Дисертаційну роботу присвячено аналізу взаємодії громадянського суспільства й державної влади в умовах інтеграції України в ЄС. Наголошено на необхідності вироблення правових, організаційних і суспільних механізмів такої співпраці з метою формування внутрішньої та зовнішньої політики України, спрямованої на забезпечення національної безпеки. Виконання українською стороною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС сприяє формуванню політики національної безпеки. У цьому контексті особливої ваги набуває активізація громадянського суспільства та його участь через громадські організації у створенні й контролі суспільно-політичного безпекового середовища. Однією з ефективних форм співпраці громадянського суспільства й державної влади, що практикується у ЄС, є коаліційний принцип утворення громадських об'єднань, також і за участі представників державної влади та громадських організацій. Проаналізовано успішні практики співпраці, зокрема упровадження принципів е-демократії, які були започатковані Ініціативою «Партнерство «Відкритий Уряд». Акцентовано увагу на необхідності кардинальних змін у відносинах між громадянським суспільством і державною владою через посилення на законодавчому рівні статусу громадських організацій у розробленні та ухваленні рішень, спрямованих на виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з метою дотримання принципів національної безпеки.Ключові слова: Угода про асоціацію між Україною та ЄС, громадянське суспільство, громадська організація, органи державної влади, коаліція, національна безпека, євроінтеграція, відкритий уряд, е-урядування, е-демократія.^UThis work is a comprehensive analysis of the peculiarities of the interaction of civil society and state authorities in the context of European integration commitments, revealing the peculiarities of the impact of this interaction on the formation and implementation of national security policy priorities. The evolution of Ukraine's integration processes with the EU in the context of ensuring the interests of society and the state in general is traced throughout the work, which theoretically and methodologically substantiates Ukraine's foreign policy choice: for example, the signing of the Association Agreement with the EU corresponds to security principles as established by political science theories. From the standpoint of neorealism, on the one hand, signing is an effective step for the country to ensure its national security in a changing geopolitical situation. From the standpoint of neoliberalism, on the other hand, the Agreement is also a positive factor due to the launch of security mechanisms, such as the development of democratic institutions, and the intensification of interaction between society and the state. The Association Agreement is also a wise choice as seen in the context of social constructivism: first, Ukraine's European choice was initiated primarily by civil society. Secondly, thanks to the implementation of the Agreement, Ukraine is gradually integrating with European institutions, thus strengthening national security. And given the gradual enlargement of the EU to the East, the claims of neorealists about the impossibility of political integration of states with different levels of socio-economic potential are unfounded.It demonstrates that Ukraine's European integration and its level of national security depend primarily on social stability. This stability can be ensured by partnership between civil society and public authorities. However, such a state is possible only in the presence of several factors that characterize society as civil and the government as democratic. These include: the level of political consciousness, adherence to universal values, attention to social challenges, the desire for cohesion and a shared goal. In this thesis, it is determined that civil society is a community of citizens with a high level of social competency, which through their organizations implement the implementation of their political will regarding national development and security on the principles of partnership and dialogue with state authorities.The means by which interaction between civil society organizations (CSOs) and state authorities are also revealed. The correlation between them is regulated by the relevant legislation. This can be divided into two categories; first into domestic legislative initiatives that determine the status of non-governmental organizations (NGOs) as well as their forms of cooperation with (and mechanisms of oversight on) government. Second are international initiatives that contribute to Ukraine's integration and thus, as previously demonstrated, national security – through the intensification of the activities of public organizations in the adoption of state policies and decisions. These include, first and foremost, the Open Government Partnership Initiative. Although Ukraine joined it long before the ratification of the Association Agreement, its goals are fully in line with Ukraine's European integration course set out in the Agreement, and the implementation of both international instruments has a synergistic effect.The most effective democratic initiatives implemented through partnership activities of CSOs and state authorities have been identified. These include, first of all, the tools of e-democracy, which contribute to the adaptation of the administrative and social system of Ukraine to that of Europe.Recommendations are provided to improve the interaction between CSOs and public authorities in order to accelerate European integration reforms in the context of national security. Thus, the mechanisms of interaction between public organizations and government agencies do not yet meet their expected potential. Although there are many main problems that need to be addressed, the priorities are: a) improving the regulatory framework for the activities of advisory bodies; b) introducing and broadening civic education; c) developing a clear mechanism for submitting and processing e-petitions and conducting e-consultations, taking into account the public's ability to monitor (and participate in) all stages of policy-making; d) expansion of the participation of NGOs and coalitions in legislative activities, taking into account the necessary expenditures in the state budget.Keywords: Аssосіаtіоn Аgrееmеnt, civil society, public authorities, coalition, national security, European integration, open government, e-democracy.

Досліджено еволюцію західноєвропейської соціал-демократії на прикладі Соціал-демократичної партії Німеччини та Лейбористської партії Великобританії. Відзначено, що затвердження ревізіонізму, традиції модернізувати свою теорію відповідно з об'єктивними змінами у суспільстві, сприяло тому, що еволюція соціал-демократії відбувалась у взаємозв'язку з еволюцією західного суспільства. Доведено, що еволюція європейського суспільства була ліберально орієнтованою, відповідала прагненням західної людини до розширення свободи - політичної, економічної, культурної. За півтора сторіччя соціал-демократія пристосувалась до цього процесу, поступово стала використовувати як засадничі ліберальні принципи, погляди, рецепти. Запропоновано практичні рекомендації щодо стратегії розвитку української соціал-демократії.

