Узагальнено мемуаристичну літературу українсько-польського пограниччя в контексті риторики та комунікативної поетики як самодостатню художню підсистему польської й української літератури доби романтизму. Проаналізовано специфіку жанрового, проблемного, соціального, просторового, гендерного та регіонального диференціювання правобережної мемуаристичної таксономії доби романтизму. Застосовано комплексну диференціацію мемуаристичної проблематики українсько-польського пограниччя доби романтизму: виявлено специфіку сугестивного спрямування, рефлексії минулого та сучасного відображення світу в рустикальному й урбаністичному правобережному просторі. Виявлено характерні особливості наративного мислення в мемуаристичних текстах культурного пограниччя доби романтизму. Визначено ключові параметри жанротвірної тенденції мемуаристичної літератури українсько-польського пограниччя доби романтизму. Показано загальну тенденцію динаміки художнього факту протягом даного періоду, позначено зміни його потрактування, розуміння та використання в тексті. Розглянуто художню літературу топіку правобережного мемуаристичного простору, виділено центри, уточнено художню семантику, яка має усталений зв'язок з мемуаристичними художніми уявленнями часу.

  Скачати повний текст

Визначено діалогічні якості пізнавальної діяльності особистості: толерантність по відношенню до інших, навіть протилежних точок зору; здатність обгрунтовувати свою позицію; здатність до співпраці з партнерами по спілкуванню в процесі розв'язання завдань; здатність аналізувати свої судження, порівнювати їх з точкою зору партнера по спілкуванню; здатність до творчого розв'язання проблемних завдань. Доведено, що педагогічний вплив вчителя на старшокласників сприяє діалогічному наповненню мотиваційної, змістової, операційної сторін пізнавальної діяльності через заохочення суб'єкт-об'єктної взаємодії партнерів по спілкуванню, постановку творчих завдань і проблемних ситуацій; стимулювання пізнавальної активності учнів у процесі організації навчальних дискусій. З'ясовано характеристики пізнавальної ситуації, які активізують мислення особистості та розвиток діалогічних якостей пізнавальної діяльності: проблемність, що спричинюється неоднозначністю умов творчого завдання і, таким чином, активізує мислиннєву діяльність учня; когнітивний дисонанс, який виникає у разі виникнення проблеми, розв'язати яку за допомогою вже існуючого засобу-стереотипу неможливо. Визначено основні засоби змістових, дискретних, інтелектуально-рефлексивних, особистісно-рефлексивних впливів на розвиток діалогічних якостей пізнавальної діяльності старшокласників. Визначено психолого-педагогічні умови ровитку в старшокласників діалогічних якостей пізнавальної діяльності: активізація завдяки відповідним педагогічним впливам вчителя мислення школярів, вдосконалення їх мислительних операцій, розвиток критичного ставлення до своєї точки зору, думок інших учнів та вчителя, здатності розуміти висловлювання партнерів по спілкуванню, обгрунтовувати власні судження, вносити нові ідеї та пропозиції.

