Аналізується розвиток ілюстрування вітчизняних і зарубіжних періодичних видань від ХVII до середини ХІХ століття як складової зародження і формування зображальної журналістики. Показано вплив соціокультурних факторів на типологію періодики. Розглянуто еволюцію та особливості ілюстрування газет і журналів, а також альманахової літератури на ранніх етапах їх типологічної диференціації, вироблення сталих форм словесно-зображального синтезу і початкових форм зображальної публіцистики, специфіку застосування засобів художньо-поліграфічного оформлення видань, діяльність видавців, редакторів і художників-ілюстраторів, еволюцію технологій ілюстрування, особливості розвитку ілюстрування видань в Україні. Виклад результатів дослідження проведено в контексті висунутої автором концепції становлення і функціонування зображальної журналістики.

  Скачати повний текст

Доведено наявність стратегічної необхідності у проведенні досліджень інтернет-засобів масової інформації (ЗМІ) як нового виду засобів масової комунікації, а також аналізу розвитку традиційних ЗМІ у новому комунікаційно-технологічному контексті та практиці їх адаптації до мультимедійних творчих умінь. Вирішено комплекс теоретичних і практичних завдань, пов'язаних з виділенням мережевих ЗМІ з усіх ресурсів Інтернету та пошуком їх місця в системі ЗМІ. Проведено комплексне вивчення інтернет-ЗМІ українського сектора мережі інтернет як особливої типологічної групи з певними типологозначущими ознаками, притаманними цій групі ЗМІ. На цій базі визначено платформи для внутрішньогрупової диференціації та наведено прогноз подальшого розвитку нових ЗМІ. Розроблено принципи системного, змістового, дискурсивного, тематичного, дизайнерського подання інформації кожним видом інтернет-медіа з урахуванням його унікальних інтерактивних, гіпертекстуальних і мультимедійних особливостей на базі конвергенції та дигіталізації засобів масової комунікації. Вперше розглянуто трансформацію теоретичних і практичних підходів до поняття "професіоналізм" стосовно журналістики та сфери соціальних комунікацій у зв'язку з розвитком інтернет-медіа та визначено нові сучасні професійні орієнтири.

  Скачати повний текст

Визначено етапи та тенденції розвитку друкованих і аудіовізуальних засобів масової інформації (ЗМІ), проблеми та перспективи процесу глобалізації мас-медійних потоків за умов переходу від однієї політичної системи суспільства до іншої. Розроблено модель виробництва новин аудіовізуальними ЗМІ на підставі порівняльного аналізу досвіду міжнародних і українських систем мас-медіа, а також практичне застосування моделі даного виробництва та принципів західної журналістики провідними телерадіоканалами українського інформаційного простору. Запропоновано тезу, що за умов глобальних трансформацій тенденції розвитку міжнародної журналістики і негативні наслідки глобалізації призводять до об'єднання міжнародних інформаційних систем у межах міжнародного інформаційного простору з метою досягнення спільних глобальних цілей і завдань, які людство має розв'язати.

  Скачати повний текст

Виявлено на культуроосвітніх матеріалах України та матеріалах зарубіжних країн, міжнародних організацій комплекс рушійних сил і практичних шляхів (розширення сутнісного змісту поняття "культура", обумовленого початком розбудови суспільства знань, явищ глобалізації та інших планетарних процесів. Запропоновано зміст нової моделі індивідуальної та колективної поведінки, творчої автономії, громадянської та професійної толерантності та іншого), здатних посилити освітньо-виховну роль культурознавчих дисциплін і сприяти формуванню менталітету, соціалізації людини нового століття. Доведено примітивізм ідеї "інтернаціональної за змістом, соцреалістичної за формою" культури, ретрохарактер і неевристичність успадкованих від радянського періоду уявлень про мету, шляхи та методи застосування національного та світового культурного доробку в навчально-виховному процесі. Виявлено причини появи, освітньо-культурну роль Декларації принципів толерантності ЮНЕСКО та міжнародних конвенцій про охорону світової культурної та природної спадщини. Обгрунтовано роль цих документів у розвиткові рівноправного розмаїття культури України. Проаналізовано зміст загальної культурознавчої дисципліни у вищій школі з урахуванням педагогічної мети і засобів упровадження до навчально-виховного процесу. Запропоновано концепцію дисципліни "Інтегроване культурознавство" для студентів вищої школи спеціальностей "видавнича справа і редагування", "журналістика". Розкрито функціональну пластичність автектичних засад національної спадщини, які сприяють вихованню вміння в студентів формувати високий інформаційно-культурний рівень та відповідальність за духовність культури України майбутнього. Розкрито освітню технологію впровадження культуроохоронних алгоритмів до діяльності майбутнього фахівця.

  Скачати повний текст

Проаналізовано сучасні проблеми теорії та практики журналістики, концептуальні детермінанти, соціокультурні фактори та типолого-дуальні домінанти української національної журналістики у аспекті генезису, сучасного досвіду функціонування та перспектив з метою визначення ролі національних засобів національного інформаційного простору, законодавчих конфліктогенів, девальвації морально-етичних принципів і професійних стандартів. Розуміння української журналістики як комплексу явищ і проблем, її продуктивно-генеруючих ідей, функціональних параметрів і значень у соціокультурному, геополітичному, національному аспектах детерміноване систематизацією та аналізом відомих моделей масової комунікації та журналістики, успішним пошуком основ універсальної соціокультурної моделі українських мас-медіа, поєднанням теорій когнітивної відповідності (баланс-дисбаланс, консонанс - дисонанс, інформація - дезінформація), субстанційної природи інформації, розширенням і уточненням соціокультурних типів моделей журналістики та їх домінантних аспектів-факторів.

  Скачати повний текст

Відтворено об'єктивну картину видавничого процесу як цілісного явища зі своїми особливостями, позитивними та негативними моментами. Показано складний шлях пошуку національних орієнтирів за умов австро-угорського та польського панування, спроби зберегти традиції за умов радянського тоталітаризму. Висвітлено роль видавничої справи у національному відродженні та державному будівництві. Визначено роль книговидання, журналістики у налагодженні контактів Галичини зі східною частиною України, у становленні українських ідей. На підставі результатів дослідження встановлено, що друкарство, книговидання, журналістика в Коломиї гармонійно вписується у загальний розвиток друкованого слова в Галичині, однак, мають свої прикметні риси, етноформуючі пріоритети.