  Скачати повний текст

Штефюк В. Д. Інтеркультурність акторського тренінгу в сучасному театральному мистецтві. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 26.00.01 «Теорія та історія культури». – Київський національний університет культури і мистецтв, Міністерство освіти і науки України. Київ, 2022.Дисертацію присвячено дослідженню інтеркультурності акторського тренінгу в сучасному театральному мистецтві як інтеркультурного синтезу театральних тілесних і ментальних практик. У роботі виявлено специфіку інтерпретації традиційних східних практик в європейських акторських тренінгах, розкрито вплив західного театру на розвиток східного акторського тренінгу, охарактеризовано сучасні інтеркультурні методи підготовки актора, розглянуто інтеркультурний полілог акторського тренінгу у світовому театрі кінця ХХ – перших десятиліть ХХІ століть, визначено перспективи впровадження сучасних методик акторського тренінгу у вищих мистецьких навчальних закладах освіти в Україні. У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві досліджено інтеркультурні джерела і шляхи збагачення акторського тренінгу у взаємозв’язку акторського мистецтва і наук про людину, тілесних і духовних практик, нові методи, моделі та програми підготовки сучасного актора, виявлено їх відмінності від традиційних моделей західної та української театральної школи.Ключові слова: інтеркультурність, акторський тренінг, театральне мистецтво, глобалізація, актор, режисер, театр, західна філософія, східний театр, психофізика, тілесні та ментальні практики.^UShtefyuk V.D. Interculturality of acting training in modern theatrical art. – Qualification scientific work on the rights of a manuscript.The methodology of the dissertation study of the interculturality of actor training is based on the application of interdisciplinary, art history, cultural and intercultural approaches, conceptual, cognitive and systemic types of analysis. The thesis formulates the basic concepts of the research topic. Thanks to the processing of theoretical and historical sources, the definition of acting training was formulated as a set of exercises aimed at forming the skills and abilities of the elements of acting, as a process of acquiring and recombining skills that takes place in an intercultural environment.Based on the theories of leading philosophers and psychologists, the concept of intercultural actor training as a specific method of training an actor through an organic combination of traditional national techniques of actor education, various Eastern physical and spiritual practices has been updated and supplemented.Based on the analysis of modern intercultural methods of actor training, the conclusion was formulated that actor training is by its nature an intercultural phenomenon, as it covers a significant number of elements from various fields of human activity, different cultures, and all modern intercultural actor trainings include the human body and human voice in the system of cultural encoded means of expression.It was revealed that the problem of interculturalization in theater art in general and the actor's training process in particular is being actualized in Ukraine. The prospects of interculturalization of modern acting trainings in Ukrainian theater culture are outlined.It is emphasized the need to introduce intercultural acting training into the educational process of actor training by updating training programs for private theater studios, as well as widely use the Internet (viewing acting trainings and techniques that are held online in social networks, their videos), learn the experience disseminated with the help of master classes demonstrated by leading trainers and directors during theater festivals or conferences, etc. In addition, it is advisable to popularize intercultural trainings and acting techniques of traditional theaters of the world in higher art educational institutions as special courses ("Modern intercultural acting training", "Traditional Chinese theater actor training techniques", etc.), to develop original author's intercultural acting trainings, resorting to the correct combination techniques of traditional national theaters, physical and spiritual practices with the traditions of the national theater school.Key words: interculturality, acting training, theatrical art, globalization, actor, director, theater, western philosophy, eastern theater, psychophysics, physical and mental practices.

Досліджено процес переходу сучасного суспільства від індустріального до інформаційного устрою. Проаналізовано теоретичні та методологічні засади розвитку інформаційного суспільства, а також модель інформаціоналізму як методології його розвитку. Розглянуто існуючі світові стратегії розвитку інформаційного суспільства. Досліджено світові індекси та моделі даного суспільства. Висвітлено особливості його розвитку у західних демократіях, а також визначено основні пріоритети та вивчено сучасний стан і перспективи дослідженого розвитку в Україні. Розкрито основний зміст інформаційного суспільства за сучасних умов розвитку, а також досліджено модель інформаціоналізму як методології розвитку даного суспільства. Обгрунтовано поняття інформаційної свідомості як фундаментальної засади переходу суспільства до життєдіяльності за умов інформаційного устрою. Доведено необхідність стратегічного та поетапного інституційного забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні.

  Скачати повний текст

Досліджено процес демократизації країн Латинської Америки, політичних процесів і структур регіону у аспекті динаміки та балансу авторитарних і демократичних форм влади, що мали місце, починаючи з другої половини XX ст. Уперше в українській історіограії на базі широкого джерельного й історіографічного матеріалу з'ясовано певні риси процесу становлення, розвитку демократизації країн Латинської Америки. Установлено, що концептуалізації "умов демократизації" потребують трансформації або відмови від раніш підтверджених емпіричних узагальнень. З'ясовано, що ліберальну модель демократії недоцільно застосовувати до країн Латинської Америки (показник рівня економічного розвитку як пояснювальна зміна не працює для регіону в цілому, а також для конкретних країн). Відзначено, що політична демократія залежить не тільки від композиції політичних інститутів.