  Скачати повний текст

Становище національних меншин у державі є безумовно важливим як для Польщі, так і для України, особливо в процесі євроінтеграції. Поляки – одна з найдавніших та найбільших етнічних меншин України, що з’являється на цих теренах ще в княжі часи. Так за останнім переписом, який провели у 2001 р., поляків в Україні було 144,1 тис.У кінцевому результаті, на прикладі організацій української Полонії, можемо глибше зрозуміти важливість трансформаційних національних процесів у сучасності, що мають місце в Україні, передбачити та уникнути помилок, які виникають у суспільстві на міжнаціональному ґрунті.Отримані результати дослідження демонструють становлення, розвиток польських громадських товариств та їхню діяльність у галузі культури в 1991–2014 рр. та взаємозв’язок формування таких об’єднань із державотворчими процесами в Україні у відповідний історичний період.Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі історичного аналізу існуючих наукових розробок і широкої джерельної бази всебічно схарактеризувати та проаналізувати процес становлення, діяльності польських громадських організацій, динаміку культурно-просвітницьких та правових напрямів розвитку Полонії в Україні з 1991 по 2014 рр.Джерельну базу роботи складають документи й матеріали, покликані висвітлити окремі аспекти проблематики дисертації. Серед основних типів джерел, які використано у дослідженні, є нормативно-правові акти (вітчизняні та міжнародні), документи установ і організацій, публіцистичні джерела, періодичні видання, біографічна література, аналітичні звіти, соціологічні опитування та вебресурси. Більшості джерел із досліджуваної тематики притаманний високий рівень цифровізації.У досліджені висвітлюється діяльність польських національно-культурних об’єднань у контексті відродження та розвитку їхнього культурного та духовного життя. У роботі особлива увага приділена культурно-освітньому та правовому аспектам функціонування Полонії України, дослідженню її організаційних засад на теренах України.У дослідженні проаналізовано умови історичного становлення, розвитку польських громадських організацій та їхню основну правову базу для діяльності в Україні польської меншини. Зазначена чисельність і демографічні зміни польської національної меншини та вплив цих факторів на розвиток їхньої культурної діяльності. Розкрито концептуальні засади особливостей створення та функціонування польських культурних громадських організацій та етнографічних товариств Полонії. Як результат, це дає змогу зрозуміти етапи становлення польських об’єднань, прослідкувати територію їхнього поширення.Окрема увага приділена дослідженню основних напрямків просвітницької діяльності полонійних об’єднань, зокрема створення шкіл, класів та інших закладів культурно-еститечного розвитку для популяризації й поширення польської мови, історії, культури, звичаїв та обрядів. Можна стверджувати, що їхня робота ефективна не лише серед етнічних поляків, але й серед інших народів нашої держави, адже відсоток українців, які вивчають та знають польську мову, з кожним роком збільшується.Чільне місце у роботі займає аналіз особливостей та специфіки польських об’єднань у питаннях розвитку польськомовної преси та ЗМІ, інтернет ресурсів, телебачення, радіомовлення. Саме завдяки такій діяльності українські польські товариства підтверджують свою присутність у інформаційному полі, що доводить: польська національна меншина з кожним роком стає більш згуртованою.Досліджено й схарактеризовано заснування і напрями діяльності художніх закладів та організацій естетичного виховання Полонії в Україні. Можемо говорити, що ці організації, значною мірою, – самофінансовані, за винятком невеликої допомоги Консульств та уряду Республіки Польща. В Україні ж належних умов для їхнього розвитку не закладено. Також обґрунтовано важливість створення та підтримки культурно-масових заходів для національних меншин, зокрема і для Полонії. У роботі висвітлено найбільші культурно-масові заходи, які відбулися за участі польських громадських культурних товариств або організовані ними.Положення й висновки дослідження можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів, спецсемінарів, наукових студій з новітньої історії України із проблематики національних меншин, етнополітики, історії культури, культурної антропології, історії повсякдення, міждержавних відносин, історії Польщі; у підготовці статей, монографій, підручників і навчальних посібників з даної тематики. Ключові слова: Україна, Республіка Польща, національна меншина, етнополітика, українсько-польські відносини, громадські організації, польська освіта, етнічні фестивалі, преса, громадсько-політична активність, асиміляція, міграція, фольклор, національна спадщина, церква.^UThe position of national minorities in the country is certainly important for both Poland and Ukraine, especially in the process of European integration. Poles are one of the oldest and largest ethnic minorities in Ukraine, which appeared in this area in princely times. Thus, according to the last census conducted in 2001, there were 144.1 thousand Poles in Ukraine. Polonia's activities play an important role in the transformation of society, the rapprochement and understanding of the Ukrainian and Polish peoples, and the establishment of interstate partnership.The study of public associations of Polonia of Ukraine provides an opportunity to assess the specific activities of Ukraine during the Perestroika and the years of independence, in culture (formation of societies, institutions of aesthetic education, media) to meet the humanitarian needs of the Polish minority.Ultimately, on the example of the organizations of the Ukrainian Polonia, we can better understand the importance of transformational national processes in modern Ukraine, anticipate and avoid mistakes that occur in society on an interethnic basis.The source base of the work consists of documents and materials designed to highlight certain aspects of the dissertation. Among the main types of sources used in the study are regulations (domestic and international), documents of institutions and organizations, journalistic sources, periodicals, biographical literature, analytical reports, opinion polls and web resources. Most sources on the subject are characterized by a high level of digitization.The study highlights the activities of Polish national and cultural associations in the context of the revival and development of their cultural and spiritual life. The paper pays special attention to the cultural, educational, social and legal aspects of the functioning of Polonia of Ukraine and the study of its organizational principles in Ukraine.The study analyzes the conditions of historical formation, development of Polish public organizations and their main legal basis for the activities of the Polish minority in Ukraine.The conceptual bases of the peculiarities of the creation and functioning of Polish cultural public organizations and ethnographic societies of Polonia are revealed. As a result, it makes it possible to understand the stages of formation of Polish associations, to trace the territory of their spread.Particular attention is paid to the study of the main areas of educational activities of Polonian associations, including the establishment of schools, classes and other educational institutions to promote and disseminate the Polish language, history, culture, customs and traditions. Their work is effective not only among ethnic Poles, but also among other peoples of our country, because the percentage of Ukrainians who study and know the Polish language is growing every year.A prominent place in the work is occupied by the analysis of the peculiarities and specifics of Polish associations in the development of the Polish-language press and mass media, Internet resources, television, and radio broadcasting. Due to such activities Polish societies of Ukraine confirm their presence in the information field, which proves that the Polish national minority is becoming more cohesive every year.The foundation and directions of activity of art institutions and organizations of aesthetic education of Polonia in Ukraine are studied and characterized. We can say that these organizations are, to a large extent, self-financed, with the exception of a little help from the Consulates and the Government of the Republic of Poland. In Ukraine, however, there are no proper conditions for their development.The importance of creating and supporting cultural events for national minorities, including Polonia, is also substantiated. The paper highlights the largest cultural events that took place with the participation of Polish public cultural societies or organized by them.The provisions and conclusions of the study can be used in the development of normative and special courses, special seminars, research studies on the recent history of Ukraine on national minorities, ethnopolitics, cultural history, cultural anthropology, everyday history, interstate relations, Polish history; in the preparation of articles, monographs, textbooks and manuals on this topic.Key words: Ukraine, Republic of Poland, national minority, ethnopolitics, Ukrainian-Polish relations, public organizations, Polish education, ethnic festivals, press, social and political activism, assimilation, migration, folklore, national heritage, church.