  Скачати повний текст

Об'єкт дослідження – журналістський сегмент інтернет-простору Росії як чинник інформаційної війни проти України.Мета дослідження полягає в окресленні поняття «інформаційна війна» у контексті вивчення організаційної та законодавчої бази функціонування російських інтернет-ресурсів та контент-аналізу публікацій на інтернет-ресурсах «Правда.Ру» та «Российский диалог».У даній роботі використані такі методи наукового пізнання, як системний аналіз (полягає в опрацюванні ступеня висвітлення наукової проблеми інформаційної війни), системний підхід (полягає у розгляді взаємопов'язаної системи таких елементів феномену інформаційної війни, які розробляються у певній послідовності та формують єдине ціле явище), метод інформаційного підходу (дозволив провести систематизацію подачі матеріалів з обраної проблеми), метод прогнозування (сприяв визначенню кола можливих проблем та перспектив у боротьбі з проявами елементів інформаційної війни), метод порівняння (дозволив провести зіставлення сучасного стану інформаційної безпеки в Україні, Росії та світі і перспектив її вдосконалення), метод контент-аналізу (проявив себе у вивченні змісту матеріалів російських інтернет-ресурсів «Правда.Ру» та «Российский диалог»).Теоретичні і практичні результати. Керуючись словами Пафнутія Чебишева, який припускав безплідність теорії без практики, вважатимемо, що теоретичне значення дисертації великою мірою залежить від підбиття деяких підсумків прикладних характеристик аналізованого контенту. Вивчення впливу контенту порталів на сприйняття аудиторією тих чи інших подій дозволяє дійти серйозних теоретичних висновків. Теоретичне значення даної дисертації полягає в удосконаленні соціально-комунікаційних аспектів поняття «інформаційна війна» крізь призму залучення до її проведення російських інтернет-ресурсів та в аналізі значення інформаційної війни у гібридній війні Росії проти України.Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що аналіз зібраних матеріалів та їхнє теоретичне узагальнення можуть бути використані для удосконалення журналістської діяльності в умовах інформаційної війни, при розробці лекційних курсів для студентів спеціальності 061 Журналістика галузі знань 06 Журналістика, при виданні підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з теорії інформаційної безпеки, інформаційного законодавства тощо. Новітність нововпроваджуваного зумовлена тлумаченням поняття інформаційної війни в науці про соціальні комунікації крізь призму функціонування інтернет-ресурсів Російської Федерації. На прикладі публікацій в інтернет-ресурсах «Правда.Ру» та «Российский диалог» доведено, що вони, як чинники інформаційної війні проти України, активно проявили себе під час подій в Криму та в ОРДЛО. Детально досліджено методи пропаганди, які використовують автори контенту цих ресурсів, виокремлено основні ідеологеми щодо України, які мали б вплинути на свідомість читачів та навіяти ворожі настрої, запропоновано можливий комплекс заходів з протидії інформаційним атакам з боку Російської Федерації.При розв'язанні поставлених завдань у дисертації:вперше в науці про соціальні комунікації:– досліджено трактування поняття «інформаційна війна» українськими та закордонними вченими; – проаналізовано пропагандистські матеріали про події в Криму та в ОРДЛО, подані російськими інтернет-ресурсами «Правда.Ру» та «Российский диалог»;– контент про події в Криму та в ОРДЛО на російських пропагандистських ресурсах «Правда.Ру» та «Российский диалог» виокремлено у пропагандистські міфологеми;– окреслено можливі шляхи боротьби з російською пропагандою з боку України;удосконалено:– визначення поняття «інформаційна війна»;– класифікацію маніпулятивних прийомів, які застосовують інтернет-медіа;набули подальшого розвитку:– наукові напрацювання українських та закордонних науковців у галузі вивчення явища інформаційної війни;– дослідження пропагандистського контенту інтернет-ресурсів Російської Федерації, пов'язаного із окупованим Кримом та збройним протистоянням в ОРДЛО.^UThe object of the research is the journalistic segment of the Internet space of Russia as a factor in the information war against Ukraine.The goal of the research is to outline the concept of “information war” in the context of studying the organizational and legislative framework for the functioning of the Russian Internet resources and content analysis of publications on Internet resources “Pravda.Ru“ and “Russian Dialogue“.Theoretical relevance of the thesis research. According to Pafnutii Chebyshev, “who assumed that the theory without practice is dead and infertile“, we will consider: the theoretical significance of the thesis research depends more on the summing up of some utilitarian characteristics of the analyzed content. The study of the impact of portals content on the perception of reality by the audience allows you to make serious theoretical conclusions. The theoretical significance of this thesis research is to improve the social and communication aspects of the concept of “information war“ through the prism of engaging for its implementation of Russian Internet resources and in analyzing the significance of the information war in the hybrid war against Russia. The practical significance of the obtained results is that the collected materials, their analysis and theoretical generalization can be used to improve journalistic activity in the conditions of information aggression, in the development of lecture courses and practical classes for students of the specialty 061 Journalism in the field of knowledge 06 Journalism, in the publication of textbooks, tutorials, methodological recommendations on information security, information legislation, etc.

Об'єктом дослідження є медійний контент про поліцію. Мета дослідження полягає у здійсненні аналізу функціональних характеристик та визначенні стратегій комунікаційного успіху медійного контенту про поліцію. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: – схарактеризувати медійний контент про поліцію як чинник соціальних комунікацій; – виявити соціальні чинники медійного контенту про поліцію;– визначити емпіричну базу оцінки медійного контенту про поліцію; – виокремити конкретні комунікаційні стратегії для поліції та Департаменту комунікації Національної поліції МВС України і відповідних структур територіальних управлінь; – виокремити конкретні комунікаційні стратегії для мас-медіа у співпраці з поліцією та Департаментом комунікації Національної поліції МВС України і відповідними структурами територіальних управлінь.Методи дослідження ґрунтуються на поєднанні загальнонаукових методів вивчення специфіки аналізу соціально-комунікаційних явищ. Так, опрацювання джерельної бази обігу медійного контенту про поліцію ґрунтувалося на застосуванні аналітико-синтетичного методу, що дало змогу сформулювати принципи і методи відбору, аналізу та узагальнення теоретичного матеріалу дослідження. Застосування методу контент-аналізу дозволило визначити ключові характеристики змістового наповнення матеріалів мас-медіа про поліцію. Використання наукової сегрегації як методу визначення специфіки сегментації чітко означених контентів дозволило сформулювати ознаки медійного контенту про поліцію та запропонувати на їх основі класифікаційні схеми такого явища соціально-комунікаційної практики як «медійний контент про поліцію».Окремо слід зазначити наукові методи, які були застосовані автором для проведення першого етапу соціологічного дослідження «Ставлення студентів та курсантів Львівського державного університету внутрішніх справ до висвітлення в ЗМІ поліційної проблематики» (матеріал підрозділу 3.2). Методологічна база соціологічного дослідження ґрунтувалась на таких наукових методах, як анкетування, аналіз, систематизація, а також на статистичному, описовому та графічному методах. Анкетування використовувалося з метою виявлення рівня зацікавлення студентами та курсантами Львівського державного університету внутрішніх справ інформацією, почерпнутою із мас-медіа щодо кримінальних подій в Україні, а також використання цієї інформації. Опрацювання отриманих результатів за кількісними параметрами проводилося за допомогою статистичного методу, а теоретичні узагальнення за відповідями респондентів ґрунтувалося на методах аналізу, синтезу та систематизації напрацьованого матеріалу. Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних аспектів обігу медійного контенту про поліцію в науковій галузі 27 – соціальні комунікації.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання матеріалів та висновків дисертації для розуміння та подальшого аналізу феномену медійного контенту про поліцію. Матеріали, висновки та рекомендації дисертації можуть доповнити зміст навчальних курсів з теорії журналістики, теорії соціальних комунікацій та інших навчальних дисциплін для студентів спеціальності 061 Журналістика галузі знань 06 Журналістика. Наукова новизна отриманих результатів зумовлена сучасними, новітніми можливостями процесу формування та функціонування медійного контенту про поліцію, підходами до аналізу проблеми обігу цього контенту в соціальних комунікаціях. При розв'язанні поставлених завдань у дисертаціївперше в українському сегменті науки про соціальні комунікації: – схарактеризовано взаємодію мас-медіа з поліцією та адаптовано цю взаємодію до українських реалій; – проаналізовано актуальні теоретико-методологічні засади вивчення медійного контенту про поліцію; – виокремлено соціальні чинники медійного контенту про поліцію в Україні; – сформульовано стратегії комунікаційного успіху медійного контенту про поліцію; – проведено соціологічне дослідження «Ставлення студентів та курсантів Львівського державного університету внутрішніх справ до висвітлення в ЗМІ поліційної проблематики» (перший етап); удосконалено:– особливості медійного контенту про поліцію; – поняття медійного контенту про поліцію як управління враженнями;– емпіричну базу оцінки медійного контенту про поліцію; набули подальшого розвитку:– теоретичні дослідження медійного контенту про поліцію.^UThe object of the study is the police media presentation.The purpose of the study is to analyze the functional characteristics and identify strategies for communication success of media content about the police. To achieve this goal, the following tasks were set:- characterize media content about the police as a factor in social communications;- identify the social factors of media content about the police;- determine the empirical basis for evaluating media content about the police;- to identify specific communication strategies for the police and the Communication Department of the National Police of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the relevant structures of territorial departments;- to identify specific communication strategies for the media in cooperation with the police and the Department of Communication of the National Police of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine and the relevant structures of territorial departments.Research methods are based on the combination of scientific methods of studying the specificity of analysis of social and communication phenomena. Thus, the elaboration of the source base for the circulation of media content about the police was based on the use of an analytical and synthetic method, which made it possible to formulate the principles and methods of selecting, analyzing and generalizing theoretical research material. The use of the content analysis method allowed us to identify the key characteristics of the content content of the media about the police. The use of scientific segregation as a method of determining the specificity of segmentation of clearly identified content allowed us to formulate the characteristics of media content about the police and to offer classification schemes of such a phenomenon of social and communication practice as "media content about the police".Special mention should be made of the scientific methods used by the author to conduct the first stage of the sociological study “Attitudes of students and cadets of the Lviv State University of Internal Affairs towards media coverage of police issues” (material in section 3.2). The methodological basis of the sociological research was based on such scientific methods as questioning, analysis, systematization, as well as on statistical, descriptive and graphic methods. The questionnaire was used to identify the level of interest of students and cadets of Lviv State University of Internal Affairs in information obtained from the mass media regarding criminal events in Ukraine, as well as to use this information. The processing of the obtained results by quantitative parameters was carried out using the statistical method, and theoretical generalizations according to the answers of the respondents were based on the methods of analysis, synthesis and systematization of the worked material.The theoretical significance of the research is to develop and substantiate the theoretical aspects of the circulation of police media presentation in the scientific field 27 - social communications.The practical significance of the results is the ability to use the materials and conclusions of the thesis for understanding and further analyzing of the phenomenon of media content about the police. The materials, conclusions and recommendations of the dissertation can supplement the content of training courses in journalism theory, social communication theory and other disciplines for students of specialty 061 Journalism of Knowledge 06 Journalism.The scientific novelty of the obtained results is due to the modern, newest possibilities of the process of formation and functioning of media content about the police, approaches to the analysis of the problem of circulation of this content in social communications. When solving the tasks in the thesis for the first time in the Ukrainian segment of the science concerning social communications:- the interaction of the mass media with the police is characterized and this interaction to Ukrainian realities is adapted;- the actual theoretical and methodological principles of studying media content about the police are analyzed;- social factors of media content about the police in Ukraine are outlined;- strategies of communication success of media content about the police are formulated;- a sociological study “Attitudes of students and cadets of the Lviv State University of Internal Affairs towards media coverage of police issues” (first stage) is conducted;Features of media content about the police, the concept of media content about the police as impression management, an empirical basis for evaluating media content about the police are improved. Theoretical studies of media content about the police are developed.