  Скачати повний текст

У дисертації розглянуто політичне представництво з точки зору богословської антропології. У дослідженні розкриваються наступні проблеми: (1) питання ролі політичного представництва в антропології; (2) питання ролі політичного представництва в історії європейського врядування; (3) питання ролі політичного представництва в християнській церкві. Актуальність теми дослідження визначається необхідністю досягнення ясності у визначення демократії в контексті зростання осі автократичних режимів, які позиціонують себе як більш демократичні, ніж ліберальні демократії, оскільки представляють людей більш безпосередньо. З цією метою, в дослідження побудована “антропологія представницької демократії”, що виходить з "ортодоксальній" теорії політики, заснованій на "конститутивній теорії представництва", та протипоставленій "неортодоксальній" теорії політики, заснованій на "інструментальній теорії представництва". Актуальність цієї роботи зумовлена ризиком того, що хвиля популізму на Заході призведе до перетворення ліберальних демократій на "масові" "плебісцитарні" демократії, змодельовані на основі "неортодоксальної" теорії політики, де успіх представництва вимірюється безпосередністю копіювання "волі" народу. Щоб запобігти цьому сценарію, розроблено нюансовану антропологію політичного представництва, яка дозволяє оцінити, чи є "народ" значуще присутнім в діях уряду. Доказано, що сучасна представницька демократія є продуктом вчення і дисципліни християнської Церкви – практичним застосуванням "високого" соборного богослов'я репрезентації, яке стверджує, що незрівнянно різні реальності можуть представляти одна одну, і політичним застосуванням "духовної вправи", яка є конститутивною для Церкви – життя в "ім'я" іншого, за умови, що політики діють в "ім'я" народу, а згідно з народною "волею", оскільки "воля" – це те, що володіє вже наявними благами та бореться проти ворогів, які претендують на ті ж самі блага; тоді як "ім'я" об'єднує різні вольові акти в логічну історію розвитку. Політичне представництво, центральним референтом та субʼєктом якого є "ім'я", варте свого часу, тому що "ім'я" є тією частиною людини, що живе в мові, тобто бере участь в грі з ненульовою сумою, яка творить з нічого, а тому перетворює політику на "будівництво міста словами" ("Держава" 369a); тоді як акцент на народній "волі" сакралізує вже чинні визначення інтересів, унеможливлює переговори, і, таким чином, зводить політику до безпосереднього зіткнення між волями – "друзями" і "ворогами". Загальний висновок дисертації полягає у позиціюванні представницької демократії як системного наслідку вчення і практики християнської церкви. Стверджується, що теологічно грамотна антропологія свідчить про конститутивну теорію представництва. Тобто, вона розглядає політичне представництво не як щось, з чим потрібно покінчити якомога швидше, не кажучи вже про те, щоб обійти його на користь прямої демократії, а як діяльність, яка є абсолютно вартою свого часу, тому що вона є синонімічною з освітою та очищенням – і чим більша відстань, тривалість та різниця між представниками та представленими, тим більше є простору для мислення та любові, що і є найвищою духовною вправою; а отже, представництво є прекрасним і веселим - адже представництво не є засобом зробити так, щоб наші бажання були почуті, це процес виховання наших бажань, кінцем якого є усвідомлення, що саме представництво і є наше кінцеве бажання – вчитися пізнавати і любити те, що є іншим, знаходити місце (χώρα) для іншого всередині нас та для нас всередині іншого, дисципліна "взаємопроникнення" (περιχώρησις). Представницька демократія просто робить це взаємопроникнення сувереном. Таким чином, якщо Церква конституюється актом представництва – життям-в-іншому, то політика, яке природно з нього випливає, розуміється не як визначення та нейтралізація ворога, але як божественний акт впізнавання-себе-в-іншому, навіть у ворогові, акт солідарізації задля благ, які можна здобути лише в координації та скуштувати лише в спільноті.^UThis dissertation is a critical study of the concept of political representation from the vantage point of theological anthropology. The following problems are treated in the study: I. The question of the role of political representation in anthropology; II. The question of the role of political representation in the European history of governance; III. The question of the role of political representation in the Orthodox Church. The relevance of the research topic is determined by the need for clarity in the definition of democracy in the time of the rise of the axis of the autocracies across the world which present themselves as more democratic than the liberal democracies by virtue of representing people in a more immediate fashion. For this purpose, a dichotomy is developed between the “orthodox” theory of politics, based on the “constitutive theory of representation” and the “unorthodox” theory, based on the “instrumental theory of representation”. The urgency of this research is the looming risk that the rise of populism within in West will reduce liberal democracies to mass “plebiscitary” democracies, thereby causing the demise of the democratic world from within. The scientific novelty of this study consists of (1) a nuanced anthropology of political representation which delineates the criteria that allows scholars to assess whether a “people” is substantially present in the acts of their government; (2) a theory of modern representative democracy as a legitimate “learning outcome” of the orthodoxy and orthopraxy of the Christian Church; and (3) an “orthodox” theory of politics based on the practical application of what can be called the “high” conciliar theology of representation that posits that irreducibly different realities can “stand for” each other and the “spiritual exercise” that constitutes the Church – the practice of living in another’s “name”. Political representation whose cornerstone is the “name”, a democracy where politicians act in the “name” of the people and not according to the popular “will”, since the “will” is that which possesses extant goods and coercers rival claimants of selfsame goods, whereas the “name” unites various acts of volition into an intelligible developmental timeline, is worthwhile because the “name” is a part of language, a non-zero-sum game that creates from nothing, attunement to which turns politics into “building a city with words” (Republic 369a), whereas the emphasis on the “will” of the people makes negotiation impossible by sacralising the popular definitions of rival interests and therefore reducing politics to the immediate clash of the warring wills. The overall outcome of the dissertation is a theory of representative democracy as a “learning outcome” of the teaching and practice of the Christian Church. It is claimed that the theologically literate anthropology organically endorses the constitutive theory of representation. That is to say, it treats political representation not as something to be done with as quickly as possible, let alone circumvented in favour of ostensibly preferable direct democracy, but as the activity which is ultimately worthwhile because it is coextensive with education and redemption – and the farther the distance, the longer the duration, and the bigger the difference between the constituent and constituted powers, the more there is learning and loving to do – which is the ultimate spiritual exercise; and hence it is beautiful and fun – for representation is not a means to make our desires heard, it is the process by which we learn to desire better until we recognise that our ultimate desire is representation itself – knowing and loving what is other as other without end, finding a place (χώρα) within us for the weirdo, queer, and stanger – and within them for us; the discipline of “interpenetration” (περιχώρησις). By turning this interpenetration into the law of the land, representative democracy makes language sovereign over the whole of human life. Thus, if the Church is constituted by the act of representation – by the act of being-in-the-other, then the politics that naturally emerges from it ought to begin not with defining and neutralising the enemy but with the divine act of recognising oneself in the stranger, even in the enemy; the act of solidarisation for the sake of the good which is impossible to attain without coordination and enjoy without company.

