Дисертація є першою спробою комплексно осмислити, проаналізувати і систематизувати творчий набуток С.Черкасенка (1876-1940), ім'я якого впродовж тривалого часу було вилучено із мистецького і наукового обігу. Основна увага приділена дослідженню таких аспектів: визначенню естетичних засад драматургії С.Черкасенка, аналізові сценічних втілень його п'єс і розгляду здобутків Черкасенка-критика. Крім того, принагідно наводиться уточнена і узагальнена хроніка життєпису С.Черкасенка. Таким чином, це дослідження, заповнюючи одну з численних "прогалин" в історії національної культури, зможе прислужитись при написанні якісно нової історії українського мистецтва, потреба у якій сьогодні надзвичайно висока.

  Скачати повний текст

Досліджено історико-біографічні романи Ю. Хорунжого "Борвій", "Злет і заземлення Григорія Полетики", "Любов маєш - маєш згоду", "Вірую" в контексті української історико-біографічної прози 1960 - 1990 рр. Простежено мистецьку еволюцію письменника в жанрі художньої біографії. Установлено типологічні ознаки романів, визначено засоби використання асоціативно-психологічної організації біографічного матеріалу, ідейно-естетичну роль історичних документів у художньому відтворенні подій та характерів. Розкрито специфіку творення образу головного героя в художніх життєписах. З'ясовано місце романів серед творів цього жанру й логіку ідейного, художнього, проблемно-тематичного зв'язку творчості письменника з попередниками й сучасниками, показано його новаторство в жанрі історико-біографічного роману.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток жанрово-стильової системи художньо-біографічної прози кінця XX ст. Зазначено підвищення інтересу читачів до документалістики, що є причиною збільшення життєписної літератури. Базуючись на історико-теоретичних працях вітчизняних і зарубіжних науковців, проаналізовано українські художні життєписи 1980 - 1990 рр. у контексті аналогів світової літератури. Наголошено на появі в останні роки специфічної категорії творів, які слід вважати художньо-біографічними тільки умовно. Такими творами є життєписи легендарних або міфічних героїв, біблійних персонажів. Зауважено, що починаючи з 1990-х рр. в Україні відбувається процес зростання національної самосвідомості, реабілітовано імена багатьох діячів науки, культури, політики, що призвело до розширення тематики життєписної літератури. Акцентовано увагу на процесі зростання нових суміжних форм реалізації біографічного матеріалу.

  Скачати повний текст

Визначено критерії сформованості вмінь і навичок, а також рівні розробки християнських моральних цінностей у старшокласників під час вивчення ними життєпису певного українського письменника, аналізу художнього твору чи образу-персонажа та виконання інших навчальних завдань. Визначено психолого-педагогічні та методичні умови формування й удосконалення в учнів відповідних умінь. Розроблено й експериментально перевірено теоретично обгрунтовану систему експериментальних уроків, спрямованих на формування християнських моральних цінностей на уроках української літератури. Удосконалено відповідні уміння та навички у старшокласників засобами літератури на основі цілеспрямованих форм і методів роботи на уроці традиційного й інноваційного характеру. З'ясовано, що запропонована методика значно підвищує рівень сформованості морально-етичних цінностей у старшокласників, сприяє їх духовному розвитку як особистості. Відзначено, що така система дозволяє створити умови для гармонійного саморозвитку і самовдосконалення.

  Скачати повний текст

Доведено, що "вмонтовування" життєпису Н. Суровцової у загальний контекст суспільно-політичного та культурного життя 1910-х - першої половини 1980-х рр. відкриває значні дослідницькі перспективи. Зазначено, що біографія містить кілька якісно відмінних і навіть контрастуючих між собою діб, епох, періодів: українське національне відродження на межі XIX й початку XX ст., нелегальна та напівлегальна політична діяльність української свідомої молоді, що у неї доволі рано ангажувалася Н. Суровцова тощо.

  Скачати повний текст

Висвітлено особливості функціонування агіографічних мотивів у "житії" жінки-святої (Жанна д'Арк) та створення агіографічної ієрархії в життєписі італійського поета. Встановлено причини трансформації традиційних житійних мотивів, виявлено співвідношення рис жанрових різновидів житія та патерика. Уточнено уявлення щодо своєрідності літературної біографії російського Зарубіжжя.