У роботі надано дефініцію поняття «сервісно-експертна журналістика». Окреслено основні стадії розвитку сервісно-експертної журналістики. З'ясовано критерії ідентифікації сервісно-експертних програм у межах загального жанрово-видового поділу телевізійного мовлення. Визначено ступінь представленості сервісно-експертних програм в ефірі рейтингових загальнонаціональних телеканалів України. Виявлено основні тематичні категорії та їх пріоритетність утелевиробництві. Розроблено графічну модель структурно-композиційних особливостей. Розглянуто засоби візуальної виразності. За результатами масового опитування визначено тематичний та прагматичний аспекти сервісно-експертної журналістики. Прагматичний аспект полягає в емпірично підтвердженому переліку прагматичних цінностей, згідно з кожною з тематичних категорій. Тематичний аспект виражається через дев'ять основних тематичних категорій, що мають емпірично підтверджену прагматичну цінність.^UThe thesis provides a definition of the term «service and expert journalism». Its genesis is analyzed, the main stages of service and expert journalism development aredefined and outlined – they are sacralization; propaganda; institutionalization of service journalism; the stage of symbolic legitimization, replication and multiplication of service and expert journalism; the stage of innovative transformation in civil service and expert journalism.Genre differentiation of present-day Ukrainian television is considered. On the basis of the theoretically substantiated characteristics of television genres and their groups, as well as the empirical data of monitoring national air content, the author determined common features which service and expert programs share with documentary (information-and-analytical, artistic-and-analytical), entertaining and educational ones. At the same time, the differences (criteria for identification) of service and expert programs are outlined, namely: the presence of an expert who performs the role of a presenter; the presence of a presenter who acts as an expert; involvement of experts in a certain sphere; visual approbation of recommendations; experiment based on the composition of the plot; observation at the heart of the plot composition; retrospective reflection of reality; realism of the plot, images and environment; pragmatic value of advice. To study the representation of service and expert journalism in the television space of Ukraine, the method of content analysis was used. The research interest in the study was focused on programs of TV channels' own production or those produced by special order of the TV channel. The source for the study was the official web resources of the Ukrainian national television channels which are in the top 10 according to leading rating agencies such as BIG DATA UA and the Industrial Television Committee. Their monitoring results are officially recognized and represented by the National Council on Television and Radio Broadcasting.