Стратиграфічно, палеонтологічно та палеографічно досліджено вапняковий нанопланктон з верхньокрейдових відкладів трьох районів південної України. За результатами аналізу поширення нанопланктону описано розчленування відкладів верхньої крейди північно-західного шельфу Чорного моря та кримського континентального схилу, де виділено 12 нанопланктонних зон і 2 шари за принципом першої появи та зникнення видів-індексів з урахуванням комплексу видів. Виділені нанопланктонні зони скорельовано з одновіковими зонами різних районів України (Гірський Крим, східне Приазов'я, Дніпровсько-Донецька западина, Українські Карпати, північно-західні схили Донбасу) та багатьох регіонів світу (Західна Європа, океанічні розрізи, США, Китай). З'ясовано особливості седиментації в пізньокрейдовому басейні на північно-західному шельфі Чорного моря та кримському континетальному схилі. Створено атлас стратиграфічно важливих видів вапнякового нанопланктону зазначених регіонів.

  Скачати повний текст

Висвітлено основні теоретико-методологічні засади взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування з громадськістю. Проаналізовано сучасний стан в Україні та в розвинених демократичних зарубіжних країнах щодо залучення громадськості до процесу прийняття рішень. Визначено напрями та механізми підвищення ефективності взаємодії органів публічної влади країни з громадськістю. Розглянуто демократію як форму існування українського народу, рису, притаманну його національному менталітету. Демократія визначена як необхідна умова для ефективної взаємодії органів публічної влади з громадськістю. Для підвищення її ефективності необхідно реалізувати розроблену Концепцію правової просвіти населення, створити законодавчу основу для участі громадськості в процесі прийняття рішень органів влади.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне дослідження впливу засобів масової інформації (ЗМІ) на політичні трансформації у суспільстві на підставі аналізу моделей комунікаційних процесів. Досліджено різні підходи до визначення функцій засобів масової інформації у суспільстві. З'ясовано, що вплив, який здійснюють ЗМІ на суспільство, може мати позитивні та негативні тенденції. Зазначено, що ЗМІ можуть бути охарактеризовані як особлива система (інститут) політичної системи, які є каналом інформаційного обміну в суспільстві. Обгрунтовано, що без ефективної діяльності ЗМІ політична система не може стало розвиватися за виключенням тоталітарних систем. Здійснено порівняльний аналіз моделей демократії, а саме: учасницької, захисної, плюралістичної та елітарної. Установлено умови, що поліпшують вільне функціонування ЗМІ у даних демократіях. Виявлено розбіжності у сучасному виборчому законодавстві, що може призвести до конфліктів і суперечок у площині ЗМІ та влади напередодні чергових виборів.

  Скачати повний текст

Засоби масової інформації є критично важливими організаціями, на яких покладено обов’язок інформувати громадськість та забезпечувати платформи для суспільних дискусій. Вони також є інструментом моніторингу для розслідування та притягнення осіб до відповідальності за владу, тому потребують незалежності і захисту від будь-якого втручання. З огляду на цюкритичну функцію, свобода медіа в різних країнах підлягає численним обмеженням під виглядом захисту прав і свобод держави та навіть окремих осіб.Дисертація спрямована на порівняльне дослідження українського та алжирського досвіду в цих питаннях. Україна та Алжир — різні. Україна — молода демократія, що розвивається, тривалий час проходить масштабні реформи — і це мало значний вплив на медійний ландшафт. Алжир переживає стан демократичного переходу після народної революції 2019 р. і досягає певнихрезультатів на шляху свободи й демократії; проте цього недостатньо — залишається багато труднощів, зокрема, проблеми сучасних медіа та журналістських практик.У цьому й полягає проблема — обмеження свободи медіа в різних країнах глобалізованого світу в тій чи тій мірі, що спонукає шукати спільне й відмінне в різних медіасистемах за різних політичних, економічних та соціальних умов, аналізувати причини й бар’єри, вивчати позитивний досвід подолання несвободи медіа та розвитку вільних медіаринків сучасного типу.^UMass media are critically important organizations, which are responsible for public informing and provision of public discussions platforms. They are also instruments for investigation and calling out people in power to be in charge, so they need to be protected from any kind of intervention. Considering this critical function, media freedom in different countries is widely limited to the rights and freedom protection of the state and even some people separately.The dissertation is aimed at the comparative study of Ukrainian and Algerian experience in this field. Ukraine and Algeria are different. Ukraine is a young democracy, which is developing and implementing large-scale reforms that influenced its media landscape significantly. Algeria is transitioning to democracy after the people’s revolution in 2019 as well as reaches peculiar results on its way to freedom and democracy. Nevertheless, it’s not enough as there are plenty of challenges such as the problems of modern media and journalism practices.The problem is the various scale limitation of media freedom in different countries of the globalized world that encourages to search similarities and differences in different media systems of different political, economic, and social conditions; to analyze the causes and the barriers; to study positive experience in fighting media oppression and development of free modern media markets.