  Скачати повний текст

У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз джерельної бази та наукової літератури, в яких осмислено адміністративну діяльність генерал-губернатора М. Г. Рєпніна (Волконського) на території Лівобережної України в історіографії ХІХ – початку ХХІ ст. Запропоновано періодизацію проблеми зі врахуванням особливостей розвитку історичного ступеня її розробки, джерельного забезпечення та пошуку ефективного дослідницького інструментарію. Залучено найновішу інформацію, яка ще не підлягала історіографічному аналізу та на базі якої системно переглянуто низку застарілих оцінок, висновків, що були домінуючими в історіографічному дискурсі ХІХ – ХХ ст. Переглянуто та спростовано ряд упереджених, політично вмотивованих, фактологічних і аналітичних розбіжностей, що стосуються дослідження політичної кар'єри М. Г. Рєпніна. Введено до наукового обігу новітні історіографічні надбання, які ще не підлягали системному аналізу, та опубліковано нову інформацію щодо життєпису М. Г. Рєпніна. Показано комплекс нерозв'язаних та малодосліджених проблем і накреслено перспективи їхньої актуалізації.^UThe thesis provides a comprehensive analysis of the source base and scholarly materials which consider the administrative activity of Governor-General Mykola Repnin (Volkonsky) in Left-Bank Ukraine in the historiographical reflections of the 19th – early 21st century.The research analyzes scholarly interpretations regarding the influence of various factors on the formation of moral, ethical, and political views of Prince M. Repnin during his military and political career with emphasis on the time periods when he held the post of viceroy of Saxony (1813–1814) and was appointed by Emperor Alexander I governor-general of Little Russia (1816–1834). Scholars have established that by means of his activity, Governor-General M. Repnin formed sociopolitical sentiments in the region entrusted to him. The prince believed that the society was to be built on the principles of humanism, justice, and prosperity, based on private property and the rule of law. At the same time, the dominant viewpoint in historiography states that while Alexander I in most cases supported active attempts to form the society on the principles of European humanism, prosperity, and justice, Nicholas I impeded such development, completely departing in his governance from the foundations of liberalism. As a ruler, he was more attracted to reactionary methods, unacceptable for M. Repnin, which became one of the key reasons for his resignation in 1834.The thesis traces transformations of historiographical accents concerning the assessment of M. Repnin's relations with the local aristocracy, Cossacks, serfs, merchants, Jews, and German colonists. Scholars have established that at the beginning of his service, the military governor M. Repnin sometimes acted harshly towards the local people, and used authoritarian and conspiratorial methods to benefit from his solutions. However, later, according to researchers, following central orders, he pursued the policy of further integration of Left-Bank Ukraine into the Russian Empire, taking into account the interests of the region and local population. He based relations with his subjects on the European principles of humanism by means of compromise. He considered his obligation to care for every subject, and thus directed his actions at the improvement of conditions for all strata, including the oppressed. Due to the means used in the social sphere, he improved the life of all social classes, contributed to the satisfaction of their needs and fulfillment of rights. The thesis covers academic literature which elucidates the measures for institutionalization of the cultural and educational sphere, carried out by the governor-general to raise the territory under his control to the level of Western European states. Historians have proved that in a short period of time the prince managed to have achieved significant results, and thus raised the profile of the region so that Left-Bank Ukraine received a special territorial status within the Russian Empire. The thesis substantiates the prevailing historiographical idea that the main merit of M. Repnin and D. Bantysh-Kamensky in the preparation and writing of the history of Ukraine was not only their proposal of a concept validating the loyalty of the Ukrainian nobility, and thus its right for higher Russian ranks. Their main achievement consisted in fulfilling the plan of numerous previous historians by summarizing and presenting the historical materials from ancient times to the 1760s as a certain integral system of the Ukrainian history, which had shown the specifics of Ukrainian lands, foremost Hetmanate, in the historical context. Also, the thesis outlines the complex of unsolved and scantily explored problems, as well as the prospects for their actualization.