Дисертацію присвячено вивченню комплексної проблеми правди в журналістиці як наукової проблеми, актуальність якої в останні п'ять років набула критичної гостроти в глобальному комунікаційному просторі. Правда розглядається як ключова категорія місії журналістики та досліджується у парадигмі «правда – журналістика – суспільство». Увагу приділено з'ясуванню природи, сутнісних ознак і властивостей правди, що формують її як категорію соціальнокомунікаційної взаємодії (СКВ) та визначають її функції. У дисертації робиться спроба окреслити головні аспекти наукової проблеми правди в соціальних комунікаціях (СК) і журналістиці та визначити напрямки її комплексного розв'язання через систему науково-практичних досліджень. В основі наукового пошуку - гіпотеза, що правда є фундаментальною цінністю журналістики і базисною соціальнокомунікаційною категорією (СКК) журналістської діяльності, яка лежить в основі професійних стандартів журналістики, технологій, форм і методів журналістської діяльності, формує мотиви, наміри, алгоритми взаємодії суб'єктів комунікації, є критерієм морального і професійного вибору особистості журналіста. Об'єкт дослідження - правда як категорія. Предмет - правда як соціальнокомунікаційна категорія. Мета дослідження - виявлення сутнісних (абсолютних) ознак і функціональних властивостей правди, що формують правду як СКК журналістики, визначають її критерії, місце і функції у СКВ та забезпечують виконання журналістикою своєї суспільної місії. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше вивчення категорії правди як типологізованого об'єкта дослідження здійснено з позицій соціальнокомунікаційного підходу як методологічної основи наукового пошуку. Це визначило методологічний комплекс дослідження. Вперше обгрунтовано, що: 1) за своєю природою правда є комунікаційною метакатегорією; 2) комунікаційна функція правди є онтологічно зумовленою, аксіологічно вираженою й суспільно спрямованою; 3) правда відкривається у комунікаційній взаємодії – духовній і соціальній – та через неї.Виявлено відсутність категорії правди та її детермінації в поняттєво-категорійному апараті СК, що спричиняє дисфункцію правди як СКК, веде до втрати принципово важливого стрижня не лише журналістикою, а й усією системою СКВ і продукує негативні суспільні наслідки.Підтверджено, що правда за своєю метафізичною природою і сутністю є соціальноспрямованою комунікаційною категорією з набором відповідних функцій. Комунікаційна функція правди є базовою, завдяки якій реалізуються онтологічні та аксіологічні властивості-функції правди, що, своєю чергою, складають СК основу правди як категорії.У результаті комплексу дослідницьких розвідок сформульовано визначення «правда як СКК» та запропоновано ввести категорію правди в поняттєво-категорійний апарат СК наукового вчення і журналістики як метакатегорію СК і журналістики. Журналістську діяльність, угрунтовану на метакатегорії правди, запропоновано класифікувати «журналістика правди». Подано обґрунтування принципу правдоцентричності як метапринципу СК і журналістики, а також місця правди як цінності і правдоцентричності як принципу в системі цінностей особистості журналіста.У результаті наукового розв'язання комплексної проблеми правди як СКК журналістики сформульовано гіпотезу, що правда як метакатегорія СКВ і журналістики через правдоцентричність (як метапринцип) реалізує свою комунікаційну метафункцію для досягнення надмети – соціальної гармонії та суспільного добра. Стверджується, що саме правдоцентричні комунікації формують базис соціальної місії журналістики і повертають їй авторитет соціальновідповідальної діяльності, що є особливо важливим в добу глобальної постправди.Результати дисертаційного дослідження мають наукове і практичне значення для розвитку концепції журналістської освіти, застосування в системі підготовки журналістських кадрів та практиці СК і журналістики.До перспективних напрямків розв'язання наукової проблеми правди віднесено подальші дослідження:– первинної сутності правди, її виявів у реальній СКВ і журналістиці; – критеріїв правди та розробка методології їх застосування в СКВ;– механізму дії правди;– системи духовної комунікації; – правди як метацінності журналістики.Ключові слова: правда, істина, критерії, функції, соціальнокомунікаційна категорія, журналістика, соціальні комунікації, духовні комунікації, взаємодія, правдоцентричність, метакатегорія, метацінність, метапринцип, метафункція^UThe thesis is a comprehensive study of truth viewed as a complex problem of journalism and a research issue, the urgency of which in the last five years has become critical not only in Ukrainian but also in the global communication space. Truth is considered as a key category of the mission of journalism and is explored in the paradigm "truth – journalism – society". The research clarifies the nature of truth and its essential features that form truth as a category of social communication interaction (SCI) and determine its functions. The paper considers major aspects of truth in SCI and journalism and outlines the ways of solving the problem under research.The study is based on the hypothesis that truth is the fundamental value of journalism and a major social communication category (SCC) of journalism, which is the basis of professional standards, techniques, forms, and methods of journalism. This category shapes motives, intentions, algorithms of communication and is a criterion for moral and professional choices and decisions made by a journalist. The object of study is the truth as a category. The subject - the truth as a social communication category.The purpose of the research is to identify the essential (absolute) features and functional properties that characterize truth as the SCC of journalism, determine its criteria, place and functions in the social communication and ensure the fulfilment of social mission by journalism.The scientific novelty of the obtained results: it is the first time when the study of the category of truth as a typological object of research is carried out from the standpoint of the social communication approach as a methodological basis of the research. This determines the methodology of the study. It is the first time when the research claims that: 1) truth – by its nature – is a communicative metacategory; 2) the communicative function of truth is ontologically conditioned, axiologically marked and socially oriented; 3) truth is revealed in communicative interaction – spiritual and social – and through it.The lack of the category of truth and its conceptualization in the categorial apparatus of the SC causes dysfunction of the truth as a SCC and leads to the loss of an important fundamental not only by journalism but also by the entire system of SC and thus producing negative social consequences.It is confirmed that the truth by its metaphysical nature and essence is a socially oriented communication category with a set of relevant functions. The communicative function of truth is the basic one, due to which the ontological and axiological properties and functions are realized, which, in turn, forms the SC basis of truth as a category.Additionally, the paper provides the definition of "truth as SCC" and suggests the category should be introduced into the conceptual and categorial apparatus of SC and journalism as a metacategory. It is proposed to categorize journalistic activity based on the metacategory of truth as "Journalism of Truth". The substantiation of the principle of truth-centeredness as a meta-principle of the SCI and journalism, as well as the place of truth as a value and truth-centeredness as a principle in the system of values of the journalist's personality are given.As a result of the research of the complex problem of truth as SCC of journalism, the hypothesis is formulated that truth as a meta-category of SCI and journalism realizes its communicative meta-function through truth-centeredness (as a meta-principle) to achieve the major goal – social harmony and public good. The paper argues that it is truth-centered communications that form the basis of the social mission of journalism and turn it into the socially responsible activities, which is especially important in the age of global post-truth.The results of the PhD research have theoretical and practical significance for shaping the concept of journalism education, application in the system of journalistic training and the practice of SCI and journalism. The areas of further research of truth have also been determined: – the primary essence of truth, its manifestations in real SCI and journalism;– criteria of truth and development of methodology for their application in establishing the truth in the SCI and journalism;– the mechanism of truth in the SC;– system of spiritual communication;– truth as a meta-value of SC and journalism.Keywords: truth, universal truth, criteria, functions, social communication category, journalism, social communications, spiritual communications, interaction, truth-centeredness, meta-category, meta-value, meta-principle, meta-function.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 Журналістика (06 – Журналістика). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2020.У дисертаційному дослідженні проведене науково-теоретичне обґрунтування особливостей телевізійної документалістики як екранного видовища в системі жанрів журналістики, виокремлення творчих (створення сценарію) та виробничих (етапи творення документального проєкту) механізмів створення документального телеконтенту та специфіки трансформації жанрів телевізійної документалістики. Об'єктом дисертації є телевізійна документалістика як екранне видовище, а предметом – творчі й виробничі етапи формування документального телеконтенту та специфіки трансформації документальних тележанрів, які формують основи екранного видовища телевізійної документалістики.^UDissertation for the Doctor of Philosophy Degree in specialty 061 Journalism (06 - Journalism). - Institute of Journalism of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Institute of Journalism of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2020.The scientific-theoretical justification of television documentary peculiarities as a screen spectacle in the system of journalistic genres, separation of creative (the script writing) and production (the stages of the documentaries creation) mechanisms of documentary TV content creation and specifics of the television documentary genres transformation is carried out in the dissertation. The object of the dissertation is TV documentary as a screen spectacle, and the subject is the creative and production stages of the formation of documentary television content and the specifics of the transformation of documentary genres, which form the basis of the screen spectacle of TV documentary.

Дисертаційна робота визначає особливості розвитку журналістики співучасті в Україні, пропонує її першу періодизацію та описує контексти, в яких існує практика. У дослідженні подано основні авторські визначення: журналістики співучасті, дискурсивної моделі журналістики співучасті, визначення п'яти моделей журналістики співучасті, а також чотирьох стратегій розвитку практики. Крім цього, представлено авторський словник термінів.Дисертація детально описує позитивні та негативні тенденції журналістики співучасті в Україні, а також пропонує рішення щодо збереження психологічного здоров'я медійників, які працюють над висвітленням соціальних проблем, та поліпшення якості медіапродуктів про соціальні проблеми.У дисертації доведено, що журналістика співучасті є потужним механізмом інформування, просвітництва, порівняння, співпраці та взаємної допомоги. Завдяки цій практиці медіагалузь досягає нового рівня — об'єднує суб'єктів співучасті для допомоги героям соціальної історії з індивідуальним підходом до них, створює резонанси та прецеденти, спонукає владні структури до дій, а громадянське суспільство — до широкого конструктивного діалогу.^UThe dissertation identifies the development milestones of participatory journalism in Ukraine, proposes its first periodization and describes the contexts in which this practice functions. The study presents the main author's definitions: participatory journalism, the discursive model of participatory journalism, the definition of five participatory journalism models as well as four strategies for the practice development. In addition, the author's glossary is presented.Participatory journalism covers both professional and citizen journalism (user-generated content on different platforms), focusing on interactive, empathetic coverage of social issues in the context of human destiny (levelling “human invisibility”), as well as the mandatory achievement of a specific result on the material publications.