Дисертація присвячена дослідженню геодинамічних умов нафтогазонакопичення і структуроформування протягом структурно-кінематичної еволюції ДДП у фанерозої на основі оригінального комплексу геологічних та непрямих тектонофізичних, геофізичних, дистанційних методів аналізу диз'юнктивних і плікативних дислокацій. На прикладі ДДП встановлено динамічні обстановки, тектонічні режими і кінематичні механізми геологічної еволюції континентальної земної кори. Розроблено наукову теорію деформаційного структуроформування та нафтогазонакопичення у континентальних рифтогенних структурах, у відповідності до якої визначальним фактором їх геологічної еволюції є активізація систем розломів з формуванням деформаційного каркасу, складеного реверсним типом розломів. Протягом етапів платформного тектогенезу він контролює процеси пластичної тектонічної течії геомас кристалічних і осадових гірських порід, які обумовлюють трансформацію розломно-блокової тектоніки у пликативно-дислоковану. Внаслідок природного явища просторово-часової інверсії геодинамічних осей та генетичних типів тектонічної тріщинуватості уздовж певних азимутальних напрямків утворюються геологічно закриті системи розломів, синхронно в ортогональних до них напрямках формуються відкриті системи, що слугують шляхами висхідного тепломасоперенесення та розвантаження глибинних ВВ-флюїдів. У геодинамічних зонах стиснення земної кори формуються складчасті плащові (прирозломні та міжрозломні) та диз'юнктивні (надрозломні) зони інверсійних деформацій, а на ділянках розсування геоблоків утворюються геодинамічні зони розтягу, де формуються зони нафтогазонакопичення. Таким чином, зони сучасного розтягу/стискання земної кори контролюють розподіл зон інверсійної складчастості та нафтогазоносності у надрах рифтогенних басейнів.Розроблено модель геологічної еволюції земної кори ДДП, якою передбачено, що етапи тектонічної інверсії відбувалися в динамічній обстановці інтерференції загальноплатформного колізійного стискання і регіонального горизонтально-зсувного поля напруг. З'ясовано, що через розсування з обертанням геоблоків земної кори за рахунок тектонічного розтікання геомас гірських порід в їх межах у протилежних напрямках вздовж Верховцівсько-Льговського глибинного розлому сформувалася регіональна вісь кінематичної симетрії. Вона контролює геодинамічний процес спреднгу земної кори з відокремленням двох мікроплит з різнойменною кінематикою рухів. Західна мікроплита (Чернігівський та Лохвицький сегменти) з лівобічною кінематикою та обертанням геоблоків проти годинникової стрілки переміщується на північний захід, проте Східна (Ізюмський сегмент та Західно-Донецький грабен) з правосторонньою кінематикою та обертанням геоблоків за годинниковою стрілкою переміщується на південний схід. Процес тектонічної інверсії ДДП контролюється шістьма лінійними зонами горизонтально-зсувного контролю, сформованими над активізованими меридіональними розломами. Вони утворюють міжсегментний тектонічний каркас типу передового тектонічного віяла стискання, розгорнутого на північ. Це зумовило формування трапецієподібної геодинамічної зони розтягу земної кори у центральній частині палеорифту, де розташований найкрупніший за запасами і видобутком ВВ район Східно-Української нафтогазоносної провінції. Результати дисертаційного дослідження впроваджено на пошукових площах та родовищах ПАТ «Укргазвидобування» з умовною економічною ефективністю 1 682 641,1 тис. грн. Основні положення дисертації впроваджені автором у навчальний процес Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна при викладанні дисципліни «Геологічні умови формування родовищ нафти та газу». Ключові слова: Дніпровсько-Донецький палеорифт, планетарна решітка тріщинуватості, системи розломів, тектонофізичні методи, геодинамічні умови, кінематичний механізм, рифтогенез, тектонічна інверсія, зони розтягу/стискання земної кори, складчасті зони інверсійних деформацій.^UThe dissertation is devoted to the study of geodynamic conditions of oil and gas accumulation and structure formation during the structural and kinematic evolution of DDP at the Phanerozoic on the basis of the original complex of geological and indirect tectonophysical, geophysical, remote methods of analysis of disjunctive and plicative dislocations. Dynamic conditions, tectonic regimes and kinematic mechanisms of geological evolution of the continental earth's crust are established on the example of DDP.During the stages of platform activation, inversion complications of the rift structure take place. They are controlled by a deformation tectonic framework composed of reverse faults, which are characterized by curvature, numerical branches, changes in genetic type and kinematics of movements along the wings, the predominance of horizontal amplitudes over vertical, the formation of rocker systems in plan and "flower structures" in section. In the zones of their dynamic influence, inversion disjunctive and folded zones are formed - mantle (near-fault and interfault) and linear (strike-slip fault).Due to the manifestation of spatio-temporal inversion of genetic types of tectonic fracture along certain azimuthal directions, geologically closed fault systems are formed, which are structure-forming, and in fault orthogonal directions open fault systems are formed, which serve as ascending heat and mass transfer paths. Geodynamic tensile zones of the earth's crust are formed in the areas of block displacement in opposite directions. In the natural reservoirs of the sedimentary cover, within the zones of inversion folding, favorable geological conditions arise for the formation of secondary pore-fracture reservoirs, the capacity of which is determined by the increased component of tectonic fracture. The inflow of explosives into the useful volumes of the traps occurs due to the unloading in the mode of nadadiabatic expansion of the supercompressed deep fluids. Therefore, the zones of stretching / compression of the earth's crust control the distribution of zones of oil and gas accumulation.It was found that due to the displacement and rotation of the geoblocks of the earth's crust due to tectonic spreading of geomass of rocks within them in opposite directions along the Verkhovtsy-Lgov deep fault, a regional axis of kinematic symmetry was formed. It controls the geodynamic process of spreading the earth's crust with the separation of two microplates with different kinematics of motion. The Western microplate (Chernihiv and Lokhvytsia segments) with left-hand kinematics and counterclockwise rotation of geoblocks moves to the northwest, but the Eastern (Izium segment and West-Donetsk Graben) with right-hand kinematics and geoblocks rotation half an hour clockwise. The process of tectonic inversion of the DDP is controlled by six linear zones of horizontal-shear control, formed over activated meridional faults. They form an intersegmental tectonic framework such as an advanced tectonic compression fan deployed to the north. This led to the formation of a trapezoidal geodynamic zone of the earth's crust in the central part of the paleorift, where the largest reserves in terms of reserves and hydrocarbons production of the Eastern Ukrainian oil and gas province.The results of the dissertation research were introduced in the prospecting areas and fields of JSC “Ukrgasvydobuvannya” with a conditional economic efficiency of UAH 1,682,641.1 thousand. The main provisions of the dissertation were introduced by the author into the educational process of V. N. Karazin Kharkiv National University when teaching the discipline "Geological conditions for the formation of oil and gas fields"Key words: Dnieper-Donetsk paleorift, planetary fracturing lattice, fault systems, tectonophysical methods, geodynamic mode, kinematic mechanism, rifting, tectonic inversion, zones of stretching and compression of the earth's crust, folded zones of inversion deformations.