Дисертаційне дослідження присвячене творчості видатного українського художника Ю. Буцманюка в сфері монументального малярства, зокрема розписам у церкві Прсв. Серця Христового у м. Жовква (Львівська обл.), які були виконані ним у першій половині ХХ ст. Також розглянуто естетичні засади стилю модерн, його характерні риси та приклади прояву у сакральних спорудах європейських країн, його появу у монументальному мистецтві Галичини і зокрема в архітектурі та декорі жовківської церкви. На основі зібраного матеріалу реконструйовано життєпис Ю. Буцманюка, укладено хронологію виконання ним монументальних робіт, систематизовано архівні матеріали пов'язані з перебудовою храму Прсв. Серця Христового, проведено іконографічний та іконологічний аналіз всіх композицій стінопису церкви. Використовуючи комплексну методологічну базу, було розглянуто особливості авторської манери Ю. Буцманюка на тлі новітніх тенденцій, пошуків та впливів у сакральному монументальному малярстві Галичини в контексті загальноєвропейських ідейно-художніх процесів першої половини ХХ ст.^UThe dissertation is devoted to the work of the Ukrainian artist Yu. Butsmaniuk in the field of monumental painting, in particular the analysis of his paintings in the church of The Holy Heart of Christ in Zhovkva (Lviv region), which were performed in the first half of the 20th century. On the basis of the collected material the biography of Yu. Butsmaniuk is reproduced, the chronology of the monumental works performed by the artist is made, the archival materials related to the reconstruction of the church in Zhovkva are systematized, and the iconographic and iconological analysis of all compositions of this temple is carried out. In order to understand such a phenomenon as the Modern Style, its aesthetic principles and main features are traced. In the dissertation research, as an example of the manifestation of the Style in the monumental art of temples, a number of European monuments are considered, as well as the Ukrainian artists who worked on the decoration of church interiors in the early 20th century are mentioned. In the context of the work, an interesting example is the stained glass and mosaic decoration of Paris Basilica of Sacré-Coeur (The Holy Heart of Christ) by the French artist L. O. Merson. The largest of the mosaics “The Awe of France before the Heart of the Lord” in terms of ideological theme, stylistic decision and composition is very close to Yu. Butsmaniuk's murals.The Modern Style spread across Europe and gave birth to the similarity of many artistic processes in different countries. The views of European modernists and theorists created ideological foundation for many Lviv artists. The publications of Ukrainian architects, artists, and historians, which referred to the need to develop the national features of art, are particularly important for the study. The raised issues made it possible to understand the problems that had to do with the monumental sacral painting that Yu. Butsmaniuk tried to solve in his works.The Modern Style most concerned the architecture of Galicia. The work emphasizes the issue of penetration of general tendencies in the development of sacral construction. Those influences caused changes in the architecture and interiors, both in Polish and in Ukrainian churches. The architects incorporated the philosophical and theological ideas of that time into the designs of future temples, and the artists filled the newly constructed structures with artistic elements that responded to the new aesthetic tastes. The new temples were decorated with murals, mosaics and stained-glass windows with the characteristic solution of compositions, the construction of light-shades, and the choice of colours. The synthesis of arts characteristic of the Modern Style is considered.It is determined that the architecture of The Holy Heart of Christ Church in Zhovkva, which was rebuilt under E. Kovach's project, has features of the Modern Style. The Modern Style painting by Yu. Butsmaniuk was organically combined with the architecture, adding integrity and completeness to the ensemble. The murals of Yu. Butsmaniuk in Zhovkva church fill the walls of the temple completely. It is part of a unified theological program that is dedicated to the worship of The Holy Heart of Christ. This new topic in the Ukrainian church monumental painting has found a peculiar solution. The artist tried to combine the two biblical Testaments in the images and to represent their relationship in the glorification of the Heart of Christ. The study revealed how, using new ideological and aesthetic and formal means, the artist in his own way interprets traditional subjects and develops author's iconography for compositions with new themes. Yu. Butsmaniuk's special ability to combine the traditions of Ancient Ukrainian and Western European painting, to subordinate the compositions to architecture, to subtly feel the space, color and form is pointed out. It is emphasized that the artist used a characteristic synthesis of arts in his work, which was manifested in the combination of murals, stained glass and mosaic imitation.It is noted that the artist worked in different genres, but was particularly fond of portrait painting, having left a whole gallery of portraits of his contemporaries. According to the tradition of the Ukrainian painting of the 17th-18th centuries Yu. Butsmaniuk, in addition to biblical and historical figures, introduces priests, civic, military and political figures of the early 20th century into his works. Analyzing their images, the names of a number of priests and monks are established, the portraits of whom were taken as the basis for the images of saints in Zhovkva mural painting. In the course of research in the monastery of Krekhiv the portrait of the hegumen Vitalii Hradiuk performed by Yu. Butsmaniuk was found. A detailed study of this work showed the ability of the author to skillfully convey the emotional state and characteristics of the person.

Дисертація є першим комплексним дослідженням творчості Леся Гомона (Олександра Дмитровича Королевича) в контексті українського літературного процесу першої половини ХХ століття. Це ім'я через низку політико-ідеологічних обставин було надовго вилучено з читацького й наукового поля зору, чим зумовлено історико-літературний та постколоніальний вектори рецепції прози письменника. Систематизовано наявні в українському літературознавстві рецептивно-критичні концепції доробку Леся Гомона. Завдяки залученнюархівних матеріалів, реконструйовано життєпис письменника та запропоновано періодизацію його творчого шляху. Досліджено особливості поетики епічних творів Леся Гомона в актуальних для першої половини ХХ століття фабульному й імітаційно-пролетарському дискурсах. Визначено, що в прозі письменника утілено риси соцреалістичного канону в симбіозі з міфологізацією радянської дійсності, кордоцентризмом як «філософією серця» та елементом української ментальної свідомості, апокаліптичним руйнуванням або перевертанням етико-естетичної систем цінностей як конкретних персонажів, так і людства в цілому, автобіографічністю,антропоцентризмом та гуманістичним пафосом. Виявлено й узагальнено на матеріалі творчості Леся Гомона та його сучасників характерні ознаки «радянського інтелігентського мазохізму» як одного з найважливіших чинників самоусвідомлення українського письменства означеного періоду. Визначено роль і місце прозаїка в літературному процесі першої половини ХХ століття.^UThe dissertation is a comprehensive study of the works of Les Gomin (Oleksandr Dmytrovych Korolevych) in the context of the Ukrainian literary process of the first half of the twentieth century, whose name has long been removed from readership and scientific field of view due to a number of political and ideological circumstances. Accordingly, historical-literary and post-colonial vectors of the reception of the prose ofthe writer are proposed. The work thoroughly examines the historiography of Les Gomin's life and career path, represented mainly by the works of Odesa and Cherkasy researchers, and systemizes receptive-critical concepts of his writings in Ukrainian literary studies. The detailed biography of Les Gomin with the involvement of archival sources, in particular, materials of the forensic investigation of the writer from the archive of the Security Service of Ukraine in Odesa region is presented. The connection of the works of the writer with socio-political and artistic processes of the first half of the twentieth century is determined. In accordance with socio-cultural, aesthetic and biographical factors, genre, stylistic and thematic innovations of creativity, a conditional periodization of Les Gomin's creative career is proposed. Ideological and artistic dimensions of Les Gomin's work confirm its important place in the literary process of the first half of the twentieth century. The prose of the writer reflects the key cultural-artistic and socio-ideological tendencies and artistic pursuits of the 1920s-1940s: from revolutionary romanticism and neo-realism to forced creative self-restraint and the attempt of artistic self-realization within the socialrealistic canon, in which his creative originality, not assimilated by formality to the end is still observed. The suggested dissertation research is an attempt to return to the history of literature and a comprehensive study of Les Gomin's works in the context of Ukrainian literary process of the first half of the twentieth century. Further perspectives of the study are outlined in the comparative studios of the work of the writer within the colonial discourse of national literatures of the post-Soviet space and world literature of the twentieth century.