Об'єктом дослідження є закарпатське телебачення. Мета наукової роботи – дослідити становлення і розвиток телебачення на Закарпатті в історичному, політичному, культурному контекстах; зокрема комплексно з'ясувати особливості телевізійних медіа, передумови зародження телебачення у краї, специфіку становлення, функціонування в різні періоди, у тому числі як державного телеканалу, формально-змістові риси приватних каналів, комунального, частково приватного телеканалу, особливості мовлення для етноспільнот Закарпаття. Методи дослідження базуються на таких принципах сучасної гносеології: об'єктивності, пізнаваності, активного творчого відображення, діалектики, практики, історизму, конкретності істини. Основним підходом вивчення становлення і перспектив розвитку закарпатського телебачення є хронологічний, що зумовлено темою дисертації, метою і завданнями. У процесі дослідження виокремлено журналістикознавчий, історичний, політологічний, етнологічний, культурологічний, соціологічний, лінгвістичний аспекти. Для вивчення проблеми задіяно методи різних рівнів. Так, наукові інструменти емпіричного дослідження – спостереження, опис, вимірювання – дали змогу виявити найбільш очевидні ознаки телебачення Закарпаття, зафіксувати окремі його риси на рівні змісту і форми, зареєструвати деякі кількісні особливості. У розвідці широко застосовано й методи теоретичного дослідження, зокрема аксіоматичний (у процесі вивчення закарпатського телебачення виходимо з безперечних, загальноприйнятих, несуперечливих наукових положень, що мають у сучасному журналістикознавстві статус аксіом), гіпотетико-дедуктивний (уможливив висловлення гіпотез, наприклад, про причини формування певних рис телебачення, висновків щодо впливу етнічних, політичних, культурних умов, історії розвитку телебачення тощо), історичний (дав можливість з'ясувати процес розвитку телебачення в його різноманітності, хронологічних межах, реальних фактах побутування тощо). Суттєвим для досягнення результатів було застосування й загальнологічних методів: аналізу, синтезу, абстрагування, ідеалізації, порівняння, узагальнення, індукції, дедукції. Серед спеціальних методів найбільш продуктивними для нас стали різні види аналізу, як-от: тематичний, жанровий, стилістичний аналіз, а також деякі соціологічні, статистичні методи або окремі прийоми. Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних аспектів становлення і розвитку телебачення на Закарпатті у зв'язку з історико-культурною, суспільно-політичною своєрідністю регіону в науковій галузі 27 – соціальні комунікації .Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційної роботи можна застосовувати при розв'язанні низки академічних наукових і навчальних проблем, зокрема заповнення «білих плям» у галузі українського журналістикознавства. Результати та висновки дослідження можуть бути розширені, використані для подальших наукових розробок, а також доповнити зміст навчальних курсів з історії журналістики, теорії журналістики, теорії соціальних комунікацій та інших навчальних дисциплін для студентів спеціальності 061 Журналістика галузі знань 06 Журналістика.Новітність нововпроваджуваного полягає в оригінальному комплексному дослідженні історії становлення й розвитку телебачення на Закарпатті крізь призму історичних подій, суспільно-політичних змін, культурних упливів. Уперше: - визначено особливості формування закарпатського телебачення залежно від інформаційної політики держав і державних утворень, до яких уходило Закарпаття;- здійснено комплексний науковий аналіз телевізійного мовлення найзахіднішої області України – як державного, так і приватних мовників; - досліджено специфіку розвитку телевізійних медіа в контексті суспільно-політичної ситуації в регіоні, зосереджено увагу на залежності телеканалів від місцевої влади й окремих політиків; - систематизовано й виокремлено регіональні особливості мовлення, схарактеризовано телевізійний контент для етноспільнот;- проаналізовано період організації й перших років роботи Суспільного ТБ на Закарпатті, виокремлено основні проблеми, наголошено на доцільності мовлення для національних меншин краю;- запропоновано стратегію розвитку телебачення прикордонного поліетнічного регіону, у якій зосереджено увагу на важливості збереження мовлення для всіх національних громад, оригінального авторського контенту й на потребі його удосконалення відповідно до інформаційних викликів сьогодення. Удосконалено:- теоретико-методологічні засади вивчення регіонального телебачення;- підходи до аналізу поліетнічного медіасередовища. Набули подальшого розвитку: - вивчення проблем реформування регіонального телебачення в контексті поступу новітніх медіа;- концепція сучасного процесу консолідації жителів України, зокрема представників етноспільнот, засобами телебачення.^UThe object of the research is Transcarpathian television.The purpose is to study the formation and development of television in Transcarpathia in historical, political, cultural contexts; in particular, to comprehensively clarify the features of television media, the preconditions for the emergence of television in the region, the specifics of formation, operation in different periods, including as a state TV channel, formal and semantic features of private channels, municipal, partially private TV channel, broadcasting features for ethnic communities of Transcarpathia.Methods of different levels are used to study the problem. Thus, scientific tools of empirical research - observation, description, measurement - made it possible to identify the most obvious features of Transcarpathian television, to record some of its features at the level of content and form, to register some quantitative features. Methods of theoretical research are widely used in intelligence, in particular axiomatic (in the process of studying Transcarpathian television we proceed from indisputable, generally accepted, inconsistent scientific positions, which have the status of axioms in modern journalism), hypothetical-deductive (possible, for example, features of television, conclusions about the influence of ethnic, political, cultural conditions, history of television development, etc.), historical (made it possible to clarify the process of television development in its diversity, chronological boundaries, real facts, etc.). The application of general methods was also essential for achieving the results: analysis, synthesis, abstraction, idealization, comparison, generalization, induction, deduction. Among the special methods, the most productive for us were different types of analysis, such as: thematic, genre, stylistic analysis, as well as some sociological, statistical methods or individual techniques.The theoretical significance of the results is to develop and substantiate the theoretical aspects of the formation and development of television in Transcarpathia in connection with the historical, cultural, socio-political identity of the region in the scientific field 27 - social communications.The practical significance of the results is the ability to use the materials and conclusions of the thesis in solving a number of academic scientific and educational problems, in particular the filling of «white spots» in the field of Ukrainian journalism. The materials, conclusions and recommendations of the dissertation can supplement the content of training courses in the history of journalism, journalism theory, social communication theory and other disciplines for students of specialty 061 Journalism of Knowledge 06 Journalism.The novelty of the newly introduced lies in the original comprehensive study of the history of formation and development of television in Transcarpathia through the prism of historical events, socio-political changes, cultural influences.The scientific novelty of the obtained results lies in the fact that it is the first time that:- the peculiarities of the formation of Transcarpathian television depending on the information policy of the states and state formations, which included Transcarpathia;- a comprehensive scientific analysis of television broadcasting in the westernmost region of Ukraine - both public and private broadcasters;- the specifics of the development of television media in the context of the socio-political situation in the region are studied, attention is focused on the dependence of TV channels on local authorities and individual politicians;- regional features of speech are systematized and singled out, television content for ethnic communities is characterized;- the period of organization and the first years of work of Public TV in Transcarpathia is analyzed, the main problems are singled out, the expediency of broadcasting for national minorities of the region is emphasized;- a strategy for the development of television in the border polyethnic region is proposed, which focuses on the importance of preserving broadcasting for all national communities, original author content and the need to improve it in accordance with the information challenges of today.The following points have been improved:- theoretical and methodological principles of studying regional television;- approaches to the analysis of the polyethnic media environment.The following points have been further developed:- study of the problems of reforming regional television in the context of the progress of new media;- the concept of the modern process of consolidation of the people of Ukraine by means of television.