Досліджено питання прогнозу обвалення важкокерованої покрівлі у лавах пологих пластів Донбасу. Обгрунтовано параметри обвалення важкокерованої покрівлі у цих лавах. Запропоновано новий підхід до розрахунку кроку первинної посадки покрівлі та критерію характеру обвалення порід. Обгрунтовано та встановлено зміну величини опорного тиску залежно від кількості шарів, що входять до області зрушення над виробленим простором, з урахуванням їх кількості та послідовності зрушення. Встановлено залежність руйнівних напружень на верхній і нижній межі породного шару, від кількості шарів, що прогнулися або обвалилися, які беруть участь в області зрушення. Встановлено залежність межового прогону породних шарів покрівлі в області їх зрушення, яка враховує формування руйнівних напружень на межах шарів і вплив довжини лави. Обгрунтовано критерій характеру обвалення безпосередньої та основної покрівлі на момент первинної посадки залежно від типу руйнівних напружень на межах шарів, міцнісних властивостей, потужності та кількості породних шарів, що входять до області зрушення. Встановлено, що для сланцю глинистого та сланцю піскового залежно від потужності породного шару, покрівля може обвалитися дрібними фракціями та великими блоками. Використання результатів досліджень на гірничих підприємствах дозволяє обгрунтовано застосовувати необхідні заходи щодо управління важкокерованою покрівлею, уникнути аварійних ситуацій і підвищити безпеку ведення очисних робіт. Розроблено рекомендації щодо визначення параметрів обвалення на момент первинної посадки безпосередньої та основної покрівлі, які впроваджено на шахті "Красноармійська - Західна N1", "Родинська" та шахті ім. Стаханова, одержано хорошу збіжність прогнозних і фактичних даних з точністю 15 %. Очікуваний економічний ефект для трьох добувних дільниць від впровадження цих заходів становить 1 192,6 тис. грн./р.

  Скачати повний текст

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук заспеціальністю 07.00.01 – історія України. – Тернопільський національнийпедагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2021.У дисертації комплексно й всебічно досліджено громадсько-політичну ікультурно-просвітницьку діяльність Арсена Річинського (1892–1956).Проаналізовано стан наукової розробки теми в історіографії, джерельну базу,методологічні засади. Висвітлено родинне і навчально-виховне середовище,початковий період громадсько-політичної, культурно-просвітницької і фаховоїпраці. Визначено внесок в українізацію церковного життя. Розкрито роль ворганізації діяльності «Пласту» на Волині. Досліджено членство у підпільнихорганізаціях, причини арештів, переслідувань і заслання. Показано участь уфункціонуванні «Просвіти». Проаналізовано публіцистичну і видавничу діяльність.Висвітлено внесок у загальноукраїнський громадсько-політичний та культурнопросвітницький рух.Ключові слова: Арсен Річинський, громадсько-політична робота, культурнопросвітницька діяльність, Західна Волинь, міжвоєнний період, Друга Річ Посполита,Друга світова війна, радянська влада, заслання.^UThe upbringing of his parents contributed to the growth of А. Richynsky as a conscious Ukrainian patriot. 20 The beginnings of civil and political, cultural and educational and professional work have been shown, the role of the educational environment of Kremenets, Zhytomyr, Warsaw and Kyiv has been revealed. In the early twentieth century A. Richynsky became a civil and political and cultural and educational figure in the conditions of the people's democratic revolution of 1905–1907. Its influence on Ukrainization processes in church life has been determined. The reasons for imposing the church anathema on А. Richynsky have been clarified. А. Richynsky was anathemaed by the Synod of the PAOC not for violating church canons, but for activities related to the Ukrainization of the Church, opposition to the influence of the pro-Moscow episcopate on the religious life of Orthodox Ukrainians. The active position of the Ukrainian intelligentsia on the illegality of his excommunication from the Church led to its abolition. The role of A. Richynsky in the organization of «Plast» in Volhynia has been revealed. He made significant efforts to promote it in Western Volhynia. The Polish authorities tried to limit the formation of the Plast movement in these areas, so Plast was officially registered as a sports club at «Prosvita». Participation in the work of underground organizations is investigated. In the late 1920's, A. Richynsky joined the UVO, and later the OUN. He actively built an underground organizational network. Arsen Vasyliovych was the organizer and leader of actions against the liquidation of «Prosvita» and the activities of the pro-Polish Ukrainian society «Ridna Khata». A. Richynsky's activity was under the close supervision of the Polish police and he was monitored. The causes of arrests, harassment and exile were traced. A. Richynsky was persecuted and four times arrested by the Polish authorities for his active social and political activities aimed at promoting the idea of an independent Ukrainian statehood. Twice, in 1935 and 1939, he was sent to the Bereza Kartuzka concentration camp. On October 20, 1939, A. Richynsky was detained by NKVD officers on charges of counterrevolutionary activity and sentenced to ten years in prison. In 1949, A. Richynsky was released, but was not allowed to return home to Volhynia. From the prison he was sent to the city of Kazalinsk, Kzyl-Orda region of the USSR, for indefinite exile under police supervision with mandatory registration every ten days. A. Richynsky died on April 13, 1956 in the regional hospital of Kzyl-Orda. He was notified two days after his death that he had been rehabilitated and allowed to return to Ukraine. Researched cultural and educational activity. His participation in the functioning of «Prosvita» has been shown. In the interwar period, a fairly common form of Ukrainian cultural and educational movement was «Prosvita», the main task of which was to spread education among Ukrainians, acquaint them with the heritage of native culture. Journalistic activity has been evaluated, according to which A. Richynsky successfully combined active part in cultural and educational societies and organizations with journalistic work. He published articles in a number of popular and well-known journals, namely: «Life and Knowledge», «Literary and Scientific Bulletin», «Chronicle of the Red Viburnum», «Bulletin. Monthly of Literature, Art, Science and Public Life», «Dilo» and others. His articles helped raise the national consciousness of Ukrainians. An important place in the cultural and educational activities of A. Richynsky was occupied by the publishing business. Together with like-minded people, in 1925 he began publishing an independent monthly of the Ukrainian church revival in Volodymyr- 21 Volynskyi, «Na Varti», whose publications covered the issues of the Ukrainian national church movement. With his publications of musical works he promoted the Ukrainization of the PAOC, gave it a clear national character. His musical compositions were popular and were included in the repertoires of spiritual concerts not only in Western Volhynia, but also in other cities. The conducted scientific research allows to assert that A. Richynsky occupied a special place in the all-Ukrainian social-political and cultural-educational process, understanding its cognitive and practical significance for modern development. He, being an intelligent and energetic person, carried out active activities aimed at the national cultural and ecclesiastical revival. Key words: Arsen Richynsky, public and political activity, cultural and educational activity, Western Volhynia, Russian Empire, interwar period, Second Polish-Lithuanian Commonwealth, World War II, Soviet power, exile.