Досліджено літературу українського середньовіччя як феномен нового типу вербальної комунікації з певними культурними кодами. Цей тип комунікації інтерпретовано в контексті християнської культури та її діалогу з фольклорною традицією. Християнську аскезу розглянуто як модель дискурсу, взаємопов'язану з прагматикою літературного тексту та комунікативним середовищем. Проаналізовано трансляцію в східнослов'янську цивілізацію духовного досвіду христянського досвіду християнського Сходу та перебіг формування нової культурної традиції, що є суттєвим чинником національного літературного процесу наступних епох. Визначено специфіку використання аскетичних мотивів у сюжетиці літописних, житійних, проповідницьких творів. Дискурсивну стратегію аскетичної літератури визначено як подолання влади слова над автором.

  Скачати повний текст

Досліджено механізми рецепції української літератури в Китаї. Запропоновано концептуальний підхід до вивчення зазначеної проблеми, який полягає у визнанні взаємопроникнення та синтезу двох культурних систем. Розглянуто роль художнього перекладу як однієї з основних форм засвоєння іншонаціонального матеріалу у новому культурному середовищі. Відзначено, що в Китаї перекладалися переважно ті українські автори, твори яких були співголосними китайській культурі. Зокрема, романтичний тип художнього мислення був "зустрічною течією", яка сприяла органічному входженню поезії Т.Шевченка (як вершинного явища) в китайську літературу. Твори Т.Шевченка сприймаються у Китаї як канон української класичної літератури, позначений яскравою національною специфікою.

  Скачати повний текст

Узагальнено та систематизовано дані про творчу діяльність українських і англо-американських символістів, особливості розвитку символізму в Україні. Досліджено у зіставленні лірику поетів символістів на тематичному, образотворчому та міфопоетичному рівнях, розкрито особливості символістського моделювання дійсності. Висвітлено засоби текстуального вияву символістського дискурсу, особливості його функціонування в українській, англійській, американській літературах. Проаналізовано міфологеми, міфологічні сюжети, образи, мотиви в ліриці українських та англо-американських символістів.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення архівних і рідкісних друкованих матеріалів розглянуто науковий внесок М.Гулака, О.Навроцького, Л.Лопатинського, А.Кримського в розвиток української орієнталістики. Проаналізовано дослідження М.Гулака та О.Навроцького, присвячені вивченню фольклору тюркських народів ("Деде Коркул"), творчості М.Фізулі ("Лейла і Меджнун"), Нізамі Гянджеві ("Іскандер-наме"), Ш.Руставелі ("Витязь у тигровій шкурі"). Особливу уваги приділено вивченню наукової спадщини талоновитого українського орієнталіста Л.Лопатинського (1842 - 1922), присвяченої дослідженню усної народної товрчості, етнографії та мов численних етносів Закавказзя, зокрема азербайджанського, засновника "Кабардинської граматики із словником", першої фундаментальної праці про одну з мов іберійсько-кавказької спільноти. Висвітлено діяльність Л.Лопатинського як засновника та голови Кавказького відділу Московського археологічного товариства. Проаналізовано доповідь ученого на XII археологічному з'їзді в Харкові "Російські суфікси. Вплив кавказьких мов на їх утворення", виголошення якої викликало численні дискусії. Розглянуто редакційну діяльність Л.Лопатинського, зокрема редагування "Сборника материалов для описания местностей и племен Кавказа". Проаналізовано наукові праці Л.Лопатинського, зокрема такі, як "Тюрки, їх мова та література", "Тюркська народна словесність", "Азербайджанська література", "Нізамі та його сучасники", "Картліс Цховреба".