Дисертацію присвячено вивченню комунікативно-прагматичного аспекту історіографічного дискурсу Треченто (на матеріалі збірників життєписів “De viris illustribus” Франческо Петрарки і “De mulieribus claris” Джованні Боккаччо). Запропоновано теоретичний модус дослідження історіографічного дискурсу, закладені його методолого-методичні основи. Визначено особливості біографічного жанру історіографії Треченто та новизна збірників життєписів Петрарки і Боккаччо.Розроблено і застосовано методику аналізу комунікативних стратегій ПОХВАЛИ й ОСУДУ, комунікативних тактик і ходів. Визначено прямі та непрямі способи вербалізації похвали й осуду, а також способи обґрунтування позитивних і негативних оцінок в аналізованих текстах. Досліджені та описані особливості вербалізацій комунікативних тактик і ходів за допомогою лексико-синтаксичних і стилістичних маркерів, що реалізують стратегії ПОХВАЛИ й ОСУДУ. Проведено зіставний аналіз набору комунікативних тактик і ходів. Встановлено аксіологічні виміри дихотомії “ПОХВАЛА – ОСУД” і комунікативно-прагматичні особливості історіографічного дискурсу Треченто.^UThe thesis is devoted to the study of the communicative-pragmatic aspect of Trecento's historiographical discourse (based on the collections of biographies “De viris illustribus” by Petrarch and “De mulieribus claris” by Boccaccio). The theoretical model of research of historiographical discourse was offered, its methodological and methodical bases were developed. The peculiarities of the biographical genre of Trecento historiography and the novelty of the collections of biographies of Petrarch and Boccaccio were characterized. Within the thesis, the technique of the analysis of communicative strategies, tactics and moves through the term “marker” was developed and applied. Evaluative markers were revealed at the lexical, morphological and syntactic levels with the help of continuous sampling, component analysis, contextual analysis, linguo-communicative method and method of discourse analysis, linguo-stylistic method, method of comparative analysis, etc. It has been found that in Trecento's historiographical discourse each level is productive and provides numerous markers which implement the PRAISE and BLAME strategies. Direct and indirect ways of verbalizing praise and blamein historiographical collections of Petrarch and Boccaccio and the mode of their accentuation in communicative tactics and moves are being determined. Methods of substantiation of positive and negative assessments are investigated.