Наведено результати досліджень дилеми демократії та неопатримоналізму у сучасних теоріях політичного розвитку та модернізації. Проведено теоретичний аналіз літератури з демократичної теорії, девелопменталізму, світ-системного аналізу та транзитології та висвітлено головні підходи й інтерпретації даного феномену. Відзначено значущість диференціації понять "iperium" і "dominium" для розвитку європейського політичного дискурсу і нових уявлень про владу. Проаналізовано головні типи патримоніального панування М. Вебера та сучасні неопаритмоніальні підходи. Розглянуто неопартимоніальну інтерпретацію пострадянських політичних режимів у порівняльному аспекті. Проаналізовано головні особливості та типологію пострадянських неопатримоніальних систем.

  Скачати повний текст

Визначено конституційні ознаки та параметри демократії й її якісний потенціал. Висвітлено концептуально-методологічні засади демократії як процесу переходу до демократії. Висвітлено передумови та сприятливі чинники демократизації суспільства, її шляхи та структурні фази. Проаналізовано американську демократію, виявлено особливості та спільні риси демократизаційних процесів у країнах Центральної та Східної Європи, в Україні та країнах ісламського світу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано практику демократичних транзитів "третьої хвилі". Виявлено, що майже у всіх пострадянських країнах сформувалися гібридні політичні системи, що поєднують авторитарні й демократичні елементи. Уточнено поняття глобальна демократична хвиля, демократичний транзит. Обгрунтовано, що демократичні транзити ще не означають гарантованого переходу до демократії, і тим більше її консолідацію. Під демократичним транзитом розуміються поліморфні процеси переходу від одного суспільного і політичного стану до іншого, причому як кінцевий пункт зовсім не обов'язково і навіть рідко виступає демократія. Виявлено особливості посткомуністичних трансформацій: спроби одночасного досягнення політичної демократизації і переходу до ринкової економіки; необхідність демонтажу значної частини зношених виробничих потужностей заради модернізації та реструктуризації інших; відсутність, у більшості випадків, первісного пакту між реформаторами й консерваторами; виникнення етнонаціоналістичної реакції на комуністичний колапс; зародковий характер громадянського суспільства за аморфності зв'язків між його ізольованими протоелементами і державою.