  Скачати повний текст

У дисертації на основі широкої джерельної бази (художня література, публіцистика, наукові статті, переклади тощо) та наукових публікацій висвітлено становлення й розвиток азербайджансько-українських літературно-культурних взаємин у контексті розвитку національних і світового літературного процесу. Уперше до наукового обігу залучено значний масив маловідомих наукових студій, перекладів, переосмислено і проінтерпретовано творчість найбільш репрезентативних азербайджанських письменників: М. Ф. Ахундова, К. Закіра, Ґ. Нізамі, М. Фізулі, С. Шірвані та інших, а також дитячих письменників: Х. Алібейлі, С. С. Ахундова, Р. Ефендієва, Ф. Кочарлінського, А. Сіххата, І. Тапдига, З. Халіла, А. Шаіка та ін. У дисертації досліджено, проаналізовано й узагальнено взаємини азербай­джанської та української літератур від ХІХ – до початку ХХІ ст. Це дало змогу представити азербайджансько-українські літературні, перекладацькі й наукові контакти як цілісний процес, якому притаманні такі ознаки, як діалогічність між культурами й літературами, тяглість і довготривалість, синкретичність. Імагологічні образи в українському й азербайджанському культурно-літературному дискурсах є цілісними, інтегрованими. Вони позначені також такою характеристикою як усталеність, але й, водночас, динамічно розвиваються упродовж ХХ ст. Імагологічні образи поширювалися за посередництва записок мандрівників, листування, наукових праць, прози різних жанрів (історичний, пригодницький романи тощо), поезії (від класичних взірців – до маловідомих для української літератури, як-от рубаї, туюг, газель, пантун, мухтамілат, мурабба та ін.), листування, перекладів, есеїстики, публіцистики тощо.^UThe dissertation on the basis of a wide source base (fiction, journalism, scientific articles, translations, etc.) and scientific publications highlights the formation and development of Azerbaijani-Ukrainian literary and cultural relations – in the context of national and world literary process.Three periods in the development of Azerbaijani-Ukrainian literary relations are analyzed, described and characterized. The dissertation highlights the key trends in the development of national literatures at each stage, establishes the typological similarity and describes the distinctive features of the literary processes in Ukraine and Azerbaijan. For the first time, a large array of little-known scientific studies, translations, rethinking and interpreting the works of the most representative Azerbaijani writers: Nizami, Fuzuli, S. Shirvani, K. Zakir, M. Akhundov, etc., as well as children's writers A. Shaik, R. E. , F. Kocharlinsky, A. Sikhkhat, M. Akhundov, I. Tapdyga, H. Alibeyli, Z. Khalil, who in different ways entered the cultural and literary environment of Ukraine, although they were not researched and translated into Ukrainian.

Обгрунтовано роль і місце біблійної герменевтики в українській бароковій прозі. Доведено, що українська література XVII - XVIII ст. мала релігійний характер, стиль художніх творів був обумовлений метафізичною та власне богословською проблематикою та християнською обрядовістю. Показано, що в літературі українського бароково та усієї Європи від часу Тридентського собору набула поширення чотирисенсова біблійна герменевтика, суть якої полягає у розрізненні буквального, відкритого, зрозумілого сенсу Святого Письма, й "темного", закритого, таємного. Прикладом застосування чотирисенсової біблейної герменевтики є творчість Іоаникія Галятовського. Трактати та діалоги Григорія Сковороди розглянуто в аспекті всезагальної алегорези. Схильність до буквального сенсу та заперечення сенсу алегоричного відображено в прозі Феофана Прокоповича.