У дисертації комплексно досліджено теоретичні та практичні проблеми функціонування освітньої журналістики в Україні, а також окреслено жанрові, видові особливості контенту на освітню тематику, вивчено й удосконалено наукові підходи до визначення складників професійної компетентності освітнього журналіста, запропоновано моделі освітнього торнадо, мультимедійної редакції освітнього ЗМІ, модель впливу побічних чинників на низьке висвітлення питань освіти засобами масової інформації; здійснено контент-аналіз обраних освітніх ЗМІ; проведено експертне опитування серед журналістів і редакторів освітніх ЗМІ, а також опитування вчителів щодо функціонування новинних інтернет-ресурсів освітньої тематики.Результат контент-аналізу показав, що серед 3352 проаналізованих публікацій обраних ЗМІ («Освіта.ua», «Педпреса», «НУШ», «Освіторія») 81% становлять замітки. Брак аналітичних жанрів особливо відчутний стосовно тем дошкільної, інклюзивної та професійно-технічної освіти. Більшість матеріалів «Педпреси» (83%), а також значна частина «Освіти.ua» (63%) є запозиченим або доповненим матеріалом, отриманим із сайтів МОНУ, УЦОЯО чи інших джерел. Отже, можна говорити про дефіцит аналітичного контенту освітньої тематики в аналізованих ЗМІ. Це підтверджують також результати експертного опитування. Рівень освітньої журналістики в Україні за шкалою від «1» (низький) до «10» (високий) експерти (21 журналіст та редактор ЗМІ освітньої тематики) в середньому оцінили на «5» балів. Із твердженням, що в Україні недостатньо авторського аналітичного контенту на теми освіти, за шкалою від «1» (цілком вдосталь) до «10» (критично мало) респонденти в середньому погодилися на «7,5» бала. Результати всеукраїнського опитування вчителів, яких ми, спираючись на думку експертів (журналістів і редакторів), а також дані, включені до КС МОНУ, характеризуємо як ключових споживачів освітнього контенту, показують, що задоволеність респондентів висвітленням тематики освіти вузькоспеціалізованими ЗМІ («Освіта.ua», «Освіторія», «НУШ», «Педпреса», інші) є вищою ніж щодо широкоспеціалізованих ЗМІ. На 8,08 бала з 10 можливих вчителі оцінюють необхідність створення нових ресурсів (зокрема, сайтів), що публікуватимуть інформаційно-аналітичний контент на теми освіти.Аналіз (в межах контент-аналізу) за категоріями ключових понять та актуальних питань галузі освіти, що були розроблені за співпраці експертів і з використанням даних МОНУ, виявив низький рівень висвітлення певних галузей освіти, зокрема професійно-технічної, а також сфер науки і андрагогіки. Критично низький рівень інформування про «відтік мізків», матеріальне забезпечення науковців, розвиток науково-інноваційних парків, міжнародний досвід і трансфер технологій, наступність між дошкільною та початковою освітою, інклюзію в ДНЗ, досягнення учнів на міжнародних змаганнях.Отже, дослідження жанрових, тематичних і функціональних аспектів створення контенту на теми освіти актуальне. Водночас існує низка теоретичних і практичних аспектів, що зумовлюють наукову проблему: Низький, на думку експертів, запит авдиторії на якісну, інновативну освітню журналістику, дефіцит аналітичного та низький рівень авторського контенту на теми освіти в аналізованих спеціалізованих виданнях (як зазначено вище), а також відсутність балансу під час висвітлення різних галузей освіти деформують зміст освітньої журналістики та створюють потребу трансформації жанрово-змістового наповнення освітніх ЗМІ України. Відсутність напрацювань щодо складників професійної компетентності освітнього журналіста не дає змоги ґрунтовно вивчити цифрові інструменти, якими має оперувати освітній журналіст, виявити, які знання та вміння важливі для автора контенту освітньої тематики. Дихотомія понять освітньої та педагогічної журналістики призводить до виникнення квазіжанрових деформацій і спричиняє теоретичну плутанину в підходах українських науковців щодо вивчення жанрових і тематичних особливостей освітньої журналістики. Дотичним аспектом є слабка присутність аналізованих ЗМІ в медіаквінтеті (десктопна версія, мобільна версія, мобільний застосунок, версія для планшета, пристосування для використання у «розумних годинниках»), що є необхідною складовою цифрової еволюції сучасних інтернет-ЗМІ. У період динамічних суспільних змін, спричинених пандемією COVID-19, освітньо-медійне партнерство виходить на новий рівень співпраці, і це потребує розширення такої взаємодії з використанням підходів едьютейнменту.^UThe dissertation comprehensively researches theoretical and practical problems of educational journalism functioning in Ukraine, and also identifies genre and specific features of content on educational topics, studies and improves scientific approaches to the definition of key competencies of a journalist writing on education topics.The result of quantitative content analysis showed that among 3352 analyzed publications of the selected media ("Osvita.ua", "Pedpresa", "NUS", "Osvitoria") 81% were notes. The low number of analytical genres is especially noticeable with regard to the topics of preschool, inclusive and vocational education. Most of the materials of "Pedpresa" (83%) and "Osvita.ua" (63%) are borrowed or supplemented by the materials from the sites of the Ministry of Education of Ukraine, the Center for evaluating the quality of education or other sources. Consequently, we can talk about the lack of analytical content on educational topics in the analyzed media. The above theses are also confirmed by the results of the expert survey. On the scale from "1" (low) to "10" (high), the experts (21 journalists and editors of educational media) gave the average point rating of "5" for the level of educational journalism in Ukraine. On the scale from "1" (quite enough) to "10" (critically insufficient) respondents agreed with the statement that Ukraine does not have enough analytical content on education topics on the average "7.5" points. Results of national survey of teachers who are key consumers of the educational content show that satisfaction of respondents with coverage of subjects of education in narrowly specialized mass media ("Osvita.ua", "Pedpresa", "NUS", "Osvitoria", others) is higher than concerning widely specialized mass media. At 8.08 points out of a possible 10 teachers assess the need to create new resources (sites, platforms) for the publication of information and analytical content on education topics.The analysis (within the content analysis) by categories of key concepts and topical issues of the education sector, developed in cooperation with experts and using data from the MES, revealed a low level of coverage of certain sectors of education, in particular vocational and technical education, as well as the areas of science and andragogy. Critically low level of information on "brain drain", development of science and innovation parks, multinational experience and technology transfer, continuity between pre-school and primary education, inclusion in pre-school educational institutions, achievement of students in international competitions.There are several practical and theoretical problems related to the topic of our PhD thesis: Low, according to experts, audience requests for high-quality, innovative educational journalism. Lack of analytical and insignificant level of author's content on educational topics in the specialized publications studied (see numbers above), as well as the lack of balance in coverage of various branches of education, deform the educational journalism context and create the need to transform the genre and content of the Ukrainian educational media. The lack of research on the competencies of an educational journalist does not allow to fully explore the digital tools, which an educational journalist should operate and the key abilities, which are important for the author of the educational content. Dichotomy of educational and pedagogical journalism concepts leads to quasi- genre deformations and causes theoretical confusion in the approaches of Ukrainian scientists to the study of genre and thematic features of educational journalism. A tangential aspect is the weak presence of the analyzed media in the media quintet (desktop version, mobile version, mobile application, tablet version, adaptations for use in "smart watches"), which is a necessary component of the digital evolution of modern Internet media. At a time of alternating societal changes brought about by the COVID-19 pandemic, educational-media partnerships are reaching a new level of collaboration, an expansion of such collaboration using edutainment approaches is required.