Дисертація є комплексним дослідженням, у якому розглянуто вплив реформаційних течій на запровадження багатоголосої музики в українській духовній культурі. Розкрито історичні та соціокультурні чинники розквіту української духовної літератури в XVІ–XVII ст. Автором розроблена хронологія еволюції українських церковно-співочих збірників з ХІ до середини XVIІ ст. за видами нотацій. Проведена авторська розшифровка і порівняльний аналіз невменних та фітних знаків із співочих азбук XVІ–XVII ст. Проаналізовано іноземні та українські музично-теоретичні трактати XV–XVIІ ст., які були поширені на українських теренах. Запропоновано авторську періодизацію поширення багатоголосої музики. Досліджено та доповнено життєписи українських співаків, композиторів та теоретиків багатоголосої музики.Ключові слова: багатоголоса музика, реформація, музичні трактати, нотація, музичні капели, церковно-співочі збірники, церковні братства, співочі азбуки.^UThe dissertation is complex research in which the reformation currents and their influence on the introduction of polyphonic music in the Ukrainian spiritual culture are considered.This process later created the conditions for the formation of the Kyiv notation, which absorbed the basics of choral and mensural notation and partially preserved certain elements of the square neumatic notation.Historical and socio-cultural factors of the Ukrainian spiritual literature flourishing in the 16th–17th centuries are revealed. During this period, Western European secular and spiritual literature was actively spread.These works were adapted in the Ukrainian-speaking environment and later there were their own adaptations and editions of these publications.In the absence of a single spiritual center in the country, regional spiritual centers were formed, which led to the variability of liturgical genres.An important place among them was occupied by manuscript church-singing books of the Ukrainian Orthodox Church. The author developed a chronology of the Ukrainian church-singing collections' evolution from the 11th to the middle of the 17th century by types of notation from ecphonetic and neumatic to line staff notation.Indicated time frames in this periodization reflect the active phases of each notation's use in the musical culture of the Ukrainian people.The author carried out a decipherment and comparative analysis of neumes and fitas signs from the singing alphabets of the 16th–17th centuries.Paleographic analysis of the singing alphabets made it possible to identify certain patterns, find common features and differences with other singing alphabets.During the research, characteristic features were identified in the formation of singing alphabets.In the process of the research, neume signs were divided into four groups: the first group is signs that have no varieties; the second – those that have several varieties; the third – those that have their own specific groups; the fourth – consists of groups and subgroups.Each of these groups has compound characters, which are formed from their union with the addition of special marks and pointing signs. Analysis of cinnabar pitch pointing signs in the singing alphabets made it possible to identify two main groups of neumatic signs.The first group includes neumatic signs that have pitch pointers of one pitch group. The second group includes neumatic signs, which include cinnabar pitch pointing signs from different pitch groups and, accordingly, have a wider range of sound.Foreign and Ukrainian music-theoretical treatises of the 15th–17th centuries, which were distributed on Ukrainian territory, have been analyzed. Theoretical treatises had two types: someof them were a kind of multiauthored collection of music knowledge, others concerned special issues.The attention of music theorists was focused on two main groups of issues: the genesis, definition and classification of music and the educational and ethical role of music. In their treatises, Polish and Western Ukrainian theorists tried to adapt European innovations to their ancient musical foundations.The main theoretical and practical issues included mensural notation and the theory of counterpoint. It has been established that these manuscripts and printed theoretical treatises were closely connected with their practical use in the secular and spiritual life of society. Many of the theoretical treatises became textbooks, which were used during training, primarily in educational theological institutions.The periodization of the polyphonic music distribution in Ukraine has been proposed. Three periods have been identified: the first is acquaintance with Western European polyphonic singing due to the spread of reformation currents; the second is the popularization of polyphonic music by secular chapels and Protestant schools and churches; the third period was the introduction of polyphonic singing in Orthodox worship by church fraternities with the support of the Eastern patriarchs.The biographies of Ukrainian singers, composers and theorists of polyphonic music have been researched and supplemented. The author managed to gather scattered information and testimonies and add new facts to the biographies of singers, composers and theorists of polyphonic singing. A list of Ukrainian singers, composers and theorists who introduced polyphonic music and Kyiv notation on Ukrainian soil and in Muscovy was found and compiled from ancient manuscripts and royal charters.Keywords: polyphonic music, reformation, musical treatises, notation, musical chapels, church-singing collections, church fraternities, singing alphabets.

У роботі здійснено історико-педагогічний аналіз і запропоновано розв'язання проблеми цілісного відтворення педагогічної та громадсько-просвітницької діяльності та науково-педагогічної спадщини П. Шевченка для всебічної актуалізації його внеску в розвиток вітчизняної педагогіки другої половини ХХ ст.На основі системно-хронологічного, біографічного, персоніфікованого, аксіологічного, феноменологічного, парадигмального, регіонального, герменевтичного та прогностичного підходів та системи науково-педагогічних методів (пошуково-бібліографічний, термінологічного аналізу, персоналістично-бібліографічний, структурно-логічний, порівняльно-аналітичний, періодизації) виокремлено шість груп джерел (архівні документи; нормативно-правові акти; матеріали, що відновлюють життєпис П. Шевченка; автентичні джерела; джерела науково-теоретичного характеру та усні джерела), історико-педагогічна інтерпретація яких дала змогу встановити теоретико-методологічні засади та уточнити сутність базових понять дослідження; встановити та охарактеризувати періоди й напрями організаційно-педагогічної та громадсько-просвітницької діяльності П. Шевченка; виявити й систематизувати провідні педагогічні ідеї педагога-організатора та науковця щодо освітнього процесу в закладах середньої і вищої освіти; виокремити та обґрунтувати педагогічні ідеї П. Шевченка, актуальні для сучасної освіти й педагогічної науки.Ключові слова: історико-педагогічне дослідження, педагогічна персоналія, педагогічна регіоналістика, Павло Іванович Шевченко, Криворізький державний педагогічний університет.^UThe historical and pedagogical analysis is carried out in the work and the solution of the problem of integral reproduction of pedagogical, socioeducational activity, scientific and pedagogical heritage of P. Shevchenko is offered for comprehensive actualization of his contribution to the development of domestic pedagogy of the second half of the XX century.On the basis of system-chronological, biographical, personalized, axiological, phenomenological, paradigmatic, regional, hermeneutic and prognostic approaches and a system of scientific and pedagogical methods (search-bibliographic, terminological analysis, personalistic-bibliographic, structural-logical, comparative-analytical, periodization), six groups of sources are distinguished (archival documents; normative legal acts; materials restoring the biography of P. Shevchenko, authentic sources, sources of scientific and theoretical nature and oral sources), historical and pedagogical interpretation of them allowed to establish theoretical and methodological principles and clarify the essence of basic research concepts; to establish and characterize the periods and directions of organizational and pedagogical and socioeducational activity of P. I. Shevchenko; identify and systematize the leading pedagogical ideas of the facilitator and scientist on the educational process in secondary and higher institutions of education; to highlight and substantiate pedagogical ideas of P. I. Shevchenko relevant for modern education and pedagogical science.Pedagogical ideas of P. I. Shevchenko which remain relevant for modern education and pedagogical science are highlighted. The analysis of the scientific works of P. Shevchenko leads to the assertion that leading ideas formulated by the educationist have an echo in the development of domestic education and Kryvyi Rih Pedagogical University in particular. Thus, the ideas of work education / training related to the systematic organization in the school of vocational guidance work, which are in line with modern concepts of special school and dual education. The importance of multifaceted educational work with pupils / students, using the pedagogy of the past, is unquestionable, relevant in the present conditions is the problem of preparing a teacher for creative professional activity, as evidenced by the “Concept for the development of pedagogical education” adopted in 2018.Key words: historical and pedagogical research, pedagogical personality, pedagogical regional studies, Pavlo Ivanovych Shevchenko, Kryvyi Rih State Pedagogical University.