  Скачати повний текст

У дисертації системно, із застосуванням комплексного філологічного аналізу досліджено особливості літературної рефлексії Балканської кризи 90-х років ХХ століття у сучасній сербській прозі.Були розглянуті тексти сербської літератури з тематикою, пов'язаною з 90-ми роками ХХ століття в історії Сербії. Проаналізовано та систематизовано особливості художньої рефлексії, переосмислення історичних подій та їхній вплив на сербське суспільство і культуру окресленого періоду у знакових романах сербських письменників З. Карановича (трилогія «Щоденник дезертира» (романи «Більше, ніж нуль», «Чотири стіни і місто», «Три картини перемоги»), С. Валяревича («Комо»), У. Шайтінца («Дуже скромні дари») та М. Бобич-Мойсілович («Щоденник сербської домогосподарки»). Досліджено та виявлено концептуальну складову художньої рефлексії Балканської кризи 90-х років у зазначених авторів. Ключові слова: Балканська криза 90-х років ХХ століття, літературна рефлексія, сербська література, сучасна сербська проза, Звонко Каранович, Мір'яна Бобич-Мойсілович, Углєша Шайтінац, Срджан Валяревич^UThe thesis systematically analyses features of the literary reflection of the Balkan crisis of the 90s of the twentieth century in contemporary Serbian prose, using a comprehensive philological analysis. The most typical texts of Serbian literature related to the 1990s in the history of Serbia were considered. In particular, the prose literary works of modern Serbian literature, which reflect on the Balkan crisis of the 90s of the twentieth century, giving a vision of events from different angles, significant for modern Serbian literature, were analysed in detail. These are the novels that were written after 2000: a trilogy «The Deserter's Diary» («Dnevnik dezertera») by Zvonko Karanović, namely the novels «More than Zero» («Više od nule», 2004), «The Four Walls and the City» («Četiri zida i grad», 2006), «Three Pictures of Victory» («Tri slike pobede», 2009); a novel by Srđan Valjarević «Como» («Komo», 2006); a novel by Uglješa Shajtinac «Very Modest Gifts» («Sasvim skromni darovi», 2011) and a novel by Mirjana Bobić-Mojsilović «Diary of a Serbian Housewife» («Dnevnik srpske domaćice», 2000).To illustrate the continuity of the literary and historical tradition of the Serbian artistic reflection on the crisis of the 90s, the study also considers the works of other authors written at the turn of the ХХ and ХХІ centuries, appealing to the chosen subject. This refers to such writers as V. Arsenijević, V. Kecmanović, M. Vidojković, I. Marojević and others. The study of the literary process in Serbia after 2000 made it possible to supplement theories and hypotheses concerning the directions of development of Serbian literature at the beginning of the XXI century; an attempt was made to determine the particular features of the development of modern Serbian identity in a new era. The thesis is devoted to an array of Serbian literature and, unlike other studies that consider the post-Yugoslav space and its specifics, is not focused on the comparative aspect. The role and consequences of the Balkan crisis of the 90s in the literary process of Serbia at the beginning of the 21st century in synchrony and diachrony are outlined and the historical and cultural context of the development of Serbian literature after 2000 is analyzed in the thesis. The work summarizes the content and scope of the categories of «literary reflection», «historical memory», «historical distance» and their application in the modern literary paradigm. In view of the variability of the term in literary studies, for the purpose of this work, by «literary reflection» we understand, first of all, the reflection of human experience in the work of art, the author's emotional reflection on his/her experiences, the reception of situations, events and feelings.The particular features of artistic reflection, reinterpretation of historical events and their influence on the Serbian society and culture of the outlined period in the novels of Serbian writers such as Z. Karanović, S. Valjarević, V. Šajtinac and M. Bobić-Mojsilović are analyzed and systematized. The conceptual component of the mentioned authors' artistic reflection on the Balkan crisis of the 90s was explored and revealed. Particular attention is paid to the impact the «Balkanism» discourse (according to M. Todorova) and the contemporary sociocultural context had on the works of the mentioned writers. A structural counterpoint and aesthetic diversity of artistic comprehension of the problem in contemporary Serbian prose is the subject of the thesis.According to the research, the literary works dealing with the events of the Balkan crisis of the 90s of the twentieth century tend to autodocumental genres, in particular – to the form of a diary (a trilogy «The Deserter's Diary»; the novels «Diary of a Serbian Housewife» and «Como»), as well as to the epistolary («Very Modest Gifts»), which brings it very close to memoiristics. Modern Serbian literature of the ХХІ century continues the literary tradition of Serbian «war» literature, which is several centuries old already. The interest in marginal phenomena, as well as postmodern decentralization, encourage authors to turn to not just the great phenomena, but to the story of an average person. The desire to find your place in the general history and to justify your existence forms the basis of the modern historical novel. Documented diachrony, the ratio of fact and invention, historiotocentricity, as well as the presence of historical figures, characterize the novels we have analyzed, which suggests that it is laying of the foundations for the modern historical novel we are dealing with.Key words: the Balkan crisis of the 90s of the twentieth century, literary reflection, Serbian literature, modern Serbian prose, Z. Karanović, M. Bobić-Mojsilović, U. Šajtinac, S. Valjarević.