На основі сучасних теоретико-методологічних підходів виявлені закономірності та особливості зародження, становлення й функціонування преси українських політичних партій і рухів у Галичині у 1890–1914 рр., подані характеристики законодавчих, організаційних та творчих аспектів пресової діяльності.Використані у дослідження теоретико-методологічні підходи щодо співвідношення загального і специфічного в історії та типології пресового простору Галичини дозволяють сформулювати власний підхід до визначення дефініцій «преса політичних рухів» та «партійна преса».Натомість під власне партійною пресою розуміємо групу видань (періодичних і неперіодичних), засновником котрих виступає конкретна політична партія, і головною метою якої служить забезпечення політичної комунікації як серед одно-партійців, так і з іншими політичними силами, а також пропаганда та розповсюдження ідей і поглядів «своєї» партійної політичної сили серед громадськості й залучення нового електорату.Зазвичай народження нової політичної сили невдовзі супроводжувалося появою її першого друкованого органу (далі – й наступних). Спостерігалися й випадки, коли, навпаки, спершу створювався друкований орган, редакція та дописувачі якого становили коло однодумців, а уже пізніше на цій базі формувалася політична сила.Історіографічні аспекти дослідження розглядають динаміку наукового осмислення історії української преси й журналістики Галичини та розвитку напрямів присвячених їй наукових праць (підсумкові праці, вивчення окремих періодів і проблем, національних і макрорегіональних традицій, критика ідей окремих дослідників щодо інституціоналізації та теоретико-методологічних аспектів історії розвитку політичної та партійної преси зазначеного періоду тощо.Джерельна база дисертаційного дослідження включила кілька основних блоків : архівні матеріали, виявлені дисертанткою особисто, безпосередній контент політичних та партійних періодичних видань, листування редакторів видань з читачами та меценатами з найширшого кола питань, науково-довідкові видання.Особлива увага у роботі приділена типологічним характеристикам політичної та партійної преси цього періоду, її функціям та особливостям взаємодії з партійними фракціями та читацькою авдиторією, акцентовано увагу на змістовому компоненті творчих напрацювань.Підсумовано, що кожне окреме партійне видання – живий, конкретно-історичний соціальний і творчий організм, ідеологічний феномен, політичне та культурне досягнення суспільства, продукт праці конкретних людей. Серед типологічного розмаїття пресових першодруків Галичини виокремлено видання політичні, простежено медіа-тренди, що визначили появу суто партійних видань. На основі значної кількості джерел проаналізовано передумови появи партійних пресових органів Галичини, визначена їх роль як суб’єкта та об’єкта процесів партійного будівництва.Зроблено висновок, що в українському політикумі досліджуваного періоду існувало чотири напрями (чи відлами). Найстарший за часом утворення – русофільський ( москвофільський), наступний у часі – народовський (або ще – народовецький). Приблизно водночас оформлюється соціалістичний напрям, який тяжіє до т. зв. австро-марксизму, та клерикальний, у тих історичних умовах достатньо близький до народовського. Кожний з відламів мав свої друковані ЗМІ, які боролися за «русинську» (українську) авдиторію.У дослідженні зроблено висновок про надважливу роль політичного журналіста адже на зламі ХІХ – ХХ століть саме політична журналістика часто відкривала шлях у велику політикуДослідження слугує основою для подальшого науково-теоретичного опрацювання питань функціонування партійної преси в умовах історичних пертурбацій, створення наукового підґрунтя для інших перспективних досліджень, головними результатами яких мають стати розробки теоретичних та практичних медіа-моделей партійного друку. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності сучасних політичних партій, що отримують змогу творчо застосувати історичний досвід творення партійних друкованих органів, синкретично поєднувати їх із новими медіа.^UBased on the modern theoretical and methodological approaches, regularities and features of the emergence, formation, and functioning of the press of Ukrainian political parties and movements in Galicia in 1890–1914 are identified, and the characteristics of legislative, organizational, and creative aspects of press activity are presented.The theoretical and methodological approaches regarding the correlation of general and specific in the history and typology of the press space of Galicia used in the research allow us to formulate our own approach to define the concepts of «press of political movements» and «party press».On the other hand, the party press itself is understood as a group of publications (periodical and non-periodical), founded by a specific political party, and whose main purpose is to ensure political communication both among fellow party members and with other political forces, as well as propaganda and dissemination of ideas and views of «their own» party political power among the public and engaging of a new electorate.Usually, the emergence of a new political force was soon followed by the appearance of its first printed organ (and further on, the following). There were also cases when, on the contrary, a printed body, the editors and contributors of which formed a circle of like-minded people, was first created, and later a political force was formed on this basis.The historiographical aspects of the research consider the dynamics of the scientific understanding of the history of the Ukrainian press and journalism of Galicia and the development of the areas for scientific works dedicated to it (summary works, the study of individual periods and issues, national and macro-regional traditions, criticism of the ideas of individual researchers regarding institutionalization and theoretical and methodological aspects of the history of the development of political and party press of the specified period, etc).The source base of the dissertation research included several main blocks: archival materials discovered by the author personally, direct content of political and party periodicals, correspondence of editors of publications with readers and patrons on the widest range of issues, and scientific reference publications.It is summarized that each separate party publication is a living, concrete-historical social and creative organism, an ideological phenomenon, a political and cultural achievement of society, and a product of the work of specific people.Among the typological variety of first edition press of Galicia, political editions are singled out, and media trends that determined the emergence of purely party publications are traced. On the basis of a significant number of sources, the prerequisites for the emergence of party press bodies in Galicia were analyzed, and their role as the subject and object of the processes of party building was determined.The conclusion about the four directions (or branches) of the Ukrainian political circles of the studied period was made. The oldest in terms of the time of formation is Russophilian (Moscophilian), and the next one is Narodovsky (or also – Narodovetsky). At about the same time, a socialist direction is being formed, and it gravitates towards the so-called Austro-Marxism, and also the clerical one, which, in those historical conditions, is quite close to Narodovsky. Each of the factions had its own print media, which fought for the «Ruthenian» (Ukrainian) audience.It was concluded in the research about the crucial role of the political journalist because, at the turn of the XIX and XX centuries, it was political journalism that often opened the way to big politics.The study serves as a basis for the further scientific and theoretical study of the functioning of the party press in the conditions of historical disturbances, and for the creation of a scientific basis for other prospective studies, the main results of which should be the development of theoretical and practical media models of the party press. The results of the research can be used in the practical activity of modern political parties, which get the opportunity to creatively apply the historical experience of creating party printed organs, and syncretically combine them with new media.