У дисертації досліджено проблему розвитку педагогічної біографістики в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. Об'єктом дослідження є педагогічна біографістика як напрям розвитку історико-педагогічної науки України. Предмет дослідження – методологія, джерелознавство, історіографія, бібліографія української педагогічної біографістики (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.). Мета дослідження полягає у визначенні теоретико-методологічних засад і провідних тенденцій формування педагогічної біографістики як окремого напряму історико-педагогічної науки в Україні в другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. та окресленні шляхів використання результатів дослідження в розвитку сучасних науково-педагогічних знань і освітнього процесу.З'ясовано теоретико-методологічні засади педагогічної біографістики (наукові принципи, методологічні підходи, предметне поле), розкрито міждисциплінарні зв'язки і науково-операційний інструментарій вивчення педагогічних персоналій. Обґрунтовано ключові параметри педагогічної біографістики як напряму історико-педагогічної науки, що має свої об'єкт (життєпис, творча спадщина, професійна і суспільна активність педагогічної персоналії та розмаїття її зв'язків із соціокультурним середовищем), предмет (засади і процес організації дослідницької роботи), мету, завдання, науковий інструментарій.Розкрито тенденції й особливості розвитку педагогічної біографістики в Україні протягом періодів, що стали предметом дослідження. Перший – радянський – 1946 – 1991 рр., його зміст і характер відображають чотири етапи: 1) «пізнього сталінізму» другої половини 40-х – першої половини 50-х рр. ХХ ст. (деперсоніфікація педагогічної думки і вилучення з неї представників української науки і освіти); 2) «хрущовської відлиги» другої половини 50-х – 60-х рр. ХХ ст. (активізація досліджень про носіїв національної педагогічної думки XVI – ХVIII ст., пошук оптимальних підходів до інтерпретації їхньої творчості); 3) «брежнєвського застою» 70-х – першої половини 80-х рр. ХХ ст. (політизація, ідеологізація, соціалізація історико-педагогічної науки, деперсоніфікація її предметного поля); 4) «горбачовської перебудови» другої половини 80-х рр. ХХ ст. (активізація суспільного і наукового інтересу до незаслужено забутих, маловідомих діячів національної педагогічної думки). Другий – національно-державницький – 1991 – 2020 рр., його характер і особливості позначають два етапи: 1) «методологічного переозброєння» 1991 – 2000 рр. (утвердження національно орієнтованої парадигми, оновлення джерельної бази і дослідницького інструментарію); 2) структурно-змістової перебудови впродовж перших десятиліть ХХІ ст. (утвердження наукового плюралізму, інтеріоризація західних гуманітарних інновацій; курс на підвищення методологічної культури і доброчесності науковців тощо).Схарактеризовано розвиток педагогічної бібліографії і біобібліографії у вимірі структурно-типологічного аналізу. Розроблено дворівневу модель класифікації джерел педагогічної біографістики. Визначено здобутки й особливості розвитку персоніфікованого напряму української педагогічної компаративістики. Окреслено можливості і перспективи творчого застосування результатів дослідження через удосконалення технології досліджень з педагогічної біографістики, використання її досвіду в освітньому процесі професійної підготовки майбутніх педагогів.^UThe dissertation presents the results of a comprehensive study of the problem of development of pedagogical biographical studies in Ukraine in the second half of the XX – beginning of the XXI century.The object of research is pedagogical biographical studies as a direction of development of historical and pedagogical science in Ukraine. The subject of the research is methodology, source studies, historiography, bibliography of Ukrainian pedagogical biographical studies. The purpose of the study is to determine the theoretical and methodological foundations and leading trends in the formation of pedagogical biographical studies as a separate direction of historical and pedagogical science in Ukraine in the second half of the XX – beginning of the XXI century. and outline ways to use the results of the study in the development of modern scientific and pedagogical knowledge and the educational process.Clarified the theoretical and methodological foundations of pedagogical biographical research (scientific principles, methodological approaches, subject area), identified interdisciplinary connections and scientific and operational tools for studying pedagogical personalities.The key parameters of pedagogical biography as a direction of historical and pedagogical science, which has its own object (biography, creative heritage, professional and social activity of the pedagogical personality and the variety of its connections with the socio-cultural environment), the subject (principles and process of organizing research work), goals, tasks, scientific tools are substantiated.Trends and features of the development of pedagogical biographical studies in Ukraine during the periods that became the subject of the study are revealed. The first is Soviet – 1946-1991, its content and character reflect four stages: 1) «late Stalinism» of the second half of the 40s-first half of the 50s of the XX century (depersonalization of pedagogical thought and exclusion of representatives of Ukrainian science and education from it); 2) “Khrushchev thaw” of the second half of the 50s – 60s of the XX century. (activation of research on carriers of national pedagogical thought of the XVI – XVIII centuries, search for optimal approaches to the interpretation of their work); 3) “Brezhnev stagnation” of the 70s-first half of the 80s of the XX century (politicization, ideologization, socialization of historical and pedagogical science, depersonalization of its subject field); 4) “Gorbachev's perestroika” of the second half of the 80s of the XX century (activation of public and scientific interest in undeservedly forgotten, little – known figures of national pedagogical thought). The second is the national – state – 1991–2020, its nature and features indicate two stages: 1) “methodological re-equipment” 1991–2000 (approval of the National-oriented paradigm, updating the source base and research tools); 2) structural and content restructuring during the first decades of the XXI century (approval of scientific pluralism, interiorization of Western humanitarian Innovations; a course to improve the methodological culture and integrity of scientists, etc.).The article describes the development of pedagogical bibliography and biobibliography in Ukraine in the measurement of structural and typological analysis. A two-level model of classification of sources of pedagogical biographical studies has been developed.The possibilities and prospects of creative application of the research results through the improvement of research technology in pedagogical biographical studies, the use of its experience in the educational process of professional training of future teachers are outlined.