Проведено типологічне дослідження особливостей становлення та розвитку жанру поезії в прозі кінця XIX - початку XX ст. у французькій та українській літературах. Вперше на новій методологічній основі побудовано жанрологічну концепцію поезії у прозі, простежено історію терміна та з'ясовано його семантику. На конкретних прикладах продемонстровано типи сходжень, аналогій, розрізнень у поезіях у прозі французьких та українських митців, зокрема, Т. де Банвіля, Ш. Бодлера, П. Верлена, С. Малларме, А. Рембо, О. Кобилянської, М. Коцюбинського, Л. Українки, В. Стефаника, М. Черемшини, М. Яцкова (критерієм добору є синхронність). На підставі компаративного зіставлення поезій у прозі українських і французьких майстрів слова виявлено ряд подібностей та відмінностей на генологічному рівні, до яких належать ознаки ліричної семантики. На тематичному рівні виявлено спільність у філософських медитаціях, соціальних мотивах, в інтимній ліриці, образах природи. Визначено актуальні для досліджуваного жанру теми (митця, самотності, мислення). Зроблено висновок, що стилістичні особливості поезії в прозі сформувались під впливом актуальних на кінець XIX - початок XX ст. модерних течій. Доведено, що зображально-виражальні засоби поетичного мовлення тяжіють до сугестивності, символіки. В алюзивних елементах поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено ознаки зближень на рівні інтертекстуальних характеристик, які формують новий комунікативний простір модерного типу творчості.

  Скачати повний текст

Вивчено логіку осмислення проблеми суті та визначення художньої літератури як мистецтва слова в 1970 - 1990-х рр. Узагальнено динаміку досліджень, зміни акцентів і пріоритетів у теоретико-літературних напрямках за даний історичний період. Систематизовано різні підходи до визначення художньої літератури, яке впливає на інші похідні питання у літературній критиці та теорії. Концепт "література" розглянуто у контексті домінувальних теоретичних напрямків дослідженого періоду. З застосуванням метакритичного способу дослідження розглянуто механізм дії різноманітних критичних композицій, не виділяючи єдиновірої, а намагаючись знайти раціональне, що можна виокремити у кожній з них.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі вивчення самітницької літератури Японії інджя бунґаку (隠者文学) – самобутнього літературного напряму середньовічного періоду, що припав на кінець доби Хейан (794-1185 рр.), добу Камакура (1185-1333 рр.) та добу Муромачі (1336-1573 рр.). Цей напрям об’єднує в собі прозові й поетичні твори, написані самітниками та сфокусовані на самітницькій проблематиці. Матеріал дослідження представлений наступними художніми творами: китайськомовні вірші канші та японськомовні вірші вака з різних збірок доби Нара та Хейан; вірші Сайґьо зі збірок «Шінкокін-вакашю» та «Санкашю», моноґатарі доби Хейан («Такеторі-моноґатарі», «Ісе-моноґатарі», «Ґенджі-моноґатарі»), ніккі та дзуйхіцу доби Хейан («Каґеро ніккі», «Мурасакі-шікібу ніккі», «Макура-но соші», «Чітейкі»), ніккі та дзуйхіцу доби Камакура («Ходжьокі», «Товадзуґатарі» та«Цуредзуреґуса»), збірка сецува «Хошшіншю», вірші та трактати з теорії ренґа доби Муромачі.Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Перший розділ включає розгляд базових питань, пов’язаних із феноменом самітництва: визначення термінів на позначення самітництва, аналіз причин поширення практики усамітнення в давній та середньовічній Японії, розгляд самітництва як трансгресивної практики. Другий розділ містить інформацію про появу самітницької тематики в японській літературі та її поступовий розвиток у часи Нара та Хейан. Третій розділ присвячено безпосередньо питанням визначення та наповнення явища самітницької літератури Японії.^UThis thesis is focused on the topic of Japanese recluse literature – a unique literary movement of the medieval period which thrived during the late Heian period (794-1185), Kamakura period (1185-1333), and Muromachi period (1336-1573). This movement combines poetry and prose whose authors were recluses and whose main focus was on the reclusive experience of its authors.The research material is represented by the following literary texts: Chinese-language kanshi poems and Japanese-language waka poems from various collections of the Nara and Heian periods; poetry of Saigyo (especially from the Sankashu and the Shinkokinshu); Heian period monogatari prose (Taketori-monogatari, Ise-monogatari, Genji-monogatari), Heian period nikki and zuihitsu literature (Kagero nikki, Murasaki shikibu nikki, Makura no soshi, Chiteiki), Kamakura period nikki and zuihitsu (Hojoki, Towazugatari, Tsurezuregusa), the setsuwa collection Hosshinshu, Muromachi period renga poetry and theoretical treatises onrenga poetry.The thesis consists of the introduction, three chapters, conclusions, the list of references, and the appendices. The first chapter focuses on the basic issues related to the phenomenon of reclusion: the definition of different Japanese and Ukrainian terms for reclusion, analysis of reasons for the spread of the practice of reclusion in ancient and medieval Japan, consideration of reclusion as a transgressive practice. The second chapter focuses on the emergence of the topic of reclusion in Japanese literature and its gradualdevelopment during the Nara and Heian periods. The third chapter is devoted to the issues of defining and describing the phenomenon of recluse literature in Japan.