Дисертація є першим комплексним дослідженням художнього репортажу в українській літературі початку ХХІ ст.Об’єктом літературознавчого аналізу стали художні репортажі Л. Белея «Ліхіє дев’яності: Любов і ненависть в Ужгороді» (2019), М. Беспалова «Ліхіє дев’яності: Кузня кадрів Дніпропетровськ» (2016), О. Гавроша «Стрий і старий» (2013), Є. Гончарової «За день до Дебальцевого» (2016), В. Івченка «Ліхіє дев’яності: Як не сумували Суми» (2015), Д. Казанського «Санітарна зона» (2013), О. Криштопи «Ліхіє дев’яності: Станіславський феномен» (2016), «Україна: масштаб 1:1» (2017), В. Курико «Чернігівська справа Лук’яненка» (2020), В. Молодія «Петлі Апеннінського черевика» (2014), Є. Подобної «Закарпатський легіон» (2018), П. Стеха «Над прірвою в іржі» (2018).Наукова новизна роботи. Вперше в українському літературознавстві охарактеризовано поняття художній репортаж у зв’язку з особливостями функціонування жанру у світових національних літературах, визначено його місце в українській прозі початку ХХІ ст. Сформульовано дефініцію художній репортаж як жанру нефікційної літератури, з’ясовано сталі ознаки, виокремлено жанрові різновиди, здійснено комплексний аналіз зображально-виражальних засобів, проаналізовано роль автора, показано тенденції розвитку в сучасній прозі.Практичне значення отриманих результатів постає в тому, що матеріали досліджень можуть бути використані під час викладання навчальних дисциплін, спецкурсів, присвячених вивченню специфіки художнього репортажу як жанру нефікційної літератури, що сприятиме відкриттю широких можливостей для дослідження сучасної прози.Особистим внеском здобувача є формулювання дефініції художній репортаж, з’ясування його жанрово-стильових ознак. Показано, що художній репортаж як жанр нефікційної літератури перебуває на етапі становлення й потребує чіткої методологічної основи для класифікації. Дисертація виконана самостійно, формулювання результатів і висновків належать дисертантці.Художній репортаж належить до нефікційного дискурсу. Справджується думка, що нефікційні твори актуалізуються в години суспільних змін і життєвих катаклізмів, доленосних рішень і суперечливих політичних ситуацій. То ж цей жанр сьогодні посилено розвивається в українському літературному просторі й завдяки пожвавленню процесу перекладу польських репортажів.Художній репортаж у національній літературі пройшов складні етапи розвитку, має давню спорадичну історію – від розповіді до репортажу, подорожнього репортажу та репортажного роману, і перебуває у фазі становлення. Головна заслуга виділення цього жанру належала українським письменникам 20-х рр. ХХ ст. У моменти, коли втрачається довіра до фікційних сюжетів, розкриття проблем не досягається наявними арсеналами художньої літератури, реципієнт прагне бути очевидцем подій, дізнатись про особисті спостереження автора, переосмислити уже відоме.Отже, недостатність теоретико-практичних аспектів художнього репортажу, систематизації, цілісного розгляду в контексті сучасної української прози й зумовлює актуальність дослідження.У дослідженні проаналізовано наукові праці, присвячені художньому репортажу в різних національних літературах, зокрема в англійській, американській, німецькій, норвезькій, польській, що дало можливість виокремити власне національні ознаки жанру.Перший розділ дисертаційної роботи присвячено вивченню феномену «документальна література». На основі репрезентативних праць учених (М. Варикаша, О. Галич, А. Галич, Л. Гінзбург, О. Качуровський, Г. Клочек, Н. Колошук, О. Рарицький, Т. Черкашина) окреслено становлення й розвиток документальної літератури, художньо-документальної літератури, літератури факту, нефікційної літератури й літератури нон-фікшн. Визначено, що кожен із термінів виник у певний період літературного процесу.Простежено зародження репортажу як форми повідомлення та ефективного культурного способу обміну інформацією. Першопочатки репортажу – у Біблійних текстах, «Іліаді» Гомера, мандрівних репортажах Марко Поло, хроніках і літописах.У західному та українському літературознавствах співіснують терміни «літературний репортаж», «нова журналістика» (низка термінів, які використовуються паралельно з новою журналістикою – креативне письмо, літературна / альтернативна / наративна журналістика, неожурналістика, паражурналістика, нон-фікшн, проза сирого факту, суб’єктивна проза, документальний роман, література ідей, ґонзо-журналізм) та «художній репортаж».З’ясовано, що художній репортаж – це жанр нефікційної літератури, утворений шляхом поєднання видових (кіно, музика, образотворче мистецтво, скульптура, фотографія, ЗМІ) і родо-жанрових (епос, драма) ознак. В основі жанрової моделі художнього репортажу – журналістський репортаж.У другому розділі подано класифікацію художнього репортажу...^UThe dissertation is the first comprehensive study of artistic reportage in Ukrainian literature of the beginning of the 21st century.The object of the literary analysis was the feature reports of L. Beley "The Roaring Nineties: Love and Hate in Uzhhorod" (2019), M. Bespalov "The Roaring Nineties: Dnipropetrovsk Personnel Forge" (2016), O. Gavrosh "Stry and old" (2013), E. Goncharova's "A day before Debaltseve" (2016), V. Ivchenko's "The Roaring Nineties: How the Sumys Didn't Miss You" (2015), D. Kazansky's "Sanitary Zone" (2013), O. Kryshtopy "The Roaring Nineties: The Stanislavsky Phenomenon" (2016), "Ukraine: Scale 1:1" (2017), V. Kuriko "The Chernihiv Case of Lukyanenko" (2020), V. Molodiy "Hinges of the Apennine Shoe" (2014 ), E. Podhoyi "Transcarpathian Legion" (2018), P. Stekha "Over the Abyss in Rust" (2018).Scientific novelty of the work. For the first time in Ukrainian literary studies, the concept of artistic reportage was characterized in connection with the peculiarities of the functioning of the genre in world national literatures, and its place in Ukrainian prose of the beginning of the 21st century was determined. The definition of artistic reportage as a genre of non-fiction literature is formulated, constant features are clarified, genre varieties are distinguished, a comprehensive analysis of visual and expressive means is carried out, the role of the author is analyzed, and development trends in modern prose are shown.The practical significance of the obtained results is that the research materials can be used during the teaching of educational disciplines, special courses devoted to the study of the specifics of artistic reportage as a genre of non-fiction literature, which will contribute to the opening of wide opportunities for the study of modern prose.The personal contribution of the winner is the formulation of the definition of artistic reportage, the clarification of its genre and style features. It is shown that feature reportage as a genre of non-fiction literature is at the stage of formation and needs a clear methodological basis for classification. The dissertation was completed independently, the formulation of the results and conclusions belong to the dissertation student.Feature reporting belongs to non-fictional discourse. The opinion that non-fiction works are actualized in the hours of social changes and life cataclysms, fateful decisions and controversial political situations is confirmed. Also, this genre is developing strongly today in the Ukrainian literary space thanks to the revitalization of the process of translation of Polish reports.Feature reportage in national literature has gone through complex stages of development, has a long sporadic history - from story to reportage, travel reportage and reportage novel, and is in the phase of formation. The main credit for the selection of this genre belonged to Ukrainian writers of the 20s of the 20th century. At moments when trust in fictional stories is lost, the disclosure of problems cannot be achieved by the available arsenals of fiction, the recipient seeks to be an eyewitness to the events, to learn about the author's personal observations, to rethink what is already known.So, the lack of theoretical and practical aspects of artistic reportage, systematization, holistic consideration in the context of modern Ukrainian prose determines the relevance of the research.The research analyzed scientific works devoted to artistic reportage in various national literatures, in particular in English, American, German, Norwegian, Polish, which made it possible to single out the national characteristics of the genre.The first chapter of the dissertation is devoted to the study of the phenomenon of "documentary literature". On the basis of the representative works of scientists (M. Varikasha, O. Halych, A. Halych, L. Ginzburg, O. Kachurovskyi, H. Klochek, N. Koloshuk, O. Rarytskyi, T. Cherkashina), the formation and development of documentary literature, artistic - documentary literature, factual literature, non-fiction literature and non-fiction literature. It was determined that each of the terms arose in a certain period of the literary process.The emergence of reporting as a form of communication and an effective cultural way of exchanging information is traced. The beginnings of reporting are found in Biblical texts, Homer's Iliad, Marco Polo's travel reports, chronicles and annals.In Western and Ukrainian literary studies, the terms "literary reportage", "new journalism" coexist (a number of terms that are used in parallel with new journalism - creative writing, literary / alternative / narrative journalism, neo-journalism, para-journalism, non-fiction, prose of raw fact, sub objective prose, documentary novel, literature of ideas, gonzo journalism) and "art reportage"...