  Скачати повний текст

У дослідженні запропоновано розв’язання актуальної проблеми, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державної кадрової політики у Збройних Силах України в умовах сучасних викликів та визначенні її особливостей і концептуальних перспектив розвитку. Досягнення визначеної мети зумовило необхідність вирішення низки завдань, зокрема: дисертаційна робота виконана на основі аналізу множинних джерел з використанням комплексу методів збору та інтерпретації емпіричного матеріалу. З’ясовано, що державна кадрова політика у Збройних Силах України досліджується в широкому спектрі проблем. Підтверджено, що Збройні Сили України є специфічним соціальним інститутом держави, який, реалізуючи свою головну функцію оборони України, забезпечує захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності згідно з демократичною, соціально-політичною спрямованістю української влади, що перебуває під цивільним контролем, обумовлюючись конституцією та відповідними законами. Встановлено та надано характеристики динаміці й етапам становлення та розвитку Збройних Сил незалежної України. Засвідчено, що спільними ціннісними орієнтирами для країн-членів НАТО є демократія, індивідуальні свободи, верховенство права, мирне розв’язання суперечок та конфліктів, а також підтримка цих цінностей в усьому Північноатлантичному альянсі. Особливостями державної кадрової політики у Збройних Силах України постають такі: упровадження стандартів НАТО, що співвідносяться з кадровим менеджментом та визначають цілі щодо партнерства в цьому процесі; демократичний потенціал, що реалізується насамперед у процесі цивільного контролю, однією з форм якого є створення Громадських Рад, та багатосуб’єктність державної кадрової політики в умовах війни – взаємодія різних родів військ Збройних Сил України і батальйонів територіальної оборони. Визначено, що концептуальні перспективи «нової» державної кадрової політики у Збройних Силах України ґрунтуються на інноваційній складовій, гуманістичний контекст якої дав підстави визначити механізми її реалізації – морально-ціннісний механізм кар’єрного зростання військового лідерства та інституційний механізм безперервного розвитку військовослужбовців. Доведено, що результатом «нової» державної кадрової політики постає безперервний розвиток і саморозвиток сучасної генерації військовослужбовців. Підготовка кадрів для Збройних Сил України здійснюється в системі багаторівневого навчання військових фахівців в Україні. Разом із тим в умовах війни навчання та перепідготовка українських військовослужбовців відбувається і за кордоном.Розроблено рекомендації щодо розвитку державної кадрової політики у Збройних Силах України – Міністерству оборони України його та структурним підрозділам, Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, Департаменту гуманітарного забезпечення Міністерства оборони України та ін.Ключові слова: державна кадрова політика, державна кадрова політика у Збройних Сил України, державне управління у воєнній сфері, кадрове забезпечення сектору безпеки і оборони, модернізація, інновація, морально-ціннісний механізм, військове лідерство, інституційний механізм, військова освіта, безперервний розвиток військовослужбовців.^UThe dissertation research is proposed a solution to the current problem, which consists in substantiating the theoretical and methodological foundations of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine in the conditions of modern challenges and determining its features and conceptual development prospects. The achievement of this goal necessitated the solution of a number of tasks, in particular: the dissertation was carried out on the basis of an analysis of multiple sources using a complex of methods for collecting and interpreting empirical material. It has been determined that the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine is studied in a wide range of problems. It has been confirmed that the Armed Forces of Ukraine are a specific social institution of the state, which implementing its main function of the defence of Ukraine, ensures the protection of its sovereignty, territorial integrity and inviolability in accordance with the democratic, socio-political orientation of the Ukrainian government, which is under civilian control, conditioned by the constitution and relevant laws. Seven stages of the dynamics of the formation and development of the Armed Forces of independent Ukraine are determined and given them their essential characteristics. It has been proven that common value guidelines for NATO are democracy, individual freedoms, rule of law, peaceful resolution of disputes and conflicts, as well as support of these values throughout the North Atlantic Alliance. The peculiarities of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are the following: implementation of NATO standards that correlate with personnel management and define the goals of partnership in this process; democratic potential, which is realized primarily in the process of civil control, one of the forms of which is the creation of Public Councils and the multi-subject state personnel policy in conditions of war – the interaction of soldiers of various types of the Armed Forces of Ukraine, territorial defence, municipal guard, etc. It has been determined that the conceptual perspectives of the «new» state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine are based on an innovative component, the humanistic context of which allowed to determine the mechanisms of its implementation – the motivational and value mechanism and the mechanism of «internal modernization» of military leadership. It has been proven that the result of the «new» state personnel policy is the continuous development and selfdevelopment of the modern generation of servicemen and military leadership. Training of personnel for the Armed Forces of Ukraine is carried out in the system of multi-level training of military specialists in Ukraine. At the same time, in the conditions of war, training and retraining of Ukrainian servicemen take place abroad. Recommendations have been developed for the Supreme Council of Ukraine, the Ministry of Defence of Ukraine and structural subdivisions of the Ministry of Defence of Ukraine, the Department of Personnel Policy of the Ministry of Defence of Ukraine, etc. regarding the development of the state personnel policy in the Armed Forces of Ukraine.Keywords: state personnel policy, state personnel policy in the Armed Forces, public admanastration in the militari sphere, staffing of the security and defense sector, modernization, innovation, military leadership, moral and value mechanism, institutiomal mechanism, military education, continuous development of military personnel.

Здійснено порівняльний соціально-філософський аналіз пізнавальної традиції в осмисленні співвідношення елементів природного та соціального аспектів життєдіяльності людського суспільства. Запропоновано метод порівняння східної та західної філософських інтерпретацій соціальної справедливості. У процесі зазначеного аналізу з'ясовано специфічні особливості східного та західноєвропейського розуміння соціальної справедливості, розглянуті як загальнолюдські. Встановлено, що вони виникають у кожній з вказаних філософій двома основними, інваріантними взаємодоповняльними формами осмислення взаємозв'язку природного і соціального у світі людини: суспільноцентричною (східна філософія) та індивідоцентричною (західна філософія). Значну увагу приділено співвідношенню суспільно- та індивідоцентричного розуміння соціальної справедливості, а також причинам і характеру їх конвергенції за умов теперішньої цивілізації. Детально розглянуто історичні етапи еволюції соціальної справедливості.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження розвитку демократії у британському суспільстві у контексті зовнішньої та колоніальної експансії Великобританії у другій половині XIX - на початку XX ст. Встановлено, що притаманний британській економіці досліджуваного періоду експансіонізм складав одну з важливих передумов її успішного функціонування. Зазначено, що саме завдяки зовнішній експансії вирішувалися важливі державні питання: придбання нових ринків збуту та джерел сировини, захоплення статегічно важливих територій та послаблення соціальної напруги в метрополії. Виявлено, що загроза втрати ролі центру світу-системи в результаті дестабілізації внутрішньополітичного життя змусила владні структури враховувати інтереси широких верств населення, а це сприяло укріпленню демократії та формуванню ідеї класового партнерства, взірцева форма якого реалізована у Великобританії. Обгрунтовано структуротвірний вплив на британське суспільство політики зовнішньої експансії держави у другій половині XIX - на початку XX ст., зроблено висновок про роль даного фактора як однієї з визначних передумов становлення та розвитку демократії.

  Скачати повний текст

На наукових засадах проаналізовано еволюцію, особливості та тенденції становлення міжнародної системи електронної демократії. Закладено підвалини ефективної трансформації моделі інформаційного обміну в Україні між державою та громадянами за умов глобалізації та можливості подальшого проектування національної системи у повній відповідності до принципів провідних світових урядів. Визначено історичні передумови переходу до нової системи управління з урахуванням філософських підходів до глобального розвитку технологій, які знаходяться в основі феномену виникнення нових форм реалізації владних повноважень провідних світових демократій країн ЄС та США. Обгрунтовано, що електронна демократія перетворилась на основну платформу для становлення політичних систем нового покоління, успішність якої доводить досвід провідних світових держав.

  Скачати повний текст