Досліджено походження та функціонування діалогу у філософських і літературних концепціях від античності до модернізму та з'ясовано значення діалогічної природи мовлення як засобу спілкування в контексті драматичного діалогу. На підставі дослідження особливостей рецепції Лесею Українкою європейської літературної традиції виявлено форми міжлітературної взаємодії: через перекладацьку діяльність, літературно-критичні праці та художню творчість. Доведено, що знайомство з європейською літературою відгукнулося багатьма інспіраціями у творчості Лесі Українки (В. Шекспір, Дж. Байрон, М. Метерлінк, Г. Гауптман). Дослідження драматичних творів показало, що письменниця створила кілька типів драм, у яких реалізовано провідні художні тенденції літератури кінця XIX - початку XX століть (неоромантизм, символізм, неокласицизм). Враховуючи синтез філософської традиції діалогу, концепцій "драми ідей" та "драми для читання" в драматургії Лесі Українки, твори письменниці визначені як драма-діалог.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу комлпексного дослідження публіцистики В.Гренджі-Донського у контексті суспільно-політичних і духовних процесів, що відбувалися на Закарпатті у міжвоєнну добу. Показано, що за умов боротьби поневоленого народу публіцистика є невід'ємною частиною і засобом політичної боротьби, література набуває публіцистичності, пуліцист, який об'єктивно відображає дійсність, дотримується традиційних цінностей своєї нації, стає прихильником ідеї державності та боротьби за неї. Досліджено історіографію питання та з'ясовано особливості предмета дослідження, а також основні риси публіцистичного стилю В.Гренджі-Донського. Проаналізовано суспільно-політичну та культурологічну проблематику, досліджену В.Гренджі-Донським у даний період. Наголошено на актуальності думок і тез, які обгрунтував і захищав публіцист, на сучасному етапі української історії.

  Скачати повний текст

Досліджено поетичну картину світу М.Гумільова крізь призму метафоричних виразів у його творчості. Метафору розглянуто в органічному зв'язку з мисленням, як основний засіб концептосистеми носія мови. Зазначено, що концептуальний підхід до феномена метафори надає можливість відтворити поетичну картину світу письменника на базі найактуальніших для його поезії концептів: "я", "вона", слово, література. Проаналізовано складну та неоднорідну структуру ключових концептів, охарактеризовано способи їх метафізичного осмислення. Представлено типологію індивідуально-авторських метафор, у формально-семантичному аспекті виділено предикатні та суб'єктні метафори, структурний аспект реалізується простими, поширеними, розгорнутими та розгалуженими метафорами. Виявлено закономірності використання метафор різних видів для формування концептів, охарактеризовано мовні засоби творення метафор у поезії М.Гумільова.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне порівняльне дослідження східно- та західнослов'янських версій літературного постмодернізму, визначено їх національні особливості. Доведено зв'язок постмодернізму з національними історично-літературними процесами, в яких домінуючими орієнтирами є модернізм, авангардизм, реалізм, бароко, готика. Виявлено подібності та відмінності в інтертекстових стратегіях, а також у жанрових, стильових змінах постмодерністської східно- та західнослов'янської прози на межі XX - XXI ст. Зроблено висновок про існування вибухових факторів східнослов'янської "перехідності" й еволюційних, поміркованих - західнослов'янської. Запропоновано міжлітературну періодизацію постмодернізму в досліджуваних слов'янських літературах. Визначено типологічні зближення та розбіжності східно- та західнослов'янського постмодернізму. Внесено доповнення та запропоновано нові інтерпретації окремих художніх творів з урахуванням зміни соціокультурних і літературних контекстів.

  Скачати повний текст

У дисертації здійснено комплексний аналіз ментальності, свідомості та етосу, які склали символічний, культурний, соціальний капітал української еліти Східної Галичини. В умовах модернізаційних змін у Західній Європі відбулася композиція еліт, коли шляхетська культура поєдналася з міщанським етосом. Це забезпечило розмірений перехід до громадянського суспільства, націє- та державотворення. В умовах Центральної та Східної Європи, в тому числі Галичині, еліта зберегла свою культуру у вигляді освіченої верстви, духовенства, яке виховало світську інтелігенцію. Інтелігенти, як духовна еліта, взяли на себе відповідальність за етнос і кропіткою працею формували модерну націю. Застосовуючи метод колективних біографій з виховним дискурсом, просопографіний метод простежено культурні практики низки громадсько активних шляхетських родів Галичини, які виховали духовну еліту у правничій, економічній, мистецькій, комунікативній сфері. Доведено, що, не зважаючи на офіційне скасування шляхетського стан, його культура когерентно передавалася іншим соціально спорідненим спільнотам і складала духовну еліту народу. Ігнорування шляхетського соціального, культурного, символічного капіталу, невизнання внеску шляхетського стану у процеси державотворення негативно відобразилися на моделі національної пам'яті українців. Проаналізовано внесок шляхетської страти у розбудову інфраструктури «повної культури» бездержавної нації (література, театр, публіцистика). Повернення шляхти у національну історіографію підтвердить тисячолітній західний вектор розвитку України в соціокультурному європейському культурному ландшафті.^UThe dissertation provides a complex analysis of the mentality, consciousness and ethos of the nobility, which comprise the symbolic, cultural and social capital of the na-tion. The work describes the methodology used and lays out the results of the research. The research demonstrates methodological, scholarly and practical results, which reflect the goal and scientific originality of the work. The work outlines the basic characteristics of the manner of thinking and consciousness of the European aristocracy. The aris-tocracy of Europe formed a common (supra-national) culture, and provided a system of values, as well as cultural, social and symbolic capital. It also offered a range of privi-leges, and promoted family unity, which portrayed the aristocratic strata as the elite of society. The essence of this culture informs chivalric ethos, which includes free will, the ideal, faithful service and benevolence. The dynamics of chivalric culture among the aristocracy permeated the aristocratic culture, and continued in transforming the culture of other social classes. In modern times, the societies of Western, Central and Eastern Europe developed in various directions. The inhabitants of towns and cities became important actors in the socio-cultural milieu of Western Europe, who acquired diverse views regarding the no-bility, ranging from negation and confrontation to borrowing and compromise. Such an elite furthered the development of civic society and strong national states. This became possible as long as the social differences between the aristocracy and the middle-class were not too great. The composition of the elite reflected the characteristics of the struggle between the old and the new in areas of morality, culture and nation-building. At the end of the nineteenth century a transformation took place of the western European aristocracy into a middle-class community which retained the cultural, eco-nomic and social capital.

У дисертації здійснено системне вивчення та узагальнення прогресивних ідей професійної підготовки перекладачів у закладах вищої освіти Франції (спеціалізація підготовки перекладачів за галузями; обов'язкова закордонна практика, застосування традиційних і новітніх інформаційних технологій, надання студентам можливості самостійно визначати обсяг навчального навантаження та послідовність вивчення тих чи інших дисциплін). Обґрунтовано доцільність використання досвіду позитивного досвіду підготовки перекладачів у вищих освітніх закладах Франції у системі вищої освіти України (спрямування підготовки перекладачів на формування системи компетентностей перекладача, визначеною Європейською рамковою програмою; широке використання інтерактивних технологій у вивченні іноземних мов; збільшення тривалості виробничих перекладацьких практик; запровадження закордонних практик; уведення до структури навчальних планів спеціалізації перекладачів (усний чи письмовий переклад, послідовний чи синхронний переклад, переклад за відповідними галузями: економіка, медицина, політика, художня література); організація курсів спеціалізованого письмового перекладу з отриманням відповідного документа; пропозиція різнорівневих робочих програм з дисциплін фахового навчання майбутніхперекладачів – базовий, середній та просунутий рівень; надання студентам права обирати форму навчання не за семестрами, а за дисциплінами, які вони вивчають).^UThe dissertation is focused on the issues of professional training of translators in the higher education system of France. Systematic research and generalization of progressive ideas of professional training of translators in institutions of higher education in France (specialization of translators` training in the fields in which they will work; compulsory annual practical training in the country of the first foreign language and half-year practical training in the country of the second foreign language; introduction of traditional and the latest information technologies on activebasis; providing students with the opportunity to determine learning load and the sequence of studying of certain disciplines within the minimum and maximum credits established by the institution of higher education) are made. The main approaches to their professional training at the present stage are defined: communicative, interpretive, the approach based on the concept of «content theory». The European integration trends in the professional training of translators in higher education institutions in France are found out: strategic coordination of translation personnel for the European market, orientation of translators` curricula in accordance with the European framework program for translators «EMT competence framework», unification of requirements for professional knowledge of native and foreign languages and recommendations for improving and intensifying of specific communicative skills. The directions of further scientific research are outlined: peculiarities of organization of practices and internships of future translators, differentiation of programs of their training, searching of motivation means for school graduatesto choose a profession of a translator and enrol in relevant specialities.

Досліджено лірично-драматичний синкретизм поетики та прояви ліричної стихії у драмах О. Олеся та В.Б. Єйтса. Акцентовано увагу на генологічному аналізі міжродового утворення - ліричній драмі, та її особливих різновидах у різних літературах - поетичній драмі, драматичній поемі (етюді). На теоретичному рівні уточнено функціонування понять "ліризм", "ліричне". Встановлено, що типологічне зіставлення здійснене на тематичному, образотворчому, жанровому та міфопоетичному рівнях.

  Скачати повний текст