У роботі проаналізовано в хронологічній послідовності основні періоди публіцистичної діяльності відомої української громадської та культурно-освітньої діячки через становлення і розвиток головної ― національно-патріотичної домінанти в її публікаціях. У процесі аналізу публіцистичної спадщини С. Русової всі публікації систематизовано за певним жанрово-тематичним принципом та розподілено на: літературно-критичні огляди, рецензії, замітки; мистецтвознавчі статті, проблемні та аналітичні статті, звіти на педагогічну тематику; біографічні, історичні та подорожні нариси; праці, написані для жінок і про жінок (статті, характеристики-силуети, замальовки, есе), а також охарактеризовано їх за основним призначенням і виховним спрямуванням (родинне виховання, суспільне призначення жінки, громадянське виховання). За матеріалами, акумульованими у процесі опрацювання джерельної бази наукового дослідження, укладено бібліографічний покажчик публіцистичної спадщини С. Русової за періодичними виданнями, які подано в алфавітному порядку. У дослідженні також здійснено кількісний аналіз публікацій, що дало змогу сформувати цілісне уявлення щодо публікаційної діяльності авторки, а також визначено їх частотність у періодичних виданнях кінця ХІХ − початку ХХ ст.^UThe dissertation is focused on determining the national and patriotic dominant in the publicistic works of S. Rusova – a prominent Ukrainian teacher, writer, theorist of literature, public figure, cultural and educational activist and foundress of the Ukrainian women's movement in Ukraine in the late XIX – early XX centuries.The national and patriotic dominant should be understood as the extrapolation of ideological and theoretical views of S. Rusova on the author's publicistic works. The ideology of the views consists in forming the national identity of Ukrainians, educational activities of intellectuals, development of education, science, national literature and language, promotion of publishing, improving the welfare of the people, development of civil rights and freedoms of Ukrainians, and joined efforts of different segments of Ukrainians for implementing sociopolitical and cultural projects, financial support for activities aimed at forming a nation-state.The main periods of publicistic activity of S. Rusova were analyzed and specified chronologically in the thesis in accordance with the topic and the object of the scientific research, with the focus on the formation and development of the national and patriotic dominant in her publications. It was proposed to study the publicistic heritage of S. Rusova according to four periods: 1888−1905, 1906−1916, 1917−1921, 1922−1938. The chronological limits of each period are justified by certain life facts and sociopolitical conditions, which were taking place in the country at that time.Publicistic works of S. Rusova were systematized according to the genre and thematically: literary critical reviews, critiques, notes; art history articles, problematic and analytical articles, reports on pedagogical topics; biographical, historical and travel essays, works written for women and about women (articles, characteristics-silhouettes, sketches, essays).Based on the materials accumulated in the process of working with the source base of the scientific research, a bibliographic index of S. Rusova's publicistic heritage was compiled according to periodicals, presented in the alphabetical order, chronological limits being from 1888, i.e. from the appearance of the first article to 1938, when the last publication in S. Rusova's lifetime was published.A quantitative analysis of publications was also carried out; it allowed forming a holistic view of the author's publications. S. Rusova published 85 works as separate brochures, 380 publications were printed in 65 different periodicals. The most popular of them were pedagogical and women's magazines "Light" ("Kyiv"), "Russian School" (St. Petersburg), "Women's Fate" (Kolomyia), "Free Ukrainian School" (Kyiv), "New Ukraine" (Prague), etc.The choice of periodicals often depended on several main factors: the author's location at certain periods of her life, the focus of the publication itself and the socio-political events that took place in the country. Graphs representing the author's publishing activity and the frequency of her publications in periodicals of the late XIX – early XX centuries can be found in the appendices to the research.

Досліджено художню трансформацію суті тоталітаризму в антиколоніальній прозі другої половини XX ст., зокрема, у романах українського письменника Р.Іваничука та англійського - Г.Гріна. Систематизовано домінантні літературознавчі концепції розкриття змісту творчості Р.Іваничука та Г.Гріна українських і англійських дослідників. З'ясовано умови та специфіку формування світоглядів цих прозаїків та виявлено джерела художньої опозиції до тоталітаризму. Виявлено деконструкцію його колоніальної моделі, приділено увагу типологічній відповідності та відмінності у художньому трактуванні окремих морально-етичних концептів. На базі методології постколоніальних студій проаналізовано жанрово-стильову специфіку антиколоніальних романів Г.Гріна та Р.Іваничука.

  Скачати повний текст

Встановлено концептуальні засади когнітивної сутності перекладу, досліджено системи тa структури представлення знання перекладача, визначено когнітивне підгрунтя лінгвістичного моделювання. Розроблено когнітивну модель перекладу за допомогою виявлення когнітивної основи перекладацького процесу. Описано механізм дії когнітивної моделі перекладу за допомогою фреймового зіставлення знань у вигляді відповідних фреймових структур. Висвітлено жанрові особливості тексту стандарту ІСАО й визначено концептуальний апарат авіаційної терміносистеми, досліджено сукупність авіаційних термінів як результат когнітивної діяльності перекладача. Описано структурні особливості англійських та українських авіаційних термінів і зазначено чинники, що визначають специфіку їх перекладу. Вказано на можливість здійснення фреймової структуризації знання й особливості оперування фреймовими структурами знання в процесі перекладу термінів у межах когнітивної моделі.

  Скачати повний текст

Досліджено проблеми історії жанру української літературної балади XIX ст. на матеріалі трьох основних груп зразків балад фольклорно-морфологічної, побутової та історичної. На підставі аналітико-синтетичного дослідження з'ясовано специфічні риси, характерні баладному жанру, визначено його місце та роль у літературному процесі. Виділено жанрові різновиди, що утворилися на зрізі міжжанрової співдії, - твори, споріднені з баладами, а також твори, в яких наявні баладні мотиви та інтонації. Визначено типологічні риси балад та їх модифікації. Проаналізовано вплив національної історії, філософії, дуалізму, менталітету, моралі та етики українців на розкриття внутрішньо-почуттєвої структури характеру баладного героя, боговорено особливості психологізму жанрових зразків, їх зв'язок із проблемами національного буття, народним світорозумінням і світосприйняттям.

  Скачати повний текст

Узагальнено мемуаристичну літературу українсько-польського пограниччя в контексті риторики та комунікативної поетики як самодостатню художню підсистему польської й української літератури доби романтизму. Проаналізовано специфіку жанрового, проблемного, соціального, просторового, гендерного та регіонального диференціювання правобережної мемуаристичної таксономії доби романтизму. Застосовано комплексну диференціацію мемуаристичної проблематики українсько-польського пограниччя доби романтизму: виявлено специфіку сугестивного спрямування, рефлексії минулого та сучасного відображення світу в рустикальному й урбаністичному правобережному просторі. Виявлено характерні особливості наративного мислення в мемуаристичних текстах культурного пограниччя доби романтизму. Визначено ключові параметри жанротвірної тенденції мемуаристичної літератури українсько-польського пограниччя доби романтизму. Показано загальну тенденцію динаміки художнього факту протягом даного періоду, позначено зміни його потрактування, розуміння та використання в тексті. Розглянуто художню літературу топіку правобережного мемуаристичного простору, виділено центри, уточнено художню семантику, яка має усталений зв'язок з мемуаристичними художніми уявленнями часу.

  Скачати повний текст

Досліджено лінгвістичні засоби реконструкції особистості В. Черчилля у різних документальних жанрах (біографії, автобіографії, мемуарах, листах). Розкрито специфіку формування образу конкретної особистості у документальній літературі та її жанрових різновидах. Визначено інтегральні та диференційні ознаки портретного опису у даних документальних жанрах. Охарактеризовано лексичні засоби вираження відповідної психологічної характеристики В. Черчилля з виокремленням лексичної домінанти, її синонімічного ряду та найчастотнішої сполучуваності. Визначено особливості індивідуальної концептосфери В. Черчилля, описно лінгвістичні засоби вербалізації концептуальних ознак тектотвірних ідіоконцептів ВІЙНА, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, СІМ'Я, СПІВРОБІТНИЦТВО у різних жанрах документальної літератури. Визначено особливості приватного й офіційного листування В. Черчилля з різними адресатами. Проаналізовано мовленнєві прояви домінуючих у міжособистісному спілкуванні В. Черчилля принципів ввічливості та кооперації.

  Скачати повний текст

З використанням матеріалу британських і американських текстів досліджено статус малоформатного політико-біографічного тексту. Запропоновано методологічний алгоритм застосування структурно-семантичного, когнітивного та семіотичного підходів для дослідження такого тексту. Описано структурно-семантичні та семіотичні особливості основних жанрових різновидів (енциклопедичного, навчального та агітаційного) малоформатного політико-біографічного тексту, рубрикаційну модель якого побудовано та з'ясовано специфіку її лексичного наповнення. Висвітлен семіотичний простір малоформатного політико-біографічного тексту, який складається з загальних і політичних афективів, у трьох жанрових різновидах у британській і американській лінгвотрадиціях. З'ясовано універсальні й етноспецифічні характеристики британського й американського малоформатного політико-біографічного тексту. Для даних текстів спільним є жанрово-комунікативне членування та інформаційне наповнення, а лінгвокультурні розбіжності, взаємопов'язані з домінувальними концептами мовно-суспільної свідомості та політичними традиціями, стосуються інформаційних пріоритетів і засобів мовної оцінності.

  Скачати повний текст

Вивчено жанрову поетику російського композитора другої половини XX ст. М. Сидельникова (1930 - 1992 рр.) в аспекті музичних і літературних жанрових областей. Розкрито суть поняття жанрової поетики як домінантного принципу мислення композитора. Розглянуто сучасні теорії щодо поняття "жанр" стосовно наявності у музичній практиці множини. Створено типологію взаємодії жанрів з урахуванням її нового виду - жанрової конкуренції, притаманну творчості композитора. Визначено, що художня реалізація основного принципу жанроутворення М. Сидельникова зумовлена естетико-світоглядною позицією, суттю якої було збагнення універсального та реалізованого композитором через символ лабіринту. Проаналізовано його твори основних періодів творчості - концерт для дванадцяти солістів "Російські казки" (1968 р.), хорова кантата "Таємні розмови" (1975 р.), вокальний цикл на вірші В. Хлєбнікова "У країні осоки та незабудок" (1978 р.), роман-симфонія для фортепіано соло "Лабіринти" (1992 р.) та виявлено основний принцип жанрової поетики, який запропоновано розглядати як жанровий парадокс. Проаналізовано механізм дії жанрового парадоксу та розроблено його поняття як авторської стратегії побудови художньої цілісності, що грунтується на конкуренції жанрових множин.

  Скачати повний текст

Визначено риси ментального простору автора та способи його втілення в картинах навколишнього світу. Виявлено найбільш репрезентативні для світогляду авторів бінарні опозиції та форми їх реалізації у творчості письменників зазначеного періоду. Встановлено види, форми, функції, динаміку, поетикальні особливості пейзажу в російській прозі XIX ст. та з'ясовано своєрідність художньої картини світу в аспекті відображення ментального простору автора. Охарактеризовано індивідуально-авторські стратегії в створенні картин навколишнього світу, розкрито взаємодію романтизму та реалізму, традицій і новаторства, індивідуального та загального, різних художніх систем у літературному пейзажі. Показано вплив ментального простору автора на жанрово-стильові особливості російської прози XIX ст.

  Скачати повний текст

Проаналізовано жанрову своєрідність та комунікативні властивості прози письменниці. Зазначено, що Н.Саррот пропонує нову специфічну форму роману, за якої читач, звільняючись від традиційних оповідальних схем і читацьких стереотипів, повинен вступити в комунікацію з творцем-романістом за допомогою його твору, в протилежному випадку, твір не буде зрозумілим й осмисленим. Комунікація за Н.Саррот має складну, багаторівневу характеристику, письменниця запропонувала якісно новий підхід щодо використання лексики та мовлення.

  Скачати повний текст

Роль сучасних регіональних фестивалів і конкурсів як динамічних формпросвітницької та художньої взаємодії суттєво зростає в епохуглобалізаційних процесів. Інформаційно-технологічний компонентглобалізації створює нові можливості для комунікації, сприяючи розвиткурегіонального культурного ландшафту. Регіональний шар збагачуєтьсяновими ідеями, техніками культурного моделювання через впливи з іншихкультур, що приносять нове бачення та розширюють художні горизонти.Глобалізаційні процеси сприяють популяризації регіональнихмистецьких форм творчості та культурної діяльності та дають можливістьбільш широкій аудиторії відчути багатство й різноманіття культурного спадкурегіону як важливої частки в інтерпретації наративів культурної цілостідержави. У цьому контексті регіональні мистецькі конкурси та фестивалісприяють зростанню уваги до місцевої культури й мистецтва, надаючиможливість артистам, митцям і виконавцям продемонструвати свої таланти татворчість, що сприяє їхньому розвитку й визнанню, а сама акція як певнийкультуртрегерський організм стає платформою для обміну ідеями, традиціямита творчими підходами.3Оскільки регіональні мистецькі конкурси і фестивалі пропонуютьширокий спектр культурних подій та активностей, вони залишаютьсяактуальними й важливими для розвитку творчості та виконавської мистецькоїсфери, а також для зміцнення культурних зв’язків між регіонами. При цьомуактивний розвиток конкурсно-фестивального руху саме в регіональномуінваріанті є однією з важливих ознак сучасного національного культурноговідродження України. У цьому контексті звернення до конкурснофестивального руху у Волинському краї на зламі ХХ–ХХІ століть відкриваєширокі можливості для дослідження як загальнонаціональних, так ірегіональних аспектів української культури. Відсутність ґрунтовних науковихдосліджень про конкурсно-фестивальну панораму Волині в культурноісторичному та комунікативному аспектах, а саме у контексті виявленнятворчого потенціалу спільнот, пошуку нових ідей, вираження своєїунікальності як платформи для обміну художнім досвідом, пропагандикультурної різноманітності, стимулювання інновацій та експериментів у сферікультурно-просвітницької діяльності на прикладі конкурсно-фестивальноголандшафту Волині складає актуальність цього дослідження.Науковою проблемою представленої дисертації є осмисленняконкурсно-фестивального руху на Волині кінця ХХ — початку ХХІ століттяяк культурно-мистецького явища, носія культурно-мистецьких традицій ізасобу комунікації в умовах соціокультурного ландшафту України. У роботіуточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема зазначено,що фестиваль — це історично динамічне культурно-мистецьке явище, що маєритуально-святкову ґенезу і являє собою серію соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, на відміну від фестивалю, являє собоюісторично стабільну (функції конкурсу є незмінними) форму культури, що маєзмагально-ігрову ґенезу і сутність та належить до соціокультурних подійциклічного характеру. Конкурс, як і фестиваль, може мати жанрові різновидита виконує роль носія цінностей певних соціокультурних страт.4Введено в науковий обіг архівні матеріали, пов’язані з історієюстановлення конкурсно-фестивального руху на Волині. Зокрема це документиВолинської обласної ради, архівні матеріали Волинського обласного науковометодичного центру культури, Волинської обласної філармонії, Волинськогофахового коледжу культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, інтерв’ю,спогади організаторів та учасників конкурсів і фестивалів.Шляхом упорядкування та аналізу ряду архівних матеріалів, інтерв’юорганізаторів та учасників конкурсів і фестивалів охарактеризованокультурно-історичні та комунікативні аспекти найбільш знакових для Волиніконкурсів і фестивалів, зокрема Музичного фестивалю «Стравінський таУкраїна», Міжнародного фестивалю українського фольклору «Берегиня»,Міжнародного фестивалю «Поліське літо з фольклором», Міжнародногоконкурсу піаністів «Шопенівська весна», Міжнародного конкурсу баяністів іакордеоністів «InterSvitiaz аccomusic», Всеукраїнського конкурсу хоровогомистецтва імені Лесі Українки, Всеукраїнського конкурсу виконавців насопілці та цимбалах «Волинська гуковиця», Всеукраїнського конкурсувиконавців на струнно-смичкових інструментах імені Олександра Негоди таінших.^UA dissertation for obtaining a scientific degree of the Doctor of Philosophy,specialty 034 ― Culturology (branch of knowledge 03 ― Humanities). – Modern ArtResearch Institute of the National Academy of Arts of Ukraine, Kyiv, 2023.The scientific problem of the presented dissertation is the understanding of thecompetitive-festival movement of Volyn at the end of the 20th — beginning of the21st century as a cultural phenomenon, a carrier of artistic traditions and means ofcommunication in the conditions of the socio-cultural landscape of Ukraine. Regionalart competitions and festivals offer a wide range of cultural events and activities, theyremain relevant and important for the development of creativity and performing arts,as well as for strengthening cultural ties between regions. At the same time, the activedevelopment of the competition and festival movement in the regional invariant is oneof the important signs of the modern national cultural revival of Ukraine. In thiscontext, turning to the competitive-festival movement of Volyn region at the turn ofthe 20th -- 21st centuries opens wide opportunities for researching both national andregional aspects of Ukrainian culture in terms of its integrity, acting as a peculiar andat the same time organic component of it.The work specifies the conceptual and categorical apparatus of the research, inparticular it is stated that the festival is a historically dynamic cultural phenomenonthat has a ritual and festive genesis and is a series of socio-cultural events of a cyclicalnature. The competition, in contrast to the festival, represents a historically stable (thefunctions of the competition are unchanged) form of culture that has a game genesis9and essence and belongs to socio-cultural events of a cyclical nature. The competition,like the festival, can have genre varieties and fulfills the role of a carrier of values ofcertain socio-cultural strata.Archival materials related to the history of the formation of the competitionfestival movement of Volyn have been put into scientific circulation, in particular,documents of the Volyn Regional Council, archival materials of Volyn RegionalScientific-Methodological Center of Culture, Volyn Regional Philharmonic, IgorStravinsky Volyn College of Culture and Arts, interviews, memories of organizersand participants of competitions and festivals.By organizing and analyzing a number of archival materials, interviews withorganizers and participants of contests and festivals, the cultural-historical andcommunicative aspects of the most significant contests and festivals for Volyn, inparticular, the Music Festival "Stravinsky and Ukraine", the International Festival ofUkrainian Folklore "Beregynia", were characterized. The International Festival"Polissia Summer with Folklore", International Piano Competition "Chopin Spring",International Competition of Bayanists and Accordionists "InterSvitiaz accomusic",Lesia Ukrainka All-Ukrainian Choral Art Competition, All-Ukrainian Competition ofPipe and Cymbal Performers "Volyn Hukovytsia", Oleksandr Nehoda All-UkrainianCompetition of Performers on stringed instruments and others.

Наведено поняття "зміст художнього твору", а також методологію аналізу симфонії. Запропоновано системне трактування категорій "узагальненість - конкретність", з метою цілісного сприйняття симфонії подано тлумачення узагальненості. Розроблено ієрархію категорій, універсальних і специфічних понять філософії, естетики, музикознавства з використанням дедуктивного та індуктивного методів пізнання загального закону взаємодії понять "загальне" й "одиничне". Виявлено художні та виховні властивості симфонії як чинники аксіологічного аспекту змісту. Категорії "історичне - логічне" визначено як узагальнення-оцінку змісту симфонії: як соціального феномена (історичного); цілісної художньої композиції (логічного). Цілісність і системність методології аналізу симфонії здійснено завдяки взаємодії понять "соціально-моральний ідеал", "пізнання - оцінка", "естетичний ідеал". Зазначено, що відображення дії цих понять у свідомості реципієнта є першоосновою здатності до об'єктивного сприйняття змісту твору й естетичного судження про нього. Досліджено процеси досягнення "естетичного ідеалу" як художньої мети шляхом системи чинників та носіїв стильових властивостей симфонії. Створено критерійні засади обгрунтування всіх параметрів жанрово-видових характеристик симфонії.

  Скачати повний текст

Проаналізовано генологічні джерела поезії київських митців-неокласиків О.Бургардта, М.Драй-Хмари, М.Зерова, М.Рильського, П.Филиповича. Проведено паралелі між двома феноменами класицистичного типу: українською неокласикою та античним класицизмом. Визначено типологічні сходження в літературно-мистецькому житті Риму "золотого віку" Августа II (I ст. до н.е. - I ст. н.е.) та України 1920-х рр. періоду "розстріляного Відродження", розглянуто основні аспекти естетико-поетологічної спадкоємності. Проаналізовано проблему трансформації в оригінальній поезії неокласиків таких античних жанрів, як елегія, епіграма, ідилія та жанрів панегіричної типології. Визначено та досліджено основні напрямки трансформації жанрів античної лірики: стилізацію (оду); карнавально-сміхову стилізацію та пародію (епітафію, елегію); наслідування (епіталаму, сколій, мім, буколіку); архаїзуючі інновації - суміщення античної жанрової домінанти з "молодшими" жанрами сонета (у випадку елегії) та сонетоїда (епіграми); інтерсеміотичну інтерпретацію жанрів - включення нелітературних дискурсів (архітектурного, скульптурного) у текст літературного твору (екфрасис).

  Скачати повний текст

Власне найменування відіграє важливі ролі в літературному творі: від простої ідентифікації до засобу творення та характеристики образу-персонажа, виразника жанрової чи стильової домінанти твору, означника для часопросторової організації.Питання функціональності власних назв у літературному тексті порушено в працях мовознавців та літературознавців. У сфері шкільного вивчення літератури цій проблемі присвячено менше уваги. У дисертації вперше розроблено та обґрунтовано методичну модель поглибленого вивчення власних назв на основі аналізу художніх творів, рекомендованих чинною навчальною програмою з української літератури для учнів 10-11 класів.У вступі визначено об’єкт, предмет, мету та завдання відповідно до теми дослідження, обґрунтовано актуальність. В основі дослідження лежить наукова гіпотеза про те, що методична модель поглибленого вивчення власних назв на уроках української літератури в 10-11 класах буде ефективною за умови, якщо вчитель та учні розглядатимуть кожен онім як концепт, що зумовлює характер осмислення художнього явища (персонажа, хронотопу, літературного твору в цілому); при цьому в школярів слід сформувати систему компетентностей, необхідних для поглибленого осмислення змісту та функцій власних назв, їх вивчення у зв’язках із різними художніми властивостями літературного матеріалу; у процесі навчальної діяльності слід використати систему продуктивних принципів навчання, методів, прийомів, шляхів аналізу та видів діяльності.У першому розділі дисертації окреслено мовознавчі, літературознавчі, психолого-педагогічні та методико-літературні основи поглибленого вивчення власних назв. У дисертації окреслено зміст основних ономастичних понять: «антропоніма», «топоніма», «гідроніма», «зооніма», «міфоніма» тощо. Усі ці терміни запропоновано включити до рубрики «Теорія літератури» в навчальні програми для загальноосвітніх закладів. Розширено ряд очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності за рахунок введення літературних компетентностей.Із метою діагностики практичного досвіду здійснено ґрунтовний аналіз підручників із української літератури для 10-11 класів загальноосвітніх закладів. Критичний огляд шкільних джерел засвідчує відсутність належного рівня висвітлення теми, а отже, підтверджує актуальність обраного дослідження.У другому розділі дисертації запропоновано методичну модель поглибленого вивчення власних назв. Навчальну діяльність охарактеризовано з погляду вивчення динаміки образів-персонажів, системних зв’язків між образами, осмислення ціннісно-цільових програм героїв, в контексті ознак жанру, стилю та світоглядної системи автора.У третьому розділі дисертації описано процес упровадження створеної методики навчання в шкільну практику загальноосвітніх навчальних закладів у різних регіонах України. Під час експерименту підтверджено ефективність запропонованої моделі на спеціально організованих заняттях із української літератури в 10 та 11 класах. Висновки виконаного дослідження дозволяють констатувати, що робота має наукову новизну. Уперше розроблено систему літературних знань, умінь і навичок для поглибленого вивчення власних назв на матеріалі окремих текстів із української літератури, запропонованих для 10-11 класів. Сформовано й обґрунтовано критерії оцінювання навчальних досягнень старшокласників для роботи з літературно-художніми онімами, запропоновано сукупність спеціальних методичних принципів, методів, прийомів, видів діяльності для аналізу власних назв, упроваджено в шкільну практику цілісні плани-конспекти з вивчення антропонімів, топонімів та міфонімів відповідно до запропонованих підходів. Ефективність розробленої моделі перевірено шляхом успішного її впровадження в навчальний процес.Отримані результати під час дисертаційного дослідження мають практичне значення. По-перше, запропонована модель роботи сприяє більш глибокому осягненню учнями особливостей цілого ряду художніх властивостей літературних текстів. По-друге, методика поглибленого вивчення власних назв може бути залучена в процес викладання української літератури для студентів філологічних факультетів. По-третє, сформульовані твердження можна використовувати для розширення окремих рубрик навчальних програм та підручників із української літератури для старших класів. Концептуальні положення методичної моделі шкільного опрацювання власних назв сприяють покращенню рівня шкільної літературної освіти учнів старшого віку. На позитивну динаміку вказують результати педагогічного експерименту.^UThe proper denomination plays important roles in the literary work: from a simple identification to a mean of creation and characteristics of the image-character, an expresser of genre and style dominant of the work, a signifier for time-spatial organization.The issue of the functionality of proper names in a literary text is raised in linguists’ and literary critics’ works. In the field of school study of literature less attention is devoted to this problem. In the dissertation the methodological model of proper names profound learning based on the analysis of artistic works recommended by the current curriculum of Ukrainian literature for 10-11 grade students is developed and justified for the first time.In the introduction there are object, subject, purpose and tasks are defined according to the topic of the research, the relevance is justified. The research is based on the scientific hypothesis that methodical model of proper names profound learning on the lessons of Ukrainian literature in 10-11 grades will be effective on the condition that teacher and students will consider each onym as a concept, that determines the nature of the understanding of the artistic phenomenon (character, chronotope, literary work in general); at the same time schoolchildren should form the system of competences necessary for profound understanding the meaning and functions of proper names, its learning in connection with various artistic properties of literary material; in the process of educational activity the system of productive principles, didactic means of educational process, ways of analysis and kinds of activity.In the first chapter of dissertation there are linguistic, literary critics, psychology-pedagogical and methodology-literary basis of proper names profound learning are outlined. There is the meaning of the main onomastic concepts as “anthroponym”, “toponym”, “hydronym”, “zoonym”, “mythonym” ect. is outlined in the dissertation. All these concepts are proposed to be included in rubric “Theory of literature” in the curriculums for general educational institutions. А number of expected results of educational-cognitive activity are expanded due to introduction of literary competencies.In order to diagnose the practical experience the thorough analysis of textbooks on Ukrainian literature for 10-11 grades of general educational institutions is carried out. Critical review of school sources proves the lack of appropriate level of the topic coverage and therefore confirms the relevance of the chosen research.In the second chapter of dissertation there is the methodical model of proper names profound learning is proposed. The educational activity from the point of view of studying of the dynamic of image-characters, system connections among images, understanding the value-target programs of heroes, in the context of genre, style and author’s worldview system features is characterized.In the third chapter of dissertation the process of implementation of created teaching methodology into school practice of general educational institutions in various regions of Ukraine is described. During the experiment the effectiveness of the proposed model is proved at the specially organized lessons of Ukrainian literature in 10 and 11 grades. Conclusions of the completed research allow to state that the work has the scientific novelty. The system of literary knowledge, abilities and skills for proper names profound learning on the material of certain texts from Ukrainian literature, proposed for 10-11 grades is developed for the first time. Criteria for evaluating the educational achievements of high school students for the work with literary-artistic onyms are formed and justified, a complex of special methodical principles, methods, techniques, kinds of activity for the analysis of proper names is proposed, holistic plans-summaries for study of anthroponyms, toponyms and mythonyms according to the proposed approaches are implemented in school practice. The effectiveness of developed model is checked through its successful implementation in the educational process.The results obtained during the dissertation research have practical importance. Firstly, the proposed model contributes to a deeper understanding by students the peculiarities of a number of artistic features of literary texts. Secondly, the methodology of proper names profound learning can be involved in the process of teaching Ukrainian literature for the students of philological faculties. Thirdly, formulated statements can be used for enlarging certain rubrics of curriculum and textbooks of Ukrainian literature for high school grades. Conceptual theses of methodological model of school processing of proper names contribute to improving the level of high school students’ school literary education. The results of pedagogical experiment point to the positive dynamic.

Визначено магістральні тенденції розвитку феномену літературної донжуаніани. Розглянуто функціональні парадигми та найвагоміші історичні модифікації даного образу, а також основні типи трансформаційно-адаптаційних процесів у разі входження даного традиційного матеріалу до іншочасового, інокультурного (інонаціонального), іноавторського контексту. Висвітлено шляхи формування жанрової системи літературної донжуаніани та розглянуто явище перекодування образу легендарного героя в процесі його історичної еволюції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано нові тенденції розвитку окремих видів жанрів: від традиційної інформаційної замітки до порівняного нового для української журналістики явища, як репортаж-розслідування з елементами аналітики. Акцентовано увагу на проблемах творчої взаємодії окремих журналістських колективів і журналістів-стрінгерів, які проводять журналістське розслідування самостійно. Сформульовано дефініцію процесів жанроутворення та запропоновано нові визначення традиційних жанрів. Доведено, що розвиток жанрів відбувається в тісному зв'язку з канонами професійної журналістської етики. Зазначено, що процес підготовки працівників редакції, дотримання молодших колег, елементи творчого суперництва сприяють розвиткові жанрової теорії й практики.

  Скачати повний текст

Розкрито семантико-когнітивні та наративні особливості втілення текстового концепту "ШЛЯХ ДО СЛАВИ" в англомовних біографічних романах крізь призму жанрової природи цих творів. Запропоновано компонентну модель опису текстового кластерного концепту, який структурується поняттєвим, образним і смисловим складниками. Особливості наративного втілення концепту "ШЛЯХ ДО СЛАВИ" з'ясовуються шляхом реконструкції наративних сценаріїв шляху до слави головних героїв англомовних біографічних романів, які відбивають інваріантні та варіантні схеми розвитку професійної кар'єри відомих творчих особистостей. Варіативність наратем у досліджуваних творах віднаходить свій вияв у межах хронологічної й оповідної перспектив викладу біографічного матеріалу.

  Скачати повний текст

Вперше виділено концептосферу релігійно-поетичної свідомості зазначених періодів в аспекті національної ментальності. Досліджено специфіку художнього втілення концептів Російського Христа, віри, духовного прочанства, юродства/святості, пекла/раю. Вперше репрезентовано типологію релігійно-поетичної свідомості, властиву російській поезії дослідженого періоду. Описано типи та структури традиційно-догматичного, парахристиянського, позаконфесійно-релігійного типів поетичної свідомості на рівні мотивного комплексу, образно-символічного втілення, жанрово-стильових модифікацій модерністської та новітньої поезії. Доповнено теоретичні уявлення про функціонування поетичного процесу кінця XX ст. на рівні стильових систем і тенденцій, що маркують його цілісність. Виявлено й описано механізми культурної пам'яті у контексті національної духовно-поетичної традиції. Вперше запропоновано типологію основних стратегій рецепції релігійно-поетичної свідомості в літературі зазначених періодів.

  Скачати повний текст

Визначено жанрово-типологічні особливості мемуарного жанру щоденника у літературному процесі другої половини XX - початку XXI ст., виявлено його модифікаційні зміни. Вперше предметом спеціального дослідження обрано публіцистичні та белетристичні елементи, досліджено їх взаємозв'язок у структурі щоденника, розкрито його жанрову неоднорідність. Осмислено філософські засади й образно-символічну систему щоденників українських письменників на межі тисячоліть. Проаналізовано зворотний вплив жанру щоденника на белетристику кінця XX - початку XXI ст. На підставі результатів наукового дослідження зроблено висновок про повноцінне функціонування у літературному процесі трьох модифікацій щоденника: фактографічного (О.Гончара, О.Забужко, Р.Іваничука, Ю.Луцького, В.Стуса, Л.Танюка, Г.Тютюнника), белетризованого (В.Медведя, К.Москальця, П.Сороки) та белетристичного (щоденник-містифікація П.Сороки, щоденникова форма у творах С.Андрухович, Н.Мориквас, Т.Прохаська), зроблено їх компаративний аналіз. Розглянуто специфіку вираження авторської свідомості в текстах відповідно до трьох модифікацій щоденника, виокремлено основні тенденції розвитку даного мемуарного жанру.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження всеукраїнської загальнополітичної газети як типу друкованого видання на прикладі газет "День", "Дзеркало тижня", "Молодь України", "2000", "Кіевскій телеграф" (1998 - 2006 рр.). Розглянуто аспект становлення газетної преси в Україні та дослідницький досвід щодо вивчення преси у контексті утвердження моралі. Здійснено вивчення публікацій всеукраїнських загальнополітичних газет. Визначено їх головні тематичні тенденції, пріоритетність, жанрові особливості журналістських виступів, систем рубрикацій газет. З'ясовано частотність публікацій морально-виховного змісту. Зазначено вимоги до написання публікацій зазначеного напряму. Запропоновано морально-етичну тематику опитування для соціологічних служб газет і загалом доцільність їх функціонування.

  Скачати повний текст