі перетворення герменевтичного дискурсу в загальнофілософську парадигму сучасності. Методологічну основу дисертації становлять історико-критичний, системно-структурний, компаративний, герменевтичний і феноменологічний методи. Цілісності історико-філософської ретроспективи ідей філософської герменевтики сприяла єдність культурно-історичного та парадигмального підходів, які дають можливість усвідомити особливості розуміння ролі та завдань герменевтики у різні історичні періоди, в різних наукових і філософських парадигмах. Практичне значення дисертації насамперед полягає у тому, що проведене дослідження дало можливість відтворити відносно цілісну картину виникнення герменевтичної проблематики та її подальшої реалізації у контексті гуманітарних наук. Виявлено, що філософська герменевтика в тому вигляді, в якому вона сформувалась упродовж останніх двох століть, не є окремою філософсько-методологічною дисципліною або чиєюсь авторською концепцією. Навпаки, спостерігаємо формування з розрізнених герменевтик, які формувались у царині філософії, філології, історії, психології, специфічної герменевтичної філософії або герменевтичного руху у філософії (де філософська герменевтика є лише складовою частиною) – руху, який пронизує всі сфери гуманітарного знання і соціального та культурного життя. незважаючи на те, що у ХХ ст. були спроби виокремити етапи формування німецької філософської герменевтики (Г. Шпет, Ж. Гронден та ін.), у нашому дослідженні виявлені три основні стадії розвитку німецької філософської герменевтики, що відображають її змістовне наповнення. доведено, що філософська герменевтика у своїх найбільш базових принципах насамперед являє собою метафізичну теорію. показано, що в основу сучасної герменевтичної філософії перш за все покладено певний феноменологічний досвід, тобто саме феноменологія в доробках своїх засновників являє собою базову теоретичну складову герменевтики. розкрито роль А. Майнонга у формуванні сучасного герменевтичного дискурсу і герменевтичної філософії. з'ясовано, що найбільш критична до герменевтичної традиції аналітична філософія у працях та ідеях багатьох своїх представників. Сфера використання – навчальний процес^UThe research object is German hermeneutics of the XIX–XX centuries and the scope of its issues as a systemic integrity despite the differences of some concepts. The dissertation aims at outlining the scope of the issues of philosophical hermeneutics in relation to the development of German philosophy of the XIX–XX centuries in the context of the transformation of hermeneutic discourse into a general philosophical paradigm of modernity. The methodology of the dissertation includes the historical critical method, systematic structural analysis, comparative, hermeneutic and phenomenological methods. The integrity of the historical and philosophical retrospective study of the ideas of philosophical hermeneutics was supported by the unanimity of cultural-historical and paradigmatic approaches, which provide a clearer vision of the role and objectives of hermeneutics in different historical periods and within different scientific and philosophical paradigms. The practical significance of the dissertation is primarily that the study provided an opportunity to reproduce a relatively holistic picture of the emergence of hermeneutic issues and its further implementation in the context of the humanities. philosophical hermeneutics as it has formed over the past two centuries is not a separate philosophical and methodological discipline or just an author's concept. On the contrary, we observe the convergence of separate hermeneutic approaches arising in the domains of philosophy, philology, history, psychology, specific hermeneutic philosophy or hermeneutic movement in philosophy, which considered philosophical hermeneutics only as a constituent) to the movement permeating all spheres of humanitarian knowledge, social and cultural life. Despite the fact that in the twentieth century there have been made attempts to identify the stages in the formation of German philosophical hermeneutics (G. Shpet, J. Grondin, etc.), our study has revealed three main stages in the development of German philosophical hermeneutics that reflect its content.It has been proven philosophical hermeneutics in its basic principles is a metaphysical theory. The study is the first to have justified the certain phenomenological experience underlies modern hermeneutic philosophy, i.e. phenomenology in the oeuvre of its founders is viewed a basic theoretical component of hermeneutics. The dissertation has revealed the role of A. Meinong in the formation of modern hermeneutic discourse and hermeneutic philosophy. The research has found out that the most critical to the hermeneutic tradition, analytical philosophy, known as the most critical to the hermeneutic tradition, in the works and ideas of its representative. The sphere of application is education.