Дисертація присвячена дослідженню церковного монументального живопису Лідії Спаської (1910-2000) в храмах Києва та Волині другої половини XX ст.. Мета роботи: виявити нові та систематизувати наявні відомості стосовно монументальних розписів художниці другої половини XX ст. в церквах України, їх художніх та стилістичних особливостей; характеризувати живописну манеру цього періоду її творчості. На основі зібраного матеріалу відтворено життєпис Л. Спаської; укладено хронологію монументальних робіт мисткині в Києво-Подільській Покровській і Феодосія Чернігівського в Луцьку церквах; систематизовано наявні матеріали, пов’язані зі створенням цих стінописів; проведено іконографічний та іконологічний аналіз деяких композицій і окремих зображень. Використовуючи комплексну методологічну базу, вдалося виявити стилістичні особливості авторської манери Л. Спаської на тлі мистецьких тенденцій, пошуків та впливів у живописі, зокрема в релігійному монументальному малярстві на протязі XX ст.?Дисертація є першим комплексним дослідженням творчості Л. Спаської в контексті релігійного живопису другої половини ХХ ст. Аналіз наукової розробки теми підтвердив відсутність ґрунтовних праць та наявність значних розбіжностей в попередніх дослідженнях, які спираються на наративні джерела, такі як спогади учасників подій – служителів храмів і парафіян; розвідки проведені мистецтвознавцями та художниками-реставраторами при поверховому візуальному дослідженні в несприятливих умовах в стані значного ушкодження, або в діючих храмах.?Дослідження монументального живопису Л. Спаської здійснено в Києво-Подільській Покровський та луцький Феодосія Чернігівського церквах, та доповнено матеріалами живопису та графіки з музеїв: Волинського краєзнавчого, державного історико-культурного заповідника м. Острога, Острозької Академії, Рівенського краєзнавчого; приватних колекцій. Архівні джерела представлено документами з архіву підприємства УкрНДІПроектреставрація, ЦДІАК, приватного архіву родини Глаголєвих.?Наукова новизна: вперше проаналізовано й узагальнено наявні матеріали стосовно церковного монументального живопису Л. Спаської другої половини XX ст.; до наукового обігу введено раніше невідомі матеріали та документи про роботи Л. Спаської в Києво-Подільській Покровські церкві; досліджено стилістичні особливості манери художниці; здійснено ґрунтовне історичне, іконографічне, іконологічне, мистецтвознавче та стилістичне дослідження стінописів в означених храмах.?Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків – ілюстрації, спогади, фрагменти щоденника; акти; відомості про публікації та апробацію основних положень дослідження.?Перший розділ присвячено історіографії, джерельній базі та методології дослідження.?У другому розділі здійснено аналіз історичного, політичного, соціального контексту існування релігійного мистецтва у другій половині XX ст. Проведено дослідження життєвого та творчого шляху Л. Спаської в його рамках.?В третьому розділі викладено результати дослідження релігійного живопису Л. Спаської в Києво-Подільській Покровській та луцькій Феодосія Чернігівського церквах.?? Встановлено, що творчості художниці притаманне наступне: реалістичний напрямок; іконографія сюжетів має авторське трактування; композиції підпорядковуються архітектурному простору; світлу властива дуальність; колористиці – яскраві теплі кольори; тонке опрацювання обличчя, а одяг і тло узагальнено; фізіономічні типи слідують сталим іконографічним образам, або спираються на історичні та реальні моделі; орнаменти мають геометричні лінеарні та мозаїчні візерунки з християнськими символами, рослинні мотиви аканту та виноградної лози.?Практичні результати представленого дослідження дозволяють розкрити й оцінити творчість такої малодослідженої художниці як Л. Спаська, сприяють подальшому вивченню творчості мисткині, привертають увагу до охорони та збереження її монументальних розписів.?Результати можуть бути використані для складання навчальних програм з історії українського мистецтва другої половини XX століття та застосовані в таких галузях як церковний живопис чи реставрація; використані для майбутніх проектів з реставраційних робіт стінописів церкви Феодосія Чернігівського в Луцьку, який потребує невідкладних заходів щодо збереження.Ключові слова: Лідія Спаська, монументальне церковне (сакральне) мистецтво, український іконопис, церковне мистецтво, церковне малярство, іконографія, іконологія, релігійний живопис, поєднання мистецтв, мистецтво ХХ ст., образотворче мистецтво ХХ ст. образотворче мистецтво ХХ ст., живопис, образотворче мистецтво, структурно-просторова схема, реставраційна справа, колекція, музей.^UThe dissertation is devoted to the study of the church monumental painting of Lydia Spaska, created in the second half of the 20th century in the churches of Kyiv, Lutsk, and Volyn. The purpose of the work is to discover new and systematize existing information about the monumental paintings of L.I. Spaska of the second half of the 20th century in the churches of Ukraine, their artistic and stylistic features; characterize the painting style of this period of her work. On the basis of the collected material, the biography of L. Spaska was reproduced; the chronology of the monumental works of the artist in the folowing churchs Kyiv-Podil Pokrovska and Theodosius of Chernihiv in Lutsk is concluded; existing materials related to the creation of these murals are systematized; an iconographic and iconological analysis of some compositions and individual images was carried out. Using a complex methodological base, it was possible to identify the stylistic features of L. Spaska authorial manner against the background of artistic trends, searches and influences in painting, in particular in religious monumental painting during the 20th century.?The dissertation is the first comprehensive study of L. Spaska's work in the context of religious painting of the second half of the 20th century. The analysis of the scientific development of the chosen topic confirmed the lack of thorough works and the presence of significant discrepancies in previous studies, which are based on narrative sources, such as the memories of the participants in the events, church's ministers, and parishioners; explorations were carried out by art historians and restoration artists during superficial visual research in adverse conditions in a state of significant damage, or in functioning temples.?The study of L. Spaska's monumental painting was carried out in the Kyiv-Podil Pokrov and Lutsk Theodosius of Chernihiv churches, and was supplemented with painting and graphics materials from the museums: Volyn Regional History Museum, Ostroh State Historical and Cultural Reserve, Ostroh Academy, Rivne Regional History Museum and private collections. Archival sources are represented by documents from the archive of the enterprise UkrNDIProektrestavratsiya, the Central State Archive of Kyiv, and the private archive of the Glagolyev family.?Scientific novelty: for the first time, available materials related to the church monumental painting of L. Spaska of the second half of the 20th century have been analyzed and summarized; previously unknown materials and documents about the works of L. Spaska in the Kyiv-Podil Pokrovska Church were introduced into scientific circulation; the stylistic features of the artist's manner were investigated; a thorough historical, iconographic, iconological, art history and stylistic study of wall paintings in these temples was carried out.?The dissertation consists of an introduction, three chapters with conclusions to each, general conclusions, a list of used sources and appendices - illustrations, memories, fragments of a diary; acts; information on publications and approval of the main provisions of the study.?The first chapter is devoted to historiography, source base and research methodology.?The second chapter analyzes the historical, political, and social context of the existence of religious art in the second half of the 20th century. A study of L. Spaska's life and creative path was conducted within its framework.?The third chapter presents the results of the study of L.Spaska's religious painting in the Kyiv-Podil Pokrovska and Lutsk Theodosius of Chernihiv churches.?It has been established that the artist's work is characterized by the following: a realistic direction; the iconography of the subjects has an author's interpretation; compositions are subject to architectural space; light is characterized by duality; colors - bright warm colors scheme; fine treatment of the face, and the clothes and background are generalized; physiognomic types follow fixed iconographic images, or are based on historical and real models; the ornaments have geometric linear and mosaic patterns with Christian symbols, acanthus and vine plant motifs.The practical results of the presented research allow us to reveal and evaluate the creativity of such an understudied artist as L. Spaska, contribute to the further study of the artist's creativity, and draw attention to the protection and preservation of her monumental paintings.The results can be used for drawing up educational programs on the history of Ukrainian art of the second half of the 20th century and applied in such fields as church painting or restoration; used for future projects on the restoration of wall paintings of the Church of Theodosius of Chernihiv in Lutsk, which needs urgent conservation measures.Key words: Lidia Spaska, monumental church art, Ukrainian icon painting, church art, church painting, iconography, iconology, religious